Основні праці та ідеї Шопенгауера

Содержание:Вступ 3 1. Основні праці Артура Шопенгауера 4 2. Філософські ідеї Артура Шопенгауера 6 Висновки 12 Список використаних джерел 13  

Вступление:У ХІХ ст. почала формуватися нова парадигма філософсько-історичного мислення, оскільки традиційні раціоналістично-оптимістичні спроби розв’язання проблем уже не задовольняли суспільство. Філософська думка проникає в економіку, політику, ідеологію. На такому своєрідному ґрунті виростає нова філософська система, проникнута критицизмом, песимізмом, виправданням відкритого егоїзму, – система А. Шопенгауера. Саме цього філософа прийнято вважати одним із найбільш відомих представників «завершального етапу» Німецької класичної філософії. Однак ставлення до його ідей і досі є неоднозначним. «Немає жодного мислителя у філософській літературі всіх народів, який зумів би формулювати філософські положення з такою завершеною ясністю, з такою конкретною красою, яку ми бачимо в Шопенгауера», – писав В. Віндельбанд 3, с. 285. Навіть тих, хто абсолютно не сприймає його поглядів, не можуть не зацікавити ефектні цитати, саркастичні випади, афоризми, які стали такими популярними. Уся стилістична манера німецького філософа була прямою протилежністю туманним твердженням, а часто й незрозумілим позиціям, характерним для тогочасної суспільної думки. Німецький громадський діяч і філософ Ф. Мерінг, який негативно ставився до концепцій Ф. Шопенгауера, усе ж визнавав, що останній без будь-якого сумніву належить до найвизначніших художників німецької прози 1, с. 23. Відтак, дослідження філософії Артура Шопенгауера є дійсно цікавим та актуальним навіть сьогодні. Тож у реферативній роботу будуть здійснені спроби аналізу та узагальнення основних ідей німецького філософа.  

Выводы:Отже, Артур Шопенгауер запропонував системне та завершене вчення, звернене до цілісного розуміння світу, природи, людини та її поведінки. При цьому людина та природа розглядаються філософом як єдність на основі волі, яка піднята на онтологічний рівень. Існування та поведінка людини у цьому світі розглядаються А. Шопенгауером як така, що має матеріалістичний характер. Хоча залежна від протестантизму етика обмежувала вчення про співчуття і теорію діяльності феноменальним світом, у той же час в епоху де сакралізації віри та культуру прагматизму вона апелювала до загальних норм моралі, була звернена до людства і пропонувала людині шлях до порятунку. Песимізм А. Шопенгауера не абсолютний, його розглядають як такий, що передбачив духовні пошуки епохи кризової свідомості та духовного занепаду, що почалася наприкінці ХІХ ст. Без жодних сумнівів, А. Шопенгауер належить до найбільш безстрашних розумів, оригінальних мислителів людства. Щоб діяти, як він, потрібна не лише сміливість, а й бажання по-новому мислити. У філософсько-історичній думці він виступив як новатор, і та опозиція, яку викликав він сам та його твори в колах офіційної науки, засвідчувала, що відбулося одне з перших порушень традицій моралі та науки, він зробив крок за межі дозволеного. Проти нового бачення філософії в суспільстві почався шалений опір. Галас, піднятий навколо нового вчення, поступово затих, а його твори почали глибоко вивчати. У цьому не можуть відмовити А. Шопенгауерові навіть його принципові супротивники. Найбільше, що привертає увагу всіх, це спокій, у якому повинна перебувати людина. Потрібно задовольнятися самим собою, бути для себе всім і мати право сказати «Omnia mea mecum porto» (Усе своє ношу із собою) – це, безперечно, найважливіше для щастя 8, с. 291.  

Литература:1. Быховский Б. Э. Шопенгауэр / Б. Э. Быховский. – М. : Мысль, 1975. – 206 с. 2. Васильев В. В. Философия Артура Шопенгауэра Электронный ресурс / В. В. Васильев. – 2010. – Режим доступа : http://ecsocman.hse.ru/data/2010/04/23/1213594998/Vasilev_Filosofiya_Shopengauera.pdf 3. Виндельбанд В. От Канта до Ницше: История новой философии в ее связи с общей культурой и отдельными науками / пер. с нем. Введенский А. И.. – М. : КАНОН-пресс, Кучково поле, 1998. – 496 с. 4. Кьопке В. А. Аксіологічна проблематика в філософсько-релігійних концепціях німецьких мислителів ХХ ст. : автореф. дис. … канд. філософ. наук : 09.00. 11 – релігієзнавство / Вікторія Андріївна Кьопке. – Київ, 2008. – 18 с. 5. Омельчук О. М. Філософсько-правове розуміння поведінки людини у творчості А. Шопенгауера // Університетські наукові записки. – 2012. – № 4. – С. 411–416. 6. Подольська Є. А. Філософія : підручник / Є. А. Подольська. – К. : Фірма «Інкос», Центр навчальної літератури, 2006. – 704 с. 7. Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики / М. Г. Тофтул. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2014. – 416 с. 8. Шопенгауэр А. Избранные произведения / А. Шопенгауэр. – М. : Просвещение, 1992. – 477 с.