Українська фразеологія з погляду її походження

Содержание:Вступ 3 1. Фразеологія як розділ лексикології 4 2. Походження фразеологізмів 7 2.1. За мовною ознакою 7 2.1.1. Слов’янські та власне українські фразеологізми 7 2.1.2. Запозичення з російської мови та фразеологічні українські відповідники 12 2.1.3. Запозичені фразеологізми в українській мові 14 2.2. За сферою вживання першоджерела 17 2.3. Крилаті вислови 19 Висновки 24 Використана література 26

Вступление:Фразеологія і досі залишається дискусійним розділом мови. Питання постає в тому, чи відносити її до лексикології, чи вважати самостійним розділом мови. Однак безспірним залишається те, що саме у фразеологічних одиницях зібране історичне і культурне надбання українського народу. Саме етимологічний погляд на фразеологію і є доведенням взаємозв’язків народів, розвитку української мови, її виділення із слов’янської прамови, поширеності національної літератури і поширення культури інших народів. Актуальність теми курсової роботи полягає у тому, що певна частина фразеологізмів української мови є на сьогодні не визначена з погляду походження. Предметом дослідження є фразеологічні звороти української мови. Об’єктом дослідження є етимологічна основа фразеологічних одиниць, поширених в українській мові сьогодення. Мета роботи полягає у з’ясуванні походження фразеологічних одиниць української мови. Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань: 1) з’ясувати походження фразеологічних одиниць; 2) систематизувати фразеологізми української мови залежно від мовної етимології та за сферою вживання першоджерела; 3) навести приклади фразеологічних одиниць, що вживаються в українській мові, розподіливши їх за походженням. Ключові слова: фразеологічна одиниця, крилата фраза, етимологія, міфологеми. Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох частин, висновків і списку використаної літератури щодо даної теми. Загальна кількість сторінок – 25. Список використаних джерел містить 15 найменувань.

Выводы:Фразеологізми, можливо, краще за інші лексичні одиниці показують особливості мовного менталітету і взагалі менталітету того чи іншого народу 11. І тому одним із важливих питань є походження фразеологічних зворотів. В нашій роботі ми пропонуємо розділити умовно це питання на два: розглянути, по-перше, з яких мов надійшов той чи інший фразеологізм в українську мову, по-друге, з якої сфери людського життя. Щодо першої частини питання доходимо висновку, що всі фразеологізми можна поділити на міфологеми, тобто ті, основа яких закладена в міфах Давньої Греції і Давнього Риму, біблійні фразеологізми, тобто такі, які зародилися в біблійних текстах. Через калькування і напівкалькування значна кількість надійшла з іноземних мов (латинської, французької, німецької, італійської тощо), однак превалюють в українській мові все ж таки такі сталі вирази, які сягають корінням в історію слов’янського народу. В окрему категорію ми виділили фразеологізми, запозичені із російської мови, розглянувши варіанти їхнього адаптування до національних особливостей. За сферою вживання першоджерела було розглянуто фразеологізми, які на сьогодні активно вживаються в українській мові. Збагачення фразеології відбувається з різних сфер діяльності людини, тому ми визначили цю класифікацію як професійно-виробничу. В українській сові спостерігаємо значну кількість фразеологічних зворотів виробничо-професійного походження. З часом вони втрачають безпосередній зв’язок зі своєю сферою вживання, переходячи в більш широкий активний вжиток. Особлива увага в роботі приділена крилатим висловам, які, на думку багатьох вчених-лінгвістів, належать до фразеологізмів, і протягом значного часу утримують асоціативний зв’язок зі своїми авторами. Неофразеологізми також займають певне місце в лексиці сучасної людини, і вони черпають нову інформацію здебільшого у засобах масової інформації. Слід звернути увагу й на доведення того, що фразеологія залишається ще не досить вивченим розділом. На сьогодні існує значна кількість фразеологічних одиниць, які не мають точного визначення свого походження, і тоді вчені звертаються до припущень. І це стосується і висловів, які вже протягом тривалого часу не виходять з активного вжитку. Прикладом цього може бути поділяй і володарюй. Майже всі фразеологізми мають цікаву історію. Ознайомлення з нею не тільки дає відповідь на запитання, чому ми так говоримо, а й збагачує знання про життя, історію, культуру, побут нашого народу в минулому.

Литература:1. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. – Харків: Вища школа, 1983. – 137 с. 2. Башкатова А. Фразеологизмы. – http://www.milorden.ru/?action=show 3. Бирих А.К., Мокиенко В.М., Степанова Л.И. Словарь русской фразеологии. – СПб., 1998. 4. Брацун О.І. Крилаті вислови як об’єкт лінгвістичного дослідження. – www.bdpu.org/scientific_published/akt_probl_sl_filol-11/6.doc 5. Вирган І.О., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. – Х.: Прапор, 2002. – 864 с. 6. Горохова І.В. Проблема фразеосемантичного поля в мовознавстві. – http://www.rusnauka.com/8._NPE_2007/Philologia/21123.doc.htm 7. Дядечко Л.П. Крылатые слова как объект лингвистического описания: история и современность. – К.: Вид-во КНУ ім. Т.Г. Шевченка, 2002. – 290 с. 8. Зубков М. Українська мова. – К.: Школа, 2004. – 496 с. 9. Мельник Л.В. Просторовий код фразем (шлях). – www.bdpu.org/scientific_published/akt_probl_sl_filol-11/30.doc 10. Кочедыков Л.Г., Жильцова Л.В. Краткий словарь библейских фразеологизмов. – www.bible-center.ru/dict/phrases 11. Пальвелева Л. Происхождение фразеологизмов. – www.svobodanews.ru/Article/2006/11.html 12. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К.: Наукова думка, 1973. – 280 с. 13. Тепляков І. Деякі нові тенденції у фразеографії слов’янських мов на сучасному етапі. – http://www.lnu.edu.ua/page/n51/031.pdf 14. Фразеологічний словник української мови: В 2 кн. – К.: Наук. думка, 1993. – Кн.1-2. 15. Фразеологический словарь. – http://spravka.gramota.ru/phrases.html