Аналіз утворення прибутку підприємства

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПРИБУТОК В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ 5 1.1. Економічна сутність прибутку і його види 5 1.2. Порядок формування фінансових результатів 10 1.2.1. Прибуток від реалізації продукції 12 1.2.2. Прибуток від іншої реалізації 16 1.2.3. Позареалізаційні доходи й витрати 18 1.3. Порядок розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства 21 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ УТВОРЕННЯ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ В ТОВ «ДІБРОВА» 23 2.1.Аналіз утворення й розподілу прибутку 23 2.2. Аналіз рентабельності 25 2.3. Існуючі резерви підприємства по збільшенню прибутку 30 ВИСНОВОК 33 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 35 ДОДАТКИ 37

Вступление:Ринкова економіка визначає конкретні вимоги до системи керування підприємствами. Необхідно більш швидке реагування на зміну господарської ситуації з метою підтримки стійкого фінансового стану й постійного вдосконалювання виробництва відповідно до зміни кон’юнктури ринку. Підприємство самостійно планує (на основі договорів, укладених зі споживачами й постачальниками матеріальних ресурсів) свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію й необхідність забезпечення виробничого й соціального розвитку. Самостійним планованим показником у числі інших став прибуток. В умовах ринкової економіки основа економічного розвитку - прибуток, найважливіший показник ефективності роботи підприємства, джерела його життєдіяльності. Однак, не можна думати, що планування й формування прибутку залишаються винятково в сфері інтересів тільки підприємства. Не в меншій мірі в цьому зацікавлені держава (бюджет), комерційні банки, інвестиційні структури, акціонери й інші власники цінних паперів. Формування механізму твердої конкуренції, непостійність ринкової ситуації поставили перед підприємством необхідність ефективного використання наявних у його розпорядженні внутрішніх ресурсів з одного боку, а з іншого, необхідність вчасно реагувати на зовнішні умови, що змінюються, до яких відносяться: фінансово-кредитна система, податкова політика держави, механізм ціноутворення, кон’юнктура ринку, взаємини з постачальниками й споживачами. Внаслідок перерахованих причин міняються й напрямки аналітичної діяльності. Щоб забезпечити високу економічну ефективність виробництва, потрібна державна економічна політика, що сприяла б формуванню середовища, сприятливого для господарської діяльності й орієнтувала б підприємство на максимальне одержання прибутку (доходів). Так як саме держава визначає успішне функціонування підприємства, то проблеми прибутку й рентабельності в цей час дуже актуальні, і вони розглянуті в даній курсовій роботі. Ціль курсової роботи: дати кількісну оцінку причин, що викликають зміну прибутку, податкових платежів із прибутку, виявити тенденції й пропорції, що склалися у розподілі прибутку, процес формування прибутку, а також виявити вплив використання прибутку на фінансове становище підприємства. Оптимізація розподілу прибутку, тобто проведена на підприємстві фінансова політика розподілу прибутку повинна забезпечити ріст обороту, збільшення власного капіталу, досягнення оптимальної структури капіталу. Основне завдання аналізу розподілу й використання прибутку - виявлення тенденцій і пропорцій, що склалися, у розподілі прибутку за звітний рік у порівнянні з минулим роком. За результатами аналізу розробляються рекомендації зі зміни пропорцій у розподілі прибутку й найбільш раціональному його використанню. Інформаційною базою даній роботі є: статистичний матеріал за 2004 р., 2005 р., постанови й законодавчі акти уряду України, роботи українських і закордонних економістів, що займаються питаннями керування ефективністю виробництва й прибутку. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

Выводы:На основі проведеного аналізу ТОВ "Діброва" були зроблені наступні висновки. Балансовий прибуток в 2005 році збільшився майже в 6 разів. Не дивлячись на це, після сплати податку на прибуток, фірмі не вистачило засобів на покриття всіх витрат, у результаті чого збиток фірми у звітному періоді склав 60.400 грн., був зроблений висновок про неефективність використання майна підприємства. Показники рентабельності виробничих фондів і вкладень трохи збільшилися, але перебувають на дуже низькому рівні. У цілому на основі проведеного аналізу, були зроблені висновки, що свідчать про проблеми, зв'язані, насамперед, з поточним оперативним керуванням фінансами на ТОВ "Діброва". Керуванню фінансами на підприємстві приділяється занадто мала роль. Це пов'язане з тим, що підприємство існує порівняно недавно, форми внутріфірмових звітів ще не відпрацьовані. По суті, керування фінансами відбувається на рівні бухгалтерської служби й керівника підприємства. Тому необхідно організувати службу керування фінансами й провести ряд заходів щодо поліпшення фінансового стану відповідно до даних рекомендацій. Збільшити прибуток підприємства можливо, почавши ряд певних мір: 1. Підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація й автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання й застосування нових видів сировини й матеріалів; зміна конструкції й технічних характеристик виробів; інші фактори, що підвищують технічний рівень виробництва. 2. Удосконалювання організації виробництва й праці. Зниження собівартості й збільшення прибутку підприємства може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; удосконалювання керування виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва. 3. Зміна обсягу й структури продукції, які можуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (крім амортизації), відносному зменшенню амортизаційних відрахувань, зміні номенклатури й асортиментів продукції, підвищенню її якості. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості випускаємої продукції. Зі збільшенням обсягу виробництва їхня кількість на одиницю продукції зменшується, що приводить до зниження її собівартості. 4. Поліпшення використання природних ресурсів. Тут ураховується: зміна складу і якості сировини, що для роботи із природним матеріалом має важливе значення; способів обробки сировини; зміна інших природних умов. Ці фактори відбивають вплив природних (природних) умов на величину змінних витрат. 5. Галузеві та інші фактори. До них відносяться: введення й освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка й освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші фактори. Таким чином, використання запропонованих пропозицій приведе підприємство до досягнення потрібної величини прибутку. У підвищенні прибутку та високій рентабельності зацікавленні і підприємство, і держава, з одного боку, це є прямим джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства, а з другого – частина прибутку виплачується у вигляді податків та обов’язкових платежів, забезпечує постійні і зростаючі надходження до державного бюджету.

Литература:1. Баканів М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізи: підручник. – К.: Основи, 2006. 2. Бородіна Є. І. Фінанси підприємств – К.: Либідь, 2004. 3. Графов А. В. Оценка финансово-экономического состояния предприятия // Финансы. – 2001. – № 7. 4. Івахненко В.Т., Горбатюк Т.І., Льовочкин В.С. Економічний аналіз: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 1999. - 176 с. Іващенко В.І., Болюх М.А.Економічний аналіз господарської діяльності. – К.: Основи, 1999. 5. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. – М.: Фінанси й статистика, 2004. 6. Козлова Е.П., Парашутін Н.В. Бухгалтерський облік. – М.: Фінанси й статистика, 2005. 7. Крейніна М.Н. Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки. – М.: Фіс., 2003. 8. Кручок С. Г. Оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України. – 2002. – № 8. 9. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: Вид-во КНЕУ, 2001. 10. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. Посіб. – К.: КНЕУ, 1999. 11. Мних Е.В., Будяк П.Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. – Л.: Наука, 1998. 12. Моляков Д.С. Фінанси підприємств галузей народного господарства. – М.: Фіс, 2004. 13. Основи мікроекономіки: Навч. посібник. / під ред. проф. І.П. Ніколаєвої. – М.: ЮНІТІ-ДАНА, 2004. 14. Павловська О. В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств // Фінанси України. – 2001. 15. Поліщук Н.В. Інформаційне забезпечення регулювання результатів діяльності підприємства // Фінанси України. – 2002. – № 1 16. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підручник. – Т.: Економічна думка, 2001. 17. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. Пособ. - 7-е изд., испр. – Мн.: Новое знание, 2002. 18. Стоянов Е.А., Стоянова Е.С. Експертна діагностика й аудит хазяйновитого-господарчого-фінансово-господарського положення підприємства. – К.: Знання, 2003. 19. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Л.: ЛБІНБУ, 2000. 20. Уотшем T. Дж., Паррамоу К. Количественные методы в финансах. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. 21. Хелферт Э. Техника финансового анализа: Пер. с англ. – М.: Аудит. ЮНИТИ, 1996. 22. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник / Швець, В.Г. – К.: Знання, 2003. 23. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналізу. – М.: ІНФРА-М, 2005. 24. Шим Дж., Сігел Дж. Методи керування вартістю й аналіз витрат. – М.: Філін, 2005. 25. Шишкін А. К., Вартанян С. С., Бухгалтерський облік і фінансовий аналіз на комерційні підприємства. – М.: Інфра - М, 2004. 26. Яркіна Т. В. Основи економіки підприємства: короткий курс. – К.: Основи, 2005.