Побутова - діалектна лексика Карпатського регіону.

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ АСПЕКТИ РОБОТИ 6 1.1. Загальна характеристика карпатського регіону 6 1.2. Базові поняття роботи 12 Висновки до розділу 1 17 РОЗДІЛ 2 ПОБУТОВІ ДІАЛЕКТИЗМИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ 19 2.1. Діалектизми карпатського регіону: особливості функціонування та розвитку 19 2.2. Лексико-семантичні особливості побутової діалектної лексики 22 2.3. Характеристика структурно-семантичних аспектів побутової лексики 26 2.4. Використання побутової лексики у складі фразеологізмів 28 Висновки до розділу 2 30 ВИСНОВКИ 32 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34  

Вступление: Актуальність дослідження. З набуттям Україною незалежності, змаганнями за територіальну цілісність держави і єдність української нації зростає значення української мови і необхідність її вивчення з урахуванням завдань і цілей, властивих для нового історичного етапу розвитку нашої держави. Оскільки однією з невід’ємних складових сучасної української мови є діалекти та говірки, що склалися на певній території або в певній-соціально-етнічній спільноті й перебувають в активному повсякденному використанні, перед вітчизняними мовознавцями щораз гостріше постає проблема вивчення діалектів – з огляду на зростання рівня освіченості населення, розширення міжкультурних, у тому числі й мовних контактів тощо. Водночас зазначимо: карпатські діалекти (гуцульський, покутський, бойківський, буковинський) у вітчизняному мовознавстві вивчалися найчастіше з точки зору їх використання в мові української художньої літератури (праці В. Ґрещука та В. Ґрещук, Ф. Жилка, Б. Кобилянського, І. Матвіяса та ін.) або ж досліджувалися лише особливості говірок окремих сіл, як, наприклад, у розвідці М. Кондора «Деякі особливості говірки с. Холмовець Закарпатської області». З іншого боку, слід наголосити, що національно-самобутній характер національної мови (і діалектів як її частини і джерела поповнення) відображається передусім у лексиці, у тому числі й побутовій, основу якої становлять слова, якими люди послуговуються в повсякденному спілкуванні. Лексика народних говорів як об’єкт дослідження зберігає багатий фактичний матеріал не лише для лінгвістики, а й для історії, археології, етнографії, що й привертає до себе увагу дослідників. У сучасних умовах, коли відбувається відродження мови українського народу, прийшов час глибокого різноаспектного вивчення лексики побуту, праці, духовного життя діалектоносіїв різних регіонів, яке, крім інших завдань, має на меті збереження діалектної лексики як свідчення історії культури народу. Побутова лексика посідає помітне місце у словниковому складі української мови. Її вивченню присвячено багато праць. Перші дослідження мали здебільшого етнографічно-географічний та історичний характер. Сюди можна віднести праці відомих етнографів Д. Зеленіна, Г. Маслової, К. Матейко, Х. Вовка, В. Зайченка, Г. Стельмащук, Т. Ніколаєвої, М. Маркевича, К. Полянської, О. Тищенка, П. Чубинського, Т. Гонтар та інших. Упродовж останніх десятиліть побутова лексика стала об’єктом вивчення у працях багатьох лінгвістів. Цінним джерелом для вивчення побутової лексики стали наукові роботи Й. Дзендзелівського, Г. Войтів, Г. Миронової, Н. Клименко, М. Худаша, В. Горобця, Н. Пашкової, О. М. та М. В. Никончуків, З. Бичка, Е. Ґоци, М. Кривчанської, Л. Спанатія, О. Коваленка, Л. Анісімової, Є. Турчинова, З. Ганудель та інших. Різноаспектні проблеми дослідження побутової лексики представлено в працях таких українських мовознавців, як Н. Бойко, А. Бурячок, С. Єрмоленко, Л. Коробчинська, І. Онищенко, М. Пилинський, А. Поповський та ін. Попри це, нині побутова діалектна лексика перебуває серед тих тематичних груп української лексики, які все ще є недостатньо дослідженими, зокрема в мовознавчому аспекті, а тому викликають особливий інтерес. Усе викладене вище й зумовило актуальність обраної теми. Мета дослідження полягає у вивченні особливостей діалектної лексики повсякденного вжитку Карпатського регіону. Відповідно до поставленої мети, були сформульовані такі завдання роботи: 1) надати загальну характеристику Карпатського регіону; 2) на основі аналізу науково-теоретичних джерел окреслити зміст поняття «діалектизм» і його функцій у поетиці, а також сутність поняття «побутова лексика»; 3) з’ясувати характерні особливості функціонування та розвитку діалектизмів Карпатського регіону; 4) визначити лексико-семантичні особливості побутової діалектної лексики українських Карпат; 5) охарактеризувати структурно-семантичні аспекти побутової лексики Карпатського регіону; 6) простежити використання побутової лексики у складі фразеологізмів в діалектах українських Карпат. Об’єктом дослідження є діалекти, що існують на території українських Карпат. Предмет дослідження – побутова лексика карпатських діалектів. Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можуть бути використані при підготовці до практичних і семінарських занять з таких навчальних мовознавчих дисциплін, як «Лексикологія (діалектологія)», «Стилістика», при написані курсових і дипломних робіт, розробці спецкурсів і спецсемінарів. Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел, який містить 35 найменувань.    

Выводы:Проведений у роботі аналіз особливостей побутово-діалектної лексики карпатського регіону дозволяє дійти таких висновків. Карпатський регіон – це гірська та прилегла до гір територія на заході та південному заході України в межах Чернівецької, Івано-Франківської, Львівської і Закарпатської областей, що охоплює такі історично-географічні землі України‚ як Буковину‚ Галичину та Закарпаття та етнографічні землі – Гуцульщину‚ Бойківщину та Лемківщину. Карпатський регіон характеризується специфічними природно-кліматичними та ландшафтними умовами, що позначилися на способі проживання, господарській діяльності, побутовій культурі місцевого населення. Своєрідні багатогранні особливості та спектри Карпатського регіону, зовнішня і внутрішня трудова міграція та міжнародні зв’язки сформували регіональну мову, яка широко використовується в побуті, функціонує, трансформується і постійно збагачується на шляху свого розвитку. У ході дослідження з’ясовано, що діалектизми – це слова, що вживаються в певних місцевостях і не мають відповідників у літературній мові. Їх вживання характеризується територіальною обмеженістю та контрастує з прийнятими в літературній мові нормами. Діалектизми присутні на всіх рівнях мови – акцентуаційному, фонетичному, словотвірному, фразеологічному, лексичному та граматичному. Діалект відрізняється від говірки розміром охопленої ним території та характером спільності, яка пов’язує людей, що використовують його в повсякденному спілкуванні, тоді як говірка пов’язана лише з поняттям території. Діалектизми поділяються на фонетичні, граматичні й лексичні. Серед лексичних діалектизмів розрізняють власне лексичні, етнографічні й семантичні. З погляду стилістики склад діалектизмів неоднорідний, оскільки всі діалекти включають слова як стилістично нейтральні, так і яскраво експресивні. Якісний склад карпатських діалектизмів характеризується великою кількістю діалектизмів, основу яких становлять слова, запозичені з інших мов регіону (польської, німецької, румунської, угорської) та інших мов. Ці численні запозичення поєднуються в карпатських діалектах зі словами, що були утворені на власне українській основі, а також з етнографізмами, що виникли безпосередньо в межах карпатського регіону для позначення специфічних місцевих реалій. На підставі аналізу фактичного матеріалу виокремлено декілька лексико-сематичних груп діалектизмів, найбільш презентативними серед яких є народні назви одягу, прикрас, взуття; номінації хатнього начиння, речей господарського призначення; назви кухонного начиння; номінації людей за різними ознаками; назви частин тіла людини; назви господарських приміщень, меблів. Фразеологізми карпатських діалектів – це фразеологізми народно-розмовного походження й усно-розмовні, тобто такі, які вживаються в живому повсякденному спілкуванні та пов’язані з номінаціями суспільних процесів, виробничої діяльності, побуту, родинними стосунками, тваринним світом та іншими базовими поняттями соціуму. При цьому фразеологізми мають здебільшого зневажливо-знижене експресивне. У говірках жителів українських Карпат фразеологізми використовуються з метою експресивізації мовлення й уживаються найчастіше для характеристики емоційного та/чи фізичного стану людини; поведінки та/чи вчинків; часу; простору; для називання окремих дій. Проведене дослідження не охоплює всіх аспектів теми й усіх мовних явищ, властивих для карпатських діалектів. Їх висвітлення визначає подальший напрям роботи.  

Литература:1. Аркушин Г. Діалектизми у складі молодіжного жаргону / Г. Аркушин // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. – Вип. 24. – С. 51–52. 2. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови : навч. посібник / Н. Д. Бабич. – Львів : Світ, 2003. – 432 с. 3. Байцар А. Історія походження та використання назви «Карпати» / А. Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. – 2016. – Вип. 50. – С. 22–33. 4. Бевзенко С. П. Українська діалектологія / С. П. Бевзенко. – К. : Вища школа, 1980. – С. 177–198. 5. Бибик С. Діалектне слово у словнику і в тексті / С. Бибик // Семантика мови і тексту : зб. ст. VІІІ Міжнар. конф. – Ів.-Франківськ : Плай, 2003. – С. 46–50. 6. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Вища школа, 1985. – 360 c. 7. Голянич М. І. Словник лінгвістичних термінів: лексикологія, фразеологія, лексикографія / Голянич М. І., Стефурак Р. І., Бабій І. О. ; за редакцією М. І. Голянич. – Івано-Франківськ : видавець Голіней О. М., 2011. – 268 с. 8. Гриценко П. Ю. Ареальне варіювання лексики / П. Ю. Гриценко. – К. : Наук. думка, 1990. – 272 с. 9. Ґрещук В. Південно-західні діалекти в українській художній мові. Нарис / В. Ґрещук, В. Ґрещук. – Івано-Франківськ : Вид-во Прикарпатського національного ун-ту імені Василя Стефаника, 2010. – 309 с. 10. Ґрещук В. Діалектне слово в тексті та словнику: монографія / В. Ґрещук, В. Ґрещук. – Івано-Фран¬ківськ : Місто НВ, 2015. – 372 с. 11. Ґрещук В. В. Територіальні діалекти і мова художньої літератури : типологія зв’язків / В. В. Ґрещук // Студії з українського мовознавства : Вибрані праці / Упор. Р. Бачкур. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. – 520 с. 12. Гуцульські говірки : короткий словник / за ред. Я. Закревської. – Львів : Інститут українознавства НАНУ, 1997. – 232 с. 13. Дзендзелівський Й. О. Конспект лекцій з курсу української діалектології (ч. 1, Фонетика). – Ужгород, 1965. – 126 с. 14. Дзендзелівський Й. О. Про відношення закарпатських говорів до бойківських у галузі лексики (На матеріалах лінгвістичного атласа говорів Закарпатської області) / Й. О. Дзендзелівський // Доповіді та повідомлення. Серія філологічна: Матеріали першої Ужгородської міжвузівської конференції, присвяченої вивченню карпатських говорів. – Ужгород, 1958. – № 3. – С. 11–16. 15. Жовтобрюх М. А. Проблеми взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів / М. А. Жовтобрюх // Мовознавство. – 1973. – № 1. – С. 3–15. 16. Енциклопедія українознавства : в 8 т. / гол. ред. В. Кубійович. – Львів : Молоде Життя, 1976. – 2881 с. 17. Етимологічний словник української мови: в 7 т. / ред. кол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін.. – Т. 1–5. – К. : Наук. думка, 1982–2006. – (Словники України). 18. Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат: у 4-х т. – Т. ІІ: Етнологія та мистецтвознавство / гол. ред. С. Павлюк. – Львів, 2006. – 812 с. 19. Єрмоленко С. Я. Народно-розмовна традиція в літературно-художньому мовленні (на матеріалі сучасної української прози) / С. Я. Єрмоленко, Г. М. Гримич // Питання мовної культури. – К., 1968. – Вип. 2. – С. 14–32. 20. Кагало О. Карпати (Карпатські гори) / О. Кагало // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба та ін. ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. – К., 2003–2016. 21. Кобилянський Б. В. Діалект і літературна мова / Б. В. Кобилянський. – К., 1960. – 276 с. 22. Лавер В. І. Дослідження діалектної фразеології в лінгвогеографічному аспекті / В. І. Лавер // Дослідження лексики і фразеології говорів українських Карпат : тематичний збірник. – Ужгород : Вид-во Ужгород. ун-ту, 1982. – С. 110–126. 23. Матвіяс І. Г. Засади української діалектології / І. Г. Матвіяс // Мовознавство. – 2000. – № 1. – С. 3–9. 24. Мацько Л .І. Стилістика української мови : підручник / Л. І. Мацько. – К. : Вища школа, 2003. – 462 с. 25. Монахова Т. В. Українська діалектологія : навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Т. В. Монахова. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. – 128 с. 26. Новіцька О. Назви предметів кухонного начиння у говірці Підгаєччини Електронний ресурс / О. Новіцька. – Режим доступу: file:///D:/MyDocs/Downloads/Nzvdpu_filol_2011_14-15_8.pdf 27. Паламарчук Л. С. Академічний тлумачний словник української мови / Л. C. Паламарчук // Слово і фразеологізм у словнику. – К. : Наукова думка, 1980. – С. 4–22. 28. Пена Л. І. Діалектизми в сучасному поетичному мовленні / Л. І. Пена // Філологічні студії. – 2013. – Вип. 9 – Ч. 2. – 298–306. 29. Пилипенко Є. Лексичні діалектизми в художній прозі І. Нечуя-Левицького / Є. Пилипенко // Мовознавчий вісник. Збірник наукових праць. – Вип. 11. – С. 101–105. 30. Пискач О. Доцільність використання діалектної лексики в публіцистичному тексті (на матеріалі закарпатської районної преси) Електронний ресурс / О. Пискач. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1060 31. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови : підручник / О. Д. Пономарів. – К. : Либідь, 1993. – 248 с. 32. Словник українських говірок Карпатського регіону: пояснення та походження слів / укладач Д. П. Савчук; передмова М. Д. Павлюка. – Київ-Косів : Писаний Камінь, 2012. – 154 с. 33. Ткаченко Т. Діалектизми в мові прози Михайла Стельмаха / Т. Ткаченко // Мовознавчий вісник. Збірник наукових праць. – Вип. 12–13. – С. 232–235. 34. Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с. 35. Шевельов Ю. Історична фонологія української мови / Ю. Шевельов; пер. з англ. С. Вакуленка, А. Даниленка; ред. Л. Ушкалов. – Х. : АКТА, 2002. – 1054 с.