Форми і методи соціального забезпечення пенсіонерів та інших людей похилого віку

Содержание:Вступ 3 1. Соціальна робота з клієнтами похилого віку 5 2. Соціальний захист літніх і старих людей 8 Висновки 18 Література 19

Вступление:Вікова типологія соціальної роботи ґрунтується на соціологічних характеристиках вікової структури населення, під якою розуміється співвідношення чисельності різних вікових груп населення, Ідо створює базу для всіляких розрахунків як демографічного, так і соціального й економічного характеру. Вікова структура населення формується під впливом природного й механічного руху населення, людських втрат у періоди природних і соціальних катаклізмів. Наявність різних підходів до класифікації віку людини і численність вікових типологій є наслідком складності, багатозначності й багатосторонності самого феномена "вік". Сучасні науки, які вивчають цей феномен, ще не виробили інтегративного уявлення про нього. У цих умовах практичний соціальний працівник повинен досить часто спиратися на власний професіоналізм, виходячи з конкретної мети і завдань соціальної роботи. З певною віковою категорією клієнтів. На кожному віковому етапі перед людиною постає ряд завдань (проблем), від сприятливого чи несприятливого вирішення яких залежить її особистіший розвиток, особиста "доля". Віковий підхід у соціальній роботі повинен проектуватися так, щоб забезпечити умови сприятливого вирішення конкретних завдань на кожному етапі життєдіяльності людини відповідно до норм цивілізованого суспільства. Крім того, у руслі індивідуальної соціальної роботи з клієнтом з врахуванням вікового підходу йому повинна надаватися конкретна допомога у розв'язанні завдань (проблем), які перед ним стоять. З тією чи іншою мірою умовності можна назвати три групи завдань для кожного віку: — природно-культурні (досягнення на кожному віковому етапі визначеного рівня біологічного дозрівання, фізичного й сексуального розвитку, що мають певні нормативні розходження в тих чи інших регіонально-культурних умовах); — соціально-культурні (пізнавальні, моральні, ціннісно-смислові), які специфічні для кожного віку в конкретному соціумі і які, з одного боку, пред'являються особистості у вербалізованій формі інститутами й агентами соціалізації, а з іншого боку існують у вигляді визначених норм і цінностей у суспільній практиці, не збігаючись один з одним і нерідко вступаючи у протиріччя; — соціально-психологічні (становлення самосвідомості особистості, її самовизначення в реальному житті й на перспективу, самоактуалізація й самоствердження), які па кожному віковому етапі мають специфічний зміст і способи їх вирішення. Звичайно, якщо якесь завдання залишається невирішеним, то це або затримує розвиток особистості, або робить його недосконалим, або спотворює сутність особистості. Можливий і варіант, коли те чи інше завдання, не розв'язане в певному віці, зовні не проявляється в самому розвитку особистості, але через певний час воно "проявляється" в негативному плані, що призводить до нібито немотивованих вчинків, рішень, змін в особистості. Тому в нашій роботі ми розглянемо основні напрямки соціальної роботи з людьми похилого віку та захист цього прошарку суспільства.

Выводы:Розглядаючи вікову категорію людей похилого віку. Можемо сказати, що вона характеризується такими особливостями: вона потребує вирішення специфічних завдань та вибору напрямів роботи з ними. Основини напрямами соціальної роботи є: виявлення осіб, які потребують соціального піклування вдома й у спеціальних установах; створення умов для прояву активності людей похилого віку в мікросоціумі й задоволення їхніх інтересів; роз'яснювальна робота серед близьких і різних людей похилого віку. Основними завданнями є: природно-культурні (збереження життєвої активності й здорового способу життя); соціально-культурні (збереження й переорієнтація соціальної активності та пізнавальних інтересів; знаходження форм участі в житті близьких); соціально-психологічні (прояв почуття задоволення прожитим життям, почуття виконаного обов'язку; знаходження доступних способів самореалізації; пом'якшення кризи переходу до після трудового життя). Стратегічним завданням соціальної роботи, здатної "втрутитися" у біосоціологію старості, є подолання синдрому передчасного (патологічного, прискореного) старіння, що характеризується раннім розвитком вікових змін чи більш яскравим їхнім проявом у той чи інший віковий. Стратегія соціальної роботи, яка враховує процеси соціально-демографічного старіння населення, заперечує думку про те, що старі люди нібито є для суспільства тягарем. Соціальний захист населення літнього і старечого віку здійснюється за трьома напрямами: профілактика, підтримка і представництва. Регулювання соціальних умов людей похилого віки здійснюється згідно до Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”

Литература:1. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 2. Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” 3. Майерс Д. Социальная психология/ Перен.с англ. – СПб.: Пи-тер, 1997. – 688с. 4. Настольная книга специалиста: социальная работа с пожилыми людьми / Под ред. Демидовой Т.Е. – М., 1995. – 196с. 5. Психология социальной работы / О.Н.Александрова, О.Н.Бого-любова, Н.Л.Васильєва й др.; Под общей ред. М.А.Гулшюй. –СПб.: Питер, 2002. – 352с. 6. Социальная работа / Под. общ. ред. проф. В.Й.Курбатова. – Ростов н/Д: "Феникс", 1999. – 576с. 7. Соціальна робота в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. І. Д. Звєрєвої, Г. М. Лактіонова. – К.: Центр навч. літератури, 2004. – 256с. 8. Соціальна робота: В 3-х ч. – Ч. 3. Робота з конкретними групами клієнтів / За ред. Т. Семигіної, І. Григи. –К.: Києво-Могилянська академія, 2004. – 166с. 9. Технології соціально-педагогічної роботи: Навч. посібник / За заг.ред.проф. А.Й.Папської. – К., 2000. – 375с. 10. Яцемирская Р.С., Беленькая И.Г. Социальиая геронтология: Учеб. пособие для студентов висш.учеб.заведений. – М.: "ВЛАДОС", 1999. – 224с.