Продуктивність праці: чинника зростання, резерви та напрямки підвищення.

Содержание:ВСТУП 3 1. СУТНІСТЬ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ 5 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЧИННИКІВ ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ 9 3. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ 13 4. РЕЗЕРВИ ТА НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ 19 ВИСНОВОК 25 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 27

Вступление:Перехід України від адміністративно-командної економіки до ринкової, яка базується на широкому використанні економічних методів, активізує ряд соціально - економічних проблем. Зараз уже нікого не дивує безробіття, соціальна напруженість в суспільстві, які спричинились в Україні з переходом до ринкових відносин. За порівняно короткий період часу прийнято низку законодавчих актів, що покликані регулювати відносини на ринку праці; в закладах освіти здійснюється підготовка спеціалістів за новими спеціальностями; у наукових журналах і збірниках усе частіше з’являються статті, присвячені трудовим відносинам, виробництва, продуктивності праці та проблемам її підвищення. На даному етапі продуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризує не тільки ступінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. А це означає, що фундаментальним направленням розвитку нової ринкової системи повинні стати стабілізація вітчизняного виробництва і ріст на цій основі продуктивності праці. Саме глобальні шляхи підвищення ефективності та продуктивності праці є предметом цієї роботи. Крім того, окрім вищезазначеного, до предмету дослідження даної роботи можна віднести аналіз існуючих проблем виробництва та продуктивності праці в Україні. Метою цієї роботи є пошук можливих напрямків вдосконалення та підвищення продуктивності праці в Україні. Для цього мною використані наукові праці та спеціалізовану літературу провідних вітчизняних та закордонних науковців та фахівців економічної науки, предметом дослідження яких є питання підвищення продуктивності праці. Висновки, зроблені мною в результаті виконання даної роботи повинні сприяти підвищенню продуктивності праці, висвітлити проблемні питання, що існують в цій галузі та на підставі існуючої практики спробувати охарактеризувати можливі шляхи та напрямки їх вирішення.

Выводы:В якості узагальнення вищевикладеного матеріалу хочу привести такий приклад підвищення продуктивності праці. Так, коли завдання складне для виконання і оптимальні шляхи виходу з ситуації неясні, фахівці радять застосовувати набір прийомів, які допомагають прийняти правильне рішення. Серед іншого, слід дотримуватися таких принципів 9, c. 22: "Золотої" хвилини". Як тільки Ви отримали інформацію, потрібну для прийняття рішення, виділіть собі 60 секунд – час, необхідний для того, аби щось вирішити. Через хвилину – дайте відповідь, а потім починайте робити бодай якісь кроки задля виконання завдання. "Спочатку найскладніше". Аби впоратися з проблемою повільного темпу виконання завдання, слід робити найнеприємніше із запланованого на початку дня, а не відкладати його на кінець встановленого терміну. "Верстових стовпів". Розпочавши виконання роботи, треба визначити мету, задля якої Ви будете працювати, аж доки її не досягнете, - чого б Вам це не коштувало. "Невзаємодії". Для роботи, що вимагає максимальної концентрації уваги: виділяйте той проміжок часу, коли Вас не відволікатимуть. І навпаки – на період спілкування з іншими людьми необхідно планувати найлегші завдання. "Позбавитися зайвого". Найефективніший метод "розібратися" із завданням – подумати й викреслити зі списку запланованих заходів усе непотрібне. "Пакетного режиму". Схожі завдання слід об’єднати в групи (наприклад, необхідність здійснити певну кількість телефонних дзвінків), а потім послідовно виконати їх усі. Ще один важливий принцип продуктивності праці відомий як – "Правило Парето". Його суть: 80% того, що слід зробити, вимагає лише 20% зусиль. Тож необхідно сфокусувати зусилля на критично важливих завданнях. А занадто "зациклюватися" на виконанні легких 80% робіт не варто. Вищевикладені «прийоми» підвищення продуктивності праці, нажаль, не є панацеєю та ефективними засобами вирішення існуючих проблем підвищення ефективності виробництва в Україні, а є одним з існуючих у практиці варіантів виходу з «тупикової виробничої ситуації». Як зрозуміло з тексту цієї роботи на продуктивність праці впливає безліч чинників та існує не менша кількість прийомів підвищення продуктивність праці. Важко знайти якийсь один шлях, який би був оптимальним варіантом для всіх підприємств та давав стовідсоткову гарантію високих показників продуктивності праці. Це викликано відмінностями в чинниках, що впливають на рівень ефективності праці та виробництва на різних підприємствах та різних галузях виробництва. При цьому, як зрозуміло з вищевикладеного матеріалу, головним фактором, який впливає на рівень продуктивності праці був і залишається людський фактор, а саме, різний рівень освіти працівників, власних здібностей, цілеспрямованості тощо. Значний вплив на продуктивність праці також має мотивація працівників. Таким чином, з метою оптимізації продуктивності праці керівники всіх рангів мають приділяти велику увагу працівникам, їх професійному навчанню, власним професійним здібностям. Крім того, повинні бути створені належні умови виробництва та достойний мотиваційний рівень, в тому числі – рівень заробітної плати. Сьогодні в Україні відмічається стійке стабільне підвищення продуктивності праці вітчизняних підприємств у всіх галузях. Запорукою цього є можливість отримати достойну професійну освіту, що є запорукою високих професійних та ділових якостей працівників, постійне поліпшення умов праці та засобів виробництва, оптимізація системи мотивації праці та постійне підвищення рівня заробітної платні.

Литература:1. Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування. — Покропивний С. Ф., Соболь С. М., Швиданенко Г. О., К.: КНЕУ, 1998. — 208 с. 2. Еволюція форм заробітної плати в Україні у перехідний період // Україна: аспекти праці. — Костишина Т., 1997. — № 8. — С. 22. 3. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. С. Ф. Покропивного . — К.: КНЕУ, 2001. — 457 с. 4. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Г. О. Швиданенко, С. Ф. Покропивний, С. М. Клименко та ін. — К.: КНЕУ, 2000. 5. Економіка виробничого підприємства. — Львів: Оксарт, 1996. — 416 с. 6. Економіка підприємств:. Підр.: У 2 т. / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: Хвиля-Прес, 1995. — Т.1 — 400 с.; Т. 2 — 280 с. 7. Заробітна плата в період трансформації економіки // Нечай Т., Ілларіонов В. — 1997. — № 8. — С. 20. 8. Зміцнення фінансової сталості підприємства // Фінанси України. — Плиса В. Й., 1998. — № 5. — С. 86 9. Мотивація результатів діяльності працівників // Шинкаренко В., Криворучко О. — 1998. — № 3. — С. 25. 10. Особливості організації оплати праці на приватних підприємствах // Жигірь А. — 1997. — № 5. — С. 18. 11. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. — Покропивный С. Ф., Колот В. М., К.: КНЕУ, 1998. — 352 с. 12. Предприятие в нестабильной экономической среде. — Клейнер Г., М.: Экономика, 1997. — 228 с. 13. Система трудової мотивації працівників в умовах соціальних перетворень в Україні // Україна: аспекти праці. — Грішнова О., Жигірь А., 1996. — № 7, 8. — С. 75.