Выводы:Пізнаючи предмети і явища навколишнього світу, виділяючи в них певні ознаки, ми висловлюємо судження. Судженням називається думка, в якій утверджується або заперечується що-небудь про предмети та явища об'єктивної дійсності. Судження відображає наявність або відсутність у предметів певних властивостей, ознак, зв'язків і відношень. У судженні виражається наше знання про саме існування предметів і явищ та про всі різноманітні зв'язки й відношення між предметами, явищами та їхніми властивостями. Судження може бути або істинним, або хибним. Воно складається з суб'єкта, предиката і зв'язки. За складом суб'єкта й предиката судження поділяються на прості та складні. Простим судженням називається судження, яке складається з одного суб'єкта і одного предиката. Складним судженням називається таке судження, у якому наявні кілька предикатів чи суб'єктів. Складні судження складаються з кількох простих суджень. Основними компонентами логічної форми міркування є логічні терміни та нелогічні терміни. Логічні терміни в природній мові звичайно виражають за допомогою таких слів та словосполучень: «усякий*», «деякий», «є*, «невірно, що...», «якщо..., тоді...», «...і...», «...або...» тощо. У нелогічних термінах фіксується певна інформація, про яку йдеться у вислові. Це можуть бути як окремі слова, словосполучення, так і цілі речення. Формалізована мова — це спеціальна штучна мова, в якій вислови природної мови замінюються на спеціальні символи, за якими закріплюється певне значення. Міркування при такому підході перетворюється на ланцюжок знаків, побудований за суворими правилами. Побудова моделі, в якій змістовним міркуванням відповідають їх формальні аналоги, у логіці отримало назву «формалізації». Метод формалізації є основним методом сучасної логіки. Формалізація дає змогу виявити загальні структури думок, сформулювати на цій основі загальні закони і правила міркування, завдяки чому можна замінити будь-яке змістовне міркування, фрагмент тексту чи й цілий текст відповідною системою формул.