Державні реєстри інформаційної системи.

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПЦІЯ СТВОРЕННЯ ЄДИНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ 5 1.1. Єдині та Державні реєстри Міністерства юстиції 5 1.2. Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів 8 1.3. Єдиний реєстр заборони відчуження об’єктів нерухомого майна 9 1.4. Єдиний реєстр захисних знаків та спеціальних бланків нотаріальних документів 12 РОЗДІЛ 2 ВИДИ РЕЄСТРІВ 16 2.1. Єдиний реєстр нотаріусів України 16 2.2. Єдиний реєстр доручень 18 2.3. Держаний реєстр застав нерухомого майна 20 2.4. Єдиний держаний реєстр об’єднань громадян та благодійних організацій 24 2.5. Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ 25 ВИСНОВКИ 29 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31  

Вступление:В умовах прискореного науково-технічного прогресу особливої актуальності набуває подальше впровадження інформаційних технологій у різні сфери, зокрема в правову. Державні реєстри перш за все є інформаційними ресурсами. Метою створення державних реєстрів інформаційної системи є забезпечення підвищення рівня правової захищеності населення України. Державні реєстри – своєрідна база даних, зведення відомостей. Тому питання правового регулювання діяльності таких реєстрів на сьогодні є актуальною. Метою курсової роботи є вивчення особливостей правовогорегулювання державних реєстрів інформаційної системи України, а також формулювання теоретичних висновків щодо перспективи розвитку державних реєстрів інформаційної системи в Україні. Для реалізації мети необхідно вирішити такі завдання: 1) дати загальну характеристику державних реєстрів інформаційних систем; 2) розглянути концепцію створення та види державних реєстрів інформаційних систем; 3) проаналізувати процес правового забезпечення державних реєстрів інформаційних систем. Об’єктом дослідження курсової роботи є нормативно-правове регулювання державних реєстрів інформаційних систем України. Предмет дослідження: діяльність державних реєстрів інформаційних систем України, їх поточний стан, перспективи розвитку і правове регулювання. Методи дослідження: порівняльного аналізу, графічний метод, загальнонаукові методи досліджень: аналітичні, статистичні. Стосовно ступеня наукової розробленості теми слід зазначити, що ці питання досить широко висвітлені в доктринальній юридичній літературі. Нормативну базу дослідження становлять міжнародні нормативно-правові акти на досліджувану тему, а також нормативно-правові акти України. Структура роботи: робота складається з вступу, двох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел, в якому міститься 20 найменувань.    

Выводы:У сучасному інформаційному суспільстві інформаційні технології проникають у всі сфери діяльності, в тому числі й у законодавство. В Україні створюються автоматизовані системи обліку інформації про осіб, майно, документи, яка створюється та ведеться державними органами з метою реалізації своїх функцій. Державні реєстри є складовою державних інформаційних ресурсів. Єдиний державний реєстр інформації – це єдиний каталог баз даних, реєстрів, послуг і інформаційних систем суб’єкта реєстру, метою якого є: опис інформаційних ресурсів, наявних в публічному секторі України, встановлення єдиних стандартів роботи з інформацією, координація інформаційних систем і надання допомоги їх послідовно розвитку, а також сприяння єдиної інформаційної політики та ефективного використання публічних ресурсів. Однією з найважливіших завдань для більшості державних реєстрів є накопичення, зберігання та обробка інформації для прийняття рішень державними службовцями, у тому числі при наданні публічних послуг. Єдина державна інформаційна система забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації, яка в ній міститься. Державні реєстри є важливим елементом розвитку України як сучасної держави. Відомості, що містяться в реєстрі, належать до державних інформаційних ресурсів і носять відкритий характер, за винятком інформації, віднесеної законодавством України до категорії обмеженого доступу. Розвиток держави в сучасних умовах пов’язаний передусім із запровадженням інформаційних технологій. Саме розвиток інформаційної сфери, зокрема інформаційних технологій та телекомунікацій, створює сприятливі умови для суспільного прогресу. На сьогодні державна інформаційна політика спрямована на стимулювання поглиблення процесів інформатизації, оновлення і створення нових сучасних телекомунікацій. Використання автоматизованих систем в управлінні підвищує якість і швидкість обробки та передачі інформації, потік якої постійно зростає. Інформатизація в органах державного управління забезпечує його раціональність і ефективність.    

Литература:1. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень : Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV // ВВР. – 2004. – № 51. – Ст. 553. 2. Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII // ВВР. – 1993. – № 39. – Ст. 383. 3. Порядок надання інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно : Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 // Офіційний вісник України. – 2016. – № 2. – Ст. 108. 4. Про запровадження Єдиного реєстру довіреностей та внесення змін і доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України : Наказ Міністерства юстиції України від 28.12.2006 № 111/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за № 1378/13252 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 52. – Ст. 354. 5. Про затвердження Інструкції про порядок та умови одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів : Наказ Міністерства юстиції України № 57/5 від 26.06.2002, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.06.2002 за № 546/6834 // Офіційний вісник України. – 2002. ¬– № 27. – Ст. 1306. 6. Про затвердження Положення про Спадковий реєстр : Наказ Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 831/19569 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 54. – Ст. 2155. 7. Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру нотаріусів : Наказ Міністерства юстиції України від 13.10.2010 № 2501/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.10.2010 за № 926/18221 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 82. – Ст. 289. 8. Дякович М. М. Нотаріальне право України : навч. посіб. / М. М. Дякович. – К. : Алерта, 2009. – 686 с. 9. Електронні послуги : практикум / С. П. Кандзюба, Р. М. Матвійчук. – К. : НАДУ, 2016. – 36 с. 10. Каранфілов М. С. Інформаційні системи в державному менеджменті: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / М. С. Каранфілов. – К. : КНЕУ, 2003. – 167 с. 11. Криницька Н. Державна реєстрація обтяжень рухомого майна для нотаріусів та пересічних громадян / Н. Криницька // Нотаріат для Вас. – 2006. – № 11. 12. Лаба О. В. До визначення переваг електронного діловодства / О. В. Лаба // Вісник Харківської державної академії культури. – Х. : ХДАК, 2012. – Вип. 38. – С. 95–101. 13. Литвин В. Стисло про головне у сфері державної реєстрації прав та їхніх обтяжень / В. Литвин // Нотаріат для Вас. – 2012. – № 26. – С. 26–28. 14. Нескороджена Л. Л. Реєстрація права власності громадян на новостворене нерухоме майно / Л. Л. Нескороджена // Юридична наука. – 2011. – № 2. – С. 90–98. 15. Правова інформатика : підручник / за ред. В. Дурдинця, Є. Мойсеєва, М. Швеця. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К. : Панот, 2007. – 254 с. 16. Романюк Я. М. Державна реєстрація правочинів : її суть та правове значення / Я. Р. Романюк // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 5. – С. 40–46. 17. Сіра В. О. Зміни в системі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Електронний ресурс / В. О. Сіра. – Режим доступу : http:// www.minjust.gov.ua/m/str_35369 18. Хіміч С. П. Проблеми проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно за законодавством України Електронний ресурс / С. П. Хіміч. – Режим доступу : http://ndippp.gov.ua. 19. Шаров Ю. П. Публічні послуги. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Ю. П. Шаров. – Т. 8: Публічне врядування. – Львів, 2011. – С. 491–493. 20. Шипунова О. В. Розвиток управлінських інформаційних систем / О. В. Шипунова // Інноваційна економіка. Всеукраїнський науково-виробничий журнал. – 2011. – № 1. – С. 32–35.