Выводы:Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Явище конкуренції має свої плюси й мінуси. До позитивних рис можна віднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, висока якість продукції, високу продуктивність праці, мінімізацію витрат, реалізацію принципу оплати праці за її якістю й кількістю, можливість регулювання з боку держави. До негативних наслідків – те, що перемога одних супроводжується тяжкою, а подекуди катастрофічною поразкою інших, застосування нечесних прийомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення і т.п.
Як показано в курсовій роботі, надмірна монополізація, поява конкурентної боротьби між монополіями, без відповідного контролю з боку держави може призвести до створення, так би мовити, "держав у державі", якими і є сучасні ТНК. Монополізм призводить до уповільнення науково-технічного прогресу, консервує низька якість продукції, роблять цю продукцію неконкурентноспроможною на світовому ринку, втрачаються стимули пошуку більш ефективних рішень при розв’язанні проблем організації виробництва.
Говорячи про негативні методи здійснення конкурентної боротьби необхідно зазначити, що конкуренції притаманне й таке явище, як промислове шпигунство. Звичайно, не можна заперечувати певну ефективність промислового шпигунства, наприклад він здійснює значний вплив на розвиток військово-промислового комплексу. Проте промислове шпигунство не може замінити розвитку в галузевих, державних і глобальних масштабах, не може замінити науково-дослідницькі роботи, відкриття, адже, якщо постійно користуватися чужим, вкраденим, то при цьому втрачається деякий власний потенціал розвитку, що зрештою веде до регресу.
В цілому ж, конкуренція має менше негативних ознак, ніж позитивних; конкуренція – значно менше лихо, ніж монополія, яка зловживає своїм панівним положенням в економіці.
Конкуренція – визначальна умова підтримання динамізму в економіці, за умов конкуренції створюється більше національне багатство при меншій вартості кожного виду продукції порівняно з монополією й плановою економікою.
Щодо конкуренції у сільському господарстві, то необхідно зазначити, що на сьогодні даній галузі необхідна підтримка держави, зокрема, у формі політики протекціонізму. Так як, якщо все ж таки ВРУ ратифікує договір про вступ до ВТО, то українські сільськогосподарські товаровиробники не зможуть гідно конкурувати з іноземними фірмами. А це може призвести до повного занепаду галузі.
Так що, конкуренція між українськими виробниками с/г продукції є, однак на світовому рівні умови конкурентної боротьби будуть не рівними. Тому перед державою стоїть не легке завдання відновлення села, зокрема сільського господарства, перехід до інноваційного розвитку економіки та формування ефективного законодавчо-правового поля щодо регулювання агропромислового комплексу.
Захистити свої інтереси, створити вигідні для себе організаційні форми господарського життя селяни здатні тільки об’єднано. Життєздатність українського села історично базувалася на згуртованості сільських громад. Нинішні реформи, базовані на поділі матеріальних цінностей, об’єктивно спрямовані на роз’єднання людей. Важливо, щоб у цей доленосний час селяни зуміли подолати відчуження, усвідомлюючи, що тільки об’єднаними, узгодженими зусиллями вдасться вирішити спільні завдання забезпечення зайнятості, раціонального використання землі, зміцнення місцевого сільгосппідприємства. Без цього село втрачатиме соціальні перспективи.