Поняття та значення судового тлумаченя в господарському судочинстві.

Содержание:Вступ 3 РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ СУДОВОГО ТЛУМАЧЕННЯ 5 РОЗДІЛ II 12 2.1.Значення судового тлумачення в окремих системах права 12 2.2.Значення судового тлумачення в окремих галузях права 16 2.3. Значення судового тлумачення в господарському судочинстві 22 Висновок 26 Список використаних джерел 28  

Вступление:Актуальність. Тема тлумачення норм права в судових рішеннях в Україні передбачає розгляд кількох питань, що мають істотне значення для вітчизняної правової теорії і практики. Перш за все, саме тлумачення норм досі залишається теоретичною проблемою, не достатньо дослідженою. Сутність юридичного тлумачення, його межі, класифікація видів і способів укладають у собі величезний матеріал для теоретико-правового аналізу і синтезу. Інша важлива сторона теми – це взаємозв’язок тлумачення норм з правозастосовною діяльністю. Застосування права судами при вирішенні правових спорів є одна з форм реалізації права. Саме при здійсненні правосуддя розкривається дійсний зміст нормативного акта і його застосування на практиці. Тлумачення нормативних актів судовими органами володіє вищою юридичною силою по відношенню до тлумачення у процесі інших форм реалізації – дотримання, виконання і використання, так і тлумачення норм права представниками інших гілок влади в процесі правозастосування. Будь-яка реалізація права не може суперечити судовим рішенням. Оскільки судова практика з вирішення конкретних юридичних справ є найважливішою сходинкою правозастосування в Україні, проблема тлумачення норм у судових рішеннях в Україні, одночасно має значення не тільки в загальнотеоретичному сенсі, але і, що не менш важливо, у застосуванні теорії в практичній юридичній діяльності. Таким чином досягається справжня єдність теорії і практики. Актуальність дослідження обумовлена тим значенням, яке має судова влада в правовій державі. Проблема неоднозначності тлумачення особливо гостро проявляється саме в процесі здійснення правосуддя. Якщо рішення судів є однією з форм реалізації права, але самі рішення дають неоднозначне тлумачення правових норм, то постає питання про дієвість закону в принципі. У правовій державі будь-яка діяльність повинна здійснюватися у відповідності з законом, а правові норми є загальнообов’язковими для всіх без винятку суб’єктів правовідносин. Метою роботи є визначення сутності та значення судового тлумачення в господарському процесі, а також формулювання теоретичних висновків з окресленої проблематики. У відповідності до зазначеної мети було поставлено наступні завдання роботи: 1. Визначити сутність та зміст судового тлумачення. 2. Охарактеризувати значення судового тлумачення в окремих правових системах. 3. Дослідити значення судового тлумачення для окремих галузей права. 4. Визначити особливості судового тлумачення в господарському судочинстві. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються в сфері інтерпретації суддями нормативно-правових актів при розгляді господарських спорів. Предметом – поняття, зміст, структура судового тлумачення, інтерпретаційні судові акти, а також чинне законодавство та доктринальні роботи з окресленої проблематики. Методологія дослідження. Сама постановка проблеми передбачає використання діалектики і особливо системного методу, коли правові явища, зокрема судові рішення, розглядаються як продукт цілісної правової системи. Для аналізу тлумачення правових норм необхідно також скористатися формально-юридичним методом, що дозволяє визначити юридичні поняття, виявляти їх ознаки, проводити класифікацію, систематизувати юридичну практику і т. д. і порівняльно-правовим, що дозволяє порівняти інтерпретацію норм у різних судових рішеннях  

Выводы: В процесі винесення судового рішення судді неминуче здійснюють тлумачення норм права, оскільки їм необхідно співвіднести значення правових норм, виражених в текстах нормативних актів, і ті обставини справи, по відношенню до яких повинні бути застосовані дані норми. Для співвіднесення значення норми з обставинами справи необхідна наявність механізму, який дає можливість встановлення значення правових норм, що регулюють обставини справи, що розглядається. Таким механізмом є мислення, обумовлене законами мови. Оскільки нормативні акти, як і опис обставин справи розуміються через призму природної мови, то постійно виникає небезпека різного прочитання нормативних актів. Для усунення або мінімізації такої небезпеки необхідна постійна вироблення механізму тлумачення правових норм через призму формально-юридичної мови, який більш обмежений в інтерпретації понять і виразів в нормативних актах, логічно визначений і менш залежний від ідеологічних і аксіологічних позицій при інтерпретації. Основні види різного тлумачення правових норм судами можна співвіднести з тими способами тлумачення, які прийняті в загальній теорії права та держави. Це перш за все як мовне (граматичне) тлумачення, в результаті якого можливе різне тлумачення понять, так і різна інтерпретація сенсу речень у тексті і в кінцевому підсумку самого тексту нормативного акта. Функціональне тлумачення допускає можливість різної інтерпретації цілей, заради яких приймається нормативний акт. Систематичне тлумачення норм допускає при його застосуванні досить широкий спектр різного розуміння правової системи та її меж, в рамках якої інтерпретуються норми. Історичне тлумачення несе небезпеку різної інтерпретації того, як розумілася норма під час її прийняття, і наскільки це необхідно враховувати при сучасному застосуванні. Нарешті, застосування сукупності способів тлумачення також може привести до різної інтерпретації правових норм. Виняток серед способів тлумачення може становити відокремлене від граматичного логічне тлумачення, при якому або повинні бути отримані ідентичні результати тлумачення, або порушуються ті чи інші логічні закони. Для вироблення уніфікованого тлумачення правових норм при винесенні рішень потрібні як загальні, встановлені законом, правила тлумачення норм, так і спеціальні акти роз’яснення. У силу величезного спектра можливих інтерпретацій, що існують у природному мовою, а також через недосконалість юридичної техніки при написанні і прийнятті нормативних актів в Україні важно напрацювати якусь загальну формально-юридичну мову, яка б забезпечила можливість уникнути розбіжностей в тлумаченні норм, і в таких випадках необхідні спеціальні роз’яснювальні акти. Правила інтерпретації нормативних актів, а також роз’яснення до нормативних актів повинні бути самі представлені у вигляді нормативних актів, насамперед законів. У цьому випадку можна говорити про неправильне (незаконному) тлумачення правових норм. Зважаючи на особливу роль судової влади в процесі реалізації права необхідний спеціальний контроль над інтерпретаційної діяльністю судових органів. Наявність неправильного застосування норм права не повинно прийматися як робочої момент судової діяльності. У кожному випадку, коли судове рішення скасовано з таких підстав, повинно бути встановлено, помилкове це застосування або різна інтерпретація. І якщо останнє, то які заходи повинні бути прийняті для усунення можливості різної інтерпретації.    

Литература:1. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 року № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6 (11.02.92). – Ст. 56. – С. 23 – 25. 2. Кодекс адміністративного судочинства України вiд 06.07.2005 року, № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України вiд 09.09.2005. – 2005 р. – № 35, № 35–36, № 37. – Ст. 446. – С. 20. 3. Про Конституційний Суд України : Закон України 16.10.1996 року, № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 49 – Ст. 272. – С. 16 – 18. 4. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С. С. Алексеев. – М . : Издательство НОРМА, 2001. – 752 с. – С. 7, 9. 5. Вопленко Н. Н. Толкование права Текст / Н. Н. Вопленко. – Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2007. – 122 с. – С. 24 – 24. 6. Джинджолия Р. С. Сущность, виды и специфика толкования уголовно-правовых норм и определяющих их содержание оценочных категорий / Р. С. Джинджолия // Военно-уголовное право. – 2004. – № 6. – С. 5–10. – С. 17. 7. Картузов М. Ю. Проблеми тлумачення норм господарсько-процесуального права про підвідомчість спорів / М. Ю. Картузов // Актуальні проблеми держави і права. – 2009. – Вип. 50. – С. 165–176. – С. 5, 10, 22, 24. 8. Кашанина Т. В. Юридическая техника : учеб. / Т. В. Кашина. – 2-е изд., пересмотр. – М. : Норма : ИНФРА-М. 2011. – 496 с. – С. 16. 9. Клім С. І. Значення судової практики як додаткового джерела цивільного права / С. І. Клім // Актуальні проблеми держави і права. – 2009. – Вип. 51. – С. 75–81. – С. 7, 9, 19. 10. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / Кудряцев В. Н. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юрист, 1999. – 304 с. – С. 20. 11. Мазниця А. А. Судове тлумачення законодавства України: проблеми теорії та практики / А. А. Мазниця // Порівняльно-аналітичне право – 2013 – № 3-1. – С. 47 – 50. – С. 16, 18 – 19. 12. Майданик Р. А. Цивільне право: Загальна частина. / Т. I. Вступ у цивільне право. – К. : Алерта, 2012. – 472 с. – С. 19. 13. Палешник С. Інтерпретаційні акти в судовій практиці / С. Палешник // Вісник Національної академії правових наук України. – 2013. – № 4. – С. 261–268. – С. 7, 19 – 20. 14. Татьков В. І. Дискусійні питання забезпечення єдності судової практики в господарському судочинстві / В. І. Татьков // Університетські наукові записки. – 2012. – № 4. – С. 239 – 248. – С. 22, 25. 15. Теория государства и права / Под ред. А. С. Пиголкина. – М. : 2006. – 613 с. – С. 12 – 13. 16. Тимофєєв О. О. Тлумачення податково-правових норм : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. О. Тимофєєв ; нац. ун-т держ. податк. служби України. – Ірпінь, 2010. – 17 с. – С. 8 – 19. 17. Хорошковська Д. Ю. Роль судової практики в системі джерел права України: теоретико-правове дослідження : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2006 – 179 с. – С. 20 –21. 18. Яворська В. Г. Поняття змісту актів судового тлумачення, спрямованих на забезпечення єдності у застосуванні судами України кримінального законодавства / В. Г. Яворська // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія юридична. – 2013. – Вип. 4. – С. 281–288. – С. 7, 1