Формування контенту для дівчат: особливості роботи редактора . (За прикладом журналу

Содержание:Вступ 3 1. Теоретичні засади підготовки і випуску дитячих періодичних видань 5 1.1 Типологічна і тематична характеристика дитячих періодичних видань 5 1.2 Особливості формування контенту дитячих періодичних видань 12 2. Практичний аналіз редагування журналу для дівчат «Юна Леді» 18 2.1 Характеристика художнього оформлення журналу 18 2.2. Напрямки вдосконалення редакторської роботи над журналом «Юна Леді» 29 Висновки 33 Використана література 36  

Вступление:Дитячі періодичні видання відіграють неабияку роль у формуванні та розвитку молодого покоління. Це відзначають і науковці, і провідні фахівці видавничої галузі. Роль української дитячої літератури, зокрема періодичної, важко переоцінити: це не лише засіб розважання чи інформування, це джерело саморозвитку, творчого духовного збагачення. Завдяки їй відбувається передача життєво необхідної інформації від старшого покоління до молодшого. Кількість періодичних видань для дітей у державі свідчить про рівень цивілізованості, культури, інтелекту, а також про перспективи її розвитку, її майбутнє. Саме тому необхідно здійснювати постійний моніторинг кількості та якості дитячих журналів та газет, які видаються в країні. Крім того, вивчення досвіду колег-видавців також може суттєво допомогти в подальшому розвивати й примножувати ринок дитячої періодики. Саме цим і визначається актуальність теми роботи. Мета дослідження – вивчення, опис, аналіз і характеристика особливостей сучасних періодичних видань для дітей. Розв’язання поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань: • з’ясувати стан розробленості питань про специфіку випуску в світ дитячих періодичних видань у науці про видавничу справу; • систематизувати висновки науковців щодо типологічної характеристики дитячих періодичних видань; • окреслити специфіку змістового наповнення дитячих журналів і газет, а також їхньої будови й оформлення; • охарактеризувати типологічну і тематичну характеристику дитячих періодичних видань; • проаналізувати журнал «Юна Леді» за визначеними характеристиками. Об'єкт дослідження – журнал «Юна Леді». Предметом дослідження є структурно-функціональні особливості преси для дітей, а саме: класифікація, функціональні характеристики дитячих газет і журналів, їхній контент, будова і оформлення. Методи дослідження. У роботі використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення. На різних етапах роботи застосовано описовий, статистичний, порівняльний методи. Джерельна база дослідження. Дитяча преса входить до сфери зацікавлень представників різних наук, що підтверджують праці в галузі соціології, історії, психології, педагогіки, мовознавства, літературознавства, книгознавства, філософії. Щодо опрацювання цієї проблеми в науці про видавничу справу та редагування, то воно ґрунтується на роботах таких вчених як М. Алєксєєва, С. Антонова, Л. Бєлєнька, В. Богданов, С. Велігонська, В. Дзядевич, В. Дружбинський, Н. Ісакова, А. Капралова, Г. Литвинова, Н. Кіт, Л. Колесова, Л. Кусий, В. Моруга, Е. Огар, З. Партико, Л. Перверзенцева, Ю. Стадницька, Т. Старченко, Н. Сидоренко, М. Тимошик, А. Токарська, М. Холмова, В. Шевельова, Є. Якутіна. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснено аналіз змісту, будови, оформлення журналу «Юна Леді» та запропоновано напрямки його вдосконалення. Практичне значення результатів роботи. Поданий у дослідженні фактичний і статистичний матеріал можна використовувати для підготовки систематизованих покажчиків дитячих періодичних видань. Результати аналізу журналу «Юна Леді» можуть бути корисні видавцям, адже дозволяють зрозуміти, які прийоми зацікавлення читацької аудиторії існують і як саме вони можуть застосовуватися на практиці.  

Выводы:До інфраструктури дитячого книговидання в Україні входить одне державне видавництво «Веселка» і близько 30 недержавних видавництв та видавничих фірм. Одні вже утвердилися на книжковому ринку («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» (далі «А-БА-БА... »), «Аверс», «Богдан», «Веселка», «Грайлик», «Ґроно», «Лелека», «Махаон-Україна», «Олір», «Освіта», «Школа»), інші роблять лише перші кроки («Вікс», «Павлім», «Мак Сім», «Томіріс», «Торнадо», видавничий дім «Сі», «Три крапки» та ін.) Кожне з видавництв намагається визначити свою позицію на сучасному вітчизняному книжковому ринкові. Випуском оригінальної та перекладної художньої, науково-художньої літератури для юних читачів майже всіх вікових груп традиційно займається «Веселка», «Видавництво Старого Лева», «Країна Мрій»; видавництво І. Малковича «А-БА-БА... » спеціалізується на художніх виданнях для наймолодших читачів, такого ж самого спрямування видавництва «Ґроно», «Грайлик»; пізнавальну та ужитково-розвивальну літературу для дітей випускають «Аверс», «Богдан», «Освіта», «Школа»; ліцензійну перекладну дитячу літературу переважно художнього характеру видає «Махаон-Україна» та «Країна Мрій». Типологію дитячих видань доцільно здійснювати за такими критеріями: вік читачів, стать читачів, належність до певних соціальних груп, сфера розповсюдження, мова, тематика, цільове призначення. Найбільш суттєвим критерієм є цільове призначення, відповідно до якого виокремлюють такі дитячі періодичні видання: пізнавальні, розважальні, навчальні, художні, науково-популярні; При підготовці дитячого видання потрібно враховувати вікову диференціацію реципієнтів: від віку дитини, для якої призначено видання, залежить вибір і оформлення усіх основних архітектонічних елементів видання – формату, кеглю, гарнітури, накреслення шрифтів, типу, жанрів ілюстрацій, характеру кольорового оформлення підкладок та ілюстративного ряду. Хоча серед науковців немає одностайності щодо вікової диференціації дитячої читацької аудиторії, загальноприйнятою є наступна класифікація: видання для дошкільного (3 7 років), молодшого шкільного (8 11) та видання для підлітків – дітей середнього (11-14 років) та старшого шкільного віку; Важливими концептами при створенні контенту дитячого видання є: національна спрямованість видання; урахування інформаційного контексту створюваного видання; урахування психологічних особливостей сприйняття і розуміння вербальної та візуальної інформації; дотримання основних дидактичних принципів: наочності, послідовності, природо-відповідності, активності та самодіяльності; мультимедійний підхід (поєднання слова, малюнка, музичного додатка), оригінальне конструктивне вирішення видання (книга-іграшка), використання специфічної фактури, ароматизація; часта періодичність випуску серії книг тощо. Художнє оформлення дитячих видань залежить від вікових можливостей сприймання; велику роль відіграє читаність шрифту; наявна розгалужена система виділень у тексті; допустимим є поєднання різних за видом, технікою виконання, жанрами ілюстрацій. Принципи проектування видань для підлітків дещо відрізняються від принципів проектування видань для дітей. Наприклад, роль ілюстрацій у виданнях для середнього й старшого шкільного віку помітно знижується, точніше змінюється, бо ілюстрації не лише мають наочний і пізнавальний характер, вони за своєю образною системою наближаються до призначених дорослим. Загалом кількість ілюстрацій зменшується або змінюється їх характер (замість малюнків подають- ся фотографії), а текст займає провідне становище. Шрифт обирається легкий для читання. Все це призводить до знищення багатьох бар’єрів сприйняття інформації, зумовлює краще засвоєння матеріалу дитячого видання.  

Литература:1. Круль Л. М., Благун Н. М. Загальний огляд сучасної української дитячої періодики (жанрово-тематичне розмаїття) // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/2320/117/ 2. Дитячі журнали України: що читати? (http://ditvora.com.ua/dityachi-zhurnali-ukrajini-shcho-chitati) 3. Кочегарова О.В. Дитячі видання в медіапросторі України // Електронний ресурс. – Режим доступу: (http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/UZTNU_filol/uch_21_1fn/kochegarova.pdf) 4. Вернигора О. М. Періодичні видання для найменших читачів: проблеми та перспективи // Наукові записки інституту журналістики. – К. , 2008. – Т.31. – С.49-53. 5. Давидченко Т. С. Типологічна класифікація дитячих періодичних видань в Україні // Наукові записки інституту журналістики. – К.,2008. – Т.30. – С. 55-56. 6. Друк України (2014): стат. зб. / Уклад. С. Бурин. – К.: Книжкова палата України, 2015. – 112 с. 7. Каталог видань України на 2016 рік. – К.: Державне підприємство по розповсюдженню періодичних видань “Преса”, 2016. – С. 73-168. 8. Кіт Н. О. Психологізм як передумова реалізації цільового призначення журналу для дошкільників // http: //journlib.univ.kiev.ua / index.php?act = article & article = 1362. 9. Літературознавча енциклопедія: У 2-х томах / Авт.-укладач Ю. І. Ковалів. – К.: ВЦ “Академія”, 2007. – 608 с. 10. Мацько Л. І. Стилістика української мови. Підручник. – К. : Вища школа, 2003. – С. 462. 11. Мягкова Л. Особенности и общие характеристики оформления детских газет / Вести Московского университета: Журналистика. – 2000. – №1. – С. 24-25. 12. Провоторов О. Дитяча періодика якк засіб розвитку мовленнєвої творчості школярів // Початкова школа. – 2007. - №6. – С. 55-59. 13. Сидоренко Н. И. Издания для детей и подростков на Украине // Журналистика в 2001 году: СМИ и вызовы нового века Тезисы. Научн.-практ. конференции. – М., 2002. – Ч. 2. – С. 16-18. 14. Сорокопуд В. Від Борсучка до Пізнайка та Чумацької торби до пригод Шрека та Людини-павука // Дзеркало тижня. – 2008. − №5.- С. 22. 15. Сошинська Я. Сучасний дитячий часопис: можливості створення та виведення на ринок // Вісник книжкової палати. – 2009. - №8. – С. 4-7. 16. Хітрова Т. В. Періодичні видання учнівської молоді Запорізького краю // Наукові записки інституту журналістики. – К. , 2008. – Т. 30. – С. 104-109. 17. Чайка В. В. Засоби масової інформації : соціально-філософський аспект // Філософська думка. - 2001. - № 2. 18. Лалл Джеймс. Мас-медіа, комунікація, культура: Глобальний підхід. – К.: Вид-во “К.І.С.”, 2002. – 264 с. 19. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Львів: ПАІС, 2004. – 268 с. 20. Ворошилов В.В. Журналистика. — 3-е изд. — СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2001. — 446 с. 21. История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. — 2-е изд. — Ростов н/Д: Старые русские, 2000. — 344 с. 22. Міжнародна журналістика-2002: Зб. робіт магістрів і спеціалістів / За заг. ред. О. К. Мелещенка. — К., 2002. — Вип. 3. — 187 с. 23. Черняков Б. І. Зображальна журналістика в друкованих засобах масової інформації. — К., 1998. — 245 c. 24. Богуславская В.В. Особенности методологии лингвосоциокультурного моделирования журналистских текстов./ Акценты. Новое в массовой коммуникации. Альманах. - Воронеж: ВГУ, 2001. – Вып. 5-6 (26-27). С. 97 – 102. 25. Беззубов А.Н. Литературное редактирование / А.Н. Беззубов. – СПб., 1998. ¬– 232 с. 26. Бочковський О.І., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби: (історія, демократичний досвід, нові завдання). — Мюнхен, МНС, 1993. – 120 с. 27. Мягкова Л. А. Особенности и общие характеристики оформления детских газет // Вестник Моск. ун-та. Серия 10. Журналистика. – 2000. – № 1. – С. 23-35. 28. Ольга Яцюк. Основы графического дизайна. - Петербург, 2004. 29. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. – Лв., 2001. 30. Пикок Дж. Издательское дело. / Пер. с англ. 2-е издание, исправленное и дополненное – М.: Издательство ЭКОМ, 2002. – 424 с.: илл. 31. Сміт Д. К. Посібник книговидавця / Пер. з англ. В. Звиняцьковського. – К.: Любіть Україну, 1999. – 144 с. 32. Стандарты по издательскому делу / Сост. А. А. Джиго, С. Ю. Калинин. – М.: Юристъ, 1998. – 375 с. 33. Тимошик М. С. Видавнича справа та редагування: Курс лекцій. У 2-х частинах. Ч. 1. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. 34. Хойнацький М. С. Основи стандартизації і використання стандартів у видавництві: Навч. посібник / За ред. В.П.Тараника. – К.: Вища шк..,1993. – 151 с.