Медіологічна платформа інтерпретацій соціальної дійсності: медіа-текст, історія, ідеологія (Р.Дебре, Ж.Дельоз, С.Жижек та ін.). (доц. В.Л. Якубіна)

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 ВИТОКИ МЕДІАЛОГІЇ ЯК НАУКИ 5 1.1. Крізь призму часу: від історії до сьогодення 5 1.2. Характерні риси медіалогії. Класичні медіатеорії 11 РОЗДІЛ 2 МЕДІАЛОГІЧНІ ПЛАТФОРМИ ЯК СПРОБА ПОЯСНЕННЯ КОМУНІКАТИВНОСТІ НОВОГО РІВНЯ 16 2.1. Концепція Р. Дебре та Ж. Дельоза 16 2.2. Загальні світові тенденції медіасфери та їх вплив на свідомість соціуму 21 ВИСНОВКИ 27 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30  

Вступление:Сучасне інформаційне середовище має тенденцію впливу на суспільну свідомість, що реалізується розвинутими засобами візуалізації, аудиалізацією, тактилізацією інформаційного повідомлення. Розвиток технологій віртуалізації реальності щодо органів людсько¬го сприйняття спричинив прорив та переосмислення фундаментальних принципів міжособистісної та інших видів комунікації. Медіалогія відкриває нові можливості у ви¬вченні технологій передачі інформаційного повідомлення (засобів комунікації). Сьогодні є очевидним зростання ролі медіакультури як каталізатора соціальних процесів в суспільстві, її вплив на формування більш відкритої і демократичної медіасфери, що дозволило нашому суспільству увійти в інформаційний та соціокультурний простір світу. Медіасередовище (глобальне і локальне) являє собою складний організм, що охоплює економіку, соціальні інститути, суспільну свідомість, духовну і матеріальну культуру – все, що оточує людину, сприяючи його соціалізації. Дослідженням медіалогії при¬свячені роботи Р. Дебре, М. Маклюена, А. Токарської, Д. Андрєєва, С. Демченко, О. Чорнобай, Т. Савельєвої, О. Балинської, О. Шумського, І. Ситар, І. Честнова, В. Ми¬хайлова тощо. Потрібно відзначити такі праці дослідників на пострадянських теренах: А. Калмиков «Медіалогія Інтернету», Н. Кирилова «Медіалогія як синтез наук», О. Ландяк «Методологічний інструментарій медіалогії в сучасних культурних дискурсах». Метою курсової роботи є дослідження медіалогічної платформи інтерпретацій соціальної дійсності. Завданнями курсової роботи є: ? розглянути медіалогію крізь призму часу: від історії до сьогодення; ? дослідити характерні риси медіалогії; ? проаналізувати концепції Р. Дебре та Ж. Дельоза; ? розглянути загальні світові тенденції медіасфери та їх вплив на свідомість соціуму. Об’єктом дослідження є медіалогічна платформа інтерпретацій соціальної дійсності. Предмет дослідження – теоретичні та практичні аспекти медіалогії плив щодо впливу на свідомість соціуму. У процесі дослідження використовувалися такі методи: діалектичний метод пізнання, системний, комплексний та структурно-функціональний підхід, методи дедукції та індукції, аналізу та синтезу тощо. Основні джерела, на основні яких написана робота – періодичні видання, монографії відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, ресурси мережі Інтернет тощо. Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку джерел та літератури (25 найменувань).  

Выводы:На основі проведеного у курсовій роботі дослідження можна зробити наступні висновки. Медіанаука у своєму розвитку пройшла великий шлях. Спочатку дослідники виявляли історію окремих засобів комунікація (наскельних малюнків, літописів, рукописної книги, усних культур тощо), які до цього часу вивчають антропологія, історія, географія, культурологія, психологія, теорія комунікацій та інші наукові дисципліни. У міру розвитку медіа дослідників стала залучати сама сфера масової комунікації та її роль в суспільстві. У першій половині XX в. виділилися два напрямки у її вивченні. Перший науковий метод запропонували американські соціологи і психологи, який полягав у тому, щоб визначити ступінь впливу ЗМК на особистість, другий – зазвичай пов’язують із Франкфуртською школою соціологічних досліджень у Німеччині і діяльністю художніх критиків у Великобританії. Медіалогія вивчає засоби комунікації, за допомогою яких здійснюється передача інформації у часі та просторі. Медіалогія – засоби передачі інформації (засоби комунікації). Предметом медіалогії є розвиток медіакультури в контексті дослідження медіасередовища (її антропологія і генезис, знакова система і соціальне функціонування, вплив на модернізаційні процеси в суспільстві і світі), а об’єктом – принципи духовної регуляції різних сфер буття, еволюція соціокультурних і політичних систем, а також нові міфології, реформи, інформаційні війни, проблеми соціалізації особистості тощо. Термін «mediologie» вперше в 1990 р. ввів французький політолог і соціолог Р. Дебре для позначення вчення про засоби, які призначені для передачі знань і традицій, тобто культурних благ. У присвяченій цій темі роботі «Introduction a la Mediologie», дослідник запропонував широкий спектр підходів і понять, здатних пояснити динамічні процеси комунікацій в сучасному світі. Мета Р. Дебре не інтеграція наук, а скоріше пошук «ніші» в науках, певною мірою причетних до вивчення медіасфери. Такою «нішею» Р. Дебре вважає феномен «передачі» (transmisson), який відмежовує від феномену комунікації, що стосується перенесення інформації у просторі в межах однієї і тієї самої просторово-часової сфери. Натомість передача – це перенесення інформації у часі між різними просторово-часовими сферами 2, c. 16. Пильну увагу саме до феномену передачі в протиставленні її до комунікації філософ пояснює як подолання певної розбіжності, що сформувалася в епоху модерну, для якої характерним є захоплення засобами «підкорення простору» порівняно із засобами «підкорення часу». Отже, завдання медіології Р. Дебре вбачає в «деідеологізації» ідеології, щоб зрозуміти їх вплив, треба перейти від історії ідей до історії їхньої передачі й носіїв 2, с. 191. У цьому французький філософ демонструє близькість власних поглядів до західних критичних концепцій (семіотики Р. Барта, У. Еко, Ю. Кристевої та деконструкції Ж. Дерріди), які визначають власне головне завдання як «розчаклування» світу завдяки оголенню знаків. У сучасному суспільстві медіа стають не просто системою засобів масової інформації та масових комунікацій. Вони створюють систему культурно-інформаційної монополії, яка стає опорою держави. Екранне мистецтво сформувало в людях потребу в іншій реальності та оволоділо свідомістю величезної аудиторії. Найбільшу небезпеку для громадян і демократичного державного устрою становить використання ЗМІ для політичного маніпулювання – прихованого управління політичною свідомістю і поведінкою людей з метою примусити їх діяти (чи не діяти) всупереч власним інтересам. Маніпулювання, як правило, засноване на неправді й обмані. Причому це не «рятівна брехня», а корисливі дії. Без належної боротьби з маніпулюванням воно може стати головною функцією ЗМІ і звести нанівець офіційно проголошувані державою демократичні принципи. У сучасному суспільстві на ЗМІ покладена специфічна політична роль маніпулювання політичною свідомістю. Цей факт підкреслюють усі дослідники маніпуляції політичною свідомістю. Політичні маніпуляції містять у собі як міжособистісні, так і масові маніпуляції. У першому випадку для їхнього здійснення маніпулятор прибігає до визначеної техніки, тобто набору маніпулятивних прийомів, що працюють на міжособистісному рівні. У другому випадку на допомогу маніпулятору приходять маніпулятивні технології. Якщо жертвами міжособистісних маніпуляцій стають окремі індивіди, то жертвами політичної маніпуляції масами – часом цілі народи. Думка меншості (а то й окремої особистості) у завуальованій формі нав’язується більшості.    

Литература:пам’яті / А. Ассман. – Київ : Ніка, 2012. – 439 с. 2. Бушев А. Б. Семантика социально-политического дискурса: автоматизация, стереотипы и штампы Электронный ресурс / А. Б. Бушев / Интернет-конференция посвященная памяти российского филолога и философа Г. И. Богина «Рефлексия. Смысл. Герменевтика», 2003. – Режим доступа : http://www.humanities.edu.ru/db/msg/45806. 3. Дебре Р. Введение в медиологию / Р. Дебре. – Москва : Праксис, 2010. – 368 с. 4. Жижек С. Киберпространство, или Невыносимая замкнутость бытия Электронный ресурс / С. Жижек // Искусство кино. – 1998. – № 1. – Режим доступа : http://www.kinoart.ru/archive/1998/01/n1-article25 5. Калмиков А. Медиалогия интернета / А. Калмиков. – М. : Либроком, 2013. – 272 с. 6. Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием / С. Кара-Мурза. – М. : Эксмо, 2000. – 587 с. 7. Кин Д. Демократия и декаданс медиа: Высшая школа экономики / Д. Кин. – Изд. дом Высшей школы экономики / Науч. ред. пер. А. В. Смирнов, 2015. – 321 с. 8. Кириллова Н. Б. Медиалогия как синтез наук / Н. Б. Кирилова. – Москва : Акад. проект, 2013. – 386 с. 9. Кралечкин Д. Книга «Введение в медиологию»: комментарии экспертов Электронный ресурс / Д. Кралечкин. – Режим доступа : http://actualcomment.ru/vvedenie_v_mediologiyu.html 10. Кузнецова О. Д. Засоби масової комунікації / О. Д. Кузнецова. – Львів : ПАЮ, 2005. – 200 с. 11. Ландяк О. М. Методологічний інструментарій медіалогії в сучасних культурних дискурсах / О. М. Ландяк // Культура України. - 2013. - Вип. 44. - С. 128-136. 12. Маклюен М. Г. Понимание медиа: внешние расширения человека / М. Г. Маклюен ; пер. с англ. В. Николаева ; Закл. от М. Вавилова . – КАНОН-пресс-Ц. – Кучково поле – Центр фундаментальной социологии – 2003. – 464 с. 13. Маркова В. Медіологія Режі Дебре у дискурсі наук соціально-комунікаційного циклу / В. Маркова, О. Суховій // Вісник Книжкової палати. 2016. – № 1. – С. 3–5. 14. Медиакультура: от модерна к постмодерну / Н. Б. Кириллова. – М. : Академический проект, 2006. – 448 с. 15. Пітерс Д. Д. Слова на вітрі: історія ідеї комунікації / Д. Д. Пітерс ; пер. с англ. А. Іщенка. – Київ : Вид. дім «КМ Академія», 2004. – 302 с. 16. Почепцов Г. Режи Дебрэ как представитель французской школы медиаисследований Электронный ресурс / Г. Почепцов. – Режим доступа : https://psyfactor.org/lib/media7.htm 17. Рижанова А. О. Засоби масової інформації / А. О. Рижанова // Енциклопедія для фахівців соціальної сфери / За заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. – 2-ге вид. – К. ; Сімферополь : Універсум, 2013. – С. 388–391. 18. Савельева Т. П. Медіатизація в мережевому суспільстві: зміст та тенденції / Т. П. Савельева II Сучасне суспільство: політичні науки соціологічні науки – культурологічні науки // Сучасне суспільство-2012. – Вип. 2. – С. 185–191. 19. Савчук В. Д. Медиареальность. Медиасубъект. Медиафилософия Электронный ресурс / В. Д. Савчук. – Режим доступа : http://mediaphilosophy.ru/library/mediaphilosophy_II/31.pdf 20. Стародубцева Л. В. Медиа-культурология: вериги междисциплинарности Электронный ресурс / Л. В. Стародубцева. – Режим доступа : http://ntsa-ifon-npu.at.ua/. 21. Стародубцева Л. В. Медиология: ни наука, на панацея : рец. на книгу Дебрэ Р. «Введение в медиологию» / Л. В. Стародубцева. – Режим доступа : https://issuu.com/spinoza/docs/0011 22. Смеюха В. В. Вопросы медиалогии : монография / В. В. Смеюха ; науч. ред. Н. И. Бусленко // ФГБОУ ВПО РГУПС. – Ростов н/Д, 2013. – 324 с. 23. Чічановський А. А. Інформаційні процеси в структурі світових комунікаційних систем : підручник / А. А. Чічановський, О. Г. Старіш. – К. : Грамота, 2010. – 568 с. 24. Gentle A. Conversation and Community: The Social Web for Documentation / A. Gentle. – California : XML Press, 2009. – 242 p. 25. Parenti M. Against Empire / М. Parenti. – San Francisco: City Lights Books, 1995. – 229 р.