Економічний неолібералізм Людвіга фон Мізеса

Содержание:ВСТУП 3 1. ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ЛЮДВИГА ФОН МІЗЕСА (LUDWIG VON MISES) 6 2. НЕОЛІБЕРАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА КОНЦЕПЦІЯ. ЕКОНОМІЧНА КОНЦЕПЦІЯ НЕОЛІБЕРАЛІЗМУ Л. МІЗЕСА 15 ВИСНОВОК 32 ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33

Вступление:Монополізація економіки, виникнення державно-монополістичної форми власності, усесвітня економічна криза 20 - 30-х рр. поставили під сумнів основні постулати ортодоксального неокласицизму. У цей час формується теорія неолібералізму - течії в неокласичному вченні, що означає можливість часткового, обмеженого впливу держави на економіку. Це свідчить про пристосування ідей лібералізму до нової дійсності, та про початок нового етапу його розвитку. Перш ніж розпочати вивчення цієї складної і досить перевантаженої інформацією теми, необхідно знову звернутись до тих обставин, що склалися на початку 20-х років ХХ ст. і визначали риси економічної теорії, а саме: економічна теорія набуває рис, які свідчать, що її дальший розвиток неможливий у рамках єдиної методології: так само, як і на початку ХІХ ст., у її межах формуються різноманітні течії, які або спростовували класичну методологію, або дотримувались її лише частково; розбіжності в методології аналізу економічної дійсності, яку використовували різні школи, було зумовлено невизначеністю завдань, що стояли перед цією наукою; у свою чергу, це було спричинене історичними обставинами та змінами в економіці, характерними для того часу. Людвіг фон Мізес був одним з останніх представників австрійської економічної школи, виникнення якої в 70-х рр. XIX в. пов'язано з ім'ям Карла Менгера, а подальший розвиток - з іменами його учнів і послідовників - Фрідріха Візера і Євгенія фон Бем-баверка, школи, що врешті-решт влилася в неокласичну теорію і припинила своє самостійне існування в 30-і роки 20 століття. Австрійські економісти розділяли багато поглядів своїх колег-сучасників, але більш за інших підкреслювали необхідність розглядати всі економічні явища з суб'єктивної точки зору індивідуальних економічних агентів. Крім того, вони надавали надзвичайне значення чиннику часу в економічних процесах і наполягали на застосуванні суб'ектівістськи-маржіналістського підходу не тільки до утворення ціни, але і до вивчення ділових циклів і грошових потрясінь. У 30-і роки все говорило про те, що австрійська школа припинила своє існування, але в другій половині 20 століття, а саме на початку 70-х років, вона пережила своє друге народження. У США підросло нове покоління австрійців, що вважають своїм "святим покровителем" Людвіга фон Мізеса. Результатом цього з'явилися переклад англійською мовою і перевиданням практично всіх праць Мізеса, які зараз читаються абсолютно новою аудиторією. Під впливом Мізеса "нові австрійці" відкинули теорію загальної рівноваги, математичну економіку, економетріку і економічне прогнозування як інструменти управління економікою. Більш того, вони також відкинули ортодоксальну підвищену увагу до аналізу рівноваги і значно більше цікавляться самим процесом конкуренції, що приводить до рівноваги, чим властивостями кінцевого рівноважного стану, і не виключено, що цією особливістю своїх поглядів вони більше зобов'язані не самому Мізесу, а його учневі, Фрідріху Хайеку (див.). Вражаючим прикладом робіт представників цієї нової австрійської школи є книга И. М. Кирзнера (I. M. Kirzner) "Конкуренція і підприємництво" (Competition and Entrepreneurship, University of Chicago Press, 1973), в якій поняття "підприємець" розширене до такого ступеня, що під нього підпадають не тільки промислові і фінансові магнати, але і будь-які економічні агенти, що шукають можливість витягнути прибуток в будь-якій діяльності - торгівлі, виробництві або збуті товарів, без чого конкуренція ніколи не привела б до рівноваги. Проте повернемося до Мізеса. Прижиттєву популярність йому принесли наступні книги: "Теорія грошей і кредиту" (The Theory of Money and Credit, 1912; Liberty Classics, 1981) - спроба показати, що попит на гроші, як і попит на будь-який інший товар, може бути виведений з теорії корисності і що ділові цикли переважно є результатом неконтрольованого розширення банківського кредиту, та "Соціалізм: економічний і соціологічний аналіз" (Socialism: An Economic and Sociological Analysis, 1922; Yale University Press, 1951) - доказ того, що соціалістичне суспільство не здібне до раціонального розподілу ресурсів, оскільки в нім відсутня реальна цінова система. Коли кейнсианськая революція затьмарила австрійську школу, увага Мізеса зосередилася переважно на філософських питаннях. У таких книгах, як "Гносеологічні проблеми економічної науки" (Epistemological Problems of Economics, 1933; New York University Press, 1981), "Людська дія: трактат по економіці" (Human Action: A Treatise on Economics, 1940; Henry Regnery, 3rd edn,1966) і "Кінцеві підстави економічної науки" (The Ultimate Foundation of Economic Science: An Essay on Method, Van Nostrand, 1962; Sheed Andrews & McNeel, 1978), він розвинув свою власну методологію економіки, відому під назвою "праксеология" (praxeology), суть якої полягає в тому, що апріорною основою всіх коректних економічних теорій є індивідуальний цілеспрямований вибір. Перед написанням цієї роботи поставлене завдання дослідіити житттєвий та творчий шлях видатного представника австрійської економічної школи Л.Мізеса, а також якомого повніше розкрити зміст його неоліберальної економічної концепції. Для написання цієї роботи буде використано наукові праці Л. Мізеса та його послідовників, а також праці вчених та дослідників розвитку економічних вчень сьогодення.

Выводы:Як підсумок викладеної роботи вважаю за необхідне ще раз підкреслити важливий внесок Людвига Фон Мізеса в процес формування та розвитку економічної науки. Викладені на сторінках цієї роботи основні тезіси економічної концепції Мізеса, викладені в його наукових працях, дають змогу зрозуміти цінність новаторських та інноваційних поглядів Мізеса на проблему розвитку економіки, рушійних сил, що дають поштовх її розвитку, а також інших важливих аспектів – складових частин економічної науки вцілому. Мізес, як і інші неоліберали, визнає, що ринкове господарство має великий внутрішній потенціал самоврівноважування, саморегу¬лювання. Коли в ринковому механізмі й виникають диспропорції, то тільки через надмірне зовнішнє втручання. Тому втручання в еко¬номіку необхідно обмежити макроекономічною сферою, зокрема контролем за грошовим обігом. Кількість інструментів державного регулювання (так званих адміністративних методів впливу) необхідно скоротити, від¬мовившись від бюджетних засобів впливу на економіку, від спроб перерозподілу доходів,;: у тім числі через прогресивне оподаткування. Соціальна сфера не мусить бути пріоритетним напрямом діяльності держави. Індивідуалізм і свобода передбача¬ють нерівність. Місез захищає індивідуалізм і засуджує «соціаль¬ний компроміс», «колективне планування» та інші форми «сповзан¬ня до соціалізму» . Він підкреслює, що стабільна економіка забезпечує високий рі¬вень життя, у суспільстві, але кожен громадянин повинен сам дбати про те, щоб одержати свою частку суспільного продукту. На засадах неолібералізму виникла низка нових доктрин та шкіл, що дотримуються неоліберальних поглядів, розвивають їх та пристосо¬вують до сучасних вимог.

Литература:Бібліографія Людвика Фон Мізеса 1. Theorie des Geldes und der Umlaufsmittel, Duncker, Humblot, Miinchen-Leipzig, 1912; англ. пер.: The Theory of Money and Credit, Jonathan Cape, London, 1934. 2. Nation, Staat und Wirlschafl, Manzsche Verlag-und Universitats-Buchhandlung, Wien, 1919. 3. Die Wirtschaftsrechnung im sozialistischen Gemeinwesen, in "Archiv fur Sozialwissenschaften", XL VII, 1920, p.86-121. 4. Die Gemeinwirtschaft: Untersuchungen uber den Sozialismus, Gustav Fischer, Jena, 1922; англ. пер.: Socialism: An Economic and Sociological Analiysis, Yale University Press, New Haven, 1951 и последующие издания;русск. пер.: Социализм: Экономический и социологический анализ, М.: Catallaxy, 1994. русск. пер.: Социализм: Экономический и социологический анализ. Вып. I - Государство и рынок (сост. Лапшов Б.А.) / "Дайджест-библиотека по современной политике и экономике", т. VIII, ч. I, М.: Лада,1995. 5. Liberalismus, Gustav Fischer, Jena, 1927. 6. Kritik des Interventionismus, Gustav Fischer, Jena, 1929. 7. Grundprobleme der Nationalokonomie, Gustav Fischer, Jena,1933. 8. Nationalokonomie: Theorie des Handelns und Wirtschaftens, Editions Union, Ginevra, 1940; отсюда берет начало: Human Action: A Treatise on Economics, Yale University Press, New Haven, 1949. 9. Notes and Recollections, Libertarian Press, South Holland (ill), 1978. 10. Omnipotent Government: The Rise of the Total State and Total War, Arlington House, New Rochelle-New York, 1969. 11. Bureaucracy, Yale University Press, New Haven, 1944; русск. пер.: Бюрократия. Запланированный хаос. Антикапиталистическая ментальность, Москва: Дело, 1993. 12. Planning for Freedom, and Sixten Other Essays and Adresses, Libertarian Press, South Holland (ill.), 1980; pyc-ск.пер.: Бюрократия. Запланированный хаос. Антикапиталистическая ментальностъ, М.: Дело,1993. 13. The Anti-Capitalistic Mentality, Libertarian Press, South Holland (ill.), 1978; русск. пер.: Бюрократия. Запланированный хаос. Антикапиталистическая ментальность. М.: Дело,1993. 14. Theory and History: An Iterpretation of Social and Economic Evolution, Arlington House, New Rochelle-New York, 1969. 15. Economic Policy: Thoughts for Today and Tomorrow, Regnery Gateway, Chicago 1979. 16. The Ultimate Foundation of Economic Science: An Essay on Method, Sheed Andrews and McMeel, Kansas City 1977. 17. The Historical Setting of the Austrian School of Economics, Arlington House, New Rochelle-New 1969. Людвиг фон Мизес: экономический либерализм "in extremis" Інші джерела 18. Архипов, Борис Васильевич, Романова, Ольга Николаевна. История экономических учений : Учеб. пособие. - М. : Союз, 1998. - 195 с. 19. Корнійчук, Людмила Яківна, Татаренко, Наталія Олексіївна. Історія економічних вчень : Підручник. - К.: КНЕУ, 1999. - 564 с. 20. Ойкен В. Основные принципы экономической политики. — М., 1995. 21. Пияшева Л. И., Пинскер Б. С. Экономический неоконсерватизм: теория и международная практика. — М., 1988. 22. Попов Г. Восстание против кейнсианства: Милтон Фридмен // Вопросы экономики. — 1989. — № 12. 23. Робинсон Дж. В. Экономическая теория несовершенной конкуренции. — М., 1986. 25. Ширяева Л., Медведева Н. Неоклассическая модель государственного регулирования рыночных отношений // Российский экономический журнал. — 1992. — № 4.