Ідеал образу жінки у творах Квітки-Основянеко

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І КВІТКА-ОСНОВЯНЕНКО ЯК ЗАЧИНАТЕЛЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ. 5 1.1. НАРОДНІСТЬ ТА ХУДОЖНЯ ПРАВДИВІСТЬ ТВОРІВ ПИСЬМЕННИКА. 5 1.2. МОРАЛЬНІСТЬ ЖІНКИ В ПОВІСТІ «МАРУСЯ». 8 РОЗДІЛ ІІ. РЕАЛІСТИЧНІ ОБРАЗИ ЖІНОК В ПОВІСТЯХ ПИСЬМЕННИКА 13 2.1. НОВИЙ ОБРАЗ ЖІНКИ В ПОВІСТІ «КОЗИР-ДІВКА» 13 2.2. ІНДІВІДУАЛІЗМ ЖІНКИ У ПОВІСТІ «СЕРДЕШНА ОКСАНА». 16 ВИСНОВКИ 19 ЛІТЕРАТУРА 22

Вступление:Літературні заслуги Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка визначаються насамперед тим, що він був основоположником художньої прози в новій українській літературі і відомим драматургом, а також популярним свого часу російським письменником, який кращими своїми творами прилучався до «гоголівського напряму». Примітну роль його в європейському літературному процесі І. Франко вбачав у тому, що він «творець людової повісті, один з перших того роду творців у європейських письменствах» Цит. по:25, 72. Літературно-естетичні погляди Квітки-Основ’яненка в основних своїх виявах були для його часу прогресивними. В цілому ряді творів, у їх загальній просвітительсько-реалістичній системі, письменник застосовує принципи та засоби сентименталізму. Однак в останні доки він уже висміював застарілу сентиментальну манеру. Основним творчим принципом письменник вважав «писання з натури», орієнтованість на живу, навколишню, щоденну дійсність. Певне усвідомлення Квіткою завдання художнього аналізу соціальних закономірностей, його розуміння типізації як узагальнення в індивідуалізованому образі, освоєння ним принципу психологічно-аналітичного зображення складної динаміки внутрішнього світу героїв тощо — це були вже підходи української естетичної думки до осягнення деяких творчих засад методу критичного реалізму. Превалюють же в естетиці Квітки-Основ'яненка втілення в художню практику основних принципів просвітительського реалізму, серед яких, крім уже відзначених,— показ формування характерів соціальним середовищем і особливо вихованням, наголошення на ідеї удосконалення людини засобами морального чи естетичного виховання, виведення образу ідеальної людини як зразка для наслідування. Цим, на наш погляд, й зумовлюється актуальність нашого дослідження. Об’єктом нашого дослідження став ідеал образу жінки в українській літературі, а предметом – проблема ідеалу жінки у творчості Квітки-Основ’яненка. Метою даної роботи є наукове дослідження проблем жіночого ідеалу як явища в українській літературі. Для реалізації даної мети дослідження були визначені наступні завдання: - розкрити особливості авторського методу художнього осмислення проблеми ідеалу жінки, механізми взаємодії індивідуального творчого мислення із суспільною свідомістю часу; - визначити основні тематичні аспекти й мотиви творів Г.Ф.Квітки-Основ’яненка. Теоретико-методологічною основою послужили найважливіші досягнення вітчизняного та закордонного (російського) літературознавства. Вивчення спадщини Квітки-Основ’яненка в рамках зазначеної проблеми пов'язане із сучасними об'єктивними оцінками його творчості в літературній критиці й літературознавстві. Основними методами дослідження з'явилися описовий, аналітичний та літературознавчий, що дозволяють досліджувати в цілісності літературну творчість письменника в єдності її складових. Наукова новизна роботи полягає в тому, що дане дослідження - перший досвід цілісного аналізу творчості письменника в рамках проблеми ідеалу української жінки. Науково-практична значимість роботи визначається можливістю використання її теоретичних положень, конкретного матеріалу й висновків наукового дослідження вчителями-словесниками при вивченні літератури в національних загальноосвітніх школах; викладачами вузів при читанні курсу лекцій, дисциплін на вибір для студентів філологічних спеціальностей; а також для подальшого наукового освоєння досліджуваної теми й пов'язаних з нею проблем.

Выводы:1. До важливих літературних заслуг Квітки-Основ'яненка треба віднести те, що він увів до сфери естетичної уваги цілий ряд нових явищ суспільного життя, поглибив соціальні основи, соціально-психологічну аналітичність методу просвітительського реалізму в українській літературі, розробив — теоретично і в художній практиці — естетичні закони цього методу, ставши його справжнім фундатором в українському письменстві; він наблизив професійну творчість до широких народних мас. «Квитка имел громадное влияние на всю читающую публику в Мапороссии,— свідчив М. Костомаров,— равным образом, и простой безграмотный народ, когда читали ему произведения Квитки, приходил от них в восторг». Велике значення мали повісті й п'єси Квітки-Основ’яненка для активізації культурного життя на західноукраїнських землях 2. Прагнучи оспівати кращі духовні якості українського трудового народу й продемонструвати високу естетичну спроможність української літературної мови на народній основі, Квітка-Основ'яненко створює яскраву картину життя, побуту, взаємин душевно багатих простих людей, свідомо ідеалізованих письменником-гуманістом. 3. У повістях Квітки-Основ'яненка простежується тенденція до рішучого розширення суспільно-соціального фону, до більшого заглиблення в суспільно-історичні обставини, до ширшого показу причинової залежності формування характерів від соціально-побутових умов. На творчому розвитку письменника видно, як українська повість та оповідання проходили ідейно-естетичну еволюцію від побутописання до поглиблення концептуального соціологізму, до глибшого розуміння соціального як характерологічного засобу реалістичного зображення людини й середовища. 4. Рівень реалістичної майстерності письменника виявляється в психологізовано-динамічних портретних характеристиках героїнь, у зображенні внутрішніх психологічних колізій. 5. Ідучи від власних життєвих спостережень, розвиваючи напрям на демократизацію естетичного ідеалу, Квітка-Основ'яненко створює в повісті «Козир-дівка» (1836) новий для української літератури, соціальне й реалістично більш окреслений образ вольової, рішучої, сповненої почуття людської гідності селянської дівчини Івги. 6. Сучасні історики літератури, характеризуючи «Козир-дівку» як сентиментально-реалістичну повість, відзначають посилене критичне начало і наявність еволюції в зображенні селянства та жіночого образу, що наближує твір до критичного реалізму. 7. Майстерне відтворення соціальної психології героїв в повісті «Сердешна Оксана», аналітичне зображення суперечливої динаміки внутрішнього світу Оксани, розвитку її індивідуального характеру, прагнення письменника до критико-аналітичного розкриття сенсу реальних суспільних закономірностей — усе це свідчить про появу в художньому методі Квітки-Основ'яненка зародкових ознак критичного реалізму. 8. Заслуги Квітки-Основ’яненка перед українським народом і українською літературою безмірні й безсмертні. Збагачуючи реалістичні принципи, поєднуючи в своїй творчості сатиру й лірику, аналіз дійсності та мрії про моральне вдосконалення людини, Квітка підняв престиж української мови й літератури і своїми прозовими й драматичними творами ввійшов у пантеон великих письменників світу.

Литература:1. Вільна Я. Гуманізм прози Г. Квітки-Основ'яненка і засади соціодетермінізму в оцінці творчості письменника/ Ярослава Вільна // Слово і час. - 2004. - № 9. - С.22-30. 2. Буторіна Н. Національні мотиви у творчості Григорія Квітки-Основ'яненка/ Н. Буторіна // Слово і час. - 2005. - № 6. - C. 76-79. 3. Гончар O. Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843) // Історія української літератури XIX століття: В 3 кн.— К., 1995.— Кн. 1. 4. Гончар О. І. Григорій Квітка-Основ’яненко : Літературний портрет/ Олексій Гончар,. -К.: Дніпро, 1964. -144 с.. 5. Горболіс Л. З’ясування фольклорних джерел творів Г. Квітки-Основ’яненка // Дивослово.— 1994.— № 10—11. 6. Єфремов С Квітка // Єфремов С Історія українського письменства. — К., 1995. 7. Жулинський М. Квітка-Основ’яненко/ М. Жулинський // Дивослово. - 2004. - № 10. - C. 39-43. 8. Зеров М. Григорій Квітка-Основ’яненко // Зеров М. Твори: У 2 т.— К., 1990.— Т. 2. 9. Зубков С. Д. Григорій Квітка-Основ’яненко: Життя і творчість. -К.: Дніпро, 1978. -366 с. 10. Ільєнко I. Григорій Квітка-Основ’яненко: Повість.— К., 1973. 11. Історія української літератури (перші десятиріччя ХIХстоліття) / за ред. П.П. Хропко. – К., 1992. 12. Історія української літератури ХIХ ст. / за ред. М. Яценка.:В 3 кн. – К., 1995. 13. Квітка-Основ’яненко. Конотопська відьма: Біографія письменника. Характеристика творчості. Стислий переказ творів. Аналіз текстів. Зразки учнівських творів: Посібник для 9 класу. -Х.: Ранок, 2000. -76 с.. 14. Квітка-Основ'яненко Г.// Історія української літератури. Т. 1. — К., 1987. 15. Лімборський І. До глибин людської душі // Слово і час. – 1997. - №9. – С.31-36. 16. Лімборський І. Сентименталізм // Історія української літератури XIX століття: В 3 кн.— К., 1995.— Кн. 1. 17. Луцький Ю.Д.. Драматургія Г.Ф.Квітки-Основ'яненко і театр/ Ю.Д.Луцький. -К.: Мистецтво, 1978. -158 с. 18. Полєк В. Твори Григорія Квітки-Основ’яненка за рубежем // Всесвіт.— 1978.— № 11. 19. Походіло М. Г.Ф. Квітка-Основ’яненко. – К., 1978. 20. Сидор-Гибелинда О. IN VINO VERITAS: Про творчість Квітки-Основ’яненка/ Олег Сидор-Гибелинда // Книжковий клуб плюс. - 2004. - № 1. - C. 46-47. 21. Сюндюков І. Корифей українського слова : До 225-річчя від дня народження Григорія Квітки-Основ’яненка/ Ігор Сюндюков // День. - 2003. - 28 листопада. - C. 8. 22. Трофименко В. Літературно-естетичні погляди Г.Квітки-Основ'яненка в контексті європейського просвітництва/ В.Трофименко // Слово і час. - 1997. - № 9. - C. 36-40. 23. Трофименко В. Український Тартюф у спідниці : "Ясновидящая" Г.Ф. Квітки-Основ'яненка та традиції західноєвропейського класицизму/ В.Трофименко // Слово і час. - 2000. - № 6. - C. 54-57 Українські письменники, 20 ст. 24. Турчин М. Філософська повість на Україні: Про творчість П. Квітки-Основ'яненка //Дивослово. — 1993. — № 11. 25. Чалий Д. Г.Ф. Квітка-Основ’яненко. – К., 1962. 26. Яценко М. На рубежі літературних епох. – К., 1977.