Выводы:Отже, результати проведених досліджень дозволяють зробити наступні висновки.
Сучасний період українського журналістикознавства відзначається становленням нової термінології, появою варіантів визначень нових явищ, серед яких: четверте медіа, нове медіа, цифрове медіа, Інтернет-ЗМІ, Інтернет-ЗМІ, Інтернет-видання, онлайнові ЗМІ, on-line ЗМІ, електронні ЗМІ, е-ЗМІ, мережеві ЗМІ, веб-ЗМІ, мас-медіа українського Інтернету, е-media, onlinemedia, нью-медіа». Вказані інформаційні технології та Інтернет у сфері традиційного друку чинять якісні зміни, а використання веб-сервер-технологій в системі аналогових мас-медіа надає додаткові засоби передачі та поширення інформації.
Для ідентифікації сайту як інтернет-ЗМІ виділяють певні ознаки, що характерних для цього виду засобу масової інформації. Зокрема сюди відноситься масовість: якщо сайт популярний, якщо в нього багато читачів, то його можна вважати засобом масової інформації. Частина ознак, які властиві друкованим періодичним виданням або характеризують їх, нічим не відрізняються від таких самих у мережевих ЗМІ. А саме це – видавець, цільове призначення, читач.
Серед мережевих ЗМІ виділяють три види жанрів: інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні. Найбільш ефективними виданнями виступають новини та аналітика. Також до жанрів відносяться замітка, інформаційне інтерв’ю, звіт, репортаж, кореспонденція – інформаційні жанри, функція яких полягає у допомозі людям орієнтуватися в навколишньому світі.
Замітка покликана оперативно, виразно і коротко повідомляти про новини в політичній, економічній, культурній життя що, де, коли відбулося або повинно відбутися. Репортаж завдяки онлайновій природі каналу і властивий йому наративний метод подачі інформації також отримав широкого використання в інтернет ЗМІ.
Завдяки інтернет-журналістиці з’явилися й нові жанри, зокрема журналістський авторський блог. Блог, будуи авторською колонкою, може бути статтею, він відрізняється від класичної авторської колонки різною періодичністю, інтерактивністю, більшою жанровою свободою.
Онлайн-репортаж, який представляє сукупність коротких новин, є найбільш оперативним і зручним способом освітлення тривалого події,. Останнім часом набирає популярність і такий жанр, як твіттер-репортаж, зручність якого полягає в тому, що інформація подається дуже короткими повідомленнями – не більше 140 знаків та містить найважливіше і цікаве.
У контексті структурування інформації важливе місце набуває контент. Він представляє вміст, будь-яке інформаційно значуще наповнення інформаційного ресурсу (газети, журналу, радіо- чи телепрограми, веб-сайту тощо). Контент задовольняє запити реципієнта у потрібний час і в найбільш зручній і зрозумілій формі.
Параметрами контенту виступає обсяг, форма подання, релевантність та ефективність. Обсяг контенту вимірюється в одиницях кількості інформації. Контент за формою подання буває візуальним чи вербальним. Релевантністю позначається міра відповідності форми подання контенту читацьким запитам, очікуваній рекції читачів на конкретний матеріал з урахуванням поставленої мети. Похідною від релевантності є ефективність, контент має бути доречним, відповідати читацьким інтересам і спонукати до комунікації.
Будь-який контент виступає об’єктом авторського права, продуктом інтелектуальної праці людини. Унікальний контент не має аналогів, він розміщений у ЗМІ з дозволу автора, виступає результатом його інтелектуальної праці й охороняється законом про авторське право.
Особливе місце серед рамкових компонентів тексту належить заголовку – назві твору або його частини, що друкується чи пишеться над текстом. Виокремити такі основні вимоги до заголовків : об’єктивне відображення тематичного змісту тексту; самобутність, оригінальність і новизна; публіцистична гострота й експресивність; структурна завершеність та інтонаційна виразність.
До функцій заголовкових комплексів у інтернет виданнях відносять тематичну, яка передбачає номінацію предмета розповіді в публікації; комунікативна притаманна заголовкам, які можуть актуалізувати у своїй структурі одну з глобальних текстових категорій – простір, час, події (дії), адресанта чи адресата; інтертекстуальна функція базується на формально-семантичній автономності заголовка. Також заголовки інтернет-видань виконують текстоутворювальну та текстооформлювальну функції. Часто в інтернет виданнях зустрічаються вербальні заголовки, які за формальною будовою становлять слово чи сполучення слів, що виражають зміст публікації.
Хедлайн і лід мають важливе значення і для традиційних газет або журналів, і особливо важливі при структуруванні матеріалу на сайті інтнернет-ЗМІ. Новинна замітка може мати чітку структуру, що представляє собою перехід від головного до другорядного (за принципом «перевернутої піраміди»). Причому головне, сконцентроване в хедлайні і ліді, завжди поміщається на головній сторінці сайту, утворюючи свого роду інформаційну стрічку новин, з якої читач обирає потрібну, цікаву на даний момент для нього обрану новину, що відкривається на новій сторінці, має можливість отримати повну, об’ємну інформацію про цю подію.
В науковому дискурсі відсутнє єдине трактування поняття «мультимедіа». Проаналізувавши всі ці визначення, можемо дійти висновку, що мультимедійної одиниці як такої не існує. У сучасному розумінні мультимедіа виступає в якості поєднання різних медіумів, які тісно взаємодіють один з одним. Переважно йдеться про текст, аудіо, відео, анімацію та нерухомі образи (малюнок, фото, діаграми тощо). У новинно-аналітичних ресурсах зазвичай базовим виступає текст, який ілюструють, застосовуючи вищеназвані можливості. Також мультимедіа розуміється як подання пакета новин на сайті з використанням двох або більше медійних форматів, таких як усне і друковане слово, музика, відео і фото, графічна анімація, а також інтерактивні та гіпертекстові елементи. Під мультимедіа розуміється інтегрована презентація пакета новин за допомогою різних засобів, таких як: сайт, електронна пошта, SMS, MMS, радіо, телебачення, телетекст, друковані газети і журнали.
Науковці виділяють багато класифікацій різних видів мультимедійного вмісту. Так, одні дослідники до нього відносять візуальний: текст, інфографіка, фото, анімація; аудіальний: аудіо; аудіовізуальний: відео, анімація, яку віднесено і до візуального, і до аудіовізуального, оскіль-ки вона інколи супроводжується звуком.
Інші ж виокремлюють такі головні комунікаційні технології: інформаційні (мовні) технології, коли завдання видання полягає в інформуванні відвідувачів (новинні стрічки, збірники оглядів, щоденники); інтерактивні технології, коли видання орієнтоване на максимально можливе включення відвідувачів у публіцистичний процес (форуми, чати і система коментарів); комунікаційні технології, коли видання організовує веб-спільноти (кільця) сайтів; фото-, аудіо-, відеотехнології — використовується візуальний і аудіальний канали публікації та взаємодії (фоторепортажі, слайд- фільми, радіо, телебачення); анімаційні flash-технології – як інформаційний носій використовується інтерактивна векторна графіка у форматі flash.
Різні поєднання таких інтерактивних форматів дають можливість інтернет-сайтам традиційних ЗМІ перетворитися, по-перше, на майданчики для обговорень, по-друге, на звичайні інформаційні ресурси, по-третє, на соціальні мережі і, по-четверте, на чудовий спосіб формування та доповнення змісту традиційних ЗМІ.