Выводы:На основі проведеного у дипломній роботі дослідження можна зробити наступні висновки.
Економічні зв’язки між державами, як відомо, мають багатовікову історію. Зовнішньоекономічні зв’язки – це міжнародні торгово-економічні зв’язки, представлені сукупністю різних форм, засобів, методів зовнішньоторгових, науково-технічних, виробничих, валютно-фінансових, кредитних відношень між країнами.
Зовнішньоекономічна діяльність є важливою і невід’ємною сферою господарської діяльності підприємств, фірм, всіх учасників ринкових відносин. Переоцінка принципів, що відбулася в сучасному суспільстві, і модельних характеристик економічного розвитку змінила уявлення про міжнародне співробітництво.
Під час дослідження сутності та характеристики поняття «міжнародне економічне співробітництво» було встановлено, що воно розглядається як глобальна багаторівнева система міжнародної економічної взаємодії всіх суб’єктів, спрямована на забезпечення стійкого взаємного економічного розвитку й одержання економічних вигід. З одного боку, міжнародне економічне співробітництво – це система погоджених дій держав і міжнародних організацій, спрямованих на зміцнення стабільності міжнародних економічних відносин, забезпечення національних інтересів і вдосконалювання механізмів взаємовигідного співробітництва.
Вирішення Україною, як і будь-якою іншою державою, важливих соціально-економічних, політичних та інших завдань практично неможливе без її участі у міжнародному економічному співробітництві, в діяльності міжнародних організацій без урахування світового досвіду, досвіду становлення і розвитку окремих країн.
Варто підкреслити, що Україна як суб’єкт міжнародної співпраці у сфері економіки об’єктивно має досить непогані позиції. Відомо, наприклад, що вона має вигідне для активної участі у світових торговельно-економічних відносинах географічне положення, за рівнем запасів та видобутку сировинних ресурсів входить до числа провідних держав світу. Їй належить чверть найродючіших чорноземів земної кулі. Високий інтелектуальний та загальноосвітній рівень населення, значний потенціал у високотехнологічних галузях промисловості забезпечують Україні місце у п’ятірці провідних космічних держав світу, дев’ятці країн, що випускають військово-транспортні літаки, а також її приналежність до світових лідерів експорту зброї та військово-технічних послуг. Наша країна – власник найпотужніших нафто- та газотранспортних магістралей світу.
Методика оцінки основних показників торгово-економічного співробітництва і інтеграційних процесів повинна передбачати поетапне проведення досліджень із метою можливого здійснення контролю за структурними змінами між і усередині агрегованих товарних груп.
Показники ефективності двосторонніх відносин – це сукупність економічних, соціальних, екологічних, інфраструктурних, культурно-освітніх та інших результатів, які відображають наслідки реалізації проектів та програм стратегічного співробітництва на певній території у визначений період часу.
Для забезпечення національного економічного прориву країні необхідно мати певні конкурентні переваги. Для оцінки конкурентоспроможності національної економіки застосовують кількісні (hard data) та якісні (survey data) (експертні та соціологічні) методи.
Поточний стан українсько-російських відносин вказує на доволі низьку вірогідність реалізації оптимістичного сценарію за відсутності зовнішніх стимулів, здатних змінити наявні тенденції. Ключовий вплив на відносини між Україною та Росією продовжують здійснювати глобальний чинник формування багатополярної міжнародної системи із зростанням впливу регіональних центрів сили та регіональний чинник взаємодії між провідними гравцями у східноєвропейському регіоні (РФ, ЄС і США).
Російська Федерація була одним із основних торговельних партнерів України з питомою вагою торгівлі товарами та послугами 30% від загального обсягу торгівлі України проте на протязі останніх років втратила своє значення. Так, у 2009 році обсяг двохсторонньої торгівлі між РФ та Україною склав 21730 млн.. дол. США а у 2017 році 11138 млн. дол. США.
Факт окупації частини України Російською Федерацією, як і бойові дії, спричинені найманцями на території України, зовсім не означає припинення економічних стосунків із нею. Україна продовжує використовувати всі можливі інструменти торговельного захисту з метою унеможливити спроби Російської Федерації ухилятись від виконання міжнародних зобов’язань в рамках Світової організації торгівлі.
Подальші перспективи експорту з України до Росії є вельми песимістичними. Причому не лише через торговельні бар’єри з боку Росії та природне згортання торгівлі з країною-агресором з боку України, але й через довгострокові тренди російської економіки, зорієнтованої на поширення імпортозаміщення та підвищення технічних вимог до імпортованої продукції.
Внаслідок військової агресії Росії практично знищена договірно-правова база двосторонніх відносин між країнами, знищені інституційні механізми міждержавних стосунків, політико-дипломатичні відносини мають конфронтаційний характер і здійснюються виключно в багатосторонньому форматі. Все це є причиною того, що сучасні відносини між двома країнами є досить напруженими, нерідко з обох сторін лунають заклики до розірвання дипломатичних відносин.
Звичайно анексія Криму і війна на Донбасі ще довго будуть мати відлуння в україно-російських відносинах. Проте, мати на увазі, що незважаючи на це українській владі прийдеться вибудовувати нові відносини з північним союзом, вважаючи на спільні кордони.
Сценарії майбутніх відносин такі:
1. Зближення України з західними партнерами (ЄС, НАТО).
2. Нормалізації відносин з РФ – повернення України до політики багатовекторності.
3. Найгірший сценарій – відновлення активних бойових дій на Донбасі, повномасштабний наступ російських військ.
4. Грузинський сценарій – перемога проросійських політичних сил.
5. Придністровський сценарій – «заморожування» конфлікту.
6. Оптимістичний сценарій – на жаль дивлячись на динаміку Мінських переговорів малоймовірний. За цим сценарієм Україна отримає контроль над україно-російським кордоном.
Щодо перспектив розвитку економічного співробітництва між Україною та Росією, то на жаль сьогодні вони, за будь якого варіанту розвитку подій, не найкращі. Наразі з боку Росії ведеться повномасштабна торговельна війна з Україною, зокрема було припинено постачання природного газу, ведено заборону на ввіз ряду українських товарів на свою територію, введення мит на українські товари тощо. Ці заходи мають явний маніпуляційний характер для того щоб примусити керівництво країни до тих чи інших кроків вигідних Кремлю.
У роботі розроблено можливі сценарії розвитку інтеграційної політики України у майбутньому. Можливість втілення поміркованого сценарію складає 50%, песимістичного 30% і оптимістичного – 20%. Як бачимо, з побудованих сценаріїв, гальмування євроінтеграції може стати причиною реалізації песимістичного сценарії, тому логічне закінчення євроінтеграційного процесу для України вкрай важливе.
Підсумовуючи, відзначимо, що перспективи подальшого розвитку економічного співробітництва між Україною та Росією на сьогодні не визначені та туманні. Незважаючи на те що економічне співробітництво є вигідним обидним сторонам, через сучасну політичну кон’юнктуру, наразі йде тенденція до їх згортання. Багато в чому вони будуть залежати від двосторонніх домовленостей глав держав щодо врегулювання конфлікту на сході України.