Усиновлення як форма влаштування дітей позбавлених батьківського піклування

Содержание:ВСТУП 8 РОЗДІЛ 1. ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ УСИНОВЛЕННЯ, ЙОГО ПОНЯТТЯ, СУБ’ЄКТИ, ПРАВОВІ НАСЛІДКИ 10 1.1. Поняття усиновлення 10 1.2. Особи, які можуть бути усиновленими та усиновлювачами 13 1.3. Правові наслідки усиновлення 16 РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ПРОВАДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З УСИНОВЛЕННЯ, ЗДІЙСНЕННЯ НАГЛЯДУ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРАВ ДІТЕЙ, ПРИПИНЕННЯ УСИНОВЛЕННЯ 20 2.1. Умови усиновлення та порядок його здійснення 20 2.2. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена 22 2.3. Правові наслідки визнання усиновлення недійсним та його скасування 27 РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УСИНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ 30 ВИСНОВКИ 34 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 36  

Реферат:Курсова робота 33 с., використано джерел 29. КЛЮЧОВІ СЛОВА – усиновлення; особа, яка може бути усиновленою; особа, яка може бути усиновлювачем; відміна усиновлення; правові наслідки усиновлення; припинення усиновлення. ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ – суспільні відносини, які пов’язані з усиновленням в Україні. ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ – врегульований нормами сімейного права інститут усиновлення та суспільний зв’язок між державою і особою, яку всиновлюють; державою та усиновлювачем. МЕТА РОБОТИ – з’ясувати місце інституту усиновлення у структурі особистих немайнових прав людини, окреслити перспектив вирішення окремих проблем, пов’язаних із процесом здійснення права на усиновлення, а також на основі вивчення та узагальнення правозастосовної практики та досвіду, досягнень правознавчої науки розкрити суть та зміст такого інституту цивільного процесу як усиновлення в Україні в сучасних умовах нашої держави. РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ – встановлено, що головною і визначальною ідеєю інституту усиновлення є турбота про дітей, які втратили батьків або з тих чи інших причин позбавлені батьківського піклування, створення для них середовища, яке є характерними для сім’ї; інститут усиновлення як пріоритетна форма сімейного виховання відома усім правовим системам. ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ – навчальний процес з дисципліни «Сімейне право», науково-дослідна робота.  

Вступление:Світова спільнота не може залишати поза увагою дітей, позбавлених батьківської турботи. Проблема сирітства стає щораз актуальнішою і в Україні. Сучасна інтеграція України до Європейського Союзу вимагає високого рівня забезпечення соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської турботи. Основна роль у захисті дітей зазначеної категорії належить інституту усиновлення. Важливим у цьому аспекті є питання теоретико-наукового переосмислення низки вихідних положень цього правового інституту з метою вдосконалення, регулювання нормативно-правової бази, яке зачіпає, передусім, інтереси дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та сімейних пар, які не можуть мати власних дітей. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про права дитини передбачає, що дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайвищих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою, яка забезпечує зміну догляду за дитиною. Актуальність теми дослідження викликана необхідністю удосконалення нормативно -правових актів, що регулюють порядок усиновлення, та судочинства в справах про усиновлення. Так, у зв’язку з прогалинами у правовому врегулюванні процедури усиновлення, в деяких випадках усиновлення не тільки не відповідає основному його принципу – відповідності усиновлення інтересам дітей, а й становить загрозу для їх життя та здоров’я, що викликає широку дискусію з приводу доцільності існування інституту усиновлення дітей, зокрема на міжнародному рівні. Такі справи є соціально важливими, адже усиновлюються діти, які є сиротами та позбавлені батьківського піклування, таким чином, вони, як правило, не мають законних представників, їх інтереси може захистити лише держава в особі вповноважених органів. Актуальність справ про усиновлення полягає у тому, що на відміну від інших цивільних справ, їх предметом є призначення усиновлення, що, по суті, є вирішенням долі дитини. Питанню вдосконалення нормативно-правового забезпечення інституту усиновлення приділяло увагу чимало вітчизняних науковців: Д. Бутчер, Ю. Вергулєсова, Л. Волинець, В. Гопанчук, Л. Литвин, Р. Малюта, А. Сіромаха, В. Ромоновська та інші. Метою дослідження є з’ясування місця інституту усиновлення у структурі правової системи України, встановлення умов та порядку реалізації права на усиновлення, визначення правових наслідків усиновлення та його припинення; аналіз нормативно-правових актів, що регулюють процес усиновлення, з метою розробки основних моментів щодо вдосконалення законодавства у сфері усиновлення в Україні; розкриття правової природи інституту усиновлення в Україні в сучасних умовах нашої держави. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: – дослідити суть інституту усиновлення в Україні; – здійснити аналіз теоретико-практичних аспектів інституту усиновлення; – проаналізувати правові наслідки усиновлення; – поетапно дослідити провадження діяльності з усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав дітей; – встановити причини скасування усиновлення та визнання його недійсним; – визначити основні моменти вдосконалення інституту усиновлення в Україні. Об’єктом дослідження курсової роботи є суспільні відносини, які пов’язані з усиновленням в Україні. Предметом дослідження є врегульований нормами сімейного права інститут усиновлення та суспільний зв’язок між державою і особою, яку всиновлюють; державою та усиновлювачем. Методологічною основою курсової роботи стали порівняльний, описовий методи та метод системного аналізу.  

Выводы:Отже, світова практика засвідчила, що навіть найкраще організоване суспільне виховання дітей-сиріт у державному закладі не замінить виховання в сім’ї. Усиновлення є найкращою формою влаштування дітей. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Крім того, у контексті пріоритетності сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, постійної зміни положень законодавчої бази, питання державної політики щодо удосконалення нормативно-прававої бази є актуальним і малодослідженим. Усиновлення зумовлює правовстановлювальні та правоприпиняючі наслідки. Одночасно з усиновленням припиняються всі правовідносини між усиновленим та його батьками та родичами. Проте, у цьому правилі можуть бути передбачені винятки. Так, сімейне законодавство, серед інших, передбачає, що, у разі скасування усиновлення, відновлюються права та обов’язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням. Незважаючи на велику кількість нормативно-правових актів, що регулюють порядок усиновлення в Україні, правове регулювання потребує вдосконалення, адекватного та швидкого реагування на зміни, що відбуваються у суспільстві. Зокрема, відомо, що процес усиновлення є тривалим. Законодавство чітко не визначає час, протягом якого має відбуватись усиновлення. Юридичним фактом усиновлення стає після прийняття судом відповідного рішення. Процес усиновлення охоплює, по-перше, «пошук» майбутнім усиновлювачем дитини і, по-друге, налагодження певних стосунків з нею (або членами її сім’ї). Зрозуміло, що раннє малолітство дитини видозмінює другий з окреслених елементів. Особливо актуальним у цьому плані є тимчасове проживання дитини у сім’ї майбутніх усиновлювачів, що досить часто має місце перед усиновленням. Це тимчасове проживання у тому числі й у сім’ях іноземців (під час канікул, літнього відпочинку, або зустрічі, побачення). Таке тимчасове проживання можна принципово визначити як «тимчасове влаштування». Разом з тим, в процесі усиновлення необхідно акцентувати увагу на заборону посередницької та комерційної діяльності щодо усиновлення дітей. Вважаємо, що органи опіки й піклування та інші органи, які беруть участь у провадженні усиновлення, повинні надавати інформацію загального характеру про дітей лише у випадках безпосереднього звертання до них. Розповсюдження цими органами та установами такої інформації у засобах масової інформації (радіо, телепрограми, друковані засоби), у Інтернеті, подання оголошень про можливості усиновлення конкретної дитини, розміщення її фотографій та особистих даних має бути суворо заборонено, оскільки в майбутньому це може зашкодити психологічному стану та розвитку дитини. У своїй більшості норми, які регламентують правові наслідки усиновлення для дитини як в Україні, так і в зарубіжних країнах, спрямовані на за¬хист прав усиновлюваної дитини на життя та виховання в сім’ї, проте в Україні ці норми відрізняються однією особливістю – цей захист зачіпає, найперше, дітей старшого віку, а також дітей, які усиновляються другим з подружжя. Однак більшість потенційних усиновлювачів як у національному, так і міжнародному плані хотіли б усиновити дитину «в якомога більш юному віці і як можна більш здоровою». У зв’язку з цим, захист прав новонаро-джених дітей і дітей молодшого віку, від яких у більшості випадків відмовляються їхні батьки з причин свого мате¬ріального неблагополуччя, поки що ще не є чітким пріорите¬том в Україні. Приведення українського законодавства у відповідність до міжнародних вимог, обов’язок з виконання яких покладається й на приймаючі держави, насамперед США та інші європейські країни, підписання відповідних міжнародних договорів у галузі усиновлення, що ґрунтуються на позиції захисту міжнародно-визнаних прав дітей, які підлягають усиновленню, дозволить зробити усиновлення інститутом, за допомогою якого дитина зможе реалізувати своє основне право на життя та виховання в сім’ї.  

Литература:1. Сімейне право України : підручник / за редакцією В. С. Гопанчука. – К. : Істина, 2002. – 508 с. 2. Сімейне право : навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів / за редакцією С. П. Індиченко. – К. : Вентурі, 2002. – 272 с. 3. Пунда О. О. Право на усиновлення як особисте немайнове право, що забезпечує природне існування людини / О. О. Пунда // Юридична Україна. – 2004. – № 8. – С. 39–45. 4. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 01.09.2011. – К. : Видавничий дім «Професіонал», 2011. – 428 с. 5. Матвеев Г. К. Советское семейное право : учебник / Г. К. Матвеев. – М. : Юрид. лит., 1978. – 396 с. 6. Семейное право зарубежных европейских социалистических стран / В. П. Грибанов, А. М. Белякова. – М. : Прогресс, 1979. – 387 с. 7. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України : наук.-практ. коментар / З. В. Ромовська. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 528 с. 8. Антокольская М. В. Семейное право: учебник / М. В. Анкольская. – 2-е изд. – М. : Юристъ, 2002. – 336 с. 9. Коментар Міністерства соціальної політики стосовно публікацій на тему усиновлення дітей в Інтернет та друкованих виданнях від 01.02.2016. Електронний ресурс – Режим доступу : http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/article?art_id=185667&cat_id=159873 10. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III (поточна редакція від 21.02.2016, підстава 936-19) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст.135. 11. Нечаева А. М. Семейное право : курс лекцій / А. М. Нечаева. – 2-е изд. – М. : Юристъ, 2002. – 336 с. 12. Науково-юридичний коментар Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року / за редакцією З. В. Ромовської. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 679 с. 13. Сімейне законодавство України : збірник / за редакцією М. І. Камлика. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 512 с. 14. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (поточна редакція 19.02.2016, підстава 922-19) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356. 15. Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины от 10 января 2002 года / под редакцией Ю. С. Червонного. – К. : Истина, 2003. – 764 с. 16. Про затвердження порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей : Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905 (поточна редакція від 28.08.2015, підстава 580-2015-п). 17. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV (поточна редакція від 24.02.2016, підстава 990-19) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492. 18. Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища : постанова Верховної Ради України від 06.09.2005 № 2796-IV (прийнята 06.09.2005) // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 38-39. – Ст. 450. 19. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування : Закон України від 13.01.2005 № 2342-IV (поточна редакція 21.02.2016, підстава 936-19) // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 6. – Ст.147. 20. Декларація про захист усіх осіб від насильницького зникнення : Резолюцією 47/33 Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1992 року (поточна редакція від 18.12.1992). 21. Цивільне і сімейне право України : навчально-практичний посібник / за редакцією Є. О. Харитонова та А. І. Дрішлюка. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2003. – 640 с. 22. Конвенція про права дитини від 20.11.1989 (поточна редакція від 01.01.2000, підстава 995_b09). 23. Нечаева А. М. Аналитический материал по выявлению и устройству детей, оставшихся без родительского попечения / А. М. Нечаева // Вестник образования. – 2000. – № 16. – С. 4. 24. Сімейне право України : підручник / за редакцією В. І. Бобрика. – К. : Право, 2005. – 160 с. 25. Про охорону дитинства : Закон України від 26.04.2001 № 2402-III (поточна редакція від 21.02.2016, підстава 936-19) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст.142. 26. Кількісні показники, щодо усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, протягом 2011-2015 років Електронний ресурс – Режим доступу : http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/ uk/publish/article?art_id=185718&cat_id=159872 27. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (тлумачення від 15.03.2016, підстава v001p710-16) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 28. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III (поточна редакція від 18.03.2016, підстава 1022-19 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст.131.