Недемократичні політичні режими

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ 6 1.1. Особливості та класифікація недемократичних політичних режимів 6 1.2. Порівняльний аналіз тоталітарного та авторитарного політичних режимів 17 РОЗДІЛ 2. ТРАНСФОРМАЦІЯ НЕДЕМОКРАТИЧНИХ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ 25 2.1. Основні моделі трансформації недемократичних політичних режимів 25 2.2. Етапи трансформації політичного режиму в Україні 36 ВИСНОВКИ 47 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 50  

Вступление:Актуальність теми. Політична карта світу напрочуд різноманітна та складна. Її утворюють різні за площею, чисельністю населення, природно-ресурсними умовами, економічним потенціалом, формою правління країни. Відрізняються між собою гравці політичної карти і за показниками свободи слова, ступенем участі населення в політичному житті, політичною культурою, засадами функціонування уряду, наявністю плюралізму тощо. Іншими словами, однакових країн не існує, як і не існує спільних та єдиних рис політичного режиму, притаманних тій чи іншій державі. Суспільні трансформації, що відбулися у світі в другій половині ХХ століття, та «кольорові революції» початку ХХІ століття дають поштовх для ґрунтовних досліджень проблеми політичних режимів. Без відповідей й досі питання особливостей трансформацій політичних режимів, не окреслено етапи, які проходять країни на шляху від недемократичних політичних режимів до демократії. Невирішеною залишається проблема типологізації політичних режимів, адже з’явилася значна кількість перехідних та гібридних політичних режимів (в тому числі і в Україні), для яких класичні критерії виявляються непридатними. Однак не втрачає свого значення виділення узагальнених типів політичних режимів – демократичних та недемократичних. Здавалося б демократизація суспільного життя є невід’ємною частиною подальшого розвитку держав, однак і сьогодні тоталітарні ідеї продовжують поширюватися та визначати стан відносин між державою та суспільством. Саме тому окреслення особливостей недемократичних політичних режимів та їх трансформацій є актуальним та потребує детального дослідження. Об’єктом дослідження є комплекс теоретичних та практичних напрацювань, пов’язаних із інститутом недемократичних політичних режимів. Предмет дослідження складають особливості зародження, розвитку та трансформації недемократичних політичних режимів (на прикладі України). Мета дослідження роботи полягає у комплексному аналізі інституту недемократичних політичних режимів. Для реалізації мети дослідження необхідним є виконання наступних завдань: 1. Систематизувати основні теоретичні підходи до визначення сутності, особливостей та структури недемократичних політичних режимів. 2. Визначити основні критерії типології недемократичних політичних режимів. 3. Здійснити порівняльний аналіз недемократичних режимів. 4. Окреслити передумови та особливості трансформації недемократичних політичних режимів. 5. Розкрити особливості трансформації політичного режиму в Україні. Огляд літератури. Дослідженню сутності політичних режимів, їх типології, умовам зародження, розвитку та трансформації в цілому, та недемократичних режимів загалом присвячено достатньо велика кількість праць. Це стосується і вітчизняної політології, так і закордонної. До найбільш відомих дослідників окресленої у роботі проблематики слід віднести наступних: Р. Арон, М. Дюверже, Г. Лассуелл, М. Хагопян, Х. Лінц, Ф. Шміттер, В. Сокул, К. Гаджиєв, А. Циганков, Ю. Сумбатян, Ф. Бурлацький, А. Галкін. Щодо українських фахівців, то необхідно виділити С. Рябова, М. Томенка, А. Колодій, А. Романюка, Б. Кухту, В. Якушика, О. Долженкова, С. Баранову та інших. Дослідженню трансформації політичного режиму на теренах нашої держави присвячені наукові розробки Ю. Мацієвського, С. Лінецького, В. Полохало, В. Томахів, Г. Шипунова та інших. Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є комплекс філософських, загальнонаукових та спеціальних методів і принципів, серед яких варто виділити принцип історизму, аналіз та синтез, системний, структурно-функціональний, інституціональний, порівняльно-ретроспективний, історико-логічний, аналітико-синтетичний та формально-юридичний методи та інші. Структура роботи обумовлена логікою викладу та результатами дослідження. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, який нараховує 50 найменувань. Загальний обсяг роботи складає 54 сторінки.  

Выводы:Отже, в ході написання роботи було здійснено комплексний аналіз сутності, основних особливостей та типології недемократичних політичних режимів, а також визначено особливості їх трансформації. Було виявлено, що політичний режим як ключова категорія політології не має чіткого визначення. На сьогодні існує два підходи щодо її осмислення: політико-правова та соціологічна. Опрацювання наукових джерел представників двох течій дало змогу виявити, що інституціоналістські трактування політичного режиму є більш вузькими і формальними, оскільки орієнтуються на виділення лише політичних аспектів режиму. У той час, як соціологічний підхід до розуміння політичного режиму привносить соціальну складову і є більш широким. У загальному, під політичним режимом варто розуміти спосіб функціонування політичної системи, результат взаємодії держави та громадянського суспільства. За відсутності єдиного підходу щодо трактування сутності політичного режиму не існує й одностайної думки щодо його типології. Не дивлячись на те, що різні фахівці висувають свої класифікаційні ознаки та відповідні таксони, всі вони мають право на життя, хоч і викликають певні запитання. Однак за для вирішення суперечок між науковцями, рядом фахівців було запропоновано поділяти політичні режими на демократичні та недемократичні, а останні, в свою чергу, на авторитарні та тоталітарні режими. Відштовхуючись від конкретних ознак авторитаризму, тоталітаризму та їх підвидів, було виділено загальні ознаки недемократичних режимів, які протиставляють їх демократичним, а саме: приналежність влади одній особі або групі осіб; малорозроблена система законів; відсутність представницьких органів влади або використання їх у ролі «маріонеток»; формальний характер розподілу влади; залежність прийняття рішень на місцевому рівні від вказівок «зверху»; відсутність багатопартійної системи, одержавлення партій; відсутність опозиції; наявність єдиної ідеології; дозволено те, що дозволено або не має відношення до політики тощо. Проаналізувавши основні ознаки авторитаризму та тоталітаризму як основних видів недемократичних політичних режимів, було виявлено необхідність у їх розмежуванні в силу існування ряду суттєвих відмінностей, які полягають у меті їх запровадження, регламентації різних аспектів суспільного життя, ставленні до прав та свобод громадян, їх класового поділу, різним підходами до визначення структури влади, повноважень основних органів та залученням механізму репресій тощо. Варто відзначити, що в реальному політичному житті авторитаризм і тоталітаризм досить часто перехрещуються, при цьому в тоталітарних режимах виявляються багато рис авторитаризму, а в країнах авторитаризму простежуються ті чи інші ознаки тоталітаризму. Це дає підстави для висновку, що авторитарний та тоталітарний політичні режими – це два різновиди державно-політичного режиму одного і того ж недемократичного типу, які мають і спільні риси. Так, це і формальний характер поділу влади та інших процедур відкритого суспільства, відсутність політичної конкуренції, опозиції, приналежність влади обмеженому, невеликому колу осіб, не підконтрольність суспільству армії та поліції, імітація виборного процесу тощо. Саме тому, не випадково авторитаризму, як показує і наш, і світовий політичний досвід, притаманна тенденція переростання в тоталітаризм. І в цьому плані більш загальною є категорія «авторитаризм», а тоталітаризм – крайньою формою авторитаризму. Досліджуючи феном трансформації недемократичних політичних режимів, було виявлено етапи таких транзитів, їх акторів з притаманними їм стратегіями поведінки, характер конфліктів між ними та методи їх розв’язання, а також умови встановлення консолідованої демократії. Розглянувши основні особливості «некласичної» парадигми транзитології, було виявлено доцільність її застосування і для України. Так, насамперед, вона відображає і пояснює особливості та закономірності транзиту політичного режиму на пострадянському просторі. По-друге, розкриває специфіку феномену «гібридних політичних режимів» та основні індикатори, які дозволяють виявити належність того чи іншого режиму до певного типу гібридних режимів. І нарешті, «некласична» теорія транзитології по відношенню до України дозволяє розглядати трансформацію політичного режиму на кожній із стадій перетворення і не має наперед визначеного фіналу транзиту. На прикладі розбудови демократичного суспільства в Україні та тих наслідків, до яких воно призвело, було доведено, що недемократичні політичні режими й сьогодні не втрачають свого значення, не дивлячись на властиві їм у переважній більшості суворі, жорсткі та антигуманні ознаки, оскільки не кожне суспільство здатне ефективно використовувати демократичні принципи управління. Очевидно, що для нашої України шлях трансформації ще далеко не закінчився, виклики, які назріли після Помаранчевої революції та Революцій гідності, так і не були втілені у життя. Враховуючи особливості всіх процесів, що відбуваються в нашій країні з моменту незалежності й до сьогодні, варто зазначити, що гібридний тип політичного режиму може змінитися на демократичний лишень на основі радикальних демократичних перетворень. А для цього необхідним є встановлення тісної співпраці та взаємодії між гілками влади, чіткого розподілу повноважень та функцій органів державної влади та законодавче їх закріплення, збільшення ваги суддів, невтручання інститутів у діяльність один одного, надання прав опозиційним структурам, врівноваження їхньої діяльності, підвищення рівня політичної культури політиків і суспільства в цілому, незалежність та об’єктивність засобів масової інформації тощо.    

Литература:1. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран : учебник для вузов / К. В. Арановский. – М. : ИНФРА-М, 1998. – 488 с. 2. Балзер X. Управляемый плюрализм: формирующийся режим В. Путина / X. Балзер // Общественные наукии современность. – 2004. – № 2. – С. 46–59. 3. Банс В. Элементы неопределённости в переходной период / В. Банс // Полис. – 1993. – №1. – С. 44–51. 4. Бессараб Т. В. Трансформаційні процеси в Латинській Америці: теоретико-методологічний аспект / Т. В. Бессараб // Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. – 2013. – Вип. 3 (19). – С. 7–11. 5. Борисова Н. Институциональной измерение трансформации политических режимов / Н. Борисова // Проблемы демократии и демократизации / под ред. А. Харитоновой. – М. : Аспект-Пресс , 2002. – С. 6–36 . 6. Великий енциклопедичний юридичний словник : А-я Текст : довідк. вид. 3000 ст. / Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (голова), Н. М. Оніщенко, В. П. Горбатенко та ін. ; за ред. Ю. С. Шемшученка. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К. : Юрид. думка, 2012. – 1020 с. 7. Гелей С. Д. Політологія : навч. посібник / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – 8-ме вид. перероб. та доп. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 348 с. 8. Гельман В. Россия регионов: трансформация политических режимов / В. Гельман, С. Рыженков, М. Бри. – М. : Весь мир, 2000. – 376 с. 9. Дюверже М. Политические партии / М. Дюверже ; пер. с франц. – М. : Академический Проект, 2000. – 538 с. 10. Калиніна А. О. Виникнення тоталітаризму: умови формування та типологія / А. О. Калиніна // Актуальні проблеми політики. – 2014. – Вип. 51. – С. 264–272. 11. Кобильник В. В. Особливості демократичної трансформації політичних режимів України та Польщі : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.02 – політичні інститути та процеси / В. В. Кобильник. – К., 2010. – 21 с. 12. Конституционное право зарубежных стран : учебник для вузов / под общ. ред. чл.-корр. РАН, проф. М. В. Баглая, д.ю.н., проф. Ю. И. Лейбо и д.ю.н., проф. Л. М. Энтина. – М. : НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА М), 2005. – 1056 с. 13. Кузьо Т. Десять свідчень того, що Україна неорадянська держава Електронний ресурс / Т. Кузьо // Українська правда. – 25 березня 2004 р. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2004/03/25/2998846/ 14. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительноеи сследование / А. Лейпхарт. – М. : Аспект Пресс, 1997. – 287 с. 15. Лінецький С. Політичний режим в Україні (1991-1997) / С. Лінецький // Політологія : посібник для студентів вузів / за ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – 3-е вид., перероб. і доп – К. : Академія, 2008. – 567 с. 16. Ляхович В. Політичні режими Росії та Білорусі / В. Ляхович // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса. – 2011. – Вип. 4(54). – С. 232–244. 17. Мацієвський Ю. Між авторитаризмом та демократією: політичний режим в Україні після «Помаранчевої революції» / Ю. Мацієвський // Політичний менеджмент. – 2006. – № 5. – С. 18–32. 18. Надобко С. В. Демократичний та недемократичний режими як форми державного режиму Електронний ресурс / С. В. Надобко. – Рубрика : Право. – 2011. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/30_NIEK_2011/Pravo/ 1_95832.doc.htm 19. Парубчак І. Особливості соціалізаційної функції у політичній системі України / І. Парубчак // Публічне управління: теорія та практика. – 2012. – № 4(12). – С. 172–178. 20. Перегуда Є. В. Політологія: навчальний посібник / Є. В. Перегуда, В. Ф. Панібудьласка, В. Л. Семко, Н. І. Рижко, С. Д. Місержи, В. Л. Стеценко, В. Л. Згурська, В. П. Третяк. – К. : КНУБА, 2011. – 216 с. 21. Пехнік А. В. Різновиди тоталітаризму: спільне й особливе / А. В. Пехнік // Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. – 2000. – Вип. 9. – C. 118–122. 22. Печенюк Д. О. Типологія демократичних режимів за Б. Барбером / Д. О. Печенюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2013. – № 4 (114). – С. 84–88. 23. Політологія / Ф. М. Кирилюк, М. І. Обушний, М. І. Хилько та ін. ; за ред. Ф. М. Кирилюка. – К. : Здоров’я, 2004. – 776 с. 24. Политология : учебник для вузов / отв. ред. д.ю.н., проф. В. Д. Перевалов. – М. : НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА М), 2002. – 392 с. 25. Политология : учебное пособие / под ред. С. А. Матвеева. – Х. : Одиссей, 2003. – 336 с. 26. Полохало В. Метаморфози посткомуністичної влади / В. Полохало // Сучасність. – 1996. – № 9. – С. 3–11. 27. Полохало В. Політична арена України / В. Полохало // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – № 4. – C. 24–28. 28. Полохало В. Політологія посткомуністичних суспільств в Україні та Росії / В. Полохало // Політична думка. – 1998. – № 2. – С. 35–41. 29. Полякова Н. Л. ХХ век в социологических теориях общества / Н. Л. Полякова. – М. : Логос, 2004. – 384 с. 30. Приймак Л. Концептуальні засади дослідження трансформації політичних режимів: транзитологічний підхід / Л. Приймак // Evropsky politicky a pravni diskurz. – 2015. – Vol. 2, Iss. 1. – С. 151–156. 31. Пшеворский А. Демократия и рынок. Политические и экономические реформы в Восточной Европе и Латинской Америке / А. Пшеворский ; под ред. проф. Бажано¬ва В. А. – М. : Российская политическая энцикло¬педия (РОССПЭН), 2000. – 320 с. 32. Растоу Д. А. Переходы к демократии: попытка динамической модели / Д. А. Растоу // Полис. – 1996. – № 5. – С. 5–15. 33. Ремізов А. Гібридний політичний режим: деякі проблеми концептуалізації / А. Ремізов // Освіта Регіону : укр. наук. журнал. – 2012. – № 3. – С. 67–72. 34. Семке Н. М. Політологія. Модульний курс : навч. посіб. / Н. М. Семке. – Х. : Торсінг (з грифом МОН), 2009. – 285 с. 35. Сумбатян Ю. Г. Тоталитаризм как категория политической социологии / Ю. Г. Сумбатян // Социол. исслед. – 1994. – № 1. – С. 13–16. 36. Сухонос В. В. Статус глави держави в умовах авторитарного режиму / В. В. Сухонос // Правовий вісник Української академії банківської справи. – 2012. – № 1 (6). – С. 20–25. 37. Сухонос В. В. Сутність та функції авторитарного державного режиму в умовах переходу до демократії (теоретико-методологічний аналіз) : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 – теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень / Сухонос Володимир Вікторович. – К., 2000. – 168 с. 38. Тимчук О. Л. Політико-правові особливості сучасних авторитарних політичних режимів / О. Л. Тимчук // Вісник Запорізького національного університету. – 2009. – № 2. – С. 48–54. 39. Томахів В. Трансформація політичного режиму в незалежній Україні: загальні тенденції, особливості дефініцій / В. Томахів // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – 2014. – Вип. 19, Ч. 1. – С. 336–342. 40. Фридрих К. Тоталитарная диктатура и автократия / К. Фридрих, Зб. Бжезинский. – М. : История и политика, 2007. – 438 с. 41. Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце XX века / С. Хантингтон ; пер. с англ. – М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2003. – 368 с. 42. Харитонова О. Г. Недемократические политические режимы / О. Г. Харитонова // Политическая наука : науч. журн. – 2012. – № 3 : Политические режимы в XXI веке: Институциональная устойчивость и трансформации. – С. 9–30. 43. Цокур Є. Г. Типологія політичних режимів у контексті специфіки їх легітимації / Є. Г. Цокур // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. – 2009. – Том 122, Вип. 109. – С. 10–14. – (Серія : Політологія). 44. Цыганков А. П. Современные политические режимы: структура, типология, динамика : учеб. пособие / А. П. Цыганков. – М. : Интерпракс, 1995. – 295 c. 45. Шипунов Г. В. Концептуальні засади транзитологічної парадигми: історія становлення / Г. В. Шипунов // Вісник Львівського національного університету. Філософсько-політологічні студії. – 2010. – Вип. 2. – С. 51–62. 46. Шипунов Г. В. Методологічні засади використання категорії «політичний режим» в контексті дослідження посткомуністичних трансформацій / Г. В. Шпигунов // Вісник СевНТУ : зб. наук. пр. – 2011. – Вип. 123. – С. 66–72. – (Серія : Політологія). 47. Шипунов Г. Категорія «політичний режим»: суть та основні підходи щодо визначення / Г. Шипунов // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку : збірник наукових праць / НАН України, Інститут народознавства, Інститут українознавства імені І. Крип’якевича, Національний університет «Львівська політехніка». – Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – Вип. 18. – С. 235–242. 48. Шипунов Г. Особливості становлення транзитології як напряму політичної науки / Г. Шипунов // Укр. нац. ідея: реалії та перспективи розв. – 2006. – № 17. – С. 123–129. 49. Шляхтун П. П. Політологія: історія та теорія : підручник / П. П. Шляхтун. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 472 с. 50. Юрій М. Ф. Основи політології : навч. посібник / М. Ф. Юрій. – К. : Дакор, 2003. – 340 с.