Культурні традиції українського ренесансу. Олельковицький ренесанс

Содержание:Вступ 3 1. Особливості українського ренесансу 4 2. Олельковицький ренесанс 9 Висновки 13 Список використаних джерел 15  

Вступление:XІV-XVIІ ст. – складний період в історії культури України. У той час як в Європі стрімко поширювалися гуманістичні ідеї Відродження, українське суспільно-політичне, економічне та культурне життя перебували у занепаді. До цього призвели розпад Київської Русі, жорстка політика Речі Посполитої, до складу якої в той час перейшла більшість українських земель, та напади монголо-татар на іншу територію України. Перші прояви Ренесансу в Україні стали відчутними на початку XVI ст. і пов’язуються з київським князем Олельком Володимировичем. Завдяки йому, Київ знову перетворився на культурний центр і українське суспільство отримало доступ до останніх досягнень європейської культури. У даній роботі ми розглянемо Олельковицький ренесанс, який у складних соціально-політичних умовах став першим поштовхом до формування гуманістичної культури та національно-культурного відродження України. Він сприяв звільненню освіти, науки та мистецтва від впливу церкви, розширенню сфери пізнавальних та наукових інтересів українців, поширенню гуманістичних тенденцій в філософії та культурі України. Усе це згодом призвело до національно-культурного піднесення у XVІ-XVIІ ст.    

Выводы:Розглядаючи в даній роботі культурні традиції українського Ренесансу, ми відзначили його своєрідність і хронологічну розбіжність із західноєвропейським. Занепад Київської Русі, знищення культурних центрів нападами монголо-татар, перебування під владою Речі Посполитої загальмували культурний розвиток України, внаслідок чого прояви Ренесансу стали достатньо помітними лише в другій половині XVI ст.-XVIІ ст. Вплив Ренесансу в Україні виявився достатньо незначним і переважно полягав у засвоєнні тематики літературних творів та ознайомленні з античною літературою в оригіналі. В українському Ренесансі виділяють кілька етапів, зокрема, початковий етап – проторенесанс, розквіт та завершальний етап. Також ми розглянули такий важливий, на мій погляд, етап у розвитку культури України, який в літературі одержав назву «Олельковецький ренесанс». Його появу й розвиток пов’язують з відновленням у 1440 році князем Олельком Володимировичем Київського князівства. Київ знову став центром духовного життя, а українські землі переживали економічне і культурне піднесення. У Києві як осередку раціоналістично-гуманістичного руху працюють перекладачі, завдяки роботі яких українське суспільство мало змогу ознайомитися із досягненнями європейської культури. Зріс інтерес до природничо-наукових і логічних трактатів європейського й арабо-єврейського походження. Київські вчені переклали українською мовою трактати й логічні праці, які ознайомлювали читачів з основами знань, необхідних в земному житті, та формували українську наукову термінологію. Під час Олельковецького ренесансу було відбудовано зруйновані татарами київські святині, з’явилися перші українські рукописні книги, виникло українське книгодрукування, перекладалися старозавітні книги, світська література й апокрифічні Євангелія. У літературі це носить назву Передвідродження, а в українській культурі знаменує початок Ренесансу і формування нового гуманістичного світогляду, в центрі уваги якого постає життя людини та її діяльність.    

Литература:1. Культурологія: теорія та історія культури : навч. посіб. – 3-тє вид. перероб. та доп. / За ред. І. І. Тюрменко. – Київ : Центр учбової літератури, 2010. – 370 с. 2. Лекції з історії світової та вітчизняної культури : навч. посібник. – 2-ге вид. перероб. і доп. / За ред. проф. А. Яртися та проф. В. Мельника. – Львів : Світ, 2005. – 346 с. 3. Пальм Н. Д. Історія української культури : навчальний посібник / Н. Д. Пальм, Т. Є. Гетало. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2013. – 296 с. 4. Паславський І. «Олельковецький ренесанс»: малодосліджені сторінки культурного життя Києва XV ст. / І. Паславський. – МК. – № 2-й. –1994. – Філософія. – С. 69–74. 5. Перегуда Є. В. Історія української культури : навчальний посібник / Є. В. Перегуда, В. Ф. Панібудьласка, А. В. Тороп, В. П. Макогон, П. О. Дьомкін, В. Ф. Деревінський, С. В. Савойська, С. В. Стеценко, В. В. Бабич, Т. В. Шевельова, П. П. Оксюковський. – К. : КНУБА, 2010. – 149 с. 6. Шейко В. М., Тишевська Л. Г. Історія української культури : навч. посібник / наук. ред. В. М. Шейко. – К. : Кондор, 2006. – 264 с.