Позики місцевих органів влади

Содержание:Вступ 3 Основна частина 5 Висновки 11 Література 14

Вступление:Визначальною ланкою місцевих фінансів є місцеві бюджети. У них зосереджено понад 80 % від усіх фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні місцевого самоврядування. Склад місцевих бюджетів представлений на рис. 9.1. Сутність місцевих бюджетів необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складається між місцевим та державним бюджетами, а також всередині сукупності місцевих бюджетів. Об'єктами місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються і використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань. Важливою з погляду методології є структуризація місцевих фінансових ресурсів, що дає змогу не лише показати сукупність фінансових відносин, що характеризують економічну сутність місцевих фінансів, а й виявити характер взаємозв'язків між елементам системи. Це, у свою чергу, дає можливість зробити і кількісний, і якісний аналіз місцевих фінансових ресурсів. З огляду на демократичні процеси, які відбуваються в Україні, дедалі більшу роль у задоволенні соціальних інтересів і потреб відіграють фінансові ресурси комунальних підприємств, комунальних банків та інших фінансово-кредитних установ, фінансові ресурси підприємств різних форм власності, що використовуються ними на фінансування соціально-культурних і житлово-комунальних об'єктів. Місцеві запозичення - це операції, пов'язані з отриманням коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом, та операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету. Метою даної роботи – є дослідження теоретичних та нормативно-правових джерел здійснення фінансування місцевих бюджетів, зокрема розглянуто позики місцевих органів управління.

Выводы:Комунальний кредит є важливим інститутом у системі місце¬вих фінансів. Його наявність — закономірність для локальних фінан¬сових систем. Комунальний кредит, на відміну від державного кредиту, має виключно цільове призначення. Комунальний кредит є основним джерелом фінансування муніципальних та комунальних інвестиційних програм. Склалося кілька його форм. Це облігаційні муніципальні позики, комунальний банківський кредит, кредит дер¬жавних банків комунального кредитування, взаємний комунальний кредит, жироцентралі, бюджетні позики та ін. На початку 90-х років виникли передумови для відродження інституту комунального кредиту в Україні. У 1990—1997 роках у дер¬жаві поступово пробиває дорогу тенденція до становлення двох форм комунального кредиту — облігаційних міських позик і комер¬ційного комунального банківського кредиту. Комунальний кредит в Україні поки що відіграє незначну роль у формуванні фінансів місце¬вих органів влади і носить епізодичний характер. Подальший роз¬виток комунального кредиту в Україні буде можливий лише за умо¬ви створення відповідної правової бази та відповідних соціально-економічних умов. В Україні може бути використано всі відомі форми комуналь¬ного кредиту, включаючи й облігаційний комунальний кредит дрібних територіальних громад на колективній основі. Ці позики розміщу¬ються через спільні комунальні банки. Потребує правового ви¬знання і розвитку система комунальних фінансово-кредитних уста¬нов. Необхідно заснувати Центральний комунальний інвестицій¬ний банк України. Місцеві запозичення - це операції, пов'язані з отриманням коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом, та операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету. Місцеві запозичення виникають у таких випадках: ? запозичення (позики) з бюджетів вищого рівня; ? запозичення в комерційних банках; ? бюджетні гарантії під запозичення комерційних структур, у тому числі на потребу бюджетної сфери (будівництво шкіл, лікарень тощо); ? випуск муніципальних позик. Бюджетним кодексом України передбачено, що запозичення з Державного бюджету надаються місцевим бюджетам для покриття тимчасових касових розривів під час виконання загального фонду бюджету протягом бюджетного року. Дуже часто такі запозичення перетворюються в непряму форму дотування місцевих бюджетів, оскільки вони пролонговуються або взагалі списуються. Виконавчі органи місцевого самоврядування можуть також отримувати короткотермінові (на термін до трьох місяців) позички у фінансово-кредитних установах з погашенням у межах поточного бюджетного періоду. Ще однією з форм виникнення зобов'язань є надання органами місцевого самоврядування гарантій під позики комерційних банків. У випадку несвоєчасного погашення кредитів бюджетна гарантія вступає в силу. Місцеві органи влади можуть проводити цільові муніципальні позики під конкретні заходи, в яких зацікавлена територіальна громада (будівництво доріг тощо). Облігації місцевої позики реєструються Міністерством фінансів України та Державною комісією з цінних паперів, але держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за запозиченнями до місцевих бюджетів. Видатки по обслуговуванню боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету. Органи місцевого самоврядування з позицій управління сукупним попитом самостійно не можуть вплинути на процеси економічної стабілізації в країні, то¬му не розробляють власну стабілізаційну політику. Проте центральний уряд праг¬не управляти сукупними витратами органів місцевого самоврядування для того, щоб контролювати розвиток економіки. Уряд також прагне управляти сукупним попитом на регіональному рівні (наприклад, для стимулювання розвитку депре¬сивних регіональних економік). Ефективність такого управління залежить від за¬стосування кейнсіанських чи монетаристських підходів.

Литература:1. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні // Відомості Верховної Ради України вiд 25.06.1997 - 1997 р., № 24, стаття 170 2. Д.Ткаченко Ринок муніципальних облігацій: світовий досвід та перспективи в Україні // Фінансовий ринок України № 11 (13) 2005 р. 3. Зайчикова В.В. Теоретичні та практичні проблеми управління муніципальними запозиченнями // Фінанси України №1, 2007 - c. 38 4. Бюллетень НБУ, квытень 2007. – с. 48-49, с. 56-59 5. Український професійний банк: 15 років на ринку . Прес-служба ВАТ „УПБ” // Вісник НБУ, № 4 , 2007 – с. 33 6. Місцеві фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М. А. Гапонюк, В. П. Яцюта, А. Є. Буряченко, А. А. Слав¬кова. — К.: КНЕУ, 2002. — 184 с. 7. Булгакова С.О., Василенко Л.І., Єрмоленко В.Т., Александров В.Т., Недбаєв С.М. Державні фінанси: Фінанси. Бюджетна система України. У 5-ти томах. – Том 1. – Київ: НВП „АВТ лтд.”, 2004 – 400 с. 8. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. Посібник. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 1999. – 487 с. 9. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К.: Центр Навчальної Літератури, 2003. – 312 с. 10. Сазонець І.Л., Гринько Т.В., Придатко Г.Ю. Управління місцевими фінансами: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 264 с. 11. Офіційний сайт Міністерства Фінансів України 12. Офіційний сайт Рахункової палати