Юридичний склад правопорушення. Види правопорушен

Содержание:Вступ 3 1. Поняття та склад правопорушення 4 2. Характеристика видів правопорушень 8 Висновки 11 Список використаних джерел 12  

Вступление:Юридичний склад правопорушення – одна із центральних проблем в юридичній науці, що має практичне значення. Вона сприяє виявленню ознак протиправних діянь, їх класифікації та встановлення справедливих санкцій. Визначення складу правопорушення допомагає правозастосовним органам чітко та правомірно кваліфікувати правопорушення в залежності від його складу, а також вживати адекватних їм заходів впливу. Склад правопорушення можна визначити як опис діяння, що розмежовується на дію або бездіяльність, для якого використовуються юридичні ознаки, що характеризують конкретне діяння як правопорушення. Склад правопорушення становить сукупність головних та визначальних ознак, що визначаються як типові та достатні для притягнення особи до відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає правову відповідальність. Для того, щоб виникли правовідносини відповідальності необхідні правові підстави – конкретні юридичні факти, які визначають наявність в діях особи складу правопорушення. Під юридичним складом розуміють сукупність ознак, за наявності яких протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення. До цих ознак належать: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Перелік даних ознак у складі правопорушення є достатньою та необхідною умовою для кваліфікації діяння особи. Це означає, що діяння тільки тоді визначається як правопорушення, коли воно містить всі ознаки його складу.    

Выводы:Прагнення України до інтеграції в Європейський Союз невід’ємно пов’язане не тільки з приведенням вітчизняного законодавства до світових стандартів, а й із вирішенням проблем правозастосування та правової охорони прийнятих норм права. Визначення, уточнення та поняття юридичного складу правопорушення є важливим доктринальним і законодавчим завданням вітчизняної правознавчої науки. Правопорушенням за законодавством України визначено соціально небезпечне або шкідливе, обов’язково протиправне, винне (умисне чи необережне) свідомо вольове діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного (правоздатного і дієздатного), осудного (з досягненням відповідного віку) суб’єкта. За вчинення правопорушення передбачена юридична відповідальність. Основними видами правопорушення є проступок (делікт) та злочин. Також правопорушення поділяються в залежності від ступеня суспільної шкідливості (небезпечності); від об’єкта посягань; суб’єкта вчинення протиправного винного діяння; в залежності від ознак об’єктивної і суб’єктивної сторони тощо. Розкриття юридичного складу правопорушень, виявлення прогалин чинного законодавства щодо уточнення ознак складу деліктів та окреслення шляхів вирішення проблем у сфері накладання відповідальності за скоєнні діяння, що визначаються правопорушеннями є основоположними завданнями сучасної юридичної теорії і практики.  

Литература:1. Бармак М. О. Основи права / М. О. Бармак. – Тернопіль : Астон, 2012. – 384 с. 2. Бєлікова О. В. Юридичний склад адміністративного правопорушення / О. В. Бєлікова // Держава і регіони. Серія : право. – 2013. – № 4 (41).– С. 22–28. 3. Кириленко Є. В. Поняття та склад адміністративних правопорушень: запрошення до дискусії / Є. В. Кириленко // Порівняльно-аналітичне право. – 2013. – № 3-1– С. 219–221. 4. Кириченко В. М. Правознавство: Модульний курс / В. М. Кириченко. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 328 с. 5. Правознавство : підручник / за відп. ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 848 с. 6. Самбор М. А. Правопорушення та проступок: до питання співвідношення понять в умовах розвитку законодавства про адміністративні та кримінальні правопорушення / М. А. Самбор // Юридична наука. – 2013. – № 8. – С. 39–48 7. Хуторянська Т. В. Загальна характеристика юридичного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 кодексу України про адміністративні правопорушення / Т. В. Хуторянська // Актуальні проблеми держави і права. – 2014. – № 3. – С. 91–96.