Вступление:Із кожним роком збільшується кількість звернень за різними видами надання психологічної допомоги до професіоналів практичної психології. Це спричинено швидким темпом життя, великим інформаційним потоком, дефіцитом часу, психологічною самотністю, що впливає на психічний стан особистості. Саме тому надання психологічної допомоги нині є дуже актуальним питанням. Широке впровадження психології в практику призводить до розвитку тих її галузей, що традиційно позначаються як методи психологічного впливу. Серед них одне з найважливіших місць належить психокорекції, завдання якої полягає в наданні допомоги людині в досягненні гармонії внутрішнього світу, поліпшенні суб’єктивного самопочуття та зміцненні психічного здоров’я.
Термін «психологічна корекція» набув широкого вжитку на початку 70-х років XX сторіччя для окреслення групових та індивідуальних форм роботи. Українські й зарубіжні вчені досліджували різні аспекти зазначеної проблеми, а саме: ключові питання психокорекції (Р. Бендлер, Д. Гріндер, Б. Ельконін, К. Юнг, К. Хорні та ін.); принципи психокорекційної роботи (Л. Виготський, І. Дубровіна, Д. Ельконін, С. Кратохфіл); проблеми групової та індивідуальної психокорекції (А. Адлер, К. Левін, К. Роджерс); науково-методичні засади профілактично-корекційної роботи (Б. Алмазов, Е. Ейдеміллер, А. Капська, Ю. Клейберг, Н. Максимова, Т. Титаренко, Д. Узнадзе, С. Шацький, Л. Шнейдер та ін.). Вимоги до корекційної роботи психолога як до цілеспрямованої чіткої діяльності, що становить систему повсякденного життя особистості, стали предметом наукових досліджень таких науковців, як Т. Бурменська, О. Кабанова, А. Лідерс, Р. Овчарова та ін. 6.
Досить дискусійним донинілишається питання про розділення двох сфер психологічної допомоги – психологічної корекції та психотерапії. Як у психокорекції, так і в психотерапії висуваються схожі вимоги до особистості клієнта і фахівця, що надає допомогу; до рівня його професійної підготовки, кваліфікації та професійних навичок; використовуються однакові процедури і методи; пред’являються однакові вимоги; допомога надається в результаті специфічної взаємодії між клієнтом і фахівцем. Поняття «психокорекція» (лат. correctio – виправлення, поліпшення) почало застосовуватися з виникненням і розвитком практичної психології.
Психокорекційна робота визначається за трьома сферами:
? когнітивною (усвідомлення мотивів своєї поведінки, відносин, реакцій, емоційних і поведінкових стереотипів, зв’язки між психогенними факторами та соматичними розладами; усвідомлення причин і своєї відповідальності та ролі у виникненні переживань і проблем);
? емоційною (усвідомлення, вербалізація і реагування почуттів та емоцій, модифікування емоційних реакцій і відносини);
? поведінковою (корекція неадекватних форм поведінки, оволодіння новими формами поведінки).
Для забезпечення високої результативності психокорекційної роботи ефективним, на нашу думку, є використання в роботі психолога різноманітних методів психокорекційної допомоги.