Порядок обрання депутатів до бундестагу Німеччини

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БУНДЕСТАГУ ЯК ЗАКОНОДАВЧОГО ОРГАНУ ВЛАДИ НІМЕЧЧИНИ 6 1.1. Історико-правовий аналіз представницьких органів влади Німеччини 6 1.2. Конституційно-правовий статус парламенту в Німеччині 12 1.3. Особливості здійснення повноважень парламентом Німеччини 16 РОЗДІЛ 2. ВИБОРЧА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ – ОСОБЛИВОСТІ ВИБОРІВ В НИЖНЮ ПАЛАТУ ПАРЛАМЕНТУ 19 2.1. Законодавчі основи виборів депутатів до Бундестагу Німеччини 19 2.2. Порядок розподілу місць у Бундестазі Німеччини 21 2.3. Процедура обрання Бундестагу Німеччини 25 ВИСНОВКИ 31 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33  

Вступление:Актуальність теми роботи. Наразі виборче право ФРН знаходиться на стадії свого вдосконалення. ФРН, слідуючи міжнародним принципам і стандартам в галузі виборчого права, в своєму Основному законі зафіксувала: «Всі державні рішення є похідними від волі народу Вони проводяться за допомогою виборів і голосування і через особливі законодавчі органи, виконавчі органи та правосуддя реалізуються». Однак, механізм правової реалізації цього принципу не досконалий. У ФРН після об’єднання була здійснена реформа виборчого законодавства, метою якої стало перетворення законодавчої бази виборчого права і виборчої системи в контексті поширення дії законодавства ФРН на територію колишньої НДР. Значення цих перетворень полягало в адаптації законодавчих норм ФРН до правових реалій об’єднаного простору з паралельною рецепцією досвіду подвійного посттоталітарного правового будівництва і одночасним підвищенням якості виборчого закону. Внаслідок цього, суспільство, стабілізувавши основні інститути й норми виборчого права, набуло стійкості в політичному житті; було забезпечено нормальне проведення виборів. На даному етапі розвитку виборчої системи ФРН в контексті практики реалізації права, крім закріплення в національних актах більш демократичних виборчих інституцій і механізмів, необхідним є забезпечення відповідних умов для їх безперешкодної реалізації, захисту та відновлення, особливо в умовах істотного зниження політичного впливу найбільших партій ФРН і посилення міжпартійної боротьби за розподіл мандатів. Це можливо шляхом розробки теоретичних проблем виборчого права, правильної постановки завдань і наукового пошуку шляхів їх вирішення. Німецький Бундестаг є вищим конституційним органом Федеративної Республіки Німеччина та єдиним державним органом, який безпосередньо обирається народом. Основні елементи Федерального виборчого закону існують з 1949 року, проте слід зазначити, що вони змінювалися рішеннями Федерального конституційного суду. Виборче законодавство в Німеччині багато в чому суперечливе. Німецьку виборчу систему в її нинішньому вигляді важко осмислити. Вона є сумішшю пропорційного, мажоритарного та федерального виборчого права. Навіть Федеральний конституційний суд розцінює її як «абсурдну» і частково не відповідну Конституції. Мажоритарна виборча система реалізується через «первинне» голосування (голосування за кандидатури у мажоритарних округах), пропорційне виборче право – через «вторинне» голосування (за партійні списки). Таким чином, досить актуальним є саме дослідження особливостей реалізації своїх виборчих прав громадянами Німеччини у законодавчий орган – Бундестаг, розгляд практичних аспектів проведення виборчого процесу та виявлення його основних рис. Значний внесок у дослідження проблематики парламентаризму і конституціоналізму в Німеччині вніс Е. Губер. Результатом його більш ніж тридцятирічної праці стало видання в 8 томах «Конституційної історії Німеччини 1789-1933 рр.». Крім того, Е. Губер є творцем тритомної хрестоматії, що включає практично всі нормативно-правові акти, релевантні для вивчення конституційної історії Німеччини з 1803 по 1933 рр. і короткі анотації до неї. Безпосередньо дослідженням становлення німецького парламентаризму займалися такі німецькі вчені, як В. Кессель, К. Клукс, М. Раух, Г. Ріттер, В. Троєю, В. Шлеттерер та інші. Окремі аспекти порушувалися в роботах Г. Аншютца, А. Арндта, Г. Біндера, Бекенферде, Г. Гельфрітца, Г. Герлаха, Гнайста, Ю. Гольфельда, Г. Мейера, Г. Мітайса, К. Перельса, Б. Рауекера, М. Зейделя, Т. Шідера, Є. Сменда, Ф. Шталя, К. Шульца, Тріпеля, Н. Улльріха, А. Фогельса, Фон Бейм, К. Шмітта, М. Штоллайса та ін. Метою роботи є дослідження особливостей формування Бундестагу Німеччини, дослідження його особливостей як законодавчого органу. Відповідно до обраної мети були поставлені такі завдання: ? здійснити історико-правовий аналіз представницьких органів влади Німеччини; ? дослідити конституційно-правовий статус парламенту в Німеччині; ? визначити особливості здійснення повноважень парламентом Німеччини; ? розглянути законодавчі основи виборів депутатів до Бундестагу Німеччини; ? встановити порядок розподілу місць у Бундестазі Німеччини; ? дослідити процедуру обрання Бундестагу Німеччини. Об’єктом дослідження є правові відносини, які виникають у сфері обрання Бундестагу Німеччини. Предметом дослідження є процедура обрання Бундестагу Німеччини. Методи дослідження. При написанні роботи були використані такі методи: загально-науковий, формально-логічний, історичний та діалектичний методи. Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.  

Выводы:Можливість участі громадян у вільних, справжніх і нефальсифікованих виборах, які проводяться на основі загального рівного виборчого права, є сьогодні невід’ємним елементом демократії в Федеративній Республіці Німеччині. Відповідно до вказаної конституційної норми активним виборчим правом володіють особи, які досягли вісімнадцяти років; пасивним виборчим правом володіє той, хто досяг повноліття. Деталі суб’єктивного виборчого права регулюються федеральним законом. Правом на участь у виборах депутатів Німецького Бундестагу, які згідно ст.39 Конституції обираються на чотири роки, мають всі німці незалежно від віросповідання, раси, освіти, статі, майнового стану або суми сплачуваних податків, без будь-якої дискримінації. Будь-який громадянин, що володіє виборчим правом, вільний вирішувати, чи скористається він ним чи ні. Участь у виборах для громадян ФРН не обов’язково. Право висувати кандидатів на виборах до Бундестагу мають політичні партії та особи, що володіють виборчим правом. Безпартійні особи можуть висувати свою кандидатуру тільки в мажоритарному виборчому окрузі. Подавати земельні списки можуть тільки партії. Вибір і висунення кандидатів на рівні федерації і федеральних земель проводиться практично тільки партіями. Організація виборів в Німецький Бундестаг законом покладено на Федерального керівника виборів. Федеральний керівник виборів і його заступник призначаються безстроково Міністерством внутрішніх справ ФРН. В продовження давньої традиції, висхідній до виборів у Рейхстаг (Reichstag), посаду Федерального керівника виборів доручається президенту Федерального статистичного відомства. Контроль за правильністю утворення виборчих округів здійснює постійно діюча Комісія з питань федеральних округів. Виборча система Німеччини, так само як і Основний Закон спрямована на запобігання повторенню помилок Веймарської республіки і забезпечення стабільного функціонування демократичного устрою. Ця мета досягається за допомогою наступних механізмів: ? при розробці Конституції було прийнято рішення відмовитися від прямих виборів президента; ? 5% введений бар’єр для партій, щоб уникнути попадання в парламент занадто великої кількості малих партій, які могли б паралізувати його роботу; ? прийнята змішана виборча система, яка ґрунтується на принципах відносності, пропорційності і рівності голосів; ? половина місць в бундестазі заповнюється депутатами одномандатних округів, і половина – представниками партій. При цьому визначальними для формування бундестагу є другі голоси, які віддаються за земельні списки партій; ? вибори в бундестаг і ландтаги розходяться по часу для того, щоб політика Федеративної республіки була менш залежною від земель. Проведена в 2013 р реформа розподілу місць в парламенті, з одного боку, усуває протиріччя, що існувало раніше і за рахунок «вирівнюючих» мандатів краще відображає переваги виборців, зберігаючи отримане в ході виборів процентне співвідношення між партіями. З іншого боку, вона може привести до значного збільшення чисельності Бундестагу і не виключає ймовірності виникнення «побічних» ефектів. Крім того, новий метод розподілу місць в парламенті дуже заплутаний і складний. Тому вже зараз в експертному співтоваристві Німеччини поширена точка зору про необхідність подальшого вдосконалення цього механізму і пропонуються альтернативні варіанти.  

Литература:1. Беляев А. Ю. Закономерности избирательного процесса, их использование в исследовательской практике / А. Ю. Беляев // Политика и Общество. – 2013. – № 6. – С. 104–107. 2. Бубе М. Система власти в Германии — парламентаризм как канцлерская демократия? / М. Буме // Парламентаризм в России и Германии: история и современность. М. : РОССПЭН, 2006. – 566 c. 3. Егорова М. О. Правовые основы деятельности Правительства ФРГ / М. О. Егорова, А. А. Ялбулганов // Правоведение. – 2006. – № 5. – C. 42–44. 4. Жалинский А. Э. Введение в немецкое право / А. Э. Жалинский, А. А. Рерихт. – М. : Спарк, 2001. – 767 с. 5. Кондрад Хессе. Основы конституционного права ФРГ / Хессе Кондрад. – М. : Юридическая литература, 2008. – 368 с. 6. Конституция ФРГ // Конституции зарубежных государств : учебн. пособие / В. В. Маклаков. – М. : Бек, 2002. – 592 с. 7. Кравченко О. А. Условия обеспечения конституционного принципа достоверности определения волеизъявления народа / О. А. Кравченко // Право и политика. – 2014. – № 11. – С. 104–107. 8. Лейбо Ю. И. Избирательная система Германии / Ю. И. Лейбо // Современные избирательные системы. – М., 2007. – Вып. 2: Аргентина, Германия, Швеция. – С. 107–189. 9. Ровинская Т. Пиратские партии: политический продукт информационного общества / Т. Ровинская // Мировая экономика и международные отношения. – 2012. – № 12. – С. 93–105. 10. Рудич С. Політичні партії Німеччини сьогодні / С. Рудич // Віче. – 2000. – № 8 (101). 11. Сарторі Джованні. Порівняльна конституційна інженерія: Дослідж. структур, мотивів і результатів / Джованні Сарторі ; пер. з 2-го англ. вид. – К. : АртЕк, 2001. – 212 с. 12. Система державного управління Федеративної Республіки Німеччина: досвід для України / авт.-упоряд. : Ю. В. Ковбасюк, С. В. Загороднюк, П. І. Крайнік ; за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка. – К. : НАДУ, 2010. – 76 с. 13. Топорнин Б. Н. Государственное право Германии. Сокращенный перевод немецкого семитомного издания. Том 1 / Б. Н. Топорнини ; отв. ред. Б. Н. Топорнин. – М. : Изд-во ИГиП РАН, 2004. – 312 с. 14. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм : навчальний посібник / В. Шаповал. – К. : Основи, 2003. – 143 с. 15. Шаповал В. Конституційні системи зарубіжних країн : Навчальний посібник / В. Шаповал. – К. : Вища школа, 2008. – 135 с. 16. Штерел-Май А. Федерализм в Германии / А. Штерел-Май. – М. : б.и., 2001. – 20 с. 17. Wagener K. Bundestagswahlen nicht repräsentativ: Bertelsmann-Studie zeigt Defizite der herrschenden Politikinszenierung / K. Wagener // Unsere Zeit. – 2013 – № 52. – P. 21–23.