Выводы:Державно-правова реформа, подальше проведення якої є вкрай необхідним для сучасного стану функціонування суспільства та держави, неможлива без реформування, насамперед, системи законодавства України.
За часів незалежності України розвиток системи законодавства України відбувався часто без науково-теоретичного обґрунтування, а також в більшості своїй методом спроб і помилок, що призвело до наявності величезного масиву нормативно-правової бази, але при цьому без належного рівня правового регулювання суспільних відносин. Не стало винятком і законодавство у сфері господарювання.
Питання вдосконалення господарського законодавства закономірно знаходяться в центрі правотворчої та право реалізаційної діяльності, що обумовлюється виключним значенням економічної сфери суспільного буття і роллю в її успішному розвитку адекватного правового регулювання.
Розвиток національної економіки забезпечують господарські закони, сукупність яких є господарським законодавством. Господарським законам властиві економічний зміст і правова форма. Вони є оптимальними поєднанням економіки та права у процесі господарювання. Господарські закони зобов’язані розвивати економіку, вказувати їй шляхи і засоби вдосконалення, бути попереду економіки і визначати правила господарювання.
Під ефективною економікою слід розуміти рентабельне виробництво. Що забезпечує внутрішній ринок національними товарами та високу якість життя громадян. Ефективність економіки залежить від якості, стабільності й конструктивності законодавства.
Ефективне господарство це наявність очікуваного результату від упровадження законодавства в конкретній сфері господарювання, досягнення поставленої в конкретний термін за рахунок реалізації оптимальних правових засобів.
Однією з найважливіших проблем у цій галузі є проблема вдосконалення, консолідації та кодифікації норм господарського права. Чисельні законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють господарські правовідносини в Україні, є стрижнем у цій проблемі.
Серйозною перешкодою для ефективності правового регулювання господарської діяльності і реалізації положень Господарського кодексу є недостатня відповідність, а інколи і повна невідповідність цим положенням окремих спеціальних актів господарського законодавства.
Вирішенню зазначеної проблеми присвячена Концепція модернізації господарського законодавства на база господарського кодексу. Вона розроблена вченими Інституту економіко-правових досліджень національної академії наук України і покликана врегулювати проблемні питання законодавства у сфері господарювання.
Положення Концепції спрямовані на поглиблення і розширення змісту господарського кодексу України, нарощення окремих його розділів, глав і статей, задля підвищення ефективності господарських законів.
Зміст ефективності господарських законів включає комплекс професіонального розроблених правових засобів для становлення радикальної економічної основи в цілях піднесення виробництва, насичення внутрішнього національними товарами, соціального захисту громадян, завоювання зарубіжних ринків, світового економічного впливу, кваліфікованої роботи апарати управління.
Господарське законодавство зобов’язано забезпечити виробництво на сучасному технічному рівні експорт виробів і продукції, збагачення. Законодавча ефективність в економіці досягається як за рахунок оптимального змісту законів і мінімізації негативних наслідків при їх реалізації, так і за наявності конструктивного економіко-правового механізму із забезпечення виконання урядових, галузевих і регіональних цільових програм.
Аналіз наслідків реалізації господарського законодавства, станом економіки в країні, впливу законодавства на розвиток національного підприємства показав, що низька законодавча ефективність у господарюванні обумовлена певними причинами: непрофесіоналізм при ініціюванні та розроблені законодавчих проектів з економічних питань, відсутність конструктивного механізму забезпечення виконання законодавства, невміння використовувати законодавства суб’єктами економіки.
Отже, удосконалення правового забезпечення потребує вдосконалення:
– норм, які визначають правовий статус суб’єктів підприємництва в ході реалізації ними господарської компетенції й оптимізацію державного регулювання;
– сутності, змісту й ефективності законів; визначення змісту й ефективності адміністративно-правової і господарсько-правової відповідальності;
– правового механізму забезпечення реалізації й захисту економічних і соціальних прав та інтересів підприємців;
– правових основ адміністративної діяльності публічної адміністрації;
– правих заходів щодо викорінювання корупції в господарській і публічній сферах;
– порядку збалансованості державних і суспільних інтересів з інтересами суб’єктів підприємництва (публічно-правових з приватноправовими);
– організації заходів для адаптації національного законодавства в підприємницькій сфері до європейського законодавства;
– основних положень щодо правового режиму власності (прийняття закону про власність);
– економіко-правового механізму легалізації тіньового капіталу, Отже, економічні перетворення останнього десятиріччя зумовили потребу якісного реформування вітчизняного законодавства у сфері господарської діяльності. Перед законодавцем постало завдання належним чином нормувати досить складну систему господарських відносин, щоб утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України та забезпечити реалізацію інтересів як безпосередніх учасників господарських відносин, так і публічних інтересів, заснованих на загальносуспільних потребах. Тому першочерговим завданням подальшої кодифікації господарського законодавства визначено оновлення та доповнення положень Господарського кодексу України як стрижневого акта господарського законодавства. Реалізація даних пропозицій створить реальні передумови для посилення для посилення консолідуючої ролі Господарського кодексу у правовому регулюванні господарських відносин в Україні.