Вступление:
Актуальність. Після Другої світової війни, особливо починаючи з 1960-х років, стало досить поширеним явище, коли автори з різним національним «корінням» оселяються у Великобританії і стають англійськими письменниками. Їх книги виникають ніби на стику різних літературних традицій, причому роль життєдайної сили в цьому літературному «творенні» належить англійській мові. Тут можна назвати вихідця з Трінідаду В. С. Найпола, пакистанця Салмана Рушді, південноафриканця Крістофера Хоупа і ще багатьох інших.
З огляду на поширення зазначеної тенденції, культурологи, соціологи, літературознавці характеризують сучасну Великобританію як одну з трьох найбільших мультикультурних зон світу – поряд з Японією і США.
Постколоніальна стадія сучасного розвитку Англії зумовила не лише соціальні процеси, пов’язані з імміграцією з периферійних зон в колишню метрополію, а й зміну культурної ситуації – співіснування на одній території митців різних національностей. Це призвело до переплетення у творчості таких письменників, як Х. Курейши, В. Найпол, С. Рушді, К. Ісігуро, Т. Мо та інших рис східної і західної культур. Тому з другої половини ХХ століття західні літературознавці почали говорити про перейменування «англійської літератури» на «нову англійську літературу», що включає творчість письменників різних національностей і культур, які пишуть свої твори «англійською мовою і відчувають при цьому свою належність до англомовної культури» 14.
Прикметним у цьому плані видається той факт, що останніми роками англійську літературну премію Букера присуджують письменникам не-англійцям. Одним із таких письменників, які отримали Букерівську премію в 1989 році, став японець Кадзуо Ішіґуро . Такою була літературна нагорода за «англійський» роман Ісігуро «Залишок дня». При цьому члени Букерівського комітету проголосували за роман одноголосно, що трапляється нечасто.
«Залишок дня» (1989) розповідає історію літнього англійського дворецького. Це монолог-спогад на тлі згасання традицій, Другої світової війни і підйому фашизму.
Критики відзначали, що японець написав «один з найбільш англійських романів XX століття». Його порівнювали з Джозефом Конрадом і Володимиром Набоковим, яким теж вдалося створити класичні твори на нерідній для них мові.
Не буде помилкою стверджувати, що оригінальність і неповторний шарм творів К. Ішіґуро зумовлені передусім тим, що творчість письменника знаходиться на культурному перетині японської та англійської культур. Перші два романи К. Ішіґуро, в яких домінувала японська тематика («Там, де в серпанку пагорби», «Художник хиткого світу»), не користувалися таким гучним успіхом, як його третій роман «Залишок дня», в якому героєм-наратором є англійський дворецький, а події відбуваються в Англії 20-50-х років ХХ століття. Саме цей роман викликав хвилю суперечок в зарубіжній літературній критиці: одні дослідники вважали він і за стилем, і за художньою достовірнісю «винятково англійським» (Д. Лодж 19, с. 154–157, Д. Хед 18, с. 164 та ін.), інші ж стверджували, що автор знову пише про Японію і під маскою «англійськості» насправді намагається пояснити європейцям японські цінності (К. Оябу, Г. Аннан, П. Айер 21, с. 106, с. 113–114). Саме тому обрана проблематика дослідження культурної ідентичності в романі «Залишок дня» є актуальною.
Стан наукової розробленості теми. У російському та українському літературознавстві творчість К. Ішіґуро поки вивчена мало, і розвідки щодо вивчення проблем його творчості також є нечисленними. Це стаття Г. Чхартишвили «Но нет Востока и Запада нет: о новом андрогине в мировой литературе», опублікована в журналі «Иностранная литератрура» ще 1996 року 24, післямова В. Скороденка до видання роману «Залишок дня» російською мовою у тому ж таки журналі за 2000-й рік 11.
Розвідок українських літературознавців трохи більше: це стаття А. Стовби, написана російською мовою; праці Наталії Жлуктенко, яка досліджує творчість К. Ішіґуро вже протягом тривалого часу («Ноктюрни Казуо Ішіґуро: транспозиція у постмодернізм» 3, «Текстуальні стратегії роману Кадзуо Ішігуро “Залишок дня”» 4 та ін.); статті О. Усенко 15, Д. Дроздовського 23, а також добірка висловлювань українських літературознавців про творчість британського митця «“Главная тема – самообман”»: критики о прозе Кадзуо Исигуро» 2 та ін. Більша частина з цих матеріалів з’явилася 2017 року після присудження Казуо Ішіґуро Нобелівської премії в галузі літератури.
Водночас слід зазначити, що, тоді як в зарубіжному літературознавстві активно обговорювалася та продовжує обговорюється насамперед проблема співвідношення у творі Ішіґуро англійської та японської культур, у працях дослідників східнослов’янських країн ця проблема залишилася фактично неосвітленою 10, за певним винятком праць Н. Жлуктенко. Окрім цього, у деяких з них творчість К. Ішіґуро необґрунтовано розглядається в рамках британського постколоніального роману – попри те, що Японія ніколи не була англійською колонією.
Оскільки весь роман – це розповідь головного героя – дворецького Стівенса, вивчення його образу є ключовим елементом для цілісного розуміння роману, його тематики і його художніх особливостей, у тому числі й аспектів, пов’язаних із перехрещенням і взаємодією у ньому двох абсолютно несхожих за своєю історією і цінностями культур.
Мета нашої курсової роботи полягає у вивченні основних шляхів розкриття проблеми культурної ідентичності в романі Кадзуо Ішіґуро «Залишок дня».
Для досягнення мети було визначено такі завдання:
1) дослідити особливості образу головного героя;
2) охарактеризувати аспекти розкриття образу головного героя як дієвого персонажа і як оповідача;
3) визначити роль прийому самохарактеристики в розкритті проблеми культурної ідентичності героя;
4) прослідити особливості використання у романі прийому «маски».
Об’єкт дослідження становлять проблеми ідентичності людської особистості.
Предмет дослідження – прийоми розкриття культурної ідентичності героя в роані Кадзуо Ішіґуро «Залишок дня».
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань роботи у ній було використано такі методи дослідження, як біографічний, історико-літературний, засади крос-культурного та інтертекстуального аналізу.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел, який містить 21 найменування.