Принцип народного суверенітету. Загальна характеристика

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ НАРОДНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ 5 1.1. Поняття народного суверенітету 5 1.2. Співвідношення народного та державного суверенітету 11 РОЗДІЛ 2. НАРОДНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ ЯК ПРИНЦИП КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ УКРАЇНИ 14 2.1. Нормативне закріплення народного суверенітету як засади українського конституційного ладу 14 2.2. Принципи народного суверенітету та прав людини: особливості взаємозв’язку 18 ВИСНОВКИ 26 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28  

Вступление: Актуальність. Сучасна демократична правова держава функціонує на основі певних принципів, які відображені в Основному Законі – Конституції держави. Конституційні принципи – це відправні засади, незаперечні вимоги, висунуті до формування та функціонування державних органів із метою чіткого визначення їх повноважень та спрямування діяльності на забезпечення як особистих, так і суспільних прав. Це своєрідна система координат, в межах якої розвиваються правовідносини між публічною владою та громадянським суспільством, а також вектор, який визначає напрямок їх розвитку. Конституційні принципи визначають правила організації та функціонування як самої державної влади, так і процес її взаємодії з інститутами громадянського суспільства. Такі принципи закладені в основі Конституції України. Одним із них є принцип народного суверенітету, без реалізації якого неможлива побудова демократичної правової держави в Україні. Проблеми суверенітету є найважливішими, кардинальними в теорії та історії держави і права, історії політичних і правових вчень, сучасному конституційному, внутрішньодержавному та міжнародному праві. Більше чотирьох століть навколо поняття суверенітету ведуться палкі наукові та політичні суперечки, в результаті чого воно послідовно розвивається і збагачується. Через призму суверенітету вирішуються найбільш актуальні проблеми внутрішньодержавного права і міжнародного права: про носії суверенітету, про поділ влади, про межах і функціях державної влади в межах національних кордонів і територій, про співвідношення влади федерації з владою держав-членів в її складі, про кореляції міжнародного і національного, вітчизняного права в конфедераціях, про територіальне верховенство, про правовий статус та режим державних кордонів, про юридичну природу міжнародних організацій і т. д. Окремі аспекти проблеми реалізації конституційного принципу народного суверенітету у процесі розбудови сучасної конституційної держави знайшли своє відображення, як у роботах зарубіжних вчених, зокрема, Г. Єллінека, Р. Ієрінга, І. Ільїна, С. Котляревського, Б. Чечеріна, А. Медушевського, так і вітчизняних: Ю. Барабаша, В. Ковальчука, М. Козюбри, А. Колодія, В. Речицького, О. Скрипнюка, В. Шаповала та ін. Метою роботи є визначення сутності народного суверенітету як конституційного принципу, а також формулювання теоретичних висновків з окресленої проблематики. У відповідності до зазначеної мети було поставлено наступні завдання даного дослідження: – визначити сутність категорії «народний суверенітет»; – дослідити особливості співвідношення категорій народного та державного суверенітету; – визначити особливості нормативного закріплення принципу народного суверенітету в законодавстві України; – охарактеризувати особливості співвідношення принципів народного суверенітету та прав людини в конституційній доктрині та практиці. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при реалізації народного суверенітету. Предметом – народний суверенітет, його структура, нормативно-правове закріплення, а також чинне законодавство України та доктринальні роботи з окресленої проблематики.    

Выводы:Суверенітет народу нерозривно пов’язаний з правами і свободами людини і громадянина. В цьому його гуманістичну сутність. Верховну владу народу не можна собі уявити інакше, як владу, здійснювану окремими людьми, – тут закладена певна можливість маніпулювання інтересами і волею народу з боку неправдивих пророків і потенційних тиранів. Народ усвідомлює себе носієм суверенітету лише в окремі періоди суспільного розвитку – краще, коли це відбувається в конституційно обумовлених формах (референдум, вибори), гірше, коли виникають вибухи обурення проти насильства або масовий опір несправедливій владі, що можуть закінчитися кровопролиттям і громадянською війною. Народ ніколи не буває єдиний у своїх цілях, бо різняться інтереси його соціальних груп, тому відрізняти реалізацію суверенітету народу від егоїстичних устремлінь до влади досвідчених демагогів часто буває дуже важко, юридичні принципи тут допомагають лише в незначній мірі. Звідси виняткова важливість правової деталізації принципу народного суверенітету, створення надійних гарантій для реалізації цього принципу в життя. Розвиток і захист прав людини і громадянина – найважливіша з цих гарантій. Суверенітет народу, або народний суверенітет, – це першоджерело влади. Воля народу, виражена в юридично релевантних формах, є істинною і єдиною основою держави, від неї виходить мандат на устрій і будь-які зміни форми державної влади. Згідно з природним правом, закладеним в поняття народного суверенітету, народ має право чинити опір будь-якій спробі насильницького повалення конституційного ладу. В онтологічному сенсі ідея народного суверенітету, по-перше, має безпосереднє відношення до забезпечення прав людини і громадянина, по-друге, визначає в гуманістичному аспекті діяльність державних структур, по-третє, визнання народу джерелом влади є важливою віхою в політичній історії людства, яка володіє великим гуманістичним потенціалом та має воістину революційне значення, бо тільки сам народ може володіти правом бути найвищим суддею в питаннях влади, вирішенні її долі. Народний суверенітет перебуває в основі розподілу функцій державно-владних прав і свобод громадян, а також є основою взаємодії владних структур у забезпеченні стабільності конституційного ладу та повинен бути перепоною свавіллю чиновників державних структур щодо особи. Ідея народного суверенітету відіграла і відіграватиме величезну стимулюючу роль у розвитку суспільства, у формуванні конституційного ладу та засад політичного життя різних держав світу. Передбачена Конституцією реалізація суверенітету народу через органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюється як прямо, так і опосередковано. Вона носить багатоплановий характер і гарантується, затверджується в Конституції правами громадян, а також відповідними повноваженнями виборних органів держави. Принципи народного суверенітету та прав людини є основоположними принципами сучасної демократичної, правової держави. В умовах сучасного конституціоналізму в Україні одним із основних завдань є вироблення дієвого конституційно-правового механізму їх реалізації. Між зазначеними принципами існує тісний взаємозв’язок. Оскільки принцип народного суверенітету може стати реальним джерелом легітимності державної влади, якщо він буде реалізований у межах основоположних прав людини, натомість гарантування останніх безпосередньо залежить від політичної волі народу.    

Литература:1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (тлумачення від 15.03.2016, підстава v001p710-16) : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.– К. : Україна, 1996. – 54 с. 2. Про внесення змін до Конституції України : Закон України від 08.12.2004 № 2222-IV (визнання неконституційним від 30.09.2010, підстава v020p710-10) // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44. 3. Богів Я. І. Народний суверенітет та права людини як два основоположні, взаємопов’язані принципи конституціоналізму / Я. І. Богів // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2014. – № 807 : Юридичні науки. – С. 207–210 4. Бондарь Н. С. Конституционные ценности как судебно-правовой фактор разрешения социальных противоречий и конфликтов : из практики Конституционного Суда Российской Федерации / Н. С. Бондарь // Конституционные ценности в теории и судебной практике: Сборник докладов. – М. : Институт права и публичной политики, 2009. – С. 67-91. 5. Головатий С. П. Верховенство права : монографія: у 3-х кн. Кн. 3. Верховенство права: український досвід / C. П. Головатий. – К. : Фенікс, 2006 – 1747 с. 6. Журавський В. С. Український парламентаризм на сучасному етапі. Теоретико-правовий аспект / В. С. Журавський. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 248 с. 7. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А. П. Заєць. – К. : Парламентське видавництво, 1999. – 248 с. 8. Колодій А. М. Народовладдя як основа представницької демократії / А. М. Колодій, В. В. Копейчиков, М. В. Цвік // Укр. право. – 1995. – № 1 (2). – С. 14 – 23. 9. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність: 2-ге вид., змінене і доп. / За ред. Ю. С. Шемшученко. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2006. – 310 с. 10. Конституційне право України : підручник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 544 с. 11. Конституційне право України: Інтерактивний курс: навч.-метод. посіб. / В. І. Шмеріга, Н. М. Крестовська. – Х. : Одіссей, 2004. – 238 с. 12. Конституційне право України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.І.Орленко, М.І.Зубок, В.В.Ладиченко та ін. ; за ред. Ю. І. Крегула. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т., 2003. – 416 с. 13. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2001. Кн. 1. / Уклад. : Г. П. Сурначова, І. М. Шевляк ; відп. ред. П. Б. Євграфов. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 1. – 512 с. 14. Кравченко В. В. Конституційне право України : навчальний посібник. / В. В. Кравченко. – Вид. 3-тє, виправл. та доп. – К. : Атіка, 2004. – 512 с. 15. Лукаш О. Л. Народний суверенітет як конституційний принцип і основа демократизму конституційного ладу / О. Л. Лукаш // Актуальні проблеми держави і права. – 2008. – Випуск 39. – С. 34 – 42. 16. Мурашин О. Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі : автореф. дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.01 / Мурашин Олександр Геннадійович. – К., 2001. – 24 с. 17. Прієшкіна О. В. Народний суверенітет як головна засада конституційного ладу України: загальнотеоретичні аспекти / О. В. Прієшкіна // Конституційно-правовий вимір в розвитку правової системи України : збірник матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 95-річчю з дня народження д-ра юрид. наук, профессора Стрельцова Льва Михайловича (1918-1979). Четверті юрид. читання, 25 жовтня 3013 року. – Одеса : Астропринт, 2013. – С. 170 – 181. 18. Ставнійчук М. І. Законодавство про вибори народних депутатів України: актуальні проблеми теорії і практики : монографія / – К. : Факт, 2001. – 156 с. 19. Шевцов В. С. Национальный суверенитет (проблемы теории и методологии) / В. С. Шевцов. – М. : Юрид. лит., 1978. – 230 с. 20. Шемшученко Ю. С. Проблеми розбудови української державності / Ю. С. Шемшученко // Право України. – 1997. – №1. – С. 25 – 32. 21. Щербанюк О. В. Визначальна роль народного суверенітету для конституційного принципу народовладдя / О. В. Щербанюк // Альманах права. – 2012. – Вип. 3. – С. 462–466. 22. Юрій М. Ф. Політологія : підручник / М. Ф. Юрій. – К. : Дакор, КНТ, 2006. – 416 с.