Співробітництво в ЄС в галузі юстиції і внутрішніх справ

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ПРОСТОРУ СВОБОДИ, БЕЗПЕКИ ТА ЮСТИЦІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ 7 1.1. Еволюція міжнародно-правового закріплення співробітництва держав-членів ЄС у сфері забезпечення простору свободи, безпеки та юстиції 7 1.2. Правова характеристика поняття та принципів простору свободи, безпеки та юстиції в межах ЄС 18 РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХЬ ЗАСАД І МЕХАНІЗМІВ ВИМІРУ ПРОСТОРУ СВОБОДИ, БЕЗПЕКИ І ТА ЮСТИЦІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ 35 2.1. Правовий аналіз політики Європейського Союзу щодо забезпечення простору свободи 35 2.2. Правові засади діяльності Європейського Союзу у сфері забезпечення безпеки його громадян 45 2.3. Правове регулювання простору юстиції в межах Європейського Союзу 59 РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗОВНІШНЬОГО ВИМІРУ 86 ПРОСТОРУ СВОБОДИ, БЕЗПЕКИ ТА ЮСТИЦІЇ 86 3.1. Допомога країнам-кандидатам та країнам з перспективою членства в ЄС у запровадженні acquis у сфері свободи, безпеки та юстиції 86 3.2. Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції в законодавство України та інших країн-сусідів ЄС 94 ВИСНОВКИ 105 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 111    

Вступление:Актуальність теми дослідження. В останні 20-25 років Європейський союз (ЄС) веде все більш активну діяльність на міжнародній арені і позиціонує себе в якості одного з провідних центрів світової політики. На користь цього говорять розвиток спільної зовнішньої політики і політики в галузі безпеки, створення Європейської служби зовнішньополітичної діяльності, підвищення ролі Єврокомісії і Європарламенту у відносинах інтеграційного об’єднання з третіми країнами і міжнародними організаціями. Про це також свідчать процес розширення ЄС на країни Центральної і Східної Європи і регіон Західних Балкан, інтенсифікація зв’язків Брюсселя з Середземномор’ям і пострадянським простором в межах політики добросусідства. Очевидно, що активізація на міжнародній арені і позиціонування ЄС в якості одного з провідних центрів світової політики нерозривно пов’язані з поглибленням європейської інтеграції. У цьому сенсі вельми цікавим є розширення компетенції інтеграційного об’єднання за рахунок прийняття Єдиного європейського акта (1986 р.), Маастрихтського (1992 р), Амстердамського (1997 р.) і Лісабонського (2007 р.) договорів. В результаті цього Брюссель знайшов можливість приймати нормативно-правові акти у тих сферах, успіхи в яких значною мірою залежать від співпраці з третіми країнами і міжнародними організаціями або зачіпають їх інтереси (наука, охорона навколишнього середовища, імміграційна політика, боротьба з організованою злочинністю, енергетика та ін.). Особливість політики свободи, безпеки, юстиції випливає з формулювання статті 3 Лісабонського договору. У ній однією з цілей існування ЄС заявлено створення простору свободи, безпеки та правосуддя, всередині якого забезпечено вільне пересування людей у взаємозв’язку з відповідними заходами в сфері контролю за зовнішніми кордонами, надання політичного притулку, імміграції, а також запобігання злочинності та боротьби з цим явищем. Таким чином сама концепція свободи, безпеки, юстиції (і, відповідно, її зовнішньополітичний вимір) передбачає рамковий характер для відразу кількох напрямків діяльності (і їх зовнішньополітичних аспектів), об’єднання яких не завжди є природним і безперечним поза контекстом процесу європейської інтеграції. Поряд з цим, зовнішньополітичний вимір слід розглядати не як складовий елемент простору свободи, безпеки та правосуддя, функція якого полягає в тому, щоб сприяти реалізації цього внутрішнього європейського проекту, а як самостійний напрям зовнішньої політики ЄС. Окремих аспектів цієї сфери (здебільшого аналізу законодавства України у міграційній сфері, а також сферах юстиції та безпеки на предмет їх відповідності європейським та міжнародним стандартам) торкалися такі українські автори: Т. Анісімова, В. Антипенко, В. Барський, В. Батиргареєва, Г. Берест, В. Берізко, А. Благодарний, В. Борисов, І. Борута, Г. Борщевська, В. Горбатенко, В. Грохольський, Ю. Грошевий, С. Гусаров, Л. Доля, І. Зозуля, Є. Зозуля, О. Капліна, І. Катеринчук, І. Ковтун, В. Кукса, О. Культенко, С. Кучевська, Л. Лобойко, В. Маляренко, В. Мармазов, О. Маркеєва, А. Марущак, Р. Міловідов, К. Мулик, Д. Мулявка, В. Навроцький, І. Назаров, О. Негодченко, В. Нор, М. Оніщук, П. Підюков, О. Піскун, М. Погорецький, А. Подоляка, В. Сіренко, Є. Скулиш, М. Смирнов, І. Смирнова, М. Сніжко, С. Стахівський, Ю. Черняк, С. Чорнооченко, Д. Чувирін, Л. Шестопалова, О. Шостко, І. Яковець та ін. Низку міжнародно-правових аспектів теорії та практики світової інтеграції, а також інтеграційні процеси в Європі досліджували такі українські та російські науковці: Ю. Борко, М. Буроменський, В. Денисов, А. Дмитрієв, Л. Ентін, С. Кашкін, М. Козюбра, В. Копійка, М. Микієвич, В. Муравйов, Ю. Римаренко, О. Святоцький, Л. Тимченко, Б. Топорнін, Ю. Шемшученко, Т. Шинкаренко, В. Філатов та ін. Об’єктом дослідження є правові відносини у сфері реалізації простору свободи, безпеки та правосуддя Європейського союзу. Предмет дослідження є правові акти, які регулюють простір свободи, безпеки та правосуддя Європейського союзу. Метою дослідження є визначення принципів, механізмів та тенденцій формування зовнішньополітичного виміру простору свободи, безпеки та правосуддя як самостійного напряму зовнішньої політики Європейського союзу. Перед дослідженням поставлені такі завдання: ? дослідити еволюцію міжнародно-правового закріплення співробітництва держав-членів ЄС у сфері забезпечення простору свободи, безпеки та юстиції; ? надати правову характеристику поняття та принципів простору свободи, безпеки та юстиції в межах ЄС; ? здійснити правовий аналіз політики Європейського Союзу щодо забезпечення простору свободи; ? визначити правові засади діяльності Європейського Союзу у сфері забезпечення безпеки його громадян; ? дослідити правове регулювання простору юстиції в межах Європейського Союзу; ? охарактеризувати допомогу країнам-кандидатам та країнам з перспективою членства в ЄС у запровадженні acquis у сфері свободи, безпеки та юстиції; ? дослідити імплементацію компонентів свободи, безпеки та юстиції в законодавство України та інших країн-сусідів ЄС. Методи дослідження. Методологічну основу роботи складає система взаємопов’язаних загальнонаукових та спеціально наукових методів дослідження, застосування яких забезпечує достовірність знання та вирішення поставлених цілей і завдань: діалектичний метод, аналіз і синтез, історико-правовий метод, порівняльно-правовий метод, функціональний метод, метод системного аналізу, метод правової герменевтики. Теоретична і практична значущість дослідження. У дослідженні визначені принципи, механізми і тенденції формування зовнішньополітичного виміру простору свободи, безпеки та правосуддя як самостійного напряму зовнішньої політики Європейського союзу. Викладені теоретичні положення і висновки дозволяють розширити і конкретизувати наукові уявлення про взаємодію інтеграційного об’єднання з третіми країнами, познайомити українське академічне і експертне співтовариство з темою, якої раніше не приділялося належної уваги в науці. Результати роботи можуть бути використані для прогнозування дій Брюсселя, в тому числі в українському напрямку з питань, що становлять абсолютний політичний пріоритет. Висновки і матеріали дослідження також можуть бути корисні міністерствам і відомствам, представникам експертного та академічного співтовариства, які беруть участь в підготовці та реалізації державної політики не тільки стосовно ЄС, але і країн пострадянського простору у світлі проблем, пов’язаних з міграційними потоками, міжнародним тероризмом і наркоторгівлею. Структура роботи визначається метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.    

Выводы: 1. Становлення ПСБЮ є складним, тривалим та, водночас, динамічним процесом, що, застосовуючи формально-юридичний метод, можна розділити на три основні етапи (до підписання Амстердамського договору, пост-Амстердамський та пост-Лісабонський періоди), впродовж яких неформальне співробітництво між відповідними службами (безпеки, міграційними, охорони правопорядку та судовими органами) європейських держав було формалізоване у міжурядове співробітництво в межах третьої опори (відповідно до Маастрихтського договору), оформлене у вигляді двох опор ЄС (першої та третьої, згідно Амстердамського договору), а відтак – трансформоване у єдину концепцію «ПСБЮ», усі складові якої підпорядковано функціонуванню Європейського Союзу (колишній першій опорі ЄС), відповідно до Лісабонського договору. 2. Сучасна концепція ПСБЮ, теоретичним підґрунтям якої є сукупність ідей лібералізму, космополітизму та європейської інтеграції, має еволюційний характер: від сфери міжурядового співробітництва, спрямованої на реалізацію інших політик ЄС, з відсутністю внутрішньої єдності складових та чітко визначених цілей реалізації спільного проекту – до формування самостійної політики ЄС, об’єднаної навколо єдиної мети – забезпечення відкритої та безпечної Європи, що стоїть на службі та захисті громадян, в основі якої лежать спільні цілі, принципи, єдині правові та інституційні межі та дієвий набір правових інструментів. 3. Концепція ПСБЮ, інтегрується у визначення та імплементацію інших політик та сфер діяльності ЄС, є важливим чинником зовнішньої політики Союзу. Успішне заснування та розвиток ПСБЮ можливе за умови ефективного поєднання внутрішніх заходів (на рівні ЄС та держав-членів) та співробітництва з третіми державами і міжнародними організаціями у сфері СБЮ. В основу «зовнішнього виміру» ПСБЮ, цілями якого є реалізація «внутрішнього виміру» ПСБЮ, покладено принцип диференціації (визначення пріоритетів та, відповідно, інструментів співробітництва залежно від статусу третьої держави у її відносинах з ЄС), а його ефективність у значній мірі залежить від «інтересу» (стратегічного, економічного чи ін.) третіх держав (який може бути забезпечено перевагами від співробітництва у інших сферах чи заохочувальними заходами). 4. ПСБЮ як політико-правова категорія відображає правовий характер діяльності та взаємодії ЄС (як суб’єкта міжнародного права, а також його інституцій), його держав-членів та третіх держав (в тому числі їх поліцейських, митних, прикордонних та судових органів), а також міжнародних організацій (як універсального так і регіонального характеру) у сфері забезпечення свободи, безпеки та належного правового середовища для громадян ЄС. 5. Забезпечення свободи руху осіб, що включає свободу громадян ЄС та членів їх сімей подорожувати, працювати та жити на території будь-якої держави-члена ЄС. Ця свобода є фундаментальним правом громадянина ЄС та не визначається економічною метою, а її основними ознаками є: безпосереднє застосування – без прийняття будь-яких спеціальних правових актів; гарантованість з урахуванням обмежень закладених установчими договорами ЄС; умовність (відповідність критеріям фінансового забезпечення чи медично страхування); надання національного режиму громадянам ЄС, які мають постійне місце проживання на території іншої держави-члена. 6. Розвиток спільної імміграційної політики ЄС, яка передбачає вироблення спільних підходів щодо легальної міграції та боротьби з нелегальною міграцією. Порівняльний аналіз положень установчих договорів та ключових програмних документів ЄС у сфері ПСБЮ загалом та у сфері імміграційної політики зокрема, свідчить про: зростаючу актуальність запровадження та розвитку спільної імміграційної політики ЄС; вироблення широкого підходу до розуміння цієї політики, а відтак доповнення її зовнішнім виміром (розвиток співробітництва з третіми країнами); усвідомлення необхідності інтегрування громадян третіх країн; поступовий перехід відповідальності у зазначеній сфері від держав-членів до ЄС; необхідність врахування колективного інтересу ЄС, специфічних потреб кожної держави-члена в процесі визначення та розвитку спільної імміграційної політики ЄС та інтересів мігрантів; а також посилення безпекового аспекту міграційної політики ЄС. 7. Створення європейського простору «свободи» є неможливим без гарантування безпеки громадян ЄС, що включає заходи з запобігання та боротьби проти злочинності, расизму та ксенофобії та заходи з координування та співпраці органів поліції, правосуддя та інших компетентних органів (в тому числі через Європол та Євроюст), а також через взаємне визнання судових рішень у кримінальних справах та, в разі потреби, зближення норм кримінального права. Переломним етапом у створенні та розвитку політики ЄС щодо забезпечення високого рівня безпеки громадян ЄС є прийняття Стратегії внутрішньої безпеки ЄС. Адже цей Документ об’єднує заходи, передбачені установчими договорами у зазначеній сфері, та підпорядковує їх єдиним цілям та принципам, пропонує модель європейської безпеки. Слабкими сторонами співробітництва між поліцейськими органами держав-членів ЄС є залежність пріоритетів взаємодії поліцейських органів від політичної кон’юктури ЄС, не високий рівень імплементації законодавчих актів ЄС у зазначеній сфері, неналежна взаємодія та синергія між існуючими механізмами обміну інформацією та інформаційними системами. 8. Слід відзначити тенденцію до зміцнення та підвищення ролі Європолу (набуття статусу агенції ЄС, розширення його компетенції, залучення до повноважень, якими, через суверенні права, наділені національні поліцейські органи, посилення інструментарію опрацювання інформації, удосконалення інституційного механізму з захисту персональних даних, спрощення процедури прийняття рішень Управлінською Радою) та, одночасно, посилення контрольного механізму за його діяльністю, як на національному (національними парламентами держав-членів), так і європейському (Європарламентом) рівнях. 9. Лісабонський договір про функціонування ЄС робить значний внесок у розвиток європейського простору кримінальної юстиції, оскільки розширює сфери та інституційні межі співробітництва органів юстиції держав-членів ЄС у кримінальних справах, а також створює правові передумови ефективності цього співробітництва (закріпивши принцип взаємного визнання національних рішень, розширюючи перелік сфер наближення кримінального законодавства держав-членів, та запровадивши новий правовий інструментарій, а саме регламенти, директиви, рішення). 10. Формування в межах ЄС простору кримінальної юстиції, є унікальним явищем, оскільки, окрім традиційного міжурядового співробітництва, передбачає інтегрування національних кримінально-правових систем на основі широкого застосування (на всіх стадіях кримінального процесу) принципу взаємного визнання, зближення норм кримінального права держав-членів ЄС, функціонування Євроюсту, Європейської судової мережі (та інших аналогічних мереж), а також створення (у перспективі) Європейської Прокуратури. Передбачена Лісабонським договором 2007 р. можливість створення при Євроюсті Європейської Прокуратири – це об’єднання в єдині інституційні межі двох різних за своїм правовим статусом структур: горизонтальної системи співробітництва держав-членів в межах Євроюсту (що базується на принципах міжурядового співробітництва) та вертикальної системи в межах Європейської Прокуратури (з підпорядкованням їй національних органів розслідування та звинувачення). 11. Розвиток права ЄС у сфері цивільного правосуддя свідчить про формування якісно нового комплексу правил – цивільного процесуального права ЄС, яке охоплює спільні реально застосовні норми, що стосуються окремих процесуальних інститутів (підсудність та виконання судових рішень; вручення судових документів; дослідження доказів; обмін правовою інформацією) та базується на принципах свободи руху судових рішень в межах ЄС, забезпечення права на належний захист, правової визначеності та вирішення спору належним судом. Проте, зважаюч на несистемний характер законодавчих актів ЄС у сфері судового співробітництва в цивільних справах, неналежну їх імплементацію на національному рівні, а також необхідність продовження процесу гармонізації національних правових норм (зокрема, у сфері спадкування та заповітів чи права, яке застосовується до шлюбно-сімейних відносин), доцільною є систематизація зазначених правових інструментів ЄС, що супроводжуватиметься їх узгодженням, спрощенням ними визначиних процедур, усуненням прогалин, а також сприятиме більш зрозумілому, одноманітному та ефективному застосуванню зазначених правових норм. 12. Особливістю «зовнішнього виміру» ПСБЮ, є зміна пріоритетів співробітництва ЄС з третіми державами за географічним принципом, на основі якого ЄС застосовує різну методологію та інструментарій. Беручи за основу географічний принцип та різну ідеологічну основу зовнішньополітичних зв’язків ЄС можна здійснити таку класифікацію форм співробітництва ЄС з третіми державами у сфері СБЮ: допомога країнам-кандидатам та країнам з перспективою членства в ЄС у запровадженні acquis у сфері СБЮ; імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до ЄПС; Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері СБЮ. 13. ЄС застосовує єдину ідеодологію до країн-кандидатів та потенційних кандидатів – інтеграція в ПСБЮ. Це зумовлює запровадження широкого комплексу правових інструментів, що, однак, не гарантує досягнення прогресу у здійсненні внутрідержавних перетворень (рівень досягнутого прогресу відрізняється не лише між зазначеними групами країн, але й у деяких випадках є нижчим, а ніж в країнах Східного партнерства, зокрема Україні).Співробітництво між ЄС та країнами ЄАВТ у сфері СБЮ націлене не на інтеграцію, а на максимальну участь в ПСБЮ. Це зумовило запровадження між Сторонами спільного простору СБЮ, в межах якого забезпечено свободу руху осіб (внаслідок приєнання зазначених країн до Шенгенської та Дублінської систем), встановлено Союзні правила, процедури та механізми співробітництва у кримінальних справах, а також універсальні принципи та норми співробітництва в цивільних справах. 14. Різним є змістовне наповнення та інструментарій стратегічного співробітництва ЄС з третіми державами у сфері СБЮ: співробітництво між ЄС та США має на меті встановлення трансатлантичного діалогу у сфері СБЮ, в якому домінують питання безпеки, а міжнародні угоди, що визначають правові межі взаємодії Сторін, спрямовані на подолання спільних загроз та викликів; співробітництво ЄС – Росія націлене на запровадження спільного простору СБЮ (однак інструментарій цього співробітництва схожий за своєю формою, структурою та напрямами співробітництва на інструментарій, запроваджений ЄС в межах ЄПС, за винятком його євроінтеграційної націленості, яка породжує зобов’язання щодо внутрішніх реформ у відповідності з європейськими стандартами); країни-партнери, які розвивають співробітництво з ЄС в окремих аспектах СБЮ (що становлять спільний інтерес Сорін, або відсутність такого інтересу з боку третіх держав компенсується системою стимулів та переваг, що застосовується ЄС). 15. Запровадженя «Східного виміру» ЄПС, змінює політичні межі співробітництва Україна – ЄС з «партнерства» на «асоціацію». Це не впливає на зміст співробітництва у сфері ЮСБ (визначеного Планом дій ЮСБ) лише окреслює його пріоритети у коротко та середньостроковій перспективі. Проте, запроваджені ПДА інструменти підтримки України у виконані пріоритетних завдань створюють нові можливості для досягнення цілей визначених Сторонами. Правові зв’язки у сфері СБЮ між ЄС та Радою Європи, ООН, ОБСЄ і Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права характеризуються спільністю цілей, завдань, програм та заходів, а також, що особливо важливо, взаємним доповнення правопорядків Сторін.   

Литература:1. Барановський Ф. Європа у пошуках ідентичності: висновки для України / Ф. Барановський // Політичний менеджмент. – 2007. – № 4. – С. 103–111. 2. Великий енциклопедичний юридичний словник / ред. Ю. С. Шемшученко. – К. : Юридична думка, 2007. – 1150 c. 3. Гердеген М. Євроейське право / М. Гердеген– К. : К.І.С., 2008. – 380 с. 4. Глобалистика: Энциклопедия. – М., 2013. – 1086 с. 5. Грицаєнко Л. Становлення простору свободи, безпеки та правопорядку в Європейському Союзі / Л. Грицаєнко // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2011. – № 22. – С. 93–96 6. Грицаєнко Л. Л. Інституційний механізм Європейського Союзу: поняття та принципи функціонування / Л. Л. Грицаєнко // Вісник прокуратури. – 2009. – № 4 (94). – С. 103–109. 7. Громогласова Е. С. Теория и практика политического управления в Европейском союзе / Е. С. Громогласова. – М. : ИМЕМО РАН, 2009. – 116 с. 8. Договір про заснування Європейського Співтовариства // Європейський Союз: політика, економіка, право : навч. посібник / За ред. Н. В. Антонюк, М. М. Миколаєвича. – Львів : Львівський нац. ун-т ім. І. Франка, 2005. – С. 331–446. 9. Договір про функціювання Європейського Союзу. Консолідована версія в редакції Лісабонського договору // Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору). – К. : К.І.С., 2010. – С. 73–257. 10. Договор между Королевством Нидерландов, Королевством Бельгии, Федеративной Республикой Германия, Французской Республикой и Великим Герцогством Люксембург о поэтапной отмене контроля на общих границах Шенгенское Соглашение) от 14 июня 1985 г. Електронний ресурс – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=987_004. 11. Договор о реализации Шенгенского соглашения между Правительствами стран Экономического Союза Бенилюкс, Федеративной Республикой Германия и Французской Республикой от 14 июня 1985 года о постепенном упразднении пограничного контроля на общих границах с 19 июня 1990 года, включая заявления о преследовании преступников в соответствии со статьей 41 п. 9 Соглашения от 19 июня 1990 г. Електронний ресурс – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=987_005. 12. Договор об учреждении Европейского объединения угля и стали 1951 г. // Договоры, учреждающие Европейские Сообщества. – М. : Право, 1994. – С. 19–94. 13. Европейский Союз и региональные конфликты / отв. ред. Н. К. Арбатова, А. М. Кокеев. – М. : ИМЭМО РАН, 2011. – 143 с. 14. Европейский Союз: Справочник-путиводитель / ред. О. В. Буторина. – 2-е изд. – М. : Деловая литература, 2013. – 288 с. 15. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека : учебник для вузов / Под ред. Энтина Л. – 2-е изд. – М. : НОРМА, 2007. 16. Кавешников Н. Ю. «Гибкая интеграция» в Европейском союзе / Н. Ю. Кавешников // Международные процессы. – 2011. – Т. 9, № 2 (26). – С. 58–69. 17. Клочкова Ю. А. Особливості розмежування компетенцій Європейського Союзу і держав-членів в процесі федералізації / Ю. А. Клочкова // Міжнародне публічне і приватне право. – 2007. – № 3. – С. 51–56. 18. Копійка В. В. Європейський Союз: історія і засади функціонування : навч. посіб. / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко ; за ред. Л. В. Губерського. – К. : Знання, 2009. – 751 с. 19. Кузнецова Е. Е. Европейский Союз как нормативная держава: принципы теорети-ческого моделирования и политического проектирования : дис. … канд. полит. на-ук : 23.00.02 : защищена 23.12.2009 / Е. Е. Кузнецова. – Нижний Новгород, 2009. – 215 с. 20. Макаруха З.М. Правові засади діяльності Європейського Союзу у сфері забезпечення простору свободи, безпеки та юстиції : монографія / Зоряна Макаруха ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Л. : Астролябія, 2011. – 543 с. 21. Макаруха З. М. Компетенція Європейського Союзу щодо забезпечення високого рівня безпеки громадян ЄС / З. М. Макаруха // Держава і право. Юрид. і політ. науки : зб. наук. пр. – 2010. – Вип. 47. – С. 548-554. 22. Малиновська О. А. Формування спільної міграційної політики Європейського Союзу Електронний ресурс / О. А. Малиновська // Стратегічна панорама. – 2006. – № 2. – Режим доступу : http://www.niisp.org/vydanna/panorama/issue.php?s=gupr0&issue=2006_2 23. Микієвич М. М. Правове регулювання міграційної політики Європейського Союзу в контексті реалізації його стратегії безпки в регіоні / М. М. Микієвич // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2014. – Вип.11. – С. 155–159. 24. Міжнародне право : навч. посібник / ред. М. В. Буроменський. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 336 с. 25. Муйжниекс призвал ЕС отменить визы для сирийских беженцев Електронний ресурс // Rus.DELFI.lv, 03.09.2013.. – Режим доступу : http://rus.delfi.lv/news/daily/europe/mujzhnieks-prizval-es-otmenit-vizy-dlyasirijskih- bezhencev.d?id=43613449 26. Муравйов В. І. Вступ до права Європейського Союзу : підручник / В. І. Муравйов. – К., 2007. – 350 с. 27. Муравйов В. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика) / В. Муравйов. – К. : Академ-Прес, 2002. – 424 c. 28. Мусис Н. Все про спільні політики Європейського Союзу / Н. Мусис ; пер. з англ. – К. : К.І.С., 2005. – XIV. – 466 с. 29. Мушак Н. Б. Правові засади формування візової інформаційної системи Європейського Союзу в межах Шенгенського простору / Н. Б. Мушак // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2015. – № 1. – С. 96-101. 30. Мушак Н. Шенгенські acquis та Україна / Н. Мушак // Віче. – 2014. – № 22. – С. 3-9. 31. Мушак Н. Україна на шляху до безвізового режиму з Європейським Союзом: роль та значення угод про місцевий прикордонний рух / Н. Мушак // Віче. – 2014. – № 23. – С. 12-16. 32. Мушак Н. Б. Україна та Європейський Союз: формат двостороннього співробітництва у сфері пересування осіб / Н. Б. Мушак // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2014. – № 6. – С. 74-79. 33. Мушак Н. Реалізація Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України / Н. Мушак // Віче. – 2015. – № 6. – С. 19-23. 34. Погорельская С. В. Лиссабонский договор: проблемы политической консолидации ЕС / С. В. Погорельская // Мировая экономика и международные отношения. – 2010. – № 7. – С. 40–54. 35. Потемкина О. Становление обновленной Европы (Европейское пространство свободы, безопасности и правопорядка – новый проект ЕС) / О. Потемкина // Современная Европа. – 2001. – № 3. 36. Потемкина О. Ю. Новые границы Евросоюза и сотрудничество в сфере внутрен-них дел и юстиции / О. Ю. Потемкина // Расширение Европейского союза и Россия / под ред. О. В. Буториной и Ю. А. Борко. – М. : Деловая литература, 2006. – С. 214–241. 37. Потемкина О. Ю. Пространство внутренней безопасности России и ЕС: тенденции и перспективы развития / О. Ю. Потемкина // Россия – Европейский союз: на пути к четырем общим пространствам / под ред. Д. А. Данилова. – М. : ИЕ РАН : Рус-ский сувенир, 2008. – С. 7–34. 38. Право Европейского Союза : учеб. пособ. / отв. ред. С. Ю. Кашкин. – М. : Проспект, 2009. – 340 c. 39. Право Європейського Союзу : підруч. / за ред. В. І. Муравйова. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 704 с. 40. Право Європейського Союзу : підруч. / за ред. О. К. Вишнякова. – Одеса : Фенікс, 2013. – 883 с. 41. Пухаленко В. П. Міжнародно-судове співробітництво в межах ЄС з цивільних справ / В. П. Пухаленко // Часопис Академії адвокатури України. – 2011. – № 4. – С. 1–6. 42. Регламент «Дублин II» (неофиц. перевод) Електронний ресурс // Восточное партнерство: Панель по миграции и убежищу. – Режим доступу: http://eapmigrationpanel.org/page19885.html 43. Спільна заява Саміту Східного партнерства від 7 травня 2009 р. Електронний ресурс – Режим доступу : http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/31639.htm. 44. Справа C-105/03, Pupino 2005 ECR 5285. 45. Справа С-2/88, Zvartveld 1990 ECR I-3367 46. Справа С-6/90, Frankovich 1991 ECR I-5357. 47. Тимченко Л. Д. Міжнародне право: підручник / Л. Д. Тимченко. — Харків : Консум, Ун-т внутр. справ, 1999. — 528 с. 48. Трофимова О. Е. Эволюция средиземноморской политики Евросоюза: путь от со-трудничества к интеграции / О. Е. Трофимова. – М. : ИМЭМО РАН, 2011. – 122 с. 49. Шамсутдинова Р. Р. Пространство свободы, безопасности и правосудия Европейского Союза: становление, развитие и основные формы сотрудничества государств членов : дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.10 / Р. Р. Шамсутдинова. – Казань, 2009. – 175 . 50. Amsterdam Treaty, 2 October 1997 // Official Journal. – 10.11.1997. 51. Anderson M. Striking a balance Between Freedom, Security and Justice / M. Anderson, J. Apap. – Brussels, 2002. – 269 p. 52. Bitter S. Comment on Dagmara Kornobis-Romanowska Conceptual Changes in the Area of Freedom? Security and Justice through the Constitutional Treaty / S. Bitter // German Law Journal. – Vol. 6. – № 11. – P. 1641–1661. 53. Bitter S. Zwangsmittel im Recht der Europäischen Union: Geteilte Rechtsmacht in Europa / S. Bitter // Europa als Raum der Freiheit, der Sicherheit und des Rechts / ed. R. Hofmann, S. Kadelbach. – Hamburg, 2005. – 329 p. 54. Buzan B. Security: A New Framework for Analysis / B. Buzan, O. Waver, J. Wilde. – Boulder and London : Lynne Riener, 1998. – 621p. 55. Chalmers D. European Union: Text and Materials. Updating Supplement / D. Chalmers, G. Monti. – Cambr., 2008. 56. Chater of fundamental rights of the European Union, 7.12.2000 // Official Journal. – 18.12.2000. 57. Commission Decision 2001/781/ЄС of 25 September 2001 adopting a manual of receiving agencies and a glossary of documents that may be served under Council Regulation (EC) № 1348/2000 on the service in the Member States of judicial and extrajudicial documents in civil or commercial matters // Official Journal L 298 of 15.11.2001. 58. Commission Green Paper of 15 April 2004 on maintenance obligations // COM (2004) 254 final. 59. Council and Commission Action Plan implementing the Hague Programme on strengthening freedom, security and justice in the European Union №1705/05 // Brussels, 10 June 2005. – 97 р. 60. Council Decision 2005/671/JHA of 20 September 2005 on the exchange of information and cooperation concerning terrorist offences//Official Journal L 253 of 29 September 2005. 61. Council Decision 2005/681/JHA of 20 September 2005 establishing the European Police College (CEPOL) and repealing Decision 2000/820/JHA // Official Journal L 256 of 1.10.2005. 62. Council Decision of 25 February 2010 on setting up the Standing Committee on operational cooperation on internal security // Official Journal L 52/50 of 03.03.2010. 63. Council Framework Decision 2008/977/JHA on the protection of personal date processed in the framework of judicial and police cooperation In criminal matters of 27 November 2008 // Official Journal L 350 of 30.12.2008. 64. Council Recommendation 2007/562/EC of 12 June 2007 concerning sharing of information on terrorist kidnappings//Official Journal L214 of 17.08.2007 65. Council Regulation (EC) № 44/2001 of 22 December 2000 on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in civil and commercial matters // Official Journal L 12 of 16.01.2001. 66. Council Regulation (ЕС) № 4/2009 of 18 December 2008 on jurisdiction, applicable law, recognition and enforcement of decisions and cooperation in matters relating to maintenance obligations // Official Journal L 7 of 10.01.2009. 67. Croatia 2010 Progress Report accompanying the Communication from the Commission to the European Parliament and the Council Enlargement Srategy and Main Challenges 2010-2011 // COM (2010) 660 final. 68. Decision 2008/976/JHA of 16 December 2008 on the European Judicial Network // Official Journal L 348 of 24.12.2008. 69. Delmas-Marty M. Corpus Introducing Penal Provisions for the Purpose of the Financial Interests of the European Union / M. Delmas-Marty. – Paris : Editions Economica, 1997. – 512 p. 70. Draft Constitutional Treaty of July 2003 // Official Journal C169/8 of 12.04.2003. 71. Elsen G. From Maastricht to the Hague: the politics of judicial and police cooperation / G. Elsen // ERA Forum. – 2007. – № 8. – P. 13–26. 72. European Parliament and Council Directive 2001/17/EC on the reorganization and winding-up of insurance undertakings // Official Journal L 110 of 20.04.2001. 73. European Parliament and Council Directive 2001/24/EC on the reorganization and winding-up of credit institutions // Official Journal L 125 of 05.05.2001. 74. Final Declaration of the Barcelona Euro-Mediterranean Ministerial Conference of 27 and 28 November 1995 and its work programme Електронний ресурс – Режим доступу : http://europa.eu/legislation_summaries/external_relations/relations_with_third_countries/mediterranean_partner_countries/r15001_en.htm 75. Fligtein N. Eurolash. The EU. European Identity and Future of Europe / N. Fligtein– Oxford., 2008. 76. Hague Programme: strengthening freedom, security and justice in the European Union №16054/04. – Brussels, 13 December 2004. – 57 р. 77. Heusel W. A Network For European Judicial Training / W. Heusel // ERA- Forum. – 2001. – № 4. – P. 54–78. 78. History of the European Union Електронний ресурс. – Режим доступу : http://europa.eu/about-eu/euhistory/index_en.htm 79. Internal Security Strategy for the European Union: «Towards a European Security Model» Електронний ресурс. – Режим доступу.: http://register.consilium.europa.eu/pdf/en/10/st05/st05842-re02.en10.pdf. 80. Kohler C. Integration und Auslegung: Zur Doppelfunktion des Europaischen Gerichtshofes / C. Kohler // Ein internationales Zivilverfahrensrecht fur Gesamteuropa / ed. Von E. Jayme. – Heidelberg : C.F. Muller Juristischer Verlag, 1992. – 1054 s. 81. Lagodny O. «Extradition» without a Granting Procedure: The Concept of «Surrender» / O. Lagodny, R. Blekxtoon, W. van Balegooij // Handbook on the European Arrest Warrant. – The Hague, 2005. – P. 12–64. 82. Macedonia 2010 Progress Report accompanying the Communication from the Commission to the European Parliament and the Council Enlargement Srategy and Main Challenges 2010-2011 // COM (2010) 660. 83. Mazower M. The Poicing of Politics in the Twentieth Century / M. Mazower. – Oxford : Berghahn Books, 1997. – 612 p. 84. Muller-Graff P. Der «Raum der Freiheit, der Sicherheit und des Recht» im neuen Verfassungsvertrag fur Europa / P. Muller-Graff // Festschrift fur Manfred Zuleeg. – 2015. – № 605. – Р. 610–611. 85. O’Keeffe D. Recasting the Third Pillar / D. O’Keeffe // Common Market Law Review. – 1995. – № 32/4. – P. 893–920. 86. Policing the European Union. Theory, Law and Practice / М. Anderson, М. Boer, Р. Cullen and others. – Oxford : Clarendon Press, 1995. – 376 p. 87. Regulation (EEC) No 1612/68 of the Council of 15 October 1968 on freedom of movement for workers within the Community // Official Journal. – L. 257. – 19.10.1968. – P. 2–12. 88. Singl European Act, 17.02.1986 // Official Journal L 169 of 29.06.1987. 89. Storbeck J. Outline of a Balanced and Effective Internal Security Strategy for the European Union / J. Storbeck., M. Toussaint // European Journal of Crime, Criminal Law and Criminal Justice. – 2004. – Vol. 12, № 1. – P.1–13. 90. Temple Lang J. The principle of loyal cooperation and the role of the national judge in Community, Union and EEA law / J. Temple Lang // ERA-Forum. – 2006. – Vol. 7 (№ 4). – Р. 476–521. 91. The duties of cooperation of national authorities and courts and the Community institutions under Article 10 EC : Congress XIX FIDE. – Helsinki, 2000. – Vol. I – P. 373–426 ; Vol. IV. – P. 65–72. 92. The Treaty of Nice, 26.02.2001 // Official Journal C 80 of 10.02.2001. 93. The Treaty of Lisbon: an impact assessment. – 13 March 2008. – Volume I. – 198 p. 94. The Treaty of Rome, establishing the European Economic Community (EEC), signed in Rome on 25 March 1957 Електронний ресурс – Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/index.htm#founding. 95. Thym D. The Area of Freedom, Security and Justice in the Treaty Establishing a Constitution for Europe / D. Thym – 2004. – 27 p. 96. Treaty on European Union (Maastricht Treaty) of 07.02.1992. // Official Journal C191 of 29.07.1992.