Особисті не майнові права що забезпечують соціальне буття фізичної особи

Содержание:Вступ 3 1. Поняття та ознаки особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи 5 2. Характеристика особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи 9 Висновки 16 Список використаних джерел 17  

Вступление: Актуальність теми. Особливості особистих немайнових прав фізичної особи є насущним на ґрунті суспільних трансформацій, які нині відбуваються в Україні. Відповідно до ст. 3 Конституції України був закріплений зовсім новий суттєвий принцип пріоритетності людини та її внутрішніх (духовних) благ щодо інших соціальних цінностей. Для розвиток вказаного принципу в Основному законі в розділі другому була висвітлений ряд детальних прав та свобод людини і громадянина, які за своїм значенням та обсягом є чи не найширшим у Європі переліком визначальних перспектив та дозволів. Органічно згуртувавши вирішальні положення Загальної декларації прав людини , Конвенції про захист прав людини й найголовніших свобод з відповідними додатковими протоколами, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та інших міжнародних актів у галузі прав людини, Основний закон України виробив ряд деталізованих та непорушних прав людини, вбезпечивши їх при цьому дієвими правовими запевненнями здійснення та захисту. Наразі з прийняттям нового Цивільного кодексу України був створений найбільш повний галузевий розвиток зазначених конституційних переконань. Попри це цивільне законодавство не просто приєднало у свій зміст основні зазначені права людини, перенісши їх у категорію особистих немайнових, чим приділило їм характеру приватно-правових, але й створило їм умови дійового виконання та повну охорону, що ґрунтується на юридичній рівності сторін 8, с. 214. Найширше вказані приписи відтворено у Книзі Другій ЦК України «Особисті немайнові права фізичних осіб». Необхідно зауважити, що, виділивши особисті немайнові права фізичних осіб у будові Цивільного кодексу, Україна стала однією з перших на території держав колишнього пострадянського простору, хто матеріалізував зазначені приписи в життя. В зв’язку з чим необхідно засвідчити, що здебільшого особисті немайнові права фізичних осіб знаходять позитивну регламентацію в ЦК України, а ступінь їх законності, системності та стану кодифікованості є одним із найбільш якісних та прогресивних з тих, що є не тільки серед країн СНД, але й, мабуть, поміж переважної більшості країн романо-германської системи права. Метою роботи є вивчення поняття та ознак особистих не майнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи їх особливості та правова характеристика.          

Выводы:Сьогочасне цивільне право розглядає особисті немайнові відносини як повноцінні, рівноправні та самодостатні, що виключає попередню залежність їх від майнових і надає змогу твердити, що інститут особистих немайнових прав є окремою підгалузь цивільного законодавства. Особисте немайнове право фізичних осіб варто розглядати як суб’єктивне цивільне право, яке за своїм змістом міцно та нерозривно пов’язане з особою-носієм, не має економічної природи походження та економічного змісту, а також цілеспрямоване на задоволення фізичних (біологічних), духовних, моральних, культурних, соціальних чи інших нематеріальних інтересів, об’єктом якого є особисте немайнове благо. Законодавство України закріпило особисте немайнове право, як певну будову вказаних прав. Особисті немайнові права, які забезпечують соціальне буття фізичної особи, розділяють на особисті немайнові права, які забезпечують участь фізичної особи у соціальному житті та особисті немайнові права, які забезпечують приватність фізичної особи від зовнішнього втручання з боку соціальної групи. Водночас перша група зазначених прав додатково бере в себе: права, що забезпечують індивідуалізацію фізичної особи в суспільстві, права, що забезпечують соціальний статус особи, права, що забезпечують свободу соціального буття; права, що забезпечують особисту інформованість фізичної особи. Що торкається другої групи прав, то до них слід віднести право на приватність в усіх можливих його проявах.    

Литература:1. Декларація прав дитини : Міжнародний документ, Резолюція від 20.11.1959, схвалений Генеральною асамблеєю ООН (поточна редакція від 20.11.1959) Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_384 2. Конвенція про права дитини : Міжнародний документ від 20.11.1989, схвалений резолюцією Генеральної асамблеї ООН (поточна редакція від 01.01.2000, підстава 995_b09) Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021 3. Конституція України : Закон від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (поточна редакція від 15.03.2016, підстава v001p710-16) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. 4. Цивільний кодекс України : Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV (поточна редакція від 01.04.2016, підстава 922-19) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 40–44. – Ст. 356. 5. Сімейний кодекс України : Закон від 10.01.2002 № 2947-III// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 21-22, ст.135; 6. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: За заг.ред. Бобрика В.І., К. ЦУЛ – 2016, с. 784; 7. Цивільне право України / О. Г. Братель, С. А. Пилипенко. – К. : Вид. О. С. Ліпкан, 2010. – 256 с.; 8. Цивільне право України : Академічний курс : –К. : Ін Юре, 2003. –А. Ю. Бабаскін, Т. В. Бондар, Ю. Л. Бошицький та ін. –564 c. 9. Українське цивільне право: навч. посіб. – 2-е вид., доп. Заіка Ю.О. – К.: КНТ, 2008. – 368 с.;