Выводы: ВИСНОВКИ
У дипломній роботі на тему «Внутрішній державний борг» наведено узагальнення й поглиблено теоретичні та практичні аспекти управління державним боргом України. Отримані науково-теоретичні та практичні результати дозволяють дійти таких висновків.
1. У результаті дослідження, за відсутності єдиного наукового трактування державного боргу у вітчизняній науці, узагальнено дефініцію «державний борг», яку подано в такій редакції: «це сума боргових зобов’язань держави перед іноземними кредиторами, включаючи зобов’язання за державними гарантіями, з урахуванням відсотків за користування позичками, що підлягають сплаті у встановлені строки, згідно з принципами кредитування». Узагальнено особливості державного боргу, а саме: в основі змісту державного боргу лежать кредитно-фінансові відносини з приводу залучення державою додаткових фінансових ресурсів, тобто здійснення запозичень; позичальником і боржником у цих відносинах є держава; формою державних запозичень є державні цінні папери; позичкові ресурси – це тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних організацій. Систематизовано функції державного боргу, серед яких виокремлено: фіскальну, регулюючу, валютно-фінансову та перерозподільну функції. Визначено, що для ефективного управління державним боргом необхідно дотримуватись таких основних принципів: зниження ризиків, прозорості, зберігання фінансової незалежності, безумовності, оптимальності структури.
2. Проведено типологізацію державного боргу за такими класифікаційними ознаками, як: за сферою розміщення, за ступенем охоплення державних боргових зобов’язань, за позицією уряду щодо залучення кредитних ресурсів, за наявністю гарантій уряду, за видом отримувача кредитних ресурсів, за типом боргового зобов’язання, залежно від типу кредитора, за видом валюти боргу, за терміном погашення боргів та емітентом державних боргових зобов’язань тощо. Розглянуто проблеми забезпечення ефективної системи управління борговою безпекою держави з позицій вдосконалення методологічних засад оцінювання її рівня. Проаналізовано основні методики оцінювання боргової безпеки у світовій практиці, а саме: традиційний аналіз витрат-ризиків, стрес-тестування, оцінювання фіскальної волатильності, а також проведено порівняння основних боргових індикаторів і їх граничних значень у працях вітчизняній вчених. Визначено недоліки інтегрального оцінювання боргової безпеки держави. Виходячи з потреби виявлення наявних зон вразливості фінансової системи, сумарний рівень боргової безпеки запропоновано визначати на основі оцінки окремих рівнів ризиків і джерел потенційних загроз борговій стійкості держави.
3. Розкрито зміст трактування поняття «управління державним боргом», а також визначено складові елементи механізму управління державним боргом. Визначено складові механізму управління державним боргом, зокрема увага приділена таким його блокам, як нормативно-правове забезпечення, регулювання державного боргу, методи управління, боргові інструменти, боргові важелі тощо. Розглянуто питання управління державним боргом у рамках Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2017–2019 рр. та Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2018–2020 рр., зокрема увага акцентована на: оптимізації структури державного боргу в розрізі валют і відсоткових ставок, що дасть змогу мінімізувати відповідні ризики; мінімізації ризиків, пов’язаних із рефінансуванням боргу та утриманням середньозваженого строку до погашення боргових зобов’язань держави; запобіганні виникненню пікових навантажень на державний бюджет, що пов’язані зі здійсненням платежів за державним боргом; підвищенні рівня ліквідності державних боргових цінних паперів, що дасть змогу підвищити попит на них з боку інвесторів тощо.
4. У дипломній роботі розкрито причини виникнення державного боргу, узагальнено фактори впливу на нього в теоретичному та практичному аспектах і запропоновано заходи щодо удосконалення управління борговими процесами в державі. Результати дослідження свідчать про складність управління державним боргом і необхідність забезпечення його ефективності. Серед основних проблем головна увага акцентована на збільшенні державних видатків без відповідного зростання державних доходів; циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки; скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного корегування (зменшення) державних витрат; вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів, з метою завоювання популярності виборців та збереження влади; хронічний дефіцит Державного бюджету; перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів; дискреційна фіскальна політика направлена на зменшення податкового навантаження без відповідного скорочення державних витрат тощо. Це вимагає врахування значної кількості факторів впливу, якісного обліку, контролю та постійного моніторингу структури та динаміки державного боргу.
5. Розглянуто та проаналізовано динаміку і структуру державного боргу України та проблеми його управління у 2016–2018 рр. За результатами дослідження встановлено, що станом на 30.06.2018 р. обсяг державного і гарантованого державою боргу досяг величини 1998,6 млрд грн (76,29 млрд дол. США), з якого 86,7% припадало на прямий державний борг, а 13,3% – на борг, гарантований державою. У структурі загальної суми боргу 61,8% припадало на державний і гарантований державою зовнішній борг, а 38,2% – на внутрішній борг. Серед МФО у найбільших обсягах нашу державу кредитували Міжнародний валютний фонд (сума прямого боргу – 4,2 млрд дол. США і гарантованого боргу – 6,8 млрд дол.), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (4,9 млрд дол. і 0,5 млрд дол., відповідно) та ЄС (3,3 млрд дол. США). Відносно доходів бюджету, державний і гарантований державою борг станом на 31.12.2017 р. сягнув позначки 270%, а станом на 30.06.2018 р. – 222,5%, що також перевищувало гранично допустимий рівень у 200%. Валовий зовнішній борг України, який включає як державний, так і корпоративні борги, у 2017 р. складав 217,6% експорту, а в 1-ому кварталі 2018 р.– 216,2 % експорту, у той час як гранично допустиме значення для країн з низькими і середніми доходами становить 200%. Так, станом на 30 червня 2018 р. частка боргових зобов’язань, номінованих у гривні, становила 32% загальної суми державного та гарантованого боргу.
6. У дипломній роботі підкреслюється, що обслуговування державного боргу й управління ним в Україні регламентується в Програмі управління державним боргом на 2018 р. За результатами проведеного аналізу встановлено, що упродовж останніх 10 років фінансування Державного бюджету за борговими операціями, зазвичай, мало додатній знак і робило свій внесок до загального фінансування дефіциту. Визначено, що у І півріччі 2018 р. була порушена вказана закономірність, і сума погашення державного боргу на 17,9 млрд грн перевищила обсяг державних запозичень. Найбільшу питому вагу в обслуговуванні державного внутрішнього боргу протягом 2018 р. матимуть виплати за ОВДП 2017 р. у сумі 42596,2 млн грн (у тому числі 30366,8 млн грн за ОВДП, випуск яких здійснено у 2017 р. у рамках проведення правочину з державним боргом шляхом обміну ОВДП, що перебували у власності Національного банку), ОВДП 2016 р. у сумі 16513,0 млн грн і за ОВДП 2014 р. у сумі 9904,5 млн грн. Щодо відповідно кінцевої точки боргового обслуговування, то в 2045 р. заплановано 17,39 млрд грн, а обслуговування боргу зокрема складе 3,52 млрд грн.
7. Розглянуто основні аспекти, пов’язані з управлінням державними борговими зобов’язаннями в зарубіжних країнах. Основну увагу приділено ідентифікації головних елементів політики управління державним боргом у країнах – членах Європейського Союзу, кожна з яких має особливості. Визначено ключові елементи методики управління державними борговими зобов’язаннями в контексті розроблених і встановлених завдань щодо зменшення боргового навантаження на державний сектор економіки в країнах – членах ЄС. Обґрунтовано доцільність використання політики боргового управління у досліджених країнах, із урахуванням наслідків реалізації боргової політики. Розглянуто агентську, банківську та урядову моделі управління державними запозиченнями у країнах ЄС.
8. Досліджено реструктуризацію державного боргу України перед приватними кредиторами в 2015 р. Проаналізовано передумови виникнення проблеми заборгованості, умови проведеної реструктуризації та зроблено порівняння зі світовою практикою проведення реструктуризації. Визначено, за яких умов відбуватимуться виплати за інструментами відновлення вартості. У рамках написання дипломної роботи окреслено, що в обслуговуванні державного зовнішнього боргу у вказаному періоді найбільшу питому вагу матимуть виплати за реструктуризованими ОЗДП 2015 р. у сумі 27306,2 млн грн, за ОЗДП 2017 р. – у сумі 6660,5 млн грн, за кредитами МВФ – у сумі 5203,8 млн грн і за кредитами МБРР – у сумі 3105,5 млн грн.
9. Окреслено складові елементи, з яких має складатися ефективна система управління державним зовнішнім боргом України, а саме: законодавче забезпечення боргової політики держави; управління борговими ризиками; оптимізація структури боргового портфеля держави; моніторинг кон’юнктури на кредитних ринках і забезпечення постійного зв’язку з основними кредиторами держави; активне управління державним зовнішнім боргом; сприяння розвитку національного ринку державних цінних паперів з метою часткової переорієнтації із зовнішніх державних запозичень на внутрішні. Запропоновано шляхи покращення процесу управління державним зовнішнім боргом України. Виділено, що особливо важливим у рамках проведення активного управління державним боргом має стати збільшення частки державного боргу в національній валюті, продовження середнього строку до погашення та забезпечення рівномірного графіка погашення державного боргу, залучення довгострокового пільгового фінансування, продовження розвитку міцних взаємовідносин з інвесторами та подальше удосконалення політики управління державним боргом тощо.