Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Право»Міжнародне право»

Геноцид як злочин у міжнародному кримінальному праві

Карточка работы:24035-2018ф
Цена:
Тема: Геноцид як злочин у міжнародному кримінальному праві
Предмет:Міжнародне право
Дата выполнения:2018
Специальность (факультет):Міжнародне право
Тип:Дипломна робота
Задание:
ВУЗ:Київський Національний Університет ім. Шевченко (КНУ ім. Шевченка)
Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Генеза поняття геноцид в міжнародному кримінальному праві 6 Висновки до 1 розділу 28 Розділ 2. Злочин геноцид в міжнародному кримінальному праві 30 2.1. Об’єктивні ознаки 30 2.2. Суб’єктивні ознаки 41 Висновки до 2 розділу 59 Розділ 3. Злочин геноцид в національному праві 61 3.1. Склад злочину геноцид в континентальному праві 61 3.2. Склад злочину геноцид у загальному праві 80 Висновки до 3 розділу 85 Висновки 87 Список використаних джерел 91  
Курс:5
Реферат:КЛЮЧОВІ СЛОВА – геноцид, склад геноциду, об’єкт геноциду, суб’єкт геноциду, міжнародний злочин, Голодомор. ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ - суспільні відносини в сфері кримінальної відповідальності за злочини проти людства. ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ - злочин геноциду. МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ - окреслити особливості становлення кримінальної відповідальності за злочин геноциду в міжнародному кримінальному праві, надати характеристику складу злочину геноциду в міжнародному кримінальному праві, національному праві зарубіжних держав та в українському законодавстві. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ - окреслено ґенезу поняття геноциду в міжнародному кримінальному праві; визначено та проведено аналіз об’єктивних та суб’єктивних ознак злочину геноциду в міжнародному кримінальному праві; надано характеристику злочину геноциду в континентальному праві, загальному праві та національному праві України. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ - наукова діяльність з метою подальших досліджень теоретичних і практичних проблем криміналізації геноциду в міжнародному праві та національному праві України; навчальний процес викладання юридичних дисциплін у вищих навчальних закладах; законотворча діяльність при розробленні пропозицій щодо удосконалення чинного кримінального законодавства України в частині визначення кримінальної відповідальності за геноцид.  
Язык:укр
Вступление:Актуальність теми. Історичні події в ХХ ст. засвідчили, що меж ненависті одних людей до інших на різних підставах не існує. Апогеєм такої ненависті стали масові прови насильства, вчинювані тоталітарними режимами (нацистським, комуністичним тощо) щодо окремих народностей чи націй. Вказане сформулювало основу для того, щоб визначити, кваліфікувати, надати оцінку й покарати винних за такі злочини осіб. Такі масові злочини засвідчили не просто анти людську поведінку й ставлення одних груп до інших, але й, по суті, знівелювати право жертв (представників інших груп) на життя як таке. Тому найбільш тяжким міжнародним злочином почав вважатися саме геноцид, адже він посягає на природну відмінність одних людей від інших, на їх переконання й погляди тощо. Геноцид як тяжкий міжнародний злочин має на меті знищити повністю чи частково певну групу населення, яка за певними ознаками відрізняється від інших груп. Саме через потребу в осмисленні злочину геноциду за наслідками ХХ ст. та подальшому недопущенні проявів геноциду посилюється актуальність даної теми. Окрім цього, незважаючи на міжнародну реакцію осуду геноциду до сьогодні залишаються спірними значна кількість питань, пов’язаних із притягненням до відповідальності винних осіб, імплементацією режимів міжнародних трибуналів, а також значною мірою щодо визнання фактів геноцидів у ХХ ст. різними державами світу. На сьогодні, варто відзначити, питання щодо визнання геноцидів стало питанням із геополітичними мотивами, що виходять за межі історичного матеріалу. Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері кримінальної відповідальності за злочини проти людства. Предмет дослідження – злочин геноциду. Метою дослідження є окреслити особливості становлення кримінальної відповідальності за злочин геноциду в міжнародному кримінальному праві, надати характеристику складу злочину геноциду в міжнародному кримінальному праві, національному праві зарубіжних держав та в українському законодавстві. Вказана мета обумовила постановку наступних завдань дослідження: 1) окреслити ґенезу поняття геноциду в міжнародному кримінальному праві; 2) визначити об’єктивні ознаки злочину геноциду в міжнародному кримінальному праві; 3) провести аналіз суб’єктивних ознак злочину геноциду в міжнародному кримінальному праві; 4) надати характеристику злочину геноциду в континентальному праві та праві України; 5) провести аналіз складу злочину геноциду в загальному праві. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному аналізі злочину геноциду в міжнародному кримінальному праві, національному праві зарубіжних країн та відповідно до кримінального законодавства України, висвітленні проблемних аспектів розуміння та застосування заходів відповідальності за геноцид. Емпіричною базою дослідження стали численні міжнародно-правові акти (зокрема, Конвенція про попередження злочину геноциду та покарання за нього, Римський статут міжнародного кримінального суду, Статути міжнародних військових трибуналів тощо), акти окремих держав, які передбачають відповідальність за геноцид (США, Великобританії, Грузії, Литви, Латвії, інших держав), а також законодавство України (Кримінальний кодекс України, Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні»). В свою чергу, теоретичною базою дослідження стали наукові праці й доробки таких вітчизняних і зарубіжних науковців і дослідників як М. Антонович, Д. Блоксхем, К. Важна, В. Вартанян, В. Василенко, Т. Дадуані, С. Ківалов, А. Мартіросян, Г. Москальов, С. Мохончук, А. Портнов, І. Строкова, Х. Хасан та інших. Методологія дослідження. При проведенні дослідження автором використовувались наступні методи дослідження: аналізу та синтезу, узагальнення, структурно-системний, формально-логічний, історико-правовий, формально-правовий, порівняльно-правовий тощо. Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що вміщують чотири параграфи, висновків та списку використаних джерел (всього 98 найменувань).  
Объём работы:
88
Выводы:Таким чином, здійснивши аналіз злочину геноциду в контексті міжнародного кримінального права, автор прийшов до наступних висновків. Генеза розуміння злочину геноциду була з трьома основними факторами: 1) теоретичні розробки юриста Р. Лемкіна, який не лише запровадив термін «геноцид», але й ідеї останнього були покладені в основу міжнародно-правового визначення даного злочину; 2) сумна та жорстока міжнародна практика ХХ ст., яка виявила надзвичайно нелюдське ставлення людини до людини, що втілилось в значній кількості геноцидів де-факто, серед яких геноцид вірменського народу, Голодомор в Україні, Голокост (геноцид євреїв та інших національностей нацистською Німеччиною), геноцид в Югославії та на території Руанди; відповідно, визнання злочину геноциду стало адекватною реакцією міжнародного співтовариства на міжнародні злочини; 3) розробка міжнародно-правових актів щодо кримінальної відповідальності за геноцид на різних рівнях; вперше – на рівні Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1946 року, далі – Конвенція про попередження злочину геноциду та покарання за нього 1948 року, Конвенція про про незастосування строку давності до військових злочинів та злочинів проти людства 1968 року та інші акти на рівні ООН; окрім цього, більш конкретно практика притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за злочин геноциду була втілена в діяльності міжнародних трибуналів, які створювались з метою розслідування та винесення вироків щодо винних в міжнародних злочинах осіб; серед них Нюрнберзький трибунал 1945-1946 рр., Токійський трибунал 1946 року, Міжнародний трибунал щодо Югославії 1993 року та Міжнародний трибунал щодо Руанди 1994 року. В контексті визначення злочину геноциду останні дублювали положення Конвенції про геноцид 1948 року. На сьогоднішньому етапі розвитку важливу роль в визначенні кримінальної відповідальності за міжнародні злочини, в тому числі й геноцид, відіграє Римський статут Міжнародного кримінального суду 1998 року, який містить чіткі визначення міжнародних злочинів, процесуальний порядок їх розслідування й винесення щодо них вироків, а також покарання за такі злочини. Злочин геноциду вважається одним із найбільш жорстоких міжнародних злочинів, однак спірним на сьогодні є його належність до певної їх групи: чи злочинів проти людства, чи проти людяності чи проти миру й безпеки людства. Суть в тому, що геноцид як діяння посягає не на конкретну особу, а на групу за певними характеристиками (релігійна, етнічна тощо), та спрямовується на її часткове чи повне винищення. Об’єктивна сторона злочину геноциду в міжнародному праві охоплює, перш за все, діяння особи, в формі: вбивства членів такої групи; заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи; навмисного створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне її знищення; заходів, розрахованих на запобігання дітонародження в середовищі такої групи; насильницької передачі дітей з однієї людської групи в іншу. Елементи кожної зі вказаних дій визначені в Документі Міжнародного кримінального суду «Елементи злочинів». Для кваліфікації злочину як геноциду важливі три обставини: особа або особи, проти яких були спрямовані злочинні дії, належали до певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи; виконавець, який вчиняв акти геноциду, мав намір повністю або частково знищити вказану національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку; така поведінка виконавця мала місце в контексті явної схеми аналогічної поведінки, спрямованої проти цієї групи, або була поведінкою, яка могла б сама по собі спричинити таке знищення. Сутнісним для визначення об’єктивної сторони геноциду є спрямованість діяння на членів певної групи (расової, етнічної, релігійної тощо), а не на певну конкретну особу. При цьому кількість таких діянь не має значення. Вважається, що геноцид є масовим злочином, однак достатнім є одне діяння, що в намірах особи спрямовується проти всієї групи. Геноцид вчиняється виключно з прямим умислом та в своїй природі містить намір (мотив) – часткове чи повне знищення членів певної групи. Саме за таким наміром геноцид відрізняється від убивства. Суб’єктом геноциду постає фізична особа, що досягла 18 років. При цьому її посада чи становище не має значення (глава держави, посадаова особа чи приватна особа). Важлива лише винність. Дискутивним на сьогодні є можливість притягнення держави за міжнародні злочини, адже геноцид, до прикладу, неможливий без участі (пасивної чи активної) державного механізму. При цьому автор погоджується з думкою про те, що лише конкретна особа може нести кримінальну відповідальність за вчинення геноциду, натомість держава може бути притягнути лише за невчинення спротиву спробам геноциду чи за відсутність реакції на протиправні дії. Серед основних санкцій (покарань) за вчинення геноциду на сьогодні визначені позбавлення волі чи довічне позбавлення волі, штраф та конфіскація майна винного. Провівши аналіз кримінальної відповідальності за злочин геноциду в національних законодавствах різних держав, можна зауважити, що більшість з них базується та суттєвою мірою перейняли положення Конвенції про запобігання злочину геноциду 1948 року. Положення останньої в значній мірі просто перенесені в акти національного законодавства. Натомість, можливо виділити дві різниці. Перша полягає в тому, на якому рівні закріплююється кримінальна відповідальність за геноцид: переважно в державах континентального права (в тому числі й Україні) відповідальність міститься в кримінальних кодексах, щодо держав загального права – переважно в окремих законодавчих актах. Друга відмінність полягає в ступені відмінності в тлумаченні геноциду, даного в Конвенції про запобігання злочину геноциду 1948 року, зокрема, що визначення груп, щодо яких здійснюється посягання: до них включаються в деяких законодавствах політичні групи та інші соціальні групи. Особливістю українського законодавства є те, що, окрім закріпленої відповідальності за геноцид у рамках Кримінального кодексу, має місце також спеціальний закон про Голодомор в Україні 1932-1933 років. Окрім цього, на сьогодні актуальним для України залишається ратифікація Римського статуту Міжнародного кримінального суду, що дозволить здійснювати міжнародне переслідування злочинців й притягати їх до відповідальності за міжнародні злочини. Переважно об’єктивна сторона злочину геноциду містить не лише дії, але також і публічні заклики до вчинення дій. Кримінально караними є також готування, змова на вчинення геноциду. Серед основних видів санкцій за вчинення геноциду передбачені: позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі та можливий штраф і конфіскація майна. Суб’єктом геноциду визнається фізична осудна особа, яка досягла певного віку (16 чи 18 років). Обов’язковою умовою суб’єктивної сторони геноциду постає, окрім прямого умислу, спеціальна мета – повне чи часткове знищення членів певної групи.  
Вариант:нет
Литература: 1. Конвенція про попередження злочину геноциду та покарання за нього від 09.12.1948 року Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_155 2. Статут Міжнародного військового трибуналу для суду та покарання головних військових злочинців європейських країн від 08.08.1945 року Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/998_201 3. Статут Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, що відповідальні за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії з 1991 року від 25.05.1993 року Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.un.org/ru/law/icty/charter.shtml 4. Статут Міжнародного трибуналу по Руанді від 08.11.1994 року Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_d65 5. Римський статут міжнародного кримінального суду від 17.07.1998 року Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_588 6. Конвенція про незастосування строку давності до військових злочинів та злочинів проти людства від 26.11.1968 року Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/ warcrimes_limit.shtml 7. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 11.12.1946 року № 96 (І) Електронний ресурс. – Режим доступу : https://documents-dds-ny.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/035/53/IMG/NR003553.pdf?OpenElement 8. Резолюція Ради з прав людини ООН від 28.03.2008 року № 7/25 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://ap.ohchr.org/documents/R/HRC/resolutions/A_HRC_RES_7_25.pdf 9. Elements of Crimes by the International Criminal Court (2013) Електронний ресурс. – Режим доступу : https://www.icc-cpi.int/NR/rdonlyres/ 336923D8-A6AD-40EC-AD7B-45BF9DE73D56/0/ElementsOfCrimesEng.pdf 10. Спільна заява делегацій держав-членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору в Україні 1932-33 рр. від 07.11.2003 року Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_g07 11. Проект кодексу злочинів проти миру та безпеки людства від 1996 року Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.law.edu.ru/ norm/norm.asp?normID=1278896 12. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 25-26. – Ст. 131. 13. Про Голодомор 1932-1933 років в Україні: Закон України від 28.11.2006 № 376-V // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2006. – № 50. – Ст. 504 14. Аванесян В. В. Нюрнбергский трибунал и геноцид / В. В. Аванесян // Общество и право. – 2011. – № 3. – С. 17-21. 15. Акулова Н.В. Об’єктивні ознаки та систематизація злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку / Н. В. Акулова // Юридичний науковий електронний журнал. – 2017. – № 4. – С. 116-119. 16. Антонович М. М. Голодомор 1932-1933 років в Україні як геноцид Української нації: суб’єктивна сторона злочину Електронний ресурс / М. М Антонович. – Режим доступу : http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/ 123456789/3378/Antonovych_Golodomor.pdf 17. Антонович М. М. Обов’язок покарання за злочин геноциду: судова практика держав / М. М. Антонович // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. – 2013. – Т. 144-145. – С. 133-137. 18. Антонович М. М. Проблема визначення злочину геноциду в міжнародному праві та його застосування до Голодомору 1932-1933 років в Україні Електронний ресурс / / М. М. Антонович. – Режим доступу : http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/6328/Antonovych_Problema_vyznachennya_zlochynu.PDF 19. Антонович М. М. Проблема заперечення злочину Голодомору в Україні та інших злочинів геноциді ХХ-ХХІ століть / М. М. Антонович. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/ 123456789/3837/Antonovych_Problema_zaperechennia.pdf 20. Антонович М.М. Складові злочину геноциду в Голодоморі 1932-1933 років в Україні згідно з міжнародним правом Електронний ресурс / М. М. Антонович – Режим доступу : http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/ 123456789/4221/antonovych_skladovi_zlochynu_henotsydu.pdf?sequence=1 21. Антонович М. М. Юридична відповідальність за Голодомор 1932-1933 років в Україні згідно з міжнародним і національним правом / М. М. Антонович // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. – 2009. – Т. 90. – С. 21-25. 22. Арутюнян М. А. Понятие геноцида. Историческая обусловленность международно-правового закрепления геноцида как преступления против безопасности человечества / М. А. Арутюнян // Актуальные проблемы российского права. – 2009. – № 3. – С. 403-414. 23. Бем М. В. Эволюция концепции геноцида Р. Лемкина / М. В. Бем // Российский юридический журнал. – 2013. – № 6. – С. 36-41. 24. Бібік І. С. Порівняльно-правовий аналіз злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в кримінальному законодавстві України та США / І. С. Бібік, Л. М. Кулик // Південноукраїнський правничий часопис. – 2014. – № 4. – С. 66-68. 25. Блоксхэм Д. Геноцид: структура, участники и мотивация в сравнительной перспективе / Д. Блоксхэм // Журнал российских и восточноевропейских исторических исследований. – 2016. – № 1. – С. 25-68. 26. Брич Л. П. Про кримінально-правову оцінку вчинення діянь, що призвели до масової загибелі населення України від голоду у 1932-1933 рр. / Л. П. Брич // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2009. – Вип. 4. – С. 173-178. 27. Важна К. Інститут кримінальної відповідальності держави як ефективний міжнародно-правовий механізм боротьби зі злочином геноциду / К. Важна// Митна справа. – 2012. – № 5. – Ч. ІІ. – С. 171-177. 28. Важна К. Сутність геноциду відповідно до чинного міжнародного права та міжнародно-правової практики / К. Важна // Підприємництво, господарство і право. – 2017. – № 8. – С. 193-197. 29. Вартанян В. М. Уголовная ответственность за геноцид : автореф. дисс. канд. юрид. наук; спец.: 12.00.08. / В. М. Вартанян. – Ставрополь, 2000. – 27 с. 30. Василенко В. Голодомор 1932–1933 років в Україні як злочин геноциду: правова оцінка / В. Василенко. – К. : Видавництво ім. Олени Теліги, 2009. – 104 с. 31. Василенко В. Кваліфікація Голодомору 1932-1933 рр. в Україні як злочину геноциду і Постанова Апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2013 року / В. Василенко // Мандрівець. – 2013. – № 6. – С. 7-9. 32. Видус Д.Э. Ответственность государств за геноцид / Д. Э. Видус // Международное право и международные организации. – 2012. – № 2. – С. 92-102. 33. Волкова О. В. Анализ преступлений против жизни по уголовному законодательству России и Германии / О. В. Волкова // Вестник Международного института экономики и права. – 2017. – № 2. – С. 82-86. 34. Гладкий В. Кваліфікація Голодомору як злочину геноциду проти Українського народу / В. Гладкий // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2009. – Вип. 83. – Ч. 2. – С. 166-172. 35. Глотова С.В. Значение трибунала для современного международного уголовного правосудия Електронний ресурс / С. В. Глотова. – Режим доступу : https://histrf.ru/uploads/media/default/0001/26/7a7cec9a705a48735614b04780fe6bb11a21e433.pdf 36. Головченко В. І. Трагедії геноциду в постбіполярному світі й проблема відповідальності за них / В. І. Головченко // Міжнародні відносини. Серія: Політичні науки. – 2017. – № 14. Електронний ресурс. – Режим доступу : http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/3071/2759 37. Горбатюк А.В. Питання відповідальності держави за злочин геноциду в практиці Міжнародного Суду Справедливості / А. В. Горбатюк // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. – 2012. – Т. 129. – С. 137-140. 38. Гринчак В. Правова природа міжнародних злочинів // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2015. – Вип. 37. – C. 17-22. 39. Дадуани Т. Г. Международно-правовые основы уголовного преследования за преступление геноцида: проблемы становления / Т. Г. Дадуани // Обозреватель. – 2011. – № 10. – С. 119-126. 40. Дадуани Т. Г. Проблемы совершенствования международно-правовых средств борьбы с актами геноцида : автореф. дисс. канд. юрид. наук; спец. : 12.00.10 / Т. Г. Дадуани. – М., 2012. – 20 с. 41. Дадуани Т. Г. Сравнительный анализ положений Резолюции ГА ООН 96 (І) и Конвенции о предупреждении преступления геноцида и наказании за него / Т. Г. Дадуани // Вестник РУДН. Юридические науки. – 2011. – № 4. – С. 140-147. 42. Дрьоміна-Волок Н. В. Питання міжнародної кримінальної відповідальності за дискримінаційні злочини / Н. В. Дрьоміна-Волок // Актуальні проблеми держави і права. – 2009. – Вип. 47. – С. 44-50. 43. Жаровська І. М. Міжнародні трибунали ad hoc: історико-правова ретроспектива / І. М. Жаровська // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. – 2016. – № 845. – С. 385-389. 44. Жукорська Я. М. Міжнародні злочини: правова природа та проблеми класифікації / Я. М. Жукорська, Л. М. Дранчук // Право і суспільство. – 2016. – № 3. – Ч. 2. – С. 149-154. 45. Журбелюк Г. В. До проблеми визначення юридичної відповідальності за вчинення в Україні Голодомору 1932-1933 рр.: історико-правові аспекти Електронний ресурс / Г. В. Журбелюк. – Режим доступу : http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/5874/Zhurbelyuk_Do_problemy_vyznachennya_yurydychnoyi_vidpovidal’nosti.pdf 46. Кибальник А.Г. Эволюция уголовной ответственности за геноцид в ХХ веке / А. Г. Кибальник, А. С. Мартиросян // Общество и право. – 2012. – № 4. – С. 118-122. 47. Кислицын С. А. Геноцид – экстремистская форма государственной этнополитики тоталитарных и авторитарных режимов / С. А. Кислицын, С. А. Акопян // Государственное и муниципальное управление. Ученые записки СКАГС. – 2006. – № 1-2. – С. 89-107. 48. Ківалов С. В. Вплив міжнародного кримінального правосуддя на світовий правопорядок / С. В. Ківалов // Актуальні проблеми держави і права. – 2011. – Вип. 57. – С. 7-17. 49. Ківалов С. В. Міжнародне кримінальне правосуддя: від Нюрнберзького військового трибуналу до Міжнародного кримінального суду / С. В. Ківалов // Альманах міжнародного права. – 2009. – Вип. 1. – С. 5-18. 50. Коруц У. Правова природа та сутнісне значення принципу комплементарності Міжнародного кримінального суду і його місце в системі кримінальної юстиції держави / У. Коруц // Visegrad Journal on Human Rights. – 2016. – № 4-1. – С. 123-128. 51. Кульчицький С. Голодомор 1932-1933 рр. в Україні як геноцид / С. Кульчицький // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – 2005. – № 14. – С. 225-300. 52. Куртинець М. І. «Геноцид»: історія створення та утвердження в міжнародному праві / М. І. Куртинець // Міжнародні читання з міжнародного права пам’яті професора П. Є. Казанського : матер. третьої міжнар. наук. конф. (м. Одеса, 2–3 листопада 2012 р.). – Одеса : Фенікс, 2012. – С. 402-405. 53. Маляева Е. О. Международное законодательство об ответственности за преступления против права человека на жизнь / Е. О. Маляева // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского: Власть и право. – 2003. – Вып. 2. – С. 338-348. 54. Мартиросян А. С. Геноцид в решениях современных международных трибуналов : автореф. дисс. канд. юрид. наук; спец. : 12.00.08 / А. С. Мартиросян – Краснодар, 2014. – 26 с. 55. Масльонко М. О. Голодомор як чинник зовнішньої політики України: історія чи істерія? / М. О. Масльонко // Проблеми міжнародних відносин : Зб. наук. пр. – 2010. – Вип. 1. – С. 232-247. 56. Москалев Г.Л. Геноцид (ст. 357 УК РФ): проблемы уголовно-правовой регламентации и квалификации : автореф. дисс. канд. юрид. наук; спец. : 12.00.08 / Г. Л. Москалев. – СПб., 2016. – 26 с. 57. Москалев Г.Л. Объект преступления, предусмотренного ст. 357 УК РФ (Геноцид) / / Г. Л. Москалев // Вестник Пермского университета. Юридические науки. – 2013. – Вып. 2. – С. 237-243. 58. Мохончук С. М. Злочин геноциду: історичне визначення та конвенціальне закріплення у міжнародному кримінальному праві / С. М. Мохончук // Університетські наукові записки. – 2011. – № 3. – С. 355-361. 59. Мохончук С. М. Злочини проти миру та безпеки людства: генезис, еволюція, сучасна регламентація у кримінальному праві та законі : монографія / С. М. Мохончук. – Х. : Право, 2013. – 528 с. 60. Мохончук С. М. Особливості правової регламентації системи злочинів проти миру та безпеки людства в Кримінальному кодексі України / С. М. Мохончук // Правова доктрина – основа формування правової системи держави : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 20-річчю НАПрН України та обговоренню п’ятитом. моногр. «Правова доктрина України», Харків, 20–21 листоп. 2013 р. / Нац. акад. прав. наук України. – Х., 2013. – С. 693-697. 61. Мохончук С. М. Проблеми юридичної кваліфікації злочинів проти миру і безпеки людства / С. М. Мохончук // Юрист України. – 2011. – № 4. – С. 71-76. 62. Мохончук С. М. Суб’єкт злочину проти миру й безпеки людства в міжнародному кримінальному праві / / С. М. Мохончук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2011. – № 11. – С. 80-87. 63. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2010. – 1288 с. 64. Патлашинська І. В. Геноцид як підстава для розгортання миротворчих операцій / І. В. Патлашинська // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Л. Українки. – 2011. – Вип. 20. – С. 24-28. 65. Поповичук В. О. Визначення категорії «злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» / В. О. Поповичук // Часопис Київського університету права. – 2015. – Вип. 3. – С. 320-323. 66. Порецкова А. А. Эффективность международного уголовного суда в решении проблем, связанных с геноцидом: взгляд со стороны институционального либерализма / А. А. Порецкова // Проблемный анализ и государственно-управленческое проектирование. – 2016. – № 3. – С. 155-171. 67. Портнов А. Концепції геноциду та етнічних чисток: західні наукові дискусії і місце в них українських сюжетів / А. Портнов // Україна модерна. – 2008. – № 13. – С. 82-114. 68. Ребриш Р.І. Геноцид як злочин проти безпеки людства за міжнародним кримінальним правом / Р. І. Ребриш // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Право. – 2016. – Вип. 41. – С. 133-135. 69. Савчук К. Голодомор – український геноцид / К. Савчук // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2015. – Вип. 37. – C. 58–64 70. Сербин Р. Осмислення Голодомору в світлі Конвенції ООН про геноцид / Р. Сербин // Архіви України, – 2008. – № 3-4. – С. 53–62. 71. Сірант М. М. Досвід імплементації норм про воєнні злочини в кримінальному законодавстві країн ЄС / М. М. Сірант // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. – 2016. – № 845. – С. 225-230. 72. Сотула А. Преступления международной юрисдикции и преступления против жизни: соотношение и проблемы квалификации / А. Сотула // Закон и жизнь. – 2016. – № 1. – С. 92-94. 73. Столярський О. В. Окремі доктринальні підходи щодо дефініції міжнародних злочинів у міжнародному кримінальному праві / О. В. Столярський // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. – 2014. – Вип. 10-2. – С. 186-190. 74. Строкова І. І. Геноцид: поняття та ознаки злочину в міжнародному та національному праві (порівняльний аналіз) / І. І. Строкова // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 38. – С. 134-140. 75. Строкова І. І. Об’єктивні ознаки геноциду в кримінальному законодавстві України та інших держав романо-германської правової сім’ї / І. І. Строкова // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2015. – № 3. – С. 69-75. 76. Строкова І. І. Проблеми кваліфікації геноциду, вчиненого у співучасті, за Кримінальним кодексом України / І. І. Строкова // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2009. – Вип. 20. – С. 337-345. 77. Строкова І. І. Суб’єкт злочину «геноцид» в міжнародному та національному праві / І. І. Строкова // Форум права. – 2017. – № 1. – С. 175-181. 78. Сыроед Т. Л. Деятельность ООН по предупреждению геноцида / Т. Л. Сыроед // Науковий вісник Херсонського державного університету. Юридичні науки. – 2015. – Вип. 3. – Т. 3. – С. 191-195. 79. Титова К. Ю. Геноцид: криминологическая характеристика личности преступника / К. Ю. Титова, М. Н. Урда // Известия Юго-Западного государственного университета. История и право. – 2015. – № 4. – С. 72-79. 80. Торош С. О. Злочини проти людства та правові механізми їх врегулювання / С. О. Торош // Теорія і практика конституціоналізму: український та зарубіжний досвід: матеріали першої науково-практичної конференції, 30 квітня 2015 року, Львів / Національний університет «Львівська політехніка», Навчально-науковий інститут права та психології, Кафедра конституційного та міжнародного права. – Л., 2015. – С. 134-139. 81. Торош С.О. Нормативно-правовий механізм врегулювання злочинів проти людства: історико-теоретичний аспект / С. О. Торош // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. – 2015. – № 827. – С. 258-264. 82. Тюленева Д. А. Геноцид и преступления против человечности / Д. А. Тюленева // Проблемы межгосударственного сотрудничества в борьбе с международными и транснациональными преступлениями : материалы студенческой научно-практической конференции. – Хабаровск : Изд-во Тихоокеан. гос. ун-та, 2013. – С. 86–92. 83. Уголовный кодекс Грузии от 1999 года Електронний ресурс. – Режим доступу : https://matsne.gov.ge/ru/document/view/16426 84. Уголовный кодекс Латвийской Республики от 1998 года Електронний ресурс. – Режим доступу : http://law.edu.ru/norm/norm.asp? normID=1243424&subID=100106935,100106943,100106956,100107014#text 85. Уголовный кодекс Литовской Республики от 2000 года Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1243877 &subID=100107735,100107738,100107753,100107785#text 86. Уголовный кодекс Республики Молдова от 2002 года Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.wipo.int/wipolex/ru/text.jsp?file_id=340785 87. Фесечко Л. І. Кримінальна відповідальність індивідів у міжнародному праві / Л. І. Фесечко // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 888-894. 88. Філяніна Л. А. Геноцид як один із найжорстокіших міжнародних злочинів / Л. А. Філяніна, Н. О. Любова // Юридичний науковий електронний журнал. – 2016. – № 5. – С. 163-165. 89. Філяніна Л. А. Міжнародна кримінальна відповідальність індивідів за злочини геноциду / Л. А. Філяніна // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2012. – Спецвипуск № 1. – С. 11-20. 90. Футей Б. Відповідальність за геноцид / Футей Б. // Сучасність. – 2008. – № 11. – С. 58-65. 91. Хасан Х. А. Преступление геноцида в Ираке: проблемы уголовной ответственности : дисс. канд. юрид. наук; спец. : 12.00.08. / Х. А. Хасан. – М., 2015. – 193 с. 92. Хасан Х. А. Преступление геноцида: вопросы подсудности / Х. А. Хасан // Актуальные проблемы российского права. – 2015. – № 2. – С. 98-102. 93. Хачатурян Т. Х. Актуальні проблеми притягнення до міжнародно-правової відповідальності держав за скоєння міжнародних злочинів у ретроспективі сторіччя Геноциду вірменського народу / Т. Х. Хачатурян // Проблеми міжнародних відносин. – 2015. – Вип. 10-11. – С. 158-176. 94. Шахмаев М. М. Объективная сторона геноцида в рамках международного и отечественного законодательства / М. М. Шахмаев // Война и право: силовые структуры на службе Отечеству. – Челябинск: Филиал ВУНЦ ВВС «ВВА», 2017. – С. 200-209. 95. Genocide Act 1969 Електронний ресурс. – Режим доступу : https://ihl-databases.icrc.org/applic/ihl/ihl-nat.nsf/0/046f3c072eb70c0ac1256ba500317625/$FILE/Genocide%20Act%201969.pdf 96. International Criminal Court Act 2001 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.legislation.gov.uk/ukpga/2001/17/data.pdf 97. Paust J. The need for new U.S. legislation for prosecution of genocide and other crimes against humanity // Vermont Law Review. – 2009. – Vol. 33. – P. 717-728. 98. United States Code/Title 18/Part 1 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.law.cornell.edu/uscode/text/18/1091  
Дополнительная информация:До роботи надаються реферат та анотація (мова анотації: англійська, російська та українська)   подробнее

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (180)