Питання кваліфікації вбивства

Содержание:ВСТУП……………………………………………………………………………….3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРТИСТИКА ВБИВСТВА 5 1.1. Місце вбивства в системі злочинів проти життя 5 1.2. Поняття вбивства, його основні риси та класифікація 6 РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ КВАЛІФІКУЮЧИХ ОЗНАК ВБИВСТВА 10 2.1 Кваліфікуючі ознаки, що характеризують об’єкт вбивства 10 2.2 Кваліфікуючі ознаки, що характеризують об’єктивну сторону вбивства 12 2.3. Кваліфікуючі ознаки, що характеризують суб’єкт вбивства 15 2.4. Кваліфікуючі ознаки, що характеризують суб’єктивну сторону вбивства 17 РОЗДІЛ 3. КВАЛІФІКАЦІЯ УМИСНИХ ВБИВСТВ 20 3.1 Загальні умови і правила кваліфікації умисних вбивств 20 3.2 Кваліфікація привілейованих вбивств 22 3.3 Кваліфікація вбивств при обтяжуючих обставинах 26 ВИСНОВКИ 29 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30    

Вступление:Актуальність дослідження. Вбивство здавна визнається найтяжчим злочином, оскільки життя – це найвища цінність для людини. Наприкінці ХХ століття відбулася переоцінка цінностей, у зв’язку з чим особистість, її права і свободи стали пріоритетним об’єктом кримінально-правової охорони, права і свободи особистості оголошені «найвищою цінністю». Зокрема Конституція України в ст. 3 проголошує людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю. Тому одним з основних обов’язків держави є захист прав, свобод, а також, звичайно, життя і здоров’я громадян. Про захищеність життя людини свідчить вирішення питань про те, які діяння визнаються небезпечними для життя людини і якими є межі караності злочинів проти життя за кримінальним законодавством України. Адже, одним з факторів, що мають негативний вплив на ефективність боротьби з вбивствами, є помилки при кваліфікації злочинів, коли за фактами насильницького заподіяння смерті справи порушуються за ознаками умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, що призвело з необережності до смерті потерпілого, заподіяння смерті з необережності і інших злочинів, менш тяжких, ніж вбивство. Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з вчиненням злочинів, які зазіхають на життя людини. Предметом дослідження є зміст кримінально-правових норм про кваліфікацію та відповідальність за злочини проти життя людини. Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у вивченні та аналізі найбільш складних теоретичних і практичних питань кваліфікації злочинів проти життя, а також аналіз судової практики при вирішенні кваліфікації вбивств в різних випадках. Досягнення названої мети забезпечується шляхом вирішення наступних завдань: ? дослідити місце вбивства в системі злочинів, які зазіхають на життя людини; ? визначити поняття вбивства, його ознаки та підстави класифікації; ? охарактеризувати кримінально-правову характеристику вбивства, зокрема його склад; ? узагальнити практику застосування кримінально-правових норм, що регламентують питання кваліфікації та кримінальної відповідальності за посягання на життя людини – вбивство; ? розкрити найбільш складні питання кваліфікації злочинів проти життя; Методологічну і методичну основу дослідження становлять загальні положення і принципи матеріалістичної діалектики, а також деякі приватні методи пізнання: формально-історичний, порівняльно-правовий, конкретно-соціологічний, статистичний та інші. Теоретичну основу дослідження склали праці авторів, які зробили значний внесок у розвиток вчення про відповідальність, кваліфікацію злочинів проти життя, зокрема Ю. В. Бауліна, Г. Н. Борзєнкова, В. І. Борисова, С. В. Бородіна, В. К. Грищука, А. А. Жижилєнка, М. І. Загороднікова, О. П. Караніколи, М. П. Короленка, В. М. Куц, Н. Є. Маковецької, В. М. Мамчура, А. А. Музики, Л. А. Остапенко, А. А. Піонтковського, В. І. Толмосова, Я. О. Триньової, М. І. Хавронюка, М. Д. Шаргородського та інших.  

Выводы:Соціально-моральну основу будь-якого суспільства становить сукупність суспільних відносин, які охороняють права і свободи особистості. Безперечним є той факт, що без захисту основного і природного права людини – права на життя – безглуздими стали б реалізація і захист інших прав і свобод людини. Вбивство у всіх країнах і в усі часи визнавалося найтяжчим злочином проти особистості, що тягне найбільш жорстокі і суворі види відповідальності, особливо, якщо йдеться про кваліфікованих складах цього злочину. Кримінально-правовій охороні за кримінальним законодавством України в рівній мірі підлягає життя будь-якої людини незалежно від його віку, стану здоров’я або його соціальної значущості. Отже, вбивство можна визначити як суспільно-безпечне, протиправне, умисне або необережне позбавлення життя іншої особи, коли заподіяння смерті є підставою кримінальної відповідальності. Важливим моментом об’єктивної сторони складу злочину вбивства є те, що його бути вчинено не тільки шляхом дії, але і шляхом бездіяльності. Кожного разу при характеристиці окремого виду вбивства правильна кваліфікація вбивства служить забезпеченню призначення винному справедливого покарання. Досліджуючи питання кваліфікації вбивств, ми виходимо з того, що їх вірна кваліфікація забезпечується не тільки правильним застосуванням кримінально-правових норм, а й найсуворішим дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Для правильної кваліфікації вбивства необхідно дотримання ряду умов загального характеру, які, зрозуміло, не є специфічними тільки для них. Процес кваліфікації вбивства не обмежується тільки зіставленням ознак норми і конкретного діяння. У ряді випадків необхідно оперувати оціночними поняттями, які, володіючи відносної визначеністю, разом з тим є обов’язковими кваліфікуючими ознаками. Відносна визначеність таких, наприклад, ознак, як «особлива жорстокість», «спосіб, небезпечний для життя багатьох людей»  

Литература:1. Конвенция о защите прав человека и основных свобод измененная и дополненная Протоколом №11 от 4 ноября 1950 года Електронний ресурс. – Режим доступу : http://conventions.coe.int/treaty/rus/treaties/html/005.htm 2. Кримінальний кодекс України від 5.04.2001 р. № 2341-III Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14. 3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 07.02.2003 № 2 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03 4. Актуальні проблеми кримінально-правової кваліфікації : навч. посіб. / за заг. ред В. В. Топчія; наук. ред. В. І. Антипова; Держ. фіскальна служба України, Ун-т держ. фіскальної служби України. – Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. – 896 с. 5. Аниянц М. К. Ответственность за преступления против жизни по действующему законодательству союзных республик / М. К. Аниянц. – М. : Юрид. лит., 1964. – 212 с. 6. Бандурка І. О. Об'єкт злочину як кримінально-правова категорія / І. О. Бандурка // Право.ua. – 2015. – № 2. – С. 70-75. 7. Бородин С. В. Ответственность за убивство: Квалификация и наказание по российскому праву / С. В. Бородин. – М. : Юрист, 1994. – 216 с. 8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с. 9. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 320 с. 10. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка / В. И. Даль. – М., 1995. – Т. 4. – 684 с. 11. Загородников Н. И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву / Н. И. Загородников. – М. : Госюриздат, 1963. – 276 с. 12. Жижиленко А. А. Преступления против личности / А. А. Жижиленко. – М-Л. : Государственное издательство, 1927. – 141 с. 13. Катеринчук К. В. Суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність) як ознака об’єктивної сторони злочинів проти здоров’я особи / К. В. Катеринчук // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2015. – № 1. – С. 100-117 14. Кримінально-правова охорона життя людини в країнах романо-германської правової сім’ї : ретроспектива, компаративістика, моделювання : монографія / Олександр Сотула. — Х. : Видавець Іванченко І. С., 2015. – 429 с. 15. Курилюк Ю. Б. Причинний зв’язок як ознака об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 419 КК України / Ю. Б. Курилюк // Юридична наука. – 2014. – № 1. – С. 72-77 16. Красиков А. Н. Уголовно-правовая охрана прав и свобод человека в России / А. Н. Красиков. – Саратов, 1996. ? 211 с. 17. Коваль А. Ю. К проблеме определения начала уголовно-правовой охраны ЖИЗНИ человека в законодательстве России и Украины / А. Ю. Коваль Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/11_NPE_2014/Pravo/5_165642.doc.htm 18. Маковецька Н. Є. До питання про кваліфікуючі ознаки вбивства за кримінальним правом України та Республіки Польща / Н. Є. Маковецька // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. – 2011. – Вип. 27. – С. 246-252. 19. Мендельсон Г. А. Уголовная ответственность за убийство и телесные повреждения / Г. А. Мендельсон. – М. : Государственное издательство юридической литературы, 1962. – 40 с 20. Ожегов С. И. Словарь русского языка: толковый словарь / С. И. Ожегов ред. Н. Ю. Шведова. – М. : Рус. яз., 1991. – 796 с.