Методи державного управління економічною безпекою

Содержание:Вступ 3 1. Методи державного управління економічною безпекою 6 2. Правовий метод державного управління економічною безпекою 9 3. Адміністративний метод державного управління економічною безпекою 11 4. Економічний метод державного управління економічною безпекою 13 Висновок 15 Список використаної літератури: 17

Вступление:Сьогодні, функції України, що спрямовані на процес забезпечення незалежності та безпечності свого існування суттєво ускладнюються. Це пов'язано із надзвичайно складною економічною і політичною ситуацією в країні, яка зумовлена особливостями перехідного періоду від тоталітарної системи до громадянського, демократичного суспільства та соціально орієнтованої економіки, поставивши на порядок денний питання захисту національних інтересів Україні у сфері економіки. Відповідно до положень чинної Конституцією України однією з найважливіших функцій держави є забезпечення економічної безпеки країни. Зважаючи на це, особлива роль в державному управлінні механізмом захисту економічних інтересів країни відводиться органам державної влади України, оскільки вирішення проблем економічної безпеки в умовах трансформаційного періоду через ефективне державне регулювання є важливою умовою збереження України як суверенної держави, досягнення економічного зростання та підвищення добробуту населення. Світовий досвід вказує на те, що без активної регулюючої ролі держави не може бути ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки, не говорячи вже про ефективність забезпечення економічної безпеки країни. Немає жодної країни з високорозвиненою економікою, де б держава усунулася від регулювання ключових соціально-економічних процесів. При цьому, сутність механізму державного управління процесом забезпечення економічної безпеки країни полягає у тому, що методи правового, адміністративного та економічного впливу є необхідними складовими відповідного державного механізму захисту економічних інтересів всієї нації. Тобто, значення методів, які використовуються для впливу на механізм забезпечення економічної безпеки країни проявляється у тому, що вони є свого роду основним та першопочатковим інструментарієм за допомогою якого і повинна реалізовуватися Державна стратегія економічної безпеки України. Разом з тим, суттєво ускладнюється питання щодо застосування методів правового, адміністративного та економічного впливів, коли державне управління повинно на себе брати обов'язки головного суб'єкта захисту національних інтересів в сфері економіки для подолання гострих суспільних протиріч та загроз у економічній системі. Особливої актуальності це набуває, коли механізм забезпечення економічної безпеки повинен «працювати» із урахуванням тих реалій, в яких відбуваються процеси реформування економіки України, а саме: – висока зношеність основних фондів, слабке цивільне машинобудування, підвищена ресурсомісткість; – необхідність розвитку конкуренції, з одного боку, і державного розподілу ресурсів - із другого, у зв'язку з чим актуальним є формування механізму поєднання цих шляхів перерозподілу ресурсів; – слабкість грошового обігу, який диктує здійснення системи заходів щодо стабілізації і зміцнення гривні, а до їх, реалізації - розробка механізму підвищення інвестиційної активності; – відсутність чіткої соціально-економічної перспективи; – монополізм, тіньова координація, а інколи і безпосередній контроль економіки мафіозними структурами. Перелік проблемних аспектів сучасності у сфері державного управління економічними процесами неважко продовжити, але, зупиняючись вже тільки на перерахованих, слід зазначити, що широкими колами громадськості і державними службовцями ці проблеми ще не сприймаються в повному об'ємі. Дається в знаки певна розгубленість від свободи, що її отримав народ, який десятиріччями перебував під жорстким пресом держави майже в усіх сферах суспільного життя. Іншими словами, на зламі віків людство поставлене перед жорстким вибором болючого пошуку принципово нових напрямків та методів свого відтворення і розвитку на шляхах формування нової цивілізації. Поряд з цим, суспільство не може занадто довго перебувати в амфорному, невизначеному стані; воно повинно структуруватись, набути політичної, економічної та соціальної рівноваги, мати чітко визначені орієнтири свого розвитку. Головне питання, що виникає в процесі функціонування механізму забезпечення економічної безпеки, полягає в тому, на основі якої парадигми воно має формуватись, які методи впливу повинні пронизувати усі його структурні рівні системи, в якому співвідношенні між собою, зрештою, які константи повинні скріплювати її каркас. Відповідь на ці запитання вимагають від науковців та держслужбовців усіх рівнів необхідність якнайскорішої переорієнтації ролі держави в управлінні процесом забезпечення економічної безпеки української нації. Отже, метою даної роботи є винайдення найбільш оптимальних засобів та способів забезпечення економічної безпеки країни, а її завданням – дослідження основних методів впливу на механізм державного управління процесом забезпечення економічної безпеки України.

Выводы:Таким чином, досягти конкурентоспроможності нашої країни серед інших країн можна буде лише тоді, коли в механізм захисту національних інтересів в сфері економіки будуть вбудовані регулятори, які зможуть здійснювати автоматичне антикризове управління і давати стабілізуючий ефект, спираючись на чіткі внутрішні закони системного утворення – дію так званої «невидимої руки ринку». З цього можна зробити висновок, що тільки за допомогою правового, адміністративного та економічного методів управління нам вдасться створити в нелегкий для нашої країни період таке середовище в сфері соціально-економічних відносин, яке у свою чергу буде з однієї сторони – сприяти піднесенню економіки України, а з іншого – становленню відповідного механізму захисту національних інтересів в сфері економіки. Єдиним та досить складним в практичному розумінні аспектом щодо вирішення нашого питання є процес моделювання соціально-економічних відносин, кінцевий результат якого дозволить визначити оптимальне поєднання методів управління процесом забезпечення економічної безпеки. Пошук цієї моделі потребує подальшого як наукового, так і практичного відпрацювання найбільш ефективних сценаріїв, із врахуванням обставин, що виникають в той, чи інший проміжок часу в країні. Оскільки, невідповідність вжитих заходів ситуації, що склалася в країні та відсутність відповідної гармонії у співвідношенні між собою методів впливу на механізм забезпечення економічної безпеки унеможливлює подальшу реалізацію стратегії національної економічної безпеки держави. Викладене дає підстави в повній мірі стверджувати, що одним із першочергових та пріоритетних напрямків діяльності органів державної влади щодо реалізації соціально-економічної стратегії розвитку та попередженню стихійних змін ринкової кон'юнктури, забезпеченню надійної стабільності грошово-фінансового середовища є наявність правильного та адекватного теперішній ситуації у країні застосування всіх перерахованих вище методів впливу на механізм державного управління економічною безпекою України.

Литература: 1.Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. - Київ: ІВА, 1996 рік. 2.Закон України «Про економічну самостійність Української РСР» від 03.08.1990 року № 142 - XІ. - Відомості Верховної Ради. - 1990. - № 34. - Ст. 500. 3.Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 № 964-ІV. - Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 39. - Ст. 351. 4.Послання Президента України до Верховної Ради України. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011. - http: //www.rada.kiev.ua/laws/new/cgi-bin/show.cgi 5. Воронкова В. Г. Менеджмент в державних організаціях: Навчальний посібник. - Київ, 2004. - Ст. 26, 28, 29. 6.Данільян О. Г., Дзьобань О. П., Панов М. І. «Національна безпека України. -Харків, «ФОЛІО». - 2002. - С. 75. 7. ЗаблоцькийБ. Ф. Перехідна економіка: Посібник. - Київ: Видавничий центр «Академія», 2004. - С. 174. 8. Марченко М. Н. Теория государства и права. - М., 2001. - с. 133. 9. Матузов Н. И., Малько А. В. Теория государства и права: Курс лекций. - Москва, 1999. - С. 316-320. 10. Мочерний С. В. Економічний суверенітет України в умовах глобалізації // http: //www.zluka.isr.lviv.ua/files/sci_10.htm. 11. Нижник Н. Р., Ситник Г. П., Білоус В. Т. Національна безпека України // Київ: Преса України, 2000. - С. 10, 19-20. 12. Олейникова Е. А. Экономическая и национальная безопасность: Учебник. - Москва: Издательство «ЭКЗАМЕН», 2005. - C. 134-135. 13. Стеченко Д. М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. - Київ: Знання, 2004. - C. 27-28, 31,101. 14. Перехідна українська економіка: стан і перспективи / За ред. д.е.н. А. Філіпенка. - Київ: Академія,1996. - С. 17-18. 15. Економічна енциклопедія. Т. 2. - Тернопіль, 2001. - С. 349. 16. Філософський словник / Під ред. М. М. Розенталя. - М.,1963. - С. 482, 267. 17. Десять років соціально-економічних перетворень / Київський центр Інституту Схід-Захід. - Київ, 2002. 18. Жаліло Я. А. Економічна стратегія держави у нестабільних економічних системах. - НІСД. - Київ, 1998.