Выводы:Проведене дослідження дає можливість дійти таких висновків.
Однією з можливих жанрових матриць, ознаки якої проявляються у творах Астрід Ліндгрен, є жанр coming-(out-)of age story – твір про перехід молодої людини від дитинства чи юності до більш дорослого віку. Coming-(out)-of age story може включати у себе комбінації різних компонентів, серед яких найважливішими є такі подорож героя; перше непорозуміння з батьками; боротьба за виживання; перший болючий досвід: горе, втрата, смерть, відторгнення тощо.
Як специфічний різновид coming-(out-)of age story розглядається Bildungsroman, який виник іще в епоху Просвітництва.
У ході дослідження виявлено, що попри наявність багатьох спільних рис у структурі та змісті bildungsroman і coming-of-age storу, між ними існують і деякі принципові відмінності. Зокрема, у coming-of-age storу автори не прагнуть будувати оповідь так, ніби вони досліджують, чому і як герої стали дорослими, що є відмінною ознакою bildungsroman-у. Водночас young adult novels більше зосередженні на почуттях, які протагоніст переживає у певний момент (тоді як bildungsroman – на тих, які він пережив у минулому, в дитинстві, юності), а головне – зосереджує увагу на кульмінаційних подіях, що стали безпосередні поштовхом до дорослішання головних персонажів, яке зазвичай відбувається протягом короткого періоду часу, наприклад, одного року навчання, і вкрай рідко охоплює все дитинство або молодість дорослого життя. Окрім цього, bildungsroman-и призначені для дорослих, а інтерес дітей або підлітків до творів цього жанру може виникати лише тоді, якщо їхні герої молоді.
У літературних доробках Астрід Ліндгрен відобразився новаторський погляд письменниці на світ дитинства, заснований на повазі до дитячої особистості. Творчість Астрід Ліндгрен є одним з найяскравіших феноменів в історії літератури Швеції та світової дитячої літератури. Джерелом творчості письменниці стало її дитинство та перипетії власного родинного життя.
Усі твори Астрід Ліндгрен сфокусовані на дітях, проблемах, пов’язаних з їх існуванням у світі дорослих і розривом між поколіннями. Більшість творів письменниці побудовано з використанням жанрової матриці «роману дорослішання» з урахуванням соціокультурних реалій другої половини ХХ ст., зокрема таких, як жіноча емансипація, питання ґендерних ролей тощо.
З точки зору сюжетної організації твори Астрід Ліндгрен відповідають двом жанровим моделям: це або сучасна соціальна ідилія, або твір, в якому активно використовуються традиції народної казки (героїчної, чарівної тощо) та скандинавського фольклору (присутність у її творах тролів, ельфів, домовиків та інших казково-міфологічних персонажів).
Відмінною особливістю творів Астрід Ліндгрен є також фантастика, яка присутня практично в усіх її творах, незалежно від того, в якому часопросторі локалізується їх дія: реалії великого міста другої половини ХХ ст. чи умовно-казковий світ.
Водночас твори Астрід Ліндгрен вирішують важливі педагогічні проблеми, окреслюють нові стандарти відносин між різними поколіннями: уводячи читача в коло фантазій та емоцій дитини, авторка вчить дорослих поважати її внутрішній світ, бачити в ній особистість.
Казкова повість Астрід Ліндгрен «Роня, дочка розбійника», що стала останньою великою книгою письменниці, поєднує в собі ознаки Bildungsroman-у, і coming-(out-)of age story, що поєднуються з жанровою матрицею дитячого фентезі (поєднання умовного середньовіччя та скандинавської міфології).
Сюжетотворчим началом повісті є питома для coming-of-age storу і bildungsroman-у ідея дорослішання дитини і становлення її особистості.
В казковій повісті Астрід Ліндгрен «Роня, дочка розбійника» головна героїня – дівчинка, що вже саме по собі руйнує звичні ґендерні й літературні стереотипи і традиційні уявлення про дихотомію «хлопчик / дівчинка».
Як протагоніст, Роня постає в кількох іпостасях: 1) дитина, яка переживає період дорослішання; 2) як «бунтарка» проти світу несправедливості, а також фанатизму, непримиренності й диктату дорослих; 3) як дитя природи, що втілює в собі всю її життєдайну енергію.
Основними рівнями взаємодії світу дорослих і світу дітей у творі є лінії: 1) «мати – дочка»; 2) «батько – дочка»; 3) «старий – дитина».
У роботі на основі порівняльно-типологічного аналізу робиться висновок про те, що відносини між Роні і Бірком багато в чому нагадують історію кохання Ромео і Джульєтти. Але на відміну від італійських підлітків, шведські діти змогли захистити свою дружбу. Їм не доводиться вмирати, як Ромео і Джульєтті. Любов батька до дочки перемагає все: отаман Маттіс просить Роні повернутися додому й мириться зі своїм затятим конкурентом отаманом Боркі.