Выводы:Питання особистих немайнових прав фізичної особи стає надзвичайно актуальним на тлі суспільних перетворень, які сьогодні відбуваються в Україні. Так, відповідно до ст. 3 Конституції України був закріплений принцип пріоритетності людини та її внутрішніх (духовних) благ порівняно з іншими соціальними цінностями. На розвиток цього положення в Конституції України в розділі другому була закріплена низка фундаментальних прав та свобод людини і громадянина. Так, у розділі 2 Конституції України закріплені особисті немайнові права фізичної особи до яких відносяться: право на життя; право на охорону здоров’я; право на безпечне для життя і здоров’я довкілля; право на свободу та особисту недоторканність; право на недоторканність особистого і сімейного життя; право на повагу до гідності та честі; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування; право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Крім того, особисті немайнові права фізичної особи закріплені в ЦК України, що поділені на дві частини:
1) особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи, серед яких: право на життя, право на охорону здоров’я, право на медичну допомогу, право на свободу, право на особисту недоторканість, право на донорство, право на сім’ю та інші;
2) особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, серед яких: право на ім’я, право на недоторканість ділової репутації, право на індивідуальність, право на повагу до гідності та честі, право на місце проживання та інші.
Таким чином, особисті немайнові права фізичних осіб – це абсолютне суб’єктивне право, що належить кожній фізичній особі, є невіддільним від неї, не має економічного змісту, має властивість індивідуалізації особи, яке виникає у неї від народження або за законом та належить їй довічно.