Форми співучасті (теоретичні і практичні питання)

Содержание:ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПІВУЧАСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ 5 1.1. Поняття та значення співучасті 5 1.2. Ознаки співучасті у злочині 11 РОЗДІЛ 2. ФОРМИ СПІВУЧАСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ 15 2.1. Проста та складна форма співучасті 15 2.2. Група осіб без попередньої змови та за попередньою змовою як форми співучасті 17 2.3. Організована група та злочинна організація як форми співучасті 20 ВИСНОВКИ 30 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32  

Вступление: Співучасть у злочин один з найбільш важливих і складних інститутів кримінального права. Злочини, скоєні в співучасть складають більше однієї третини всіх скоєних в Україні. Темпи їх приросту, мають тенденцію до збільшення. Вчинення злочинів групою одна з найпоширеніших і стійких характеристик злочинності. Актуальність обраної теми обумовлена тим, що інститут співучасті дозволяє обґрунтувати кримінальну відповідальність не тільки осіб, які безпосередньо скоїли злочин (виконавців), а й осіб, які в тій чи іншій мірі брали участь у вчиненні злочину, і хоча не були його виконавцями, але були організаторами, підбурювачами чи пособниками вчинення злочину. Саме за допомогою норм даного інституту і вирішуються питання про кримінальну відповідальність цих співучасників злочину. Мета курсової роботи полягає у дослідженні загальної характеристики співучасті, її форми та значення у кримінальному праві. Відповідно до означеної мети в курсовій роботі були поставлені й вирішувались такі завдання: ? дослідити поняття та значення співучасті; ? охарактеризувати ознаки співучасті у злочині; ? проаналізувати просту та складну форми співучасті; ? розглянути групу осіб без попередньої змови та за попередньою змовою як форми співучасті; ? визначити організовану групу та злочинну організацію як форми співучасті; ? дослідити кримінально-правове значення форм співучасті. Об’єктом дослідження в даній курсовій роботі є суспільні відносини, які виникають у кримінальному праві у разі вчинення злочину у співучасті. Предметом дослідження в даній курсовій роботі є форми співучасті. Дану тему та її проблематику розглядали: Р. С. Орловський, М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, Р. В. Вереша, А. А. Вознюк, О. О. Кваша, В.В. Кузнецов, А.В. Савченко та інші. Теоретичною та методологічною основою дослідження є теоретичні методи, такі як: формально-логічний, аналітичний, порівняльно-правовий, метод узагальнення, синтез та інші методи. Курсова робота складається зі вступу, розділів, висновку, списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової роботи становить 34 сторінки. Список використаних джерел містить 31 найменування.    

Выводы:Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину До об’єктивних ознак співучасті у злочині відносяться: 1) участь у вчиненні злочину декількох суб’єктів злочину. 2) двома або більше суб’єктам виконується один і той самий злочин. 3) злочин вчиняється спільно. Суб’єктивні ознаки співучасті: 1) співучасть можлива лише в умисних злочинах; 2) всі особи, що беруть участь у злочині (всі співучасники), діють умисно. У теорії кримінального права питання про форми (види) співучасті на сьогодні залишається дискусійним. Кримінальний кодекс України не містить визначення поняття «форми (види) співучасті» та не вживає цей термін. Невирішеним залишається й питання як щодо кількості форм співучасті, так і їх ознак та чітких критеріїв розмежування. Це викликає складнощі у слідчо-судовій практиці при встановленні конкретної форми співучасті та кваліфікації діянь осіб, які вчинили злочин спільними зусиллями. У юридичній літературі виділяють такі форми співучасті: 1) проста співучасть (співвиконавство), що полягає в тому, що декілька осіб, діючи спільно, є безпосередніми виконавцями злочину, що виконують його склад. 2) складна співучасть (власне співучасть) до якої входить злочин вчинений групою осіб; групою осіб за попередньою змовою; організованою групою; злочинною організацією. 3) злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо в ньому брали участь декілька (два чи більше) виконавців без попередньої змови між собою. 4) злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві чи більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. 5) злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три та більше), що попередньо зорганізувались у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. 6) злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (п’ять і більше), члени якого чи структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності для безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або для керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або для забезпечення функціонування як власне злочинної організації, так й інших злочинних груп. Форми співучасті, а саме вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією, знаходять своє відображення у кримінальному законі шляхом встановлення кола осіб, які несуть кримінальну відповідальність за спільно вчинений злочин, а також через визначення правових підстав і меж кримінальної відповідальності цих осіб. Кваліфікуючі ознаки, в яких відображаються різні форми співучасті (група осіб, група осіб за попередньою змовою, організована група), є диференціацією кримінальної відповідальності та відображають істотне підвищення суспільної небезпечності злочину й типовий характер такого посягання.  

Литература:1. Конституція України: закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Кримінальний кодекс України: закон України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131. 3. Анохіна Л. С. Проблеми класифікації форм співучасті у злочині / Л. С. Анохіна // ФП. – 2008. – № 1. - С. 23-27. 4. Абасов Г. Г. Спільність, як об’єктивна та суб’єктивна ознака у співучасті: проблеми теорії та практики / Г. Г. Абасов // ФП. – 2008. – № 1. – С. 6-10. 5. Бажанов М. І. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та інше. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с. 6. Боровиков В. Б. Кримінальне право. Загальна і Особлива частина : підручник для бакалаврів / В. Б. Боровиков, А. А. Смердов. – М. : Видавництво Юрайт, 2015. – 717 с. 7. Баулін Ю.В. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та інше. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре». – 2003. – 1196 с. 8. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина: навчальний посібник. / Р. В. Вереша. – К. : Центр навчальної літератури, 2012 – 320 с. 9. Волинець Р. А. Добровільна відмова від вчинення злочину: аналіз змісту приписів заохочувальних норм кримінального кодексу ФРН / Р. А. Волинець // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 4. – С. 280-282. 10. Вознюк А. А. Визначення поняття «форма співучасті» та її види в теорії кримінального права / А. А. Вознюк // Науковий часопис Національної академії прокуратури України. – 2015. – № 1. – С. 46-56. 11. Дудуров О. О. Група осіб за попередньою змовою як форма співучасті в злочині / О. О. Дудуров // Юридичні науки. – 2015. – № 3. – С. 130-138. 12. Іванова Л. О. Співучасть у злочині: історичний аналіз теорії і законодавства / Л. О. Іванова // Право. – 2010. – № 14. – С. 115-123. 13. Кузнецова О. Є. Співучасть у злочині: види і форми / О. Є. Кузнецов. – Самара : Самарський юридичний інститут Мінюст Росії. – 2008. – 35 с. 14. Кузьмін С. А. До питання про особливості застосування інституту співучасті у злочині при кваліфікації злочинних діянь членів організованих груп корисливо-насильницької спрямованості / С. А. Кузьмін // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2009. – № 22. – С. 41-47. 15. Кузнецов В. В. Кримінальне право України: питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів: навчальний посібник / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 392 с. 16. Клочко А. М. Курс лекцій в схемах «Кримінальне право» (Загальна частина) / А. М. Клочко. – Суми : Сумський державний університет, 2013. - 111 с. 17. Капінус О. С. Кримінальне право Росії: Загальна частина : підручник для академічного балавреату / О. С. Капінус . – М. : Видавництво Юрайт. – 2015. – С. 941. 18. Лемішко Ю. Ю. Вчинення злочину з використанням малолітнього як обставина, що обтяжує покарання / Ю. Ю. Лемішко // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 463-467. 19. Митрофанов І. І. Співучасть у злочині : навч. посіб. / І. І. Митрофанов, А. М. Притула. – О. : Фенікс, 2012. – 205 с. 20. Нікіфоров В. Ю. Проблеми кваліфікації співучасників в організованій групі та злочинній організації / В. Ю. Нікіфоров // ФП. – 2008. – № 1. – С. 328 – 333. 21. Носко Н. В. Форма співучасті : проблеми визначення та кваліфікації / Н. В. Носко // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання. – 2013. – № 10. – С. 153-160. 22. Навроцький В.О. Українське кримінальне право. Загальна частина / В. О. Навроцький. – К. : Юрінком Інтер. – 712 с. 23. Невідома Н.В. Поняття «Вчинення злочину організованою групою : монографія / Н. В. Невідома. – Х. : Право, 2017. – 224 с. 24. Орловський Р.С. Кримінально-правове значення форм співучасті / Р.С. Орловський // Серія Право. – 2014. – № 25. – С. 218-222. 25. Омельчук О. М. Кримінальне право України : навч. посіб. / С. Г. Волкотруб, О. М. Омельчук, В. М. Ярін та інші. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 297 с. 26. Саско О. І. Історія розвитку інституту співучасті на теренах становлення української держави / О. І. Саско // Серія Право. – 2016. – № 38 (2). – С. 78-82. 27. Ткаченко В. Форма співучасті як кримінально-правове поняття / В. Ткаченко // Юридичні науки. – 2007. – № 74-76. – С. 144-146. 28. Харко Д. М. Теорії правової природи співучасті та визначення ролі виконавця злочину // Д. М. Харко / Часопис Київського університету права. – 2012. – № 2. – С. 321-325. 29. Харко Д. М. До питання визначення поняття «співвиконавство у злочині» / Д. М. Харко // Університетські наукові записки. – 2013. – № 3. – С. 436-441. 30. Чупринський Б. О. Відповідальність за співучасть у вчиненні умисного вбивства: історико-правовий аспект / Б. О. Чубринський // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. – № 12. – С. 97-103. 31. Чорний Р. Л. Розвиток законодавства України про кримінальну відповідальність співучасників злочину / Р. Л. Чорний // Університетські наукові записки. – 2007. – № 4 (24). – С. 361-369.