Вступление:У забезпеченні виходу економіки із кризового стану та стабільного її розвитку вирішальну роль відіграє науково обґрунтована інвестиційна політика держави, адже передумовою економічного розвитку будь-якої держави є вкладення в її економіку значних фінансових ресурсів, джерелами яких є різного виду інвестиції. Саме вона визначає реальні джерела, напрями, структуру інвестицій, здійснює раціональні й ефективні заходи для виконання загальнодержавних, регіональних та місцевих соціально-економічних і технологічних програм, відтворює процеси на макро- й мікроекономічному рівнях. Водночас держава повинна регулювати створення в країні сприятливого інвестиційного клімату, формуванню й розвитку фондового ринку, сприяти спрямуванню інвестицій у пріоритетні виробництва тощо.
Коли внутрішня фінансова система держави відчуває постійний дефіцит, то найбільш ефективним джерелом її фінансових ресурсів виступають прямі іноземні інвестиції. Ця форма інвестицій відіграє неабияку роль в фінансуванні соціально-економічного розвитку будь-якої країни, оскільки забезпечує підвищення технічного рівня виробництва, залучення закордонних технологій, використання світового досвіду менеджменту й маркетингу, інтеграції економіки у світове господарство, розширенню податкової бази, диверсифікованості експортного виробництва. Перспектива стрімкого економічного зростання зробила іноземні інвестиції об’єктом значної конкуренції між країнами, які в свою чергу будують власні стратегії і програми, щодо максимального їх залучення.
Становлення ринкових відносин та інтеграція української економіки у світову викликала гостру необхідність в удосконаленні організаційно-правової бази, яка регулює процеси залучення іноземного капіталу в вітчизняну економіку, як фундаментального елемента глобальної конкурентної боротьби.
Теоретичними й прикладними аспектами проблеми залучення прямих іноземних інвестицій займалися такі вітчизняні та зарубіжні дослідники: О. Гаврилюк, А. Гайдуцький, А. С. Гальчинський, Ю. Гончаров, В. М. Геєць, К. О. Гутуряк, Н. М. Давиденко, А. П. Заєць, Т. Г. Затонацька, Ю. П. Калюжна, В. Я. Карковська, В. П. Кудряшов, А. С. Мазученко, Т. В. Майорова, В. М. Мельник, П. П. Микитюк, В. І. Пила, П. Саблук, Н. Д. Свірідова, Т. Ткаченко, В. Г. Федоренко тощо.
Незважаючи на це, проблеми, пов’язані з формуванням ефективного механізму регулювання інвестиційної діяльності на державному рівні, які не знайшли достатнього висвітлення у науковій літературі, залишаються важливими та актуальними.
Метою курсової роботи є дослідження державного регулювання міжнародної інвестиційної діяльності.
Завданнями роботи є:
? визначити сутність національної політики регулювання прямих іноземних інвестицій;
? розглянути принципи та методи національної політики регулювання прямих іноземних інвестицій;
? визначити загальні тенденції регулювання прямих іноземних інвестицій в розвинутих країнах;
? розглянути механізм регулювання прямих іноземних інвестицій в країнах що розвиваються;
? визначити особливості регулювання прямих іноземних інвестицій в транзитивних країнах;
? дослідити зарубіжний досвід державного регулювання міжнародної інвестиційної діяльності;
? запропонувати напрями удосконалення державного регулювання міжнародної інвестиційної діяльності в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду.
Об’єктом дослідження є процес регулювання прямого іноземного інвестування.
Предметом дослідження є особливості національних механізмів регулювання прямого іноземного інвестування.
У курсовій роботі були використані такі методи: діалектичний метод пізнання, системний, комплексний та структурно-функціональний підхід, кількісний аналіз, статистичний, методи дедукції та індукції, аналізу та синтезу.
Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та зарубіжні підручники, навчальні посібники, книги, нормативно-правові акти, статті періодичного друку.
Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні положення, викладені в курсовій роботі, доведено до рівня конкретних практичних рекомендацій, які можуть бути використані для удосконалення інвестиційної політики в Україні з метою підвищення її інвестиційної привабливості.