Выводы:У роботі наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке виявляється в дослідженні особливостей охорони прав винахідників в Україні.
1) На підставі проведення дослідження зроблено наступне узагальнення. За часів СРСР авторське свідоцтво виправдало себе. Не можна стверджувати, що це була малоефективна форма правової охорони винаходів та інших об’єктів промислової власності. Вона була досить вигідна для винахідників. Дана форма наділяла винахідників низкою прав і пільг, яких не мали і не мають сучасні патентовласники. Серед цих прав було, наприклад, право на позачергове одержання квартири з додатковою площею, право на фіксовану винагороду тощо.
Незважаючи на те, що СРСР юридично приєднався до Паризької конвенції, фактично патентна правова охорона винаходів не застосовувалася, точніше сказати ігнорувалася, оскільки така система суперечила системі управління радянською державою та плановій економіці, яка не передбачала конкуренції. Справедливо також буде відзначити, що ефективна правова система не може мати альтернативні засоби правової охорони, і застосовуючи альтернативу патентній системі, держава тим самим надала їй перевагу.
2) За наслідками розгляду питання про відповідність змісту поняття винахід його суті та сучасним реаліям зроблено висновок про необхідність внесення в цій частині змін до цивільного законодавства України. Зокрема, пропонуємо своє визначення поняття винаходу, використовуючи такі невід’ємні ознаки винаходу, як творчий результат, відповідність умовам патентоздатності і отримання технічного результату при здійсненні винаходу. Отже, винахід – це результат творчої діяльності людини, який є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання та здійснення якого дає певний технічний результат. Дане визначенн пропонуємо закріпити в ст. 1 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».
3) Для якісного визначення поняття винаходу необхідно розширити його якісними властивостями даного об’єкта, вважаючи їх однопорядковими і перерахувавши у визначенні. Це такі ознаки як:
? новизна об’єкта;
? результат творчої діяльності людини;
? винахідницький рівень об’єкта;
? придатність об’єкта для промислового використання;
? наявність технічного результату при здійсненні або використанні об’єкта.
4) Винаходом слід вважати результат творчої діяльності людини, який є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання, та здійснення якого дає певний технічний результат.
Таким визначенням пропонується змінити словосполучення «відповідає умовам патентоздатності» (і не розпорошувати сутнісні ознаки в рамках інших статей закону, а лише конкретизувати їх) та «у будь-якій сфері технології», яке розмиває межу поняття винаходу і не дає змоги якісно відмежовувати його від інших об’єктів інтелектуальної власності в цілому та про- мислової власності зокрема.
5) Окрему увагу присвячено питанню відповідності винаходу принципам гуманності, моралі та публічному порядку, за наслідками розгляду якого запропоновано практичні рекомендації виявлення ознак, які можуть свідчити про невідповідність винаходу принципам гуманності і моралі або його невідповідність публічному порядку.
6) Запропоновано внести деякі зміни до п. 1 ст. 6 закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і викласти його у такій редакції: «Не визнаються винаходами результати інтелектуальної, творчої діяльності, що суперечать публічному порядку, принципам гуманності і моралі та не відповідають умовам патентоздатності.»
7) Розвиток науки і техніки у світі зумовлює появу нових об’єктів науково-технічної творчості, автори яких бажають мати монополію на результати своєї інтелектуальної діяльності. В літературі вже багато років точаться супзречки з приводу патентоздатності таких об’єктів, як деякі методи лікування, зокрема, терапевтичні, діагностичні та хірургічні методи лікування людей і тварин. Законодавством України, на відміну від законодавства багатьох європейських країн, дозволяється патентування зазначених об’єктів. На нашу думку, таке становище відповідає світовим стандартам і є доцільним та необхідним для всебічного розвитку винахідництва у медичній галузі. Останніми роками набули суттєвого значення і такі об’єкти, як результати біотехнологій. Тут потрібний комплексний підхід, який передбачає внесення відповідних змін до Закону про винаходи, а саме, щодо визначення об’єкта патентування – що потрібно вважати під біотехнологічними винаходами, заборони патентування деяких результатів біотехнології з етичних міркувань, зокрема, способів клонування людини та ін.; визначення сфери застосування прав, у тому числі визначення принципу вичерпання прав.
8) Під інтелектуальною власністю в міжнародних угодах та законодавстві більшості держав розуміється сукупність немайнових та майнових прав на результати творчої діяльності та прирівняні до них результати. Уся міжнародна система охорони інтелектуальної власності прагне до формування й функціонування єдиних підходів до забезпечення її прав. Однак, зважаючи на швидкий розвиток технологій, виникають нові методи порушення норм міжнародного права у сфері інтелектуальної власності. Через це необхідні подальший розвиток і вдосконалення міжнародних нормативно-правових актів у сфері захисту інтелектуальної власності.
9) Новим для багатосторонніх міжнародних угод з охорони прав інтелектуальної власності є визначення принципу найбільшого сприяння, яке передбачає, що будь-які перевага, сприяння, пільга або імунітет, що надається учасником угоди громадянам будь-якої іншої країни, повинні бути негайно і безумовно надані громадянам усіх країн-членів з визначенням певних вилучень.
10) На відміну від об’єктів авторського права, право інтелектуальної власності на які виникає з моменту їх створення, об’єкти промислової власності, у тому числі винаходи, потребують їх кваліфікації як таких з боку відповідних державних органів. Лише тільки після визнання державою об’єкт науково-технічної творчості стає винаходом с точки зору патентного законодавства. Визнання об’єкта науково-технічної творчості винаходом засвідчується державною реєстрацією прав інтелектуальної власності і оформлюється у вигляді спеціального документа – патенту. Слід зазначити, що для отримання патенту особа повинна пройти спеціальну процедуру. Першим етапом цієї процедури є подання заявки на отримання патенту до Укрпатенту). Щоб подати заявку на отримання патенту, особа повинна мати на це право. Перш за все, на це має право особа (особи), що створила винахід, тобто винахідник. Якщо винахідників декілька, то вони разом мають право на отримання патенту на винахід. Окрім винахідника, право на отримання патенту на службовий винахід має роботодавець. Заявка на отримання патенту повинна відповідати певним вимогам, встановленим законом. Наступним етапом є експертиза поданої заявки на отримання патенту на винахід, яка поділяється на попередню, формальну і кваліфікаційну експертизу. Якщо заявка на винахід і заявлений об’єкт відповідають встановленим вимогам, приймається рішення про видачу патенту на винахід, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав інтелектуальної власності на винахід.
11) Підстави виникнення права інтелектуальної власності на винахід за аналогією з підставами виникнення права власності можна поділити на первинні і похідні. Якщо винахід є тільки що створеним і на нього отримано патент, то право інтелектуальної власності на цей об’єкт виникає уперше. Проте, після отримання патенту однією особою, майнові права, які він засвідчує, можуть перейти до інших осіб. Особисті немайнові права, за деякими винятками, завжди належать творцеві технічного рішення.
12) Встановлено, що за чинним законодавством підставою дострокового припинення чинності майнових прав на винахід є відмова від них на підставі заяви та несплата щорічного збору за підтримання чинності патенту. Закон про винаходи забороняє відмовлятися від патенту повністю або частково без попередження особи, якій надано право на використання винаходу за ліцензійним договором, а також у разі накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу входять права, що засвідчуються патентом. Проте, несплата щорічного збору не є «відмовою від патенту». Таким чином, фактично можна не сплачувати зазначений збір, навіть якщо накладений арешт на майно, описане за борги, до складу якого входять права, що засвідчуються патентом або без попередження ліцензіата, і це призведе до припинення дії патенту. Таке становище потрібно виправляти шляхом змін до Закону про винаходи, які передбачають не лише заборону відмови від патенту, а й заборону не сплачувати відповідний збір, у необхідних випадках. Окрім цього, потрібно розширити перелік таких випадків. Майнові права інтелектуальної власності за чинним законодавством можуть бути вкладом до статуту юридичної особи або предметом застави. Припинення дії патенту фактично припиняє чинність цих прав, що може призвести до ситуації, що суперечить чинному законодавству.
13) При дослідженні зарубіжного досвіду встановлено, що система патентного захисту винаходів у США має низку рис, які вирізняють її поміж патентних систем інших розвинутих країн. Серед таких найбільш визначних рис ми виділяємо дві. Перша риса – це більш легка процедура отримання патенту винахідником і відносно невисокі критерії патентоздатності, що забезпечує, зокрема, можливості для патентного захисту більш широкого кола об’єктів, порівняно, наприклад, з європейською практикою видачі і оскарження патентів. Друга характерна риса системи патентного захисту винаходів в США полягає у відносно більш надійному судовому захисті отриманих патентів; американський суд скоріше стане на бік патентовласника, ніж його опонента, що робить патент особливо сильним інструментом ринкової боротьби саме в межах американської правової системи. Оцінити наслідки для економіки такого підходу до патентно-судового захисту винаходів у США досить складно. З одного боку, надійний судовий захист запатентованих винаходів сприяє фінансуванню досліджень та розробок з боку приватних фірм, що забезпечує приплив інновацій і нових технологічних ідей у довгостроковій перспективі, з іншого – подібний захист може негативно позначитись на конкурентному середовищі ринку й обмежити вихід на нього фірм-новачків, які не мають потужних юридичних відділів та великих портфелів патентів.
14) Підсумовуючи розгляд основних положень Угоди про асоціацію, укладеної між Україною та ЄС, у частині охорони інтелектуальної власності, норм національного законодавства, що регулює відносини щодо використання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, слід наголосити, що в цілому чинне законодавство України в галузі інтелектуальної власності відповідає стандартам охорони, встановленим у міжнародних договорах та в Угоді про асоціацію.
15) Однак значна кількість положень Угоди потребує своє імплементації на рівні кодифікованого регулювання як шляхом внесення змін до книги 4 ЦК України, так і шляхом оновлення спеціального законодавства щодо охорони окремих об’єктів інтелектуальної власності. Зазначені зміни мають стосуватися підвищення рівня правової охорони промислових зразків, забезпечення охорони винаходів у галузі біотехнологій. З огляду на вимоги Угоди потребують удосконалення процедури судового розгляду та захисту прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності, забезпечення доказів, визначення збитків і застосування альтернативних заходів захисту прав інтелектуальної власності.