Інтимно-пейзажна лірика Лесі Українки

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ОЗНАКИ ЧАСУ В ПОЕЗІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ 5 1.1. ІНТИМНІ ПОЧУВАННЯ ДУШІ ПОЕТЕСИ 5 1.2. ПРОБЛЕМИ ПОЕЗІЇ Л.УКРАЇНКИ 7 РОЗДІЛ ІІ. ПРОВІДНІ МОТИВИ ЛІРИКИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ 10 2. 1. СИМВОЛІКА В ЛІРИЦІ УКРАЇНКИ 10 2.2. ВІДТВОРЕННЯ ПРИРОДИ В ТВОРАХ ПОЕТЕСИ 12 РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ІНТИМНОЇ ЛІРИКИ 14 3.1. ДРАМАТУРГІЧНИЙ ХАРАКТЕР ЛІРИКИ ПОЕТЕСИ 14 3.2. КОХАННЯ В ІНТИМНІЙ ЛІРИЦІ ПОЕТЕСИ 15

Вступление:Рецепція творчості Лесі Українки впродовж усього ХХ століття надзвичайно показова перш за все для характеристики української культурної ситуації. Гірка фраза поетки про те, що драми її належать до речей “хвалимих, але не читомих”, - зовсім не перебільшення. Сучасники докоряли їй за байдужість до громадських тем, за екзотичність сюжетів і мотивів, за небажання, врешті, працювати для свого народу. Радянське заполітизоване літературознавство займалося переважно втискуванням класиків у певні, зрозумілі й доступні масам, ідеологічні формули. “Кобзар” Шевченко співав про народ і для народу, “сонцепоклонник” Коцюбинський узагальнював досвід першої російської революції, а “дочка Прометея” Леся Українка була “другом робітників” (сумнознамените визначення з некрологу в більшовицькій “Правді”) й співачкою, знов-таки, досвітніх огнів революції. Інструментарій соцреалістичної критики просто унеможливлював якесь глибше прочитання й інтерпретацію спадщини цієї письменниці. Між тим в творчій спадщині поетеси є інтимна та пейзажна лірика, яка ще потребує вивчення. Цим, а також назрілою необхідністю поглибленого й цілісного вивчення спадщини талановитої письменниці в аспекті еволюції її художнього світу, на наш погляд, й обумовлена актуальність нашого дослідження. Об’єктом нашого дослідження стали інтимна та пейзажна лірика Лесі Українки, а предметом – проблема інтимно-пейзажної лірики в творчості поетеси, тому що ці проблеми були наскрізними в творчості письменниці. Метою даної роботи є наукове дослідження проблем лірики Лесі Українки як явища в українській літературі. Для реалізації даної мети дослідження були визначені наступні завдання: - розкрити особливості авторського методу художнього осмислення дійсності, механізми взаємодії індивідуального творчого мислення із суспільною свідомістю часу; - визначити основні тематичні аспекти й мотиви інтимно-пейзажної лірики Л.Українки. Теоретико-методологічною основою послужили найважливіші досягнення вітчизняного та закордонного (російського) літературознавства. Вивчення спадщини Л.Українки в рамках зазначеної проблеми пов'язане із сучасними об'єктивними оцінками її творчості в літературній критиці й літературознавстві. Основними методами дослідження з'явилися описовий, аналітичний та літературознавчий, що дозволяють досліджувати в цілісності літературну творчість поетеси в єдності її складових. Науково-практична значимість роботи визначається можливістю використання її теоретичних положень, конкретного матеріалу й висновків наукового дослідження вчителями-словесниками при вивченні літератури в національних загальноосвітніх школах; викладачами вузів при читанні курсу лекцій, дисциплін на вибір для студентів філологічних спеціальностей; а також для подальшого наукового освоєння досліджуваної теми й пов'язаних з нею проблем. Структура й обсяг роботи обумовлені метою й завданнями дослідження. Робота складається із введення, трьох розділів, висновку й списку використаних джерел.

Выводы:1. Леся Українка стоїть ніби в центрі нашої новішої поезії, з одного боку торкаючись попереднього гурту письменників, у яких голосніше бринить громадянська струна; з другого — сама дає почин тій індивідуалістичній, на неоромантичній основі, поезії, що останніми часами все дужче починає у нас озиватись. І характерно, що не з однаковим обличчям стає перед нами Леся Українка в своїх громадянських поезіях і в ліричних піснях. У перших ви чуєте самі бадьорі ноти, невпокорену й неподужану силу, не розвіяні надії, — за найкращий зразок цієї риси у Лесі Українки можна вважати відоме всім "Contra spem spero" з оцим кінцевим акордом: Так! — я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись — Буду жити! Геть, думи сумні! І зовсім іншою стає перед нами поетеса, коли звертається до своїх особистих, безпосередніх почувань: "думи сумні" беруть тут перевагу, безмежну тугу та якесь невиспіване горе таємне чутно з цих криків серця. 2. У поезії Лесі Українки ми бачимо справжні, глибокі муки слова, що повстають од розуміння всієї кривди світового ладу — і од свідомості, що не сила ту кривду словом розбити. Звідси то поклик до слова, як могучої зброї людської, то зневір'я в йому, безнадійність од того, що нема роботящих рук та одважних, сміливих, огнем налитих сердець. Леся Українка була чи не найбільш сучасним з усіх поетів наших і найповніше одбила в собі ознаки свого часу з усіма його запитами, поривами до високої мети й нидінням серед дрібних та мізерних обставин, з високими замірами та малими вчинками. І справжня трагедія рвала її хворі груди, примушувала спускати іноді в нестямі й розпачу безсилі жіночі руки. 3. Символіку тернової гілки, вплетеної у вінок, страдницького тернового вінця, який завжди “буде кращий, ніж царська корона”, зустрічаємо у багатьох віршах поетеси, але в такому інтимному контексті цей символ набуває особливого забарвлення. Кохання - це перш за все страждання, але - бажане й передбачуване (цей мотив згодом майже дослівно відгукнеться у “Кассандрі”). 4. Звертаючись до себе самої, до внутрішнього свого життя і залишаючи коло ввійстя збройне слово, що вірно служило їй в боротьбі громадській, - поезія Лесі Українки набуває незвичайної чистоти й прозорості “вічно жіночого”. Як це майже завжди було у Лесі Українки, особиста колізія заломлюється через якісь літературні ремінісценції, образи, через інтертекстуальні “відгуки”, а не безпосередні звіряння. 5. Струни поетичної ліри Лесі Українки не раз озивалися ніжними, сокровенними тонами, - була вона не тільки "співачкою досвітніх огнів". І хоч сама поетеса з острахом думала про майбутніх своїх біографів, намагаючись "боронити свою душу й серце, щоб не вривалися туди силоміць чужі люди, немов у свою хату, принаймні поки живе господар тієї хати", - все ж неминуче настає час, коли доскіпливий читач починає цікавитися, з яких сердечних імпульсів народжувалися Лесині любовні поетичні одкровення.

Литература:1. Бабій Ф. Про назву твору "Лісова пісня" та імена її персонажів // Дивослово. - 1995. - N2. - С.10-14. 2. Бетко І. Біблія як джерело ідей у творчості Лесі Українки // Слово і час. – 1991. - №3. 3. Бетко І. Драматична поема "Одержима": проблема морального максималізму // Дивослово. - 1995. - N2. - С.19-21. 4. Борисюк Т. “Лісова пісня” Лесі Українки… // Слово і час. – 1990. - №3. 5. Борисюк Т. Трагедія великого роду (Про трагедію рідних Л.Українки) // Літ.Україна. - 1991. - 1 серп. - С.7. 6. Войтюк А.Ю. Про творчий метод Л.Українки // Рад.літературознавство. - 1980. - N6. - С.34-46. 7. Геник-Березовська З. Драматична творчість Лесі Українки в тогочасному літературному контексті // Геник-Березовська З. Грані культур: Бароко. Романтизм. Модернізм. — К., 2000. 8. Давидюк В. Позатекстова міфологічна символіка "Лісової пісні" // Дивослово. - 1994. - N2. - С.8-9. 9. Драй – Хмара М. Боярина // Леся Українка. Бояриня. – К., 1991. 10. Дун О. Мендель Розенбаум про Л.Українку // Дзвін. -1992. - N3-4 - С.163-165. 11. Жила В. Прометеївські образи й мотиви в творчості Л.Українки // Сучасність. - 1993. - N4. - С.118-127. 12. Зорівчан Р. Рецепція творчості Л.Українки англомовними літературами // Дивослово. - 1995. - N2. - С.26-30. 13. Козуля О. Жінки в історії України. - К.: Український центр духовної культури, 1993. - 265 с. 14. Костенко А. Леся Українка. - К.: 1986. 382 с. 15. Криловець А. “Сім струн я торкаю” // Дивослово. — 1995. — № 7. 16. Малишко А.Лесі Українці: Вірш // Жовтень. - 1971. -N2 - С.2-3. 17. Мірошниченко Л. Дещо про незнайдені твори Лесі Українки // Дивослово. - 1994. - N2. - С.20-23. 18. Мороз Л. Л.Українка і християнство // Дивослово. - 1995. -N2. - С.4-10. 19. Осляк І.Ф. Леся Українка в оцінці Максима Рильського // Українське літературознавство. - 1971. - вип.12. С.68-63. 20. Погребенник В.Ф. Народною творчістю натхненна (До 120-річчя від дня народження Лесі Українки). - К.: Знання, 1990. - 48 с. 21. Попович М. Пломінь чистого серця (Філософське осмислення життя в творчості Лесі Українки) // Вітчизна. - 1971. -N2. - С. 168-173. 22. Популяризація творів українських письменників. Методичні поради. - К.: Ін-т підвищення кваліфікації працівників культури, 1992. -67 с. 23. Салига Т.Ю. Високе світло: Літ.-крит. Студії. - Львів: Каменяр, 1994. - 270 с. 24. Святовець В. "Та цілий світ живе у кожнім слові" (із секретів творчості Лесі Українки) // Дніпро. - 1972. - N2. -С.126-137. 25. Скуратівський В. "... Чи не весь епос світового буття": 3 нотаток про драматургію Лесі Українки // Укр.театр. - 1991. - N4. - С.2-3. 26. “Хотіла б я піснею стати”: Матеріали для проведення позакласного часу з теми “Леся Українка та музика” // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. – 2000. - №2 (журнал, присвячений Лесі Українці). 27. Чжу Хунь Хе Жунчан. Леся Українка в Китаї // Всесвіт. -1994. -N3. 28. Шевчук Т. Тестові завдання до теми “Творчість Лесі Українки” // Дивослово. — 1995. — № 8. 29. Щербанюк І. Духовна спадкоємиця Миколи Лисенка // Дивослово. - 1995. - N2. - С.17-19.