Особливості комуністичної ідеології К. Маркса та Ф. Енгельса

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ КЛАСИЧНОГО МАРКСИЗМУ 8 1.1. Дефініція поняття ідеології 8 1.2. Етапи становлення марксизму та основні категорії політичної теорії 10 РОЗДІЛ 2. СВОБОДА ТА ГУМАНІЗМ ЯК СКЛАДОВІ МАРКСИСТСЬКОЇ ІДЕОЛОГІЇ 16 2.1. Свобода як ціль суспільного розвитку 16 2.2. Соціалістичний гуманізм 17 ВИСНОВКИ 26 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28    

Вступление:Виникнення ідеології, що призвела до чи не найбільших суспільних змін минулого століття, відображає істотну трансформацію суспільства, його перехід до формування капіталізму, що в свою чергу, призводить до виникнення та утвердження нової системи світорозуміння і світобачення, яка буквально перевернула всі уявлення про людину, суспільство, державу, про їх сутність і взаємовідносини. Актуальність даної роботи полягає в необхідності переосмислення ключових понять, що були напрацьовані класичним марксизмом в політичній, економічній соціальній та іншій сферах для можливого подальшого аналізу з їх точки зору нинішнього положення українського суспільства. В умовах задекларованої декомунізації видається імовірним радикальна відмова від ідей, що і досі є потужними векторами політичних та соціальних програм у всьому світі. Аналіз змістовної специфіки марксизму як політичної ідеології повинен враховувати марксистську концепцію людини, груп, партій, соціальних сил, класів, підхід засновників марксизму до вирішення найважливіших економічних і соціальних проблем, того, яке місце і роль відводяться нею основним соціально-економічним і суспільно-політичним інститутам (приватній власності, вільному ринку, державі, партіям і т.п.), запропонованим ними програмам та засобам вирішення нагальних суспільних проблем. Саме такий широкий зріз соціального життя, що охоплюється роботами перших теоретиків марксизму, а саме К. Марксом та Ф. Енгельсом, дає підставу окреслювати їх теоретичні доробки у термінології ідеології. Тим більше, як буде продемонстровано далі в роботі, філософи самі і вводять поняття ідеології у широкий вжиток. До них, звісно, існувала філософсько-наукова традиція надання ідеям могутньої ролі в розвитку людської історії. Так, Рене Декарт, що проголосив відому тезу «cogito ergo sum», вважав історію сферою гри уяви розуму. У Іммануїла Канта історичний процес випливав з внутрішніх законів розуму. У руслі гегельянства, з його уявленнями про історію як саморозвиток світового духу, італійський філософ Бенедетто Кроче вважав головною рушійною силою історії взаємодію і боротьбу ідей. В його уяві історичний процес – це безперервний еволюційний саморозвиток світового духу, що реалізує себе через свідому діяльність людей. Такої ж позиції дотримувалися Леопольд Ранке, Макс Ленц, Джордж Бенкрофт, Джон Дрепер. Зокрема, М. Ленц вважав, що тільки ідеї вказують напрям історичного розвитку, формулюють його закони і створюють життя, а Дж. Бенкрофт доводив, що напрямок і характер історичного процесу виявляє себе у вигляді пануючих ідей і принципів. Головні явища історії виникають як наслідок боротьби ідей, а в очах марксиста ХХ століття – Антоніо Грамші, історія – не стільки розвиток продуктивних сил, скільки розгортання протиборчих гегемоній або культурних моделей. Так, за словами Грамші, «історія – завжди боротьба двох гегемоній, двох релігій». Відтак, в історичному розвитку саме надбудова (гегемонія) грає роль базису, тобто заснування товариства. У загальній схемі взаємодії сил Грамші наполягає на приматі ідеології, інші інститути вторинні 16, с. 116. Основоположники марксизму створили теорію, згідно з якою людська історія подається як процес, що має свої внутрішні закони розвитку, а не хаотичне нагромадження різних історичних подій, позбавлені внутрішньої логіки. Вплив класичного марксизму на духовні і політичні процеси, що відбуваються в багатьох країнах світу, обумовлює підвищену увагу до цієї проблеми з боку політологів, соціологів, філософів, істориків, економістів та представників інших галузей знань. Найповніше, цілісне уявлення про політичну ідеологію можна отримати тільки в результаті дослідження всіх її найбільш значущих складових. При цьому, слід врахувати, що мова йде саме про класичну марксистську політичну ідеологію, яка розглядається як частина класичного марксизму взагалі, поряд з іншими його складовими (наприклад, економічними, правовими). Але, з огляду на ситуацію, що склалась у вітчизняній науковій традиції, у роботу буде розглянуто поняття класичного марксизму і класичної марксистської ідеології як тотожні, маючи на увазі під ними політичне вчення К. Маркса і Ф. Енгельса. І хоча першооснови даних аспектів класичної марксистської ідеології сформувалися і розвивалися в наукових роботах, а почасти й у практичній діяльності К. Маркса і Ф. Енгельса, варто зазначити, що їх вчення плавно випливає з усього попереднього ходу розвитку західноєвропейської суспільної думки, а на їх формування і розвиток найбільший вплив мали: 1) європейське Просвітництво (Т. Гоббс, Дж. Локк, Ф. М. Вольтер, Ш. Л. Монтескьє, Ж. Ж. Руссо, Б. Спіноза); 2) класична німецька філософія (І. Кант, І. Г. Фіхте, Ф. Шеллінг, Г. Гегель, Л. Фейєрбах); 3) утопічний соціалізм (Т. Мор, Т. Кампанелла, А. Сен-Сімон, Ш. Фур’є, Р. Оуен). Вся подальша еволюція марксизму є трансформацією і модернізацією вчення основоположників цієї теорії, якими є К. Маркс і Ф. Енгельс. Цей процес є наслідком зміни політичних і соціальних умов в суспільстві. Оскільки нас цікавить класична марксистська ідеологія, тобто політичне вчення безпосередньо К. Маркса і Ф. Енгельса, подальший розвиток цієї теорії представляє окремий предмет вивчення і залишається за межами даної роботи. Роботи основоположників класичного марксизму завжди привертали до себе пильну увагу як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Класичну марксистську ідеологію цілісно або частково досліджували Н. А. Бердяєв, В. Н. Бондаренко, Б. С. Галімов, Е. В. Ільєнко, А. Ф. Кудряшев, В. І. Ленін, Т. І. Ойзерман, А. І. Селіванов, В. С. Соловйов, П. А. Сорокін, В. Н. Фіногентов, С. Л. Франк, А. С. Ціпко, Л. Е. Шевченко та багато інших. Не менше уваги приділялося роботам К. Маркса та Ф. Енгельса і в зарубіжній науці, що пов’язано з величезною роллю, що відігравав класичний марксизм в становленні і розвитку західноєвропейської суспільно-політичної думки кінця ХІХ-ХХ століть. Обсяг робіт, виданих з цієї проблеми, величезний. Так, загальну характеристику марксизму і аналіз окремих його проблем давали такі видатні вчені і громадські діячі, як: Р. Арон, Д. Белл, Е. Бернштейн, М. Вебер, Р. Гароді, К. Каутський, П. Лафарг, К. Мангайм, Е. Фром, М. Гайдеггер, Ф. А. Хайєк, К. Ясперс. Безпосередньо політичну ідеологію класичного марксизму досліджували в своїх роботах А. Бенуа, Е. Бьорк, Е. Бернс, Дж. Грін, А. Грамші, А. Камю, І. Д. Коул, З. Фрейд, Ф. Фукуяма та багато інших. Характеристику політичної ідеології як форми суспільної свідомості здійснено в роботах Ю. Бокарева, Г. М. Гака, Г. Е. Глезермана, В. Коломійцева, Л. Л. Лісюткіной, А. Ф. Лосева, Д. А. Місюрова, Н. І. Міхальченко, В. В. Мшвеніерадзе, Г. Я. Нестеренко, Н. В. Работяжева, Р. Самсонова, В. П. Тугарінова, А. К. Уледова, Д. І. Чеснокова, В. А. Ядова. У зарубіжних дослідженнях політична ідеологія розглядається в нерозривному зв’язку з людським світоглядом взагалі. Ця проблема вивчається в роботах С. Р .Брауна, А. Гідденса, А. Петруччані та ряду інших мислителів. Питання про ідейні засади класичного марксизму в тій чи іншій мірі підіймаються в роботах таких дослідників, як: М. А. Абрамов, Е. Блінов, К. М. Кантор, Н. І. Лапін, В. М. Межуєв, В. С. Нерсесянц, Г. П. Федотов, К. Поппер і багатьох інших. Всі вони розглядають класичну марксистську ідеологію як невід’ємну частину історії розвитку західноєвропейської суспільно-політичної думки, різноманітність і суперечливість якої знайшли своє відображення у формуванні та функціонуванні вчення К. Маркса і Ф. Енгельса. Відтак, метою курсового дослідження є теоретичне узагальнення особливостей комуністичної ідеології К. Маркса та Ф. Енгельса. За для реалізації мети роботи необхідним є виконання наступних завдань: 1. Визначити поняття ідеології. 2. Розкрити етапи становлення марксизму та основні категорії політичної теорії. 3. Розкрити поняття свободи та гуманізму як ключові складові марксистської ідеології. Об’єктом дослідження є основні категорії класичного марксизму, їх становлення та апробація в тогочасному суспільстві. Предметом дослідження є роботи К. Маркса та Ф. Енгельса, прочитані з точки зору сучасної політичної парадигми. У роботі були використані методи аналізу та контент-аналізу, історико-філософський метод та метод порівняння.    

Выводы:Теоретичною основою комуністичної ідеології виступає класичний марксизм, який виник і розвивався в загальному руслі європейської політико-філософської думки і в цьому сенсі з’явився дітищем Просвітництва і раціоналістичної традиції. Його родова близькість, наприклад, до лібералізму виражається, зокрема, в наявності в ньому цілого ряду положень, таких як «вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх», «свобода полягає в тому, щоб перетворити державу з органу, який стоїть над суспільством, до органу, що цій спільноті цілком підлеглий», «немає прав без обов’язків, немає обов’язків без прав» та інших. Ціннісна ієрархія комуністичної ідеології пов’язана не в останню чергу із секуляризацією свідомості, тобто зникненням уявлення про справедливість Творця. На цьому грунті виникає вимога здійснення справедливості людськими силами, що і пропонує ідеологія соціалізму, яка об’єднує опонентів лібералізму в прагненні до прогресу як неухильного вдосконалення суспільства на підставі торжества наукового методу, розуму, просвітництва, що приведуть до ідеальної людини і суспільства. Базовою цінністю для класичного марксизму є соціальна справедливість, яка реалізується по мірі розгортання реального гуманізму. На момент написання «Економіко-філософських рукописів» (1844) Маркс обгрунтував реальний гуманізм як світоглядний ідеал, в цьому сенсі сутність марксизму, але не весь наявний його зміст. Цю позицію склали наступні цінності: людина, її гідне життя як самоцінність; свобода як невід’ємний атрибут життєдіяльності кожної людини, обмежувана лише рівною свободою інших людей; наука як спосіб пошуку обгрунтованих шляхів здійснення гідного життя і свободи людини; боротьба за реалізацію цих термінальних цінностей (кінечних цілей) в житті всього людства, проти гноблення будь-якої людини, спираючись на науково обгрунтовані способи цієї діяльності – як інструментальна цінність, фундаментальна норма поведінка у відповідності із термінальними цінностями. Щодо програмних установок марксистської ідеології і стратегії їх реалізації, то вони випливають зі світоглядних і ціннісних засад. Це революційне перетворення світу на підставі його пізнання, яке дає марксизм як наука, стрибок з «царства необхідності до царства свободи» і подолання протиріч експлуататорського суспільства шляхом пролетарської революції, революційної практики як іманентного самій дійсності способу її історичного існування.    

Литература:1. Альтюссер Л. За Маркса / Л. Альтюссер. – М. : Праксис, 2006. – 458 с. 2. Андрущенко В. П. Історія соціальної філософії (Західноєвропейський контекст) : підручник / В. П. Андрущенко Національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Інститут вищої освіти АПН України. – К. : Тандем, 2000. – 406с. 3. Арон Р. Мнимый марксизм / Р. Арон ; пер. с фр. – М. : Прогресс, 1993. – 382 с. 4. Баллаев А. Б. Социальный проект К. Маркса / А. Б. Баллаев // Свободная мысль. – 1997. – № 7. – С. 81–92. 5. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство / Ю. Габермас. – Львів : Літопис, 2000. – 346 с. 6. Гаджиев К. С. Введение в политическую науку / К. С. Гаджиев. – М. : Логос, 2001.– 488 с. 7. Гаджиев К. С. Политическая философия / К. С. Гаджиев. – М. : Экономика, 1999. – 606 с. 8. Губерський Л. В. Культура. Ідеологія. Особистість / Л. В. Губерський, В. П. Андрущенко, М. І. Михальченко. – К. : Знання, 2009. – 578 с. 9. Евдокимов Н. А. Классическая марксистская идеология: Либеральные аспекты : автореф. … дис. канд. полит. наук / Н. А. Евдокимов. – Уфа : ЛГТУ, 2009. – 20 с. 10. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз. – К. : Знання України, 2002. – 580 с. 11. История политических и правовыъх учений / под ред. В. С. Нерсесянца. – М. : Норма, 2004. – 944 с. 12. Матц У. Идеология как детерминанта политики в эпоху модерна / У. Матц // Полис. – 1992. – № 1-2. – С. 130–142. 13. Маркс К. Сочинения. Издание 2. Том 39 / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Политиздат, 1966. 14. Маркс К. Архив Маркса и Энгельса. Том 3 / К. Маркс, Ф. Энгельс ; под редакцией В. Адоратского. – М. : Партиздат, 1934. 15. Маркс К. Сочинения. Издание 2. Том 21 / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Политиздат, 1961. 16. Шепелев М. А. Идеологическая цивилизация модерна / М. А. Шепелев // Вісник СевНТУ : зб. наук. пр. – 2010. – Вип. 112. – С. 116–123. – (Серія : Політологія).