Проблеми розвитку конкуренції в сільському господарстві України

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні основи конкуренції 5 Розділ 2. Аналіз та оцінка конкуренції в сільському господарстві України 12 Розділ 3. Шляхи покращення конкуренції в сільському господарстві України 19 Висновки 32 Список використаної літератури 34

Вступление:Актуальність дослідження. Україна – велика аграрна держава. Її сільське господарство – одна з основних галузей матеріального виробництва, що відіграє важливу роль у житті суспільства. Тому відродження українського села і селянства є одним з найважливіших завдань нашої молодої незалежної держави. Важливим елементом цього відродження є створення селянських (фермерських) господарств, які є важливою частиною ринкового шляху розвитку українського сільського господарства. Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин, зокрема і у сільському господарстві, є поняття конкуренції (competition). Конкуренція – це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна боротьба – це динамічний процес. Он сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами. В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу. Створення конкурентного середовища й подолання монополізму є одним з найважливіших напрямів економічної реформи в Україні. Ще в Законі про економічну самостійність України (серпень 1990 р.) та в постанові Верховної Ради “Про проекти концепції та програми переходу Української РСР до ринкової економіки” (листопад 1990 р.) “передбачалося провести роздержавлення і приватизацію, створивши справжнє підприємницьке середовище і ринкову конкуренцію”. Проте здійснена в Україні приватизація ще не призвела до створення сприятливого для економічного зростання конкурентного середовища. Схоже на те, що “обмеження діяльності підприємств-монополістів для цього недостатньо, позаяк в наш час більше половини великих підприємств є монополістами у своїх галузях, і тому тільки приватизація, розкрупнення там, де це можливо, й зацікавленість у розвитку альтернативних недержавних виробництв може забезпечити нормальну конкуренцію на українському ринку». Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення особливостей та закономірностей розвитку конкуренції у сільському господарстві. Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі задачі: – охарактеризувати теоретичні основи конкуренції та сформулювати основні поняття; – проаналізувати та оцінити сучасний стан сільського господарства та його конкурентноздатність; – розробити рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення конкуренції в сільському господарстві України. Об’єктом дослідження є конкуренція економіки України в цілому. Предметом дослідження є проблеми розвитку конкуренції в сільському господарстві України. Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження слугував загальнонауковий діалектичний метод наукового пізнання, метод системного аналізу.

Выводы:Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Явище конкуренції має свої плюси й мінуси. До позитивних рис можна віднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, висока якість продукції, високу продуктивність праці, мінімізацію витрат, реалізацію принципу оплати праці за її якістю й кількістю, можливість регулювання з боку держави. До негативних наслідків – те, що перемога одних супроводжується тяжкою, а подекуди катастрофічною поразкою інших, застосування нечесних прийомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення і т.п. Як показано в курсовій роботі, надмірна монополізація, поява конкурентної боротьби між монополіями, без відповідного контролю з боку держави може призвести до створення, так би мовити, "держав у державі", якими і є сучасні ТНК. Монополізм призводить до уповільнення науково-технічного прогресу, консервує низька якість продукції, роблять цю продукцію неконкурентноспроможною на світовому ринку, втрачаються стимули пошуку більш ефективних рішень при розв’язанні проблем організації виробництва. Говорячи про негативні методи здійснення конкурентної боротьби необхідно зазначити, що конкуренції притаманне й таке явище, як промислове шпигунство. Звичайно, не можна заперечувати певну ефективність промислового шпигунства, наприклад він здійснює значний вплив на розвиток військово-промислового комплексу. Проте промислове шпигунство не може замінити розвитку в галузевих, державних і глобальних масштабах, не може замінити науково-дослідницькі роботи, відкриття, адже, якщо постійно користуватися чужим, вкраденим, то при цьому втрачається деякий власний потенціал розвитку, що зрештою веде до регресу. В цілому ж, конкуренція має менше негативних ознак, ніж позитивних; конкуренція – значно менше лихо, ніж монополія, яка зловживає своїм панівним положенням в економіці. Конкуренція – визначальна умова підтримання динамізму в економіці, за умов конкуренції створюється більше національне багатство при меншій вартості кожного виду продукції порівняно з монополією й плановою економікою. Щодо конкуренції у сільському господарстві, то необхідно зазначити, що на сьогодні даній галузі необхідна підтримка держави, зокрема, у формі політики протекціонізму. Так як, якщо все ж таки ВРУ ратифікує договір про вступ до ВТО, то українські сільськогосподарські товаровиробники не зможуть гідно конкурувати з іноземними фірмами. А це може призвести до повного занепаду галузі. Так що, конкуренція між українськими виробниками с/г продукції є, однак на світовому рівні умови конкурентної боротьби будуть не рівними. Тому перед державою стоїть не легке завдання відновлення села, зокрема сільського господарства, перехід до інноваційного розвитку економіки та формування ефективного законодавчо-правового поля щодо регулювання агропромислового комплексу. Захистити свої інтереси, створити вигідні для себе організаційні форми господарського життя селяни здатні тільки об’єднано. Життєздатність українського села історично базувалася на згуртованості сільських громад. Нинішні реформи, базовані на поділі матеріальних цінностей, об’єктивно спрямовані на роз’єднання людей. Важливо, щоб у цей доленосний час селяни зуміли подолати відчуження, усвідомлюючи, що тільки об’єднаними, узгодженими зусиллями вдасться вирішити спільні завдання забезпечення зайнятості, раціонального використання землі, зміцнення місцевого сільгосппідприємства. Без цього село втрачатиме соціальні перспективи.

Литература:1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К.: "Феміна", 1996. - 64 с. 2. Земельний кодекс України.//ВВР - 1993. — № 10 - С. 79. 3. Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок". / Економіка АПК. - 1999. - № 2. - с. 63. 4. Указ Президента “Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва”. Урядовий кур'єр. -2000. - № 13. - 25.01. - с. 4. 5. Указ Президента “Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств”. Урядовий кур'єр. - 2000. - № 56. - 28.03. - с.10. 6. Указ Президента Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників” / Економіка АПК. - 1999. - № 2. - с.76. 7. Указ Президента “Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” / Бібліотека "Закон і бізнес" - 2000. - № 18 - 19. -с.26. 8. Указ Президента “Про приватизацію та аренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності”. / Бібліотека "Закон і бізнес" - 2000 -№18-19.-с.25. 9. Указ Президента “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва”. / Бібліотека "Закон і бізнес" - 2000. - № 18 - 19. -с.24. 10. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. -К.:УЗМН, 2003.-512 с. 11. Галушко В.П. Економіка світового сільського господарства. - К.: НАУ, 2002. -514 с. 12. Герасимчук А.А., Куценко О.М., Писаренко В.М., Рабштина В.М. Соціально-економічні проблеми аграрної сфери виробництва: Конспекти лекцій. - К.:НМК ВО, 2000 р.-№10.-С. 79. 13. Економіка підприємств /навчальний посібник/ за ред. П.С. Харіва - Тернопіль: Економічна думка, 2000.– 441с. 14. Здоровцов О.І. та ін. Економіка сільського господарства: Підручник. - К.: Вища школа., 2001. - 415 с. 15. Кочерга С.В. Зміна власності - крок до ринкових перетворень.// Актуальні проблеми природничих і гуманітарних наук /Збірник наукових праць молодих вчених/ - Полтава: Полтава, 2001. - С. 213-216. 16. Крисанов Д. Пріоритети аграрної сфери та їх реалізація в умовах економічної кризи /на рос.мові/. //ЕУ. — 2001. – № 2. — С. 55-64, 17. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. -К.: Вища школа., 2004.-415 с. 18. Основи економічної теорії / За ред. Мочерного С.В. - К.: Видавничий центр "Академія", 2001. -464 с. 19. Павчак В.А. та ін. Економіка сільського господарства Навч. Посібник /В.А. Павчак, Р.А.Іванук, В.Г. Поплавський; за ред. В.А. Павчака. - К.: Вища школа, 2001.– 241с. 20. Павчак В.А. та ін. Економіка сільського господарства: навч. Посібник. - К.: Вища школа, 2002 - 3398 с. 21. Петюх В.М. Ринкова економіка. К.: Урожай, 2001. - 432 с. 22. Підприємництво в аграрній сфері економіки / За ред. Саблука П.Т. - К.: УАЕ, 2000. -514 с. 23. Прейгер Д. Сільське господарство України: вчора, сьогодні, завтра. //ЕУ. -2004. -№12. - С. 48-52. 24. Рубан Ю. Методологічні та методичні питання створення концепції розвитку сільського господарства .//ЕУ. - 2001. -№1. - С. 50-54. 25. Самуельсон П. Економіка: Підручник. - Львів. Світ. 2001. -495 с. 26. Янушевич В.М., Шовкун І.А. Стан перспективи розвитку малого підприємництва в аграрному секторі України.//Реформування економіки України. – Київ, 2004. — С. 82-88.