Выводы:Під час написання роботи було зроблено наступні висновки: 1. Класична модель макрорівноваги ґрунтується на кількох гіпотезах: 1) Рівновага встановлюється в результаті взаємодії ринків ресурсів, товарів, грошей та заощаджень (інвестицій). 2) Вихідним у встановленні рівноваги є ринок ресурсів. 3) На ринках ресурсів і товарів існує рівень цін, який врів¬новажує попит і пропозицію, і завдяки цінам відбуваєть¬ся автоматичне очищення ринків як від зайвого попиту, так і від зайвої пропозиції. 2. Кейнсіанська модель є найбільш поширеним напрямком сучасної макроекономіки. Вона на противагу класичній заперечує саморегулювання економіки на макрорівні, для неї характерним є погляд, що рівновага при повній зайнятості ресурсів є не закономірним а лише випадковим явищем. Навпаки, економіці, яка розвивається без втручання держави, характерні відхилення від рівноваги, безробіття та інфляція. Послаблення негативного впливу останніх здійснюється завдяки державі. Саме кейнсіанська модель лежить в основі теоретичного обґрунтування сучасної економічної політики держави. Кейнсіанський погляд заперечує гнучкість заробітної плати і цін. Навпаки, приймається концепція їх незмінності, жорсткості в короткостроковому періоді. Окрім того, кейнсіанці вважають, що заощадження населення не завжди відповідають інвестиціям підприємців: інтереси суб’єктів заощаджень - домогосподарств і суб’єктів інвестицій - підприємців не співпадають. Рішення про заощадження мотивуються різними чинниками: купівля дорогих речей, оплата житла, забезпечення в старості, дати освіту дітям, на випадок хвороби тощо. Жоден з таких намірів не залежить від ставки процента і тому не зв’язаний безпосередньо з інвестиціями. Рішення про інвестиції також пов’язані не лише із ставкою процента, а залежать часто від норми прибутку та інших факторів. Отже, плани заощаджень і плани інвестицій не співпадають і тому можуть відбуватись коливання загального обсягу виробництва, доходу, зайнятості і рівня цін. Тому ринковий механізм сам без втручання держави не в змозі збалансувати економіку, одночасно забезпечуючи повну зайнятість і повне використання засобів виробництва. 3. Застосування різних інструментів фіскальної політики (зміна державних витрат або рівня податкових ставок) має різний макроекономічний вплив на сукупний попит. Мультиплікативний ефект розширення сукупного попиту внаслідок зниження податків стимулює економіку меншою мірою, ніж однакове за розміром збільшення державних видатків. Це пов'язано з тим, що збільшення державних витрат є прямим розширенням сукупного попиту, мультиплікатор державних витрат перевищує податковий мультиплікатор. Така різниця має вирішальне значення для вибору інструментів бюджетно-податкової політики на різних фазах економічного циклу. 4. В будь-якій економічній моделі рівновага відображає такий баланс сил, що змінні, які прагнуть пояснити модель, не збільшуються і не зменшуються. Економічна модель попиту і пропозиції прагне пояснити ціни і кількості товарів, обмінюваних на ринку за певний період. Ринкова рівновага в цій моделі існує тоді, коли немає тенденції до зміни ринкової ціни мул кількості товарів, що продаються. Якщо ринок знаходиться в рівновазі, ціна товару така, що кількість товару, яка покупці хочуть придбати, точно співпадає з кількістю товару, яка продавці хочуть запропонувати. Коли ціни досягають рівноважної величини, вони «нормують» товари в тому значенні, що всі покупці, які хочуть придбати товари за ринковою ціною, отримають до них легкий доступ. В той же час, всі продавці, які хочуть продати продукт (послугу) за даною ціною, легко знайдуть покупця для своїх товарів. 5. Ураховуючи чинники, річні макроекономічні показники України 2001–2006 років не демонструють траєкторію стабільного економічного розвитку. Вітчизняна економіка все ще має такі негативні риси, як тінізація, структурні диспропорції національного виробництва, експортне спрямування з переважанням продукції невисокого рівня валової доданої вартості (тобто кінцевої продукції), критична залежність від імпортних енергоносіїв, несприятливий інвестиційно-інноваційний клімат, недосконалість, неузгодженість та непрозорість законодавства, і насамперед податкового, нерозвиненість внутрішнього ринку внаслідок низької платоспроможності фізичних та юридичних осіб, недосконалість механізмів регулювання цін і тарифів, застаріла технологічна база промисловості та її повільне оновлення, відтік висококваліфікованих кадрів, тривала парламентсько-політична нестабільність тощо.