Огляд новітніх методик, підходів та технологій в подоланні заїкання

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФЕНОМЕНУ ЗАЇКАННЯ ЯК ЛОГОПЕДИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ 8 1.1. Стан дослідження проблеми заїкання у психолого-педагогічній літературі 8 1.2. Причини, симптоми і види заїкуватості 16 1.3. Патогенетичні механізми заїкання 35 Висновки до І розділу 48 РОЗДІЛ ІІ. ІННОВАЦІЙНІ ТА НЕТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИКИ КОРЕКЦІЇ ЗАЇКАННЯ 51 2.1. Сучасні методики і технології корекції заїкання у дітей 51 2.2. Аналіз досвіду українських логопедів з використання новітніх методик і технологій у подоланні заїкання дітей 74 Висновки до ІІ розділу 85 РОЗДІЛ ІІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ, ЩО СПРЯМОВАНІ НА КОРЕКЦІЮ ЗАЇКАННЯ, ІЗ ЗАСТОСОВУВАННЯМ НОВІТНІХ МЕТОДИК 87 3.1. Діагностика труднощів зв’язного мовлення у дітей із заїканням 87 3.2. Практичні рекомендації для корекційної роботи з заїкуватими дітьми з використанням новітніх методик 99 Висновки до ІІІ розділу 112 ВИСНОВКИ 115 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 120 ДОДАТКИ 132

Вступление:  Актуальність дослідження. Важко переоцінити роль мовлення в процесі психічного та соціального розвитку людини. Мовлення – один з найпотужніших факторів та стимулів розвитку дитини в цілому. Воно впливає на формування особистості, вольових рис, характеру, поглядів, переконань, організовує взаємодію людини із оточуючим соціальним середовищем. Але на сьогоднішній день, суспільство все більше потерпає від вад, пов’язаних з розладами мовлення. Заїкання – одне з найпоширеніших розладів мовлення, що зазвичай виникає в ранньому дитинстві і за відсутності необхідної допомоги може зберігатися довгі роки. Не дивлячись на численні праці, в яких дослідники різних часів намагалися знайти шляхи для його подолання (Л. Бєлякова, В. Гіляровський, Р. Левіна, А. Лібман, С. Ляпідевський, Г. Неткачев, Є. Рау, В. Селіверстов, І. Сікорський, Ю. Флоренська, М. Хватцев, та ін.), ця проблема й досі залишається маловивченою. Заїкання є одним із найскладніших мовленнєвих розладів, що приховує ще багато нерозв’язаних проблем. Дану проблему інтенсивно вивчали і висвітлювали в науковій літературі протягом багатьох років такі видатні вчені, як Н. Асатіані, Л. Бєлякова, С. Дьякова, Р. Левіна, С. Ляпідєвський, Г. Неткачев, В. Гіляровський, І. Сікорський та ін. Наукова розробка проблеми заїкання у вітчизняній логопедії пов’язана з іменами відомих психіатрів В. Гіляровського, Н. Неткачева, І. Сікорського та ін. Проблему заїкання можна вважати однією з найбільш найдавніших в історії розвитку вчень про розлади мовлення. У літературі минулого зустрічалися дуже різноманітні тлумачення механізмів заїкання. Це пояснюється і рівнем розвитку науки, і позиціями, з яких різні автори підходили і підходять до вивчення цього мовного розладу. Ще на початку ХХ ст. зарубіжні дослідники Т. Гепфнер і Е. Фрешельс зауважували, що специфічною основою виникнення заїкання є той психічний стан, на основі людина усвідомлює розлад мовлення. Пізніше вчені Н. Власова, А. Смірнова, Ю. Флоренська, М. Хватцев та інші також наголошували на визначальній ролі зафіксованої уваги заїкуватої особи на своїй мовленнєвій ваді. Заїкання – це порушення темпо-ритмічної організації мовлення, зумовлене судомним станом м'язів мовного апарату (А. Арутюнян, Г. Волкова, Б. Драпкін, Ю. Некрасова, Є. Оганесян, та ін.). У міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду під кодом Р 98.5 стоїть заїкання, що є дискоординаційним судомним порушенням мовлення. Клінічні прояви заїкання зводяться до розладів плавності, злитності мовлення, темпоритмічної організації. Вони мають форму специфічних заїкань, зумовлених судомним станом м'язів мовленнєвого апарату (Л. Бєлякова). Заїкання розвивається в тісній взаємодії з особистісними та поведінковими порушеннями і багато в чому залежить від нервово-психічного стану, що обумовлює складну симптоматику і власне мовні порушення. Зміни в нервово-психічному стані часто пов'язані не тільки з появою заїканням, але й з особливостями розвитку індивіда. На сучасному етапі розвитку логопедії інтерес до проблеми не знижується, більше того, починаючи з 1994 року регулярно проходять Міжнародні симпозіуми, присвячені тільки проблеми заїкання. Ці наукові конгреси збирають більше тисячі вчених з країн усього світу. Регулярно видається міжнародний спеціальний журнал "Fluen y Disorders" ("Порушення плавності"), який також присвячений цій монопроблемі. У вітчизняній логопедії розроблено оригінальний підхід в оцінці клінічної картини заїкання. Виділення двох клінічних форм заїкання – невротичної й неврозоподібної – забезпечує точнішу оцінку не тільки судомних проявів у мовленні заїкуватої дитини, а й особливості її особистості, як у початковий період розвитку заїкання, так і при його хроніфікації. Крім судомних запинок, заїкання включає в себе порушення вищої нервової діяльності, пов'язані в одних випадках з органічним ураженням ЦНС, в інших випадках – з невротичною реакцією, яка спостерігається при заїканні і викликає, як правило, вторинну невротизацію як реакцію особистості на основі захворювання, що робить заїкання складним патологічним процесом, який може супроводжувати людину все її життя. Заїкання – один з найбільш важких дефектів мовлення, який важко усунути, адже травмує психіку дитини, заважає мовному спілкуванню, ускладнює стосунки з оточуючими, особливо в дитячому колективі (Л. Бєлякова, Є. Дьякова, А. Кравченко, В. Кондратенко, З. Ленів і багато інших). В даний час вважається загальновизнаним, що усувати заїкання потрібно відразу ж, як тільки воно виникне. Чим більше часу проходить з моменту початку заїкання, тим частіше воно переходить у важкий, стійкий дефект і тягне за собою зміни у психіці дитини. Крім того, заїкання позбавляє дитину нормальних умов спілкування і часто перешкоджає його успішному навчанню. Тому даний дефект важливо усунути ще до вступу дитини до школи. В даний час від логопеда вимагається не тільки знання практичних прийомів корекції мови при заїкуватості, але й розуміння цілісної клінічної та психолого-педагогічної картини цього складного патологічного стану, а також знань клінічних проявів невротичних і неврозоподібних станів. Тільки за цієї умови можуть бути правильно інтерпретовані психофізіологічні, психологічні та психолого-педагогічні дані про заїкуватих дітей, що і визначає напрямок реабілітаційних, а також профілактичних заходів. Безперечна актуальність теми та її недостатня розробленість, обґрунтували вибір теми магістерського дослідження: «Огляд новітніх методик, технологій, підходів подолання заїкання». Мета дослідження – здійснити огляд та проаналізувати ефективність впровадження новітніх методик, підходів, технологій подолання заїкання у роботи українських логопедів з дітьми дошкільного віку. Для досягнення позначеної мети визначено такі завдання: 1. Визначити стан дослідження проблеми заїкання у психолого-педагогічній літературі; 2. Проаналізувати сучасні інноваційні та нетрадиційні методики і технології корекції заїкання у дітей; 3. Вивчити досвід українських логопедів з використання новітніх методик і технологій у подоланні заїкання дітей; 4. Провести експериментальне дослідження труднощів зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку із заїканням; 5. Розробити практичні рекомендації для корекційної роботи з використанням новітніх методик подолання заїкання у дітей дошкільного віку. Об'єкт дослідження – мовленнєве порушення – заїкуватість. Предмет дослідження – огляд новітніх методик, технологій та підходів для подолання заїкання у дітей дошкільного віку. Методи дослідження: - теоретичні (аналітико-теоретичні): вивчення психолого-педагогічної літератури з теми дослідження; систематизація отриманої інформації; вивчення передового педагогічного та логопедичного досвіду з апробації новітніх методик, технологій, підходів подолання заїкання у дітей дошкільного віку; - експериментальні: метод констатувального експерименту з використанням дослідницької методики; якісний та кількісний аналіз отриманих даних. Експериментальна база дослідження: заклад дошкільної освіти №576 «Злагода», м Київ (дитячий садок для дітей з важкими порушеннями мовлення). Вибірку дослідження склали 12 опитуваних дітей молодшого дошкільного віку (3-4 роки). У всіх опитуваних встановлений діагноз заїкання. Серед дошкільників були 8 хлопчиків та 4 дівчаток. Теоретичне значення і наукова новизна роботи полягає в уточненні особливостей використання новітніх методик, технологій, підходів у подоланні заїкання у роботі корекційних педагогів та логопедів; узагальненні досвіду українських логопедів з використання новітніх методик і технологій у подоланні заїкання дітей дошкільного віку. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання розроблених практичних рекомендацій для корекційної роботи з заїкуватими дітьми з використанням новітніх методик у діяльності логопедів закладів дошкільної освіти. Структура та обсяг роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел та додатків.  

Выводы: Здійснюючи огляд новітніх методик, технологій, підходів подолання заїкання відповідно до поставлених завдань дослідження сформували наступні висновки: 1. Визначаючи стан дослідження проблеми заїкання у психолого-педагогічній літературі, встановили, що заїкання у дітей – це специфічне порушення темпу, ритму мовлення, дихання, і плавності голосу, що викликається судомами м’язів язика, губ та гортані (мовленнєвого апарату). Основним дефектом заїкання є розлад мовлення, при якому плавний його перебіг переривається мимовільними затриманнями вимови при повторенні звуків, складів, слів. Найчастіше заїкання виникає у дошкільному віці від 2 до 5 років у вразливих та збудливих дітей, і зустрічається приблизно у 2-4 рази частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток. Серед психологічних та соціальних причини виникнення заїкання виділяються короткочасна або тривала психологічна травма (переляк, страх), також до заїкання у дитини може призвести неправильне виховання в сім`ї; хронічні конфліктні переживання або нерозв`язані конфліктні ситуації; сильні раптові потрясіння, які викликали афективну реакцію – стан жаху чи навпаки – стан надмірної радості; неправильне формування мовлення в дитинстві: мовлення на вдиху, швидкоговоріння, порушення звуковимови, швидке нервове мовлення батьків тощо. Значно менше на виникнення заїкання впливає одночасне оволодіння в ранньому віці кількома мовами та переучування ліворукості дитини. Для дітей, які заїкаються, характерна вразливість, беззахисність, тривожність, сугестивність. У них відзначаються фонетико-фонематичні і лексико-граматичні порушення, їм властиві труднощі і проблеми словесного наголосу, невідповідна інтонація, порушений ритм і темп вимови, висота і тембр голосу, пов’язані з мовними намірами й емоційним станом дошкільників із заїканням. Вказано, що заїкання може мати невротичну та неврозоподібну форми, пов’язані із характером первинного ураження нервової системи дитини. Ці відомості варто враховувати при розробці корекційних та реабілітаційних заходів, адже успішна практична робота можлива тільки за умов ретельної клінічної і психолого-педагогічної диференціації заїкання. 2. Проаналізувавши сучасні інноваційні та нетрадиційні методики і технології корекції заїкання у дітей, встановили, що поширеним є комплексний підхід до подолання заїкання, під яким розуміють лікувально-психолого-педагогічний вплив на різні аспекти психофізичного стану дитини, яка заїкається. Розглянуто відомі методики подолання заїкання, запропоновані Г. Волковою, Н. Власовою, Є. Рау, Н. Чевельовою та ін., які стали основою для подальших розробок методик логопедичної та корекційно-розвивальної роботи з заїкуватими дітьми. Серед сучасних інноваційних методик корекційної роботи з заїкуватими дітьми розглянуто методики подолання заїкання дітей засобами музично-дидактичних ігор (Л. Журавльова); засобами театральної діяльності (Л. Бегас); засобами логоритміки та використання ігор з водою і піском (Н. Петренко). Приділено увагу комплексній системі роботи з корекції заїкання в дошкільників за авторством А. Кравченко, який поєднує традиційну логопедичну діяльність з дихальною та артикуляційною гімнастикою, логоритмікою, методикою точкового масажу, аутогенним тренуванням. 3. Вивчаючи досвід українських логопедів з використання новітніх методик і технологій у подоланні заїкання дітей, звернули увагу на те, що заїкання долається комплексним корекційним впливом, тому логопедичні заняття повинні проводитися паралельно з роботою психолога, психотерапевта, невропатолога та супроводжуватися допомогою дитині в сім`ї та освітньому закладі. При цьому змістом логопедичної корекційно-розвивальної роботи при заїканні дітей є: розвиток вільного самостійного мовлення; виховання правильних навичок мовлення з поступовим ускладненням форм мовленнєвого спілкування; усунення недоліків звуковимови; корекція відхилень у процесах, які пов’язані із мовленнєвим актом (уваги, пам’яті тощо); розвиток навичок мовленнєвого контакту з оточуючими у будь-яких ситуаціях. Важливим аспектом впровадження інноваційних методик корекції заїкання у роботу логопеда із дошкільниками вважаємо врахування складності порушення мовлення у кожної дитини, а також створення сприятливої атмосфери на заняттях, встановлення довіри, забезпечення психологічного комфорту для вихованців. 4. Відповідно до четвертого завдання проведено експериментальне дослідження труднощів зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку із заїканням. На основі результатів діагностичного обстеження дошкільників із заїканням встановили наступні труднощі розвитку їх зв’язного мовлення: - більшість дітей мають низький рівень розвитку зв’язного діалогічного (58,3%) та зв’язного описового мовлення (66,7%), відрізняються не здатністю зрозуміло пояснювати свою думку, адекватно відповідати на поставлені завдання, пов’язати декілька речень в послідовне висловлювання. У них спостерігається недостатня сформованість складової структури та звуконаповнюваності слів, недоліки перцептивного сприймання зображень, які позначають слова, труднощі прогнозування на фонологічному рівні. - для 66,7% дітей властиві низькі показники мовленнєвого розвитку, вони мають недостатньо розвинені комунікативні та лінгвістичні властивості мовлення, не здатні до вияву творчості у спілкуванні з дорослим та однолітками, не здатні до побудови зв’язного повідомлення, сюжетної історії (навіть із 1-2 речень, в яких би відображались наступність і послідовність розвитку подій). Також з’ясували такі недоліки розвитку зв’язного мовлення дошкільників із заїканням: недостатній запас слів; невміння самостійно виділити головні властивості та ознаки об’єкта; невміння встановити послідовність викладення виявлених ознак; складність утримання в пам’яті цієї послідовності, що є планом розповіді, опису; копіювання зразка розповіді вихователя чи дітей з відносно високим рівнем розвитку; відмова дитини взагалі відповідати під час описових та творчих розповідей, що свідчить про не сформованість, недосконалість психічних процесів. Отримані результати діагностичного обстеження розвитку зв’язного мовлення у дошкільників із заїканням підтвердити потребу проведення з ними корекційно-розвивальної роботи у даному напрямі. Цінним у даній роботі вважаємо використання новітніх методик корекції заїкання, які комплексно сприяють мовленнєвому розвитку дітей та допомагають подолати заїкання. 5. Відповідно до завдань дослідження розробили практичні рекомендації для корекційної роботи з використанням новітніх методик подолання заїкання у дітей старшого дошкільного віку. Вказали, що розуміння механізмів виникнення заїкання та багатогранність особливостей його виявів визначає необхідність комплексного методу його подолання, що передбачає лікувально-педагогічний вплив на різні сторони психофізичного стану дитини, яка заїкається, різними засобами та зусиллями різних фахівців. Тому рекомендуємо використовувати елементи методик В. Любашиної, Ю. Рібцун, Г. Чулкової, які приділяють значну увагу розвитку діалогічного та описового зв’язне мовлення дошкільників за допомогою різних типів мовленнєвих вправ, побудованих на основі ігрових ситуацій. Також доцільною до застосування вважаємо методику дихальної гімнастики А. Стрельнікової, на основі якої побудовані методики корекційно-розвивальної роботи із дітьми із заїканням з використанням дихальних вправ (Н Петренко, А. Погосян). Цінною вважаємо новітню методику формування усного зв’язного мовлення дошкільників із порушеннями мовлення Г. Парфьонової, яка пропонує поєднувати ігрові та дихальні вправи, спеціальні корекційні завдання із елементами казкотерапії. Відповідно до вказаного для корекційно-розвиткової роботи з дітьми дошкільного віку із заїканнями ми запропонували підбірку дидактично-ігрових завдань, дихальних вправ, надали практичні рекомендації щодо використання новітніх методик логокорекційної роботи із ними. За умови комплексного застосування елементів вищеназваних новітніх методик корекції заїкання з використанням дидактично-ігрових завдань, дихальних вправ, залученням елементів казкотерапії, з послідовним поєднанням їх із лікувально-відновлювальними процедурами можна забезпечити успішне подолання заїкання у дошкільників.

Литература:  1. Арнаутова Л. В. Корекція заїкання у вітчизняній та зарубіжній практиці / Л. В. Арнаутова // Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки) : зб. наук. пр. Вип. 9. Т. 1 / редкол. : В. І. Бондар та ін.]. – Кам'янець–Подільський : Медобори–2006, 2017. – С. 5–14. 2. Архипова Е. Ф. Логопедическая работа с детьми раннего возраста / Е. Ф. Архипова. – М.: АСТ: Астрель, 2006. – 222 с. 3. Асланова С. Р. Показатели наплавности речи у детей дошкольного возраста как фактор риска заикания: автореф. дисс. канд. пед. наук: 13.00.03 / С. Р. Асланова. – М., 2001. – 18 с. 4. Ахутина Т. В. Методология нейропсихологического сопровождения детей с неравномерностью развития психических функций / Т. В. Ахутина, Н. М. Пылаева // Школа здоров’я. – 2002. – No 4. – С. 10–12. 5. Бакун Л. Б. Адаптація дітей дошкільного віку із заїканням до умов навчання у загальноосвітній школі / Л. Б. Бакун // Вісник Кам’янець–Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Корекційна педагогіка і психологія / за ред. С.П. Миронової, Н.С. Гаврилової. – Вип. 6. – Кам’янець–Подільський: ПП Медобори–2006, 2015. – С. 9–14. 6. Балаховцева Т. А. Особливості використання ігрових технологій при корекції заїкання у дітей 6–ти річного віку / Т. А. Балаховцева // Вісник К–ПНУ ім. І. Огієнка. Серія «Корекційна педагогіка і психологія». – Кам’янець–Подільський: ПП Медобори–2006, 2014. – Вип. 5. – С. 103–107. 7. Бегас Л. Д. Використання театралізації в процесі навчання та виховання дітей старшого дошкільного віку із заїканням / Л. Д. Бегас // Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки) : зб. наук. пр. – Кам'янець–Подільський : Медобори–2006, 2017. – Вип. 9. – Т. 1. – С. 15–23. 8. Бегас Л. Д. Корекція заїкання дітей старшого дошкільного віку засобами театралізованої діяльності : Автореф. дис. канд. пед. наук : 13.00.03. – корекційна педагогіка / Л. Д. Бегас. – К., 2016. – 22 с. 9. Бегас Л. Д. Корекція заїкання засобами театралізованої діяльності / Л. Д. Бегас // Логопедія. Науково–методичний журнал. – 2011. – № 1. – С. 11–14. 10. Бегас Л. Д. Театралізована діяльність дітей старшого дошкільного віку, як засіб подолання заїкання / Л. Д. Бегас // Київський науково–педагогічний вісник: Науковий журнал. – «Київська наукова організація педагогіки та психології». – 2014. – № 1. – С. 12–16. 11. Белякова Л. И. Заикание: учеб. пос. для студ. пед. ин–тов по спец. «Логопедия» / Л. И. Белякова, Е. А. Дьякова. – М.: В. Секачев, 2008. – 304 с. 12. Беряева Л. Б. Театрализованные игры в коррекционно–развивающей работе с дошкольниками: учебно–метод. пособие / Л. Б. Беряева, И. Г. Вечканова. – СПб: КАРО, 2009. – 256 с. 13. Богатирчук Т. І. Формування зв'язного (описово–розповідного) мовлення в дітей із ЗНМ / Т. І. Богатирчук // Логопед. – 2013. – № 3. – С. 10–13. 14. Бондаренко Н. А. Шляхи формування зв’язного монологічного мовлення у старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення / Н. А. Бондаренко // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 19: Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. – 2013. – Вип. 24. – С. 30–34. 15. Вишневська О. В. Особливості використання дихальних вправ при корекції заїкання / О. В. Вишневська // Вісник К–ПНУ ім. І. Огієнка. Серія «Корекційна педагогіка і психологія». – Кам’янець–Подільський: ПП Медобори–2006, 2014. – Вип. 5. – С. 139–143. 16. Дроздова Н. О. Методические рекомендации «Диагностика речевого развития детей раннего возраста» (0–3 лет) / Н. О. Дроздова, И. А. Родионова. – Мн., 2005. – 322 с. 17. Дяченко В. О. Розвиток зв’язного мовлення дітей дошкільного віку з загальним недорозвиненням мовлення / В. О. Дяченко, Л. Л. Стахова // Матеріали науково–практ. концер. «Сучасні проблеми логопедії та реабілітації» (15 лютого 2018 року, м. Суми). – Суми, 2018. – С. 69–72. 18. Журавльова Л. С. Використання засобів музичного виховання в корекційній роботі з дітьми, що заїкаються / Л. С. Журавльова // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова : зб. наук. пр.. Сер. 19. Корекційна педагогіка та психологія. – К., 2008. – Вип. 9. – С. 27–29. 19. Журавльова Л. С. Корекція мовлення старших дошкільників із заїканням засобами музично–дидактичних ігор / Л. С. Журавльова // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 19 : Корекційна педагогіка та психологія: зб. наук. праць. – К., 2005. – Вип. 5. – С. 25–32. 20. Журавльова Л. С. Методичні аспекти подолання заїкання в практиці корекційної педагогіки / Л. С. Журавльова // Збірник наукових праць Кам'янець–Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія соціально–педагогічна. – Кам'янець–Подільський : Медобори–2006, 2013. – Вип. 23. – Ч. 2. – С. 219–226. 21. Журавльова Л. С. Розвиток мовлення у старших дошкільників із заїканням засобами музично–дидактичних ігор: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.03. – корекційна педагогіка / Л. С. Журавльова. – К., 2009. – 24 с. 22. Зелінська–Любченко К. О. Розвиток мовленнєвої діяльності у дошкільників в умовах онто– та дизонтогенезу / К. О. Зелінська–Любченко // Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки) : збірник наукових праць. – Кам?янець–Подільський : ПП Медобори, 2016. – Т. 1. – № 7. – С. 144–154. 23. Ильина Л. Н. Клинико–психологические факторы формирующие заикание: автореф. дисс. канд. пед. наук: 19.00.04 / Л. Н. Ильина. – СПб, 2002. – 19 с. 24. Ільїна Н. В. Методологічні засади формування образного мовлення у дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення / Н. В. Ільїна // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та психологія. зб. наук. праць / відп. ред. В. М. Синьов. – Київ : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. – №.8. – С. 3–5. 25. Казанцева Л. Навчання дітей дошкільного віку діалогу на комунікативній основі / Л. Казанцева // Збірник наукових праць. – 2015. – Вип. 2. – С. 159–168. 26. Камінська Ю. В. Актуальні аспекти проблеми корекції темпо–ритмічних порушень мовлення у дітей молодшого дошкільного віку / Ю. В. Камінська // Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. – 2013. – Вип. 4(2). – С. 142–152. 27. Касілова Л. С. Корекційно–розвивальна робота з дітьми із загальним недорозвитком мовлення / Л. С. Касілова // Таврійський вісник освіти. – 2013. – № 3(43). – С. 56–60. 28. Коваль О. В. Розвиток зв'язного мовлення дітей дошкільного віку у процесі мовленнєво–ігрової діяльності: досвід роботи вихователя / О. В. Коваль. – Ржищів: 2013.– 80 с. 29. Козинець О. В. До історії вивчення проблеми заїкання: період античності / О. В. Козинець // Збірник наукових праць Кам'янець–Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія соціально–педагогічна. – Кам'янець–Подільський : Медобори–2006, 2013. – Вип. 23. – Ч. 2. – С. С. 249–257 . 30. Кондратенко В. Заїкання: феноменологія та основні напрями реабілітації: посіб. для вищ. навч. закладів / В. Кондратенко, В. Ломоносов. – К.: Вища школа, 2006. – 70 с. 31. Кондукова С. В. Особливості застосування гри в системі дошкільного сенсорного виховання дітей із загальним недорозвиненням мовлення / С. В. Кондукова, Н. В. Базима // Корекційна педагогіка. Вісник. Української асоціації корекційних педагогів. – 2015. – №1. – С. 15–21. 32. Конопляста С. Ю. Логопсихологія : навч. посіб / С. Ю. Конопляста, Т. В. Сак ; за ред. М. К. Шеремет. – К. : Знання, 2010. – 294 с. 33. Коррекция нарушений речи: программы дошкольных образовательных учреждений компенсирующего вида для детей с нарушениями речи / авт.–сост. Г. В. Чиркина. – М. : Просвещение, 2008. – 275 с. 34. Коханюк Н. Б. Програма корекційно–відновлювальних занять для індивідуальної роботи з дітьми із ЗНМ (загальним недорозвитком мовлення) / уклад. Н. Б. Коханюк. – Чернівці, 2012. – 65 с. 35. Кравченко А. І. Причини заїкання та методика його корекції за допомогою засобів фізичної реабілітації / А. І. Кравченко // Педагогіка, психологія та медико–біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць. – Харків: ХХПІ, 2000. – № 5. – С. 19–23. 36. Кравченко А. Корекційно–розвивальна методика подолання заїкання у дітей дошкільного віку / А. Кравченко, А. Харченко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2016. – № 5 (59). – С. 388–394. 37. Кравченко А. Корекція заїкання з використанням артикулярної рефлексотерапії та аутогенного тренування / А. Кравченко // Молода спортивна наука України : зб. наук. ст. з галузі фіз. культури та спорту. – Львів, 2000. – Вип. 4. – С. 292–294. 38. Кравченко О. В. Мовленнєвий розвиток дошкільників – запорука їхньої наступної успішності: Навч.–метод. посіб. / О. В. Кравченко. – Прилуки, 2009. – 75 с. 39. Кривцова О. Я. Діагностика і корекція усного мовлення у підлітків із заїканням : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.03 / О. Я. Кривцова. – К., 2013. – 24 с. 40. Кривцова О. Я. Історія становлення комплексного підходу до подолання заїкання / О. Кривцова, Т. Підлужна, М. Московченко // «Сучасні проблеми логопедії та реабілітації»: матеріали ІV Всеукраїнської науково–практичної конференції м. Суми. – 2015. – Вип. 4. – С. 325–327. 41. Кривцова О. Я. Комплексна корекція заїкання дітей старшого дошкільного віку / О. Я. Кривцова, А. В. Ткаченко // «Сучасні проблеми логопедії та реабілітації»: матеріали ІV Всеукраїнської науково–практичної конференції м. Суми. – 2015. – Вип. 4. – С. 328–330. 42. Кривцова О. Я. Проблема заїкання дітей і підлітків у психолого–педагогічній літературі / О. Я. Кривцова // Актуальні питання корекційної освіти. – 2012. – Вип. 3. – С. 119–127. 43. Куркова Л. П. Оптимизация коррекционно–образовательного процесса в ДОУ общеразвивающего вида с логопунктом / Л. П. Куркова, Т. С. Карцева, Е. В. Улитенко // Логопед. – 2011. – № 10. – С. 41–45. 44. Лемещук М. А. Становлення особистості дітей із загальним недорозвиненням мовлення у процесі соціалізації / М. А. Лемещук // Сучасне довкілля у контексті інтеграції до європейського освітнього простору : зб. матеріалів I Всеукр. наук.–практ. конф. – Черкаси : Видавець О. Третяков, 2016. – С. 81–84. 45. Лепетченко М. В. Теоретико–методичні основи формування здатності до творчого самовираження у дошкільників із порушеннями мовлення / М. В. Лепетченко // Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки): Зб. наук. пр. / під ред. В. М. Синьов, О. В. Гаврилова. – Вип. 5. – Камянець–Подільський: Медобори–2006, 2015. – С. 174–186. 46. Лепеха Л. П. Логопедичні ігри в корекційній роботі з дітьми із загальним недорозвиненням мовлення / Л. П. Лепеха, М. Б. Городиська. – Львів–Дрогобич: Посвіт, 2014. – 76 с. 47. Літовченко О. В. Мовленнєва взаємодія дітей із заїканням: Підходи до дослідження Електронний ресурс / О. В. Літовченко. – Режим доступу : http://scienceandeducation.pdpu.edu.ua/doc/2008/8_9_2008/64.pdf. 48. Літовченко О. В. Патогенетичні механізми заїкання Електронний ресурс / О. В. Літовченко. – Режим доступу : http://scienceandeducation.pdpu.edu.ua/journals/2010/NiO_6_2010/2_razdel/Litovchenko.htm. 49. Логопедія / за ред. М. К. Шеремет. – К. : Вид. Дім «Слово», 2010. – 376 с. 50. Любашина В. В. Формування діалогічних умінь у дітей старшого дошкільного віку в іграх за сюжетами художніх творів: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02. – «Теорія і методика навчання (українська мова)» / В. В. Любашина. – Ялта, 2006. – 20 с. 51. Мамайчук И. И. Психокоррекционные технологии для детей с проблемами в развитии / И. И. Мамайчук. – СПб.: Речь, 2006. – 400 с. 52. Мартиненко І. В. Особливості тривожності у дітей старшого дошкільного віку із заїканням / І. В. Мартиненко, Л. В. Панькович // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова : зб. наук. пр.. Сер. 19. Корекційна педагогіка та психологія. – К., 2008. – Вип. 9. – С. 170–174. 53. Мацак В. І. Вплив музики на психо–емоційний розвиток дітей із заїканням / В. І. Мацак, К. О. Зелінська, А. В. Кіпренко // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково–практичної конференції «Сучасні проблеми логопедії та реабілітації». – Суми: Вид–во СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2014. – № 2. – С. 18–21. 54. Мєдвєдєва В. Виправлення вад мовлення у дітей за допомогою ігор і вправ / В. Мєдвєдєва // Дефектолог. – 2011. – №7. – С. 36–38. 55. Мовчан Н. М. Робота з дошкільниками із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ) / Н. М. Мовчан // Логопед : науково–методичний журнал. – Харків, 2011. – Вип. 3. – С.26–30. 56. Новіцька Н. Б. Концептуальні засади застосування арттерапії в корекційній педагогіці Електронний ресурс / Н. Б. Новіцька. – Режим доступу: http://static.klasnaocinka.com.ua/uploads/editor/4453/382333/sitepage_81/files/vistup_na_novickoi_n_b.pdf. 57. Парфьонова Г. І. Методика формування усного зв’язного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із моторною алалією / Г. І. Парфьонова // Постметодика. Педагогічні технології. – 2015. – № 1. – С. 41–48. 58. Петренко Н. В. Використання піску та води в корекційній роботі з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення. Для вчителів–логопедів дошкільних навчальних закладів / Н. В. Петренко. – К.–П., 2013. – 78 с. 59. Петренко Н. В. Особливості корекційно–розвиткової роботи з дітьми, які заїкаються : Навч.–метод. пос. / Н. В. Петренко, А. Р. Погосян. – Кам'янець–Подільський, 2016. – 60 с. 60. Піроженко Т. Дитина в сенсорно–пізнавальному просторі: поради до освітньої лінії / Т. Піроженко, М. Машовець, О. Коваленко // Дошкільне виховання. – 2012. – № 9. – С. 32–36. 61. Поварова И. А. Коррекция заикания в играх и тренингах / И. А. Поварова. – СПб.: Питер, 2004. – 416 с. 62. Поварова И. А. Методологические аспекты психолого–педагогической деятельности логопеда / И. А. Поварова // Логопедия сегодня. – 2010. – № 3. – С. 18–24. 63. Полєвікова О. Діагностика мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку на засадах словоцентричного підходу / О. Полєвікова // Науковий вісник Кременецького обласного гуманітарно–педагогічного інституту ім. Т. Шевченка. Сер. "Педагогіка". – 2014. – Вип. 3. – С. 132–139. 64. Потапенко О. М. Корекція заїкання у методичних підходах зарубіжних науковців / О. М. Потапенко, І. Р. Ластовка // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 19: Корекційна педагогіка та спеціальна психологія : зб. наук. праць. – К. : Вид–во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2016. – Вип. 31. – С. 67–73. 65. Преодоление заикания у дошкольников : метод. реком. для начинающих логопедов / авт.–сост. А. А. Филин ; под ред. Т. В. Волосовец, Е. Н. Кутеповой. – М. : РУДН, 2007. – 52 с. 66. Приходько О. Г. Логопедическое обследование детей с нарушениями речи / О. Г. Приходько // Специальное образование. – 2010. – №3. – С. 82–87. 67. Ревуцька І. Корекція мовленнєвих порушень засобами тілесно–орієнтованої терапії / І. Ревуцька // Психолінгвістика. – 2017. – Вип. 22 (1). – С. 187–196. 68. Рібцун Ю. В. Використання ігрових прийомів у розвитку артикуляційної моторики молодших дошкільників із ЗНМ / Ю. В. Рібцун // Дефектологія. – 2008. – № 1. – С. 11–13. 69. Рібцун Ю. В. Інноваційний підхід до організації та проведення артикуляційної гімнастики в логопедичній групі / Ю. В. Рібцун // Дошкільна освіта. – 2011. – № 3 (33). – С. 31–43. 70. Рібцун Ю. В. Корекційне навчання з розвитку мовлення дітей четвертого року життя із ЗНМ : програмно–методичний комплекс / Ю. В. Рібцун. – К. : Освіта України, 2010. – 292 с. 71. Рібцун Ю. В. Науково–методичне забезпечення реалізації спеціальної освіти дітей із ЗНМ / Ю.В. Рібцун // Логопед. – 2011. – № 8. – С. 2–8. 72. Рібцун Ю. В. Сучасні тенденції спеціальної дошкільної освіти та їх реалізація у створенні корекційно–розвивальних програм / Ю. Рібцун // Науковий вісник Чернівецького університету. – Вип. 566. Педагогіка та психологія. – Чернівці : Чернівецький нац. ун–т, 2011. – С. 153–161. 73. Савінова Н. Основні форми логопедичного впливу / Н. Савінова // Психолого–педагогічні проблеми сільської школи. – 2013. – Вип. 44. – С. 113–121. 74. Салькова Е. В. Корекційно–розвиваюче заняття для дітей із заїканням Електронний ресурс / Е. В. Салькова. – Режим доступу : http://ditsad.com.ua/info–d1/zanatia600.html. 75. Селиверстов В. И. Заикание у детей. Психокоррекционные и дидактические основы логопедических занятий / В. И. Селиверстов. – М.: ВЛАДОС, 2004. – 200 с. 76. Семенович А. В. Нейропсихологическая коррекция в детском возрасте. Метод замещающего онтогенеза: Учебное пособие / А. В. Семенович. – М.: Генезис, 2007. – 474 с. 77. Сермеева Н. В. Оценочные критерии состояния речевого дыхания у дошкольников в норме и при речевой патологии / Н. В. Сермеева // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського : зб. наук. пр. – Одеса : ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2005. – № 5–6. – С. 95–100. 78. Сикорский И. А. Библиотека логопеда. Заикание / И. А. Сикорский. – М.: Астрель, 2005. – 192 с. 79. Скляр С. Особливості корекції заїкання в дітей дошкільного віку / С. Скляр // Актуальні питання гуманітарних наук. – 2018. – Вип. 19. – Т. 1. – С. 219–222. 80. Скляр С. Сучасні погляди на сутність заїкання та методи його корекції / С. Скляр // Науковий часопис НПІ ім. М.П. Драгоманова. Серія «Педагогічні науки: реалії та перспективи». – 2018. – Вип. 60. – С. 118–124. 81. Смирнова И. А. Логопедическая диагностика, коррекция и профилактика нарушений речи у дошкольников с ДЦП. Алалия, дизартрия, ОНР : учеб. метод. пособ. для логопедов и дефектологов / И. А. Смирнова. – СПб. : ДЕТСТВО–ПРЕСС, 2004. – 320 с. 82. Смирнова Л. Н. Логопедия при заикании. Занятия с детьми 5–7 лет в детском саду: пособие для логопедов, воспитателей и родителей / Л. Н. Смирнова – М.: Мозаика – Синтез, 2006. – 64 с. 83. Соловей О. А. Корекція заїкання у дітей старшого дошкільного віку засобами арт–терапії Електронний ресурс / О. А. Соловей. – Режим доступу : http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/4533/3/10797.pdf. 84. Специальная педагогика : в 3 т. : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / под ред. Н. М. Назаровой. – Т. 3 : Педагогические системы специального образования / Н. М. Назарова, Л. И. Аксенова, Л. В. Андреева и др. – М. : Изд. Центр «Академия», 2008. – 400 с. 85. Староверова Т. С. Методические рекомендации для педагогов инклюзивного образования при работе с детьми дошколького возраста с заиканием Электронный ресурс / Т. С. Староверова. – Режим доступа: https://scienceforum.ru/2017/article/2017031381. 86. Твердохлєбова І. О. Заїкання: діагностика і корекція темпо–ритмічних порушень усного мовлення: Монографія / І. О. Твердохлєбова. – Донецьк: Мова, 2005. – 275 с. 87. Тищенко В. Як навчити дитину правильно розмовляти: Від народження до п’яти років: Поради батькам / В. Тищенко, Ю. Рібцун. – К.: Літера ЛТД, 2008. – 128 с. 88. Трофименко Л. Ι. Програма з корекційно–розвиткової роботи для підготовчого, 1–4 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з тяжкими порушеннями мовлення («Корекція мовлення») / Л. Ι. Трофименко. – К. , 2016. – 90 с. 89. Трофименко Л. І. Мовленнєвий розвиток у дітей дошкільного віку в умовах інклюзивного навчання / Л. І. Трофименко // Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. – 2016. – Вип. 11. – С. 211–216. 90. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология / Г. А. Урунтаева. – 2–е изд. – М.: Изд. центр «Академия», 2010. – 336 с. 91. Ушакова О. С. Развитие речи дошкольников / О. С. Ушакова. – М.: Изд–во института психотерапии: Институт дошкольного воспитания и семейного образования РАО, 2001. – 238 с. 92. Федорович Л. О. Формування правильної вимови звуків у дітей дошкільного віку в умовах ДНЗ / Л. О. Федорович // Дошкільна освіта. – 2008. – № 1(19). – C. 47–53. 93. Филатова Ю. Щ. О функционирование Американской организации по заиканию / Ю. Щ. Филатова // Дефектология. – 2006. – №2. – С. 79–81. 94. Хоменко С. О. Логопедичне обстеження в системі комплексного вивчення дітей раннього віку з порушеннями мовлення / С. О. Хоменко // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія «Актуальні проблеми логопедії». – 2014. – Вип. 19. – С. 215–220. 95. Чулкова А. В. Методика обучения диалогической речи детей дошкольного возраста: Монография / А. В. Чулкова. – Одесса, 2004. – 240 с. 96. Шавло В. І. Корекційно–логопедична робота з дітьми раннього віку / В. І. Шавло// Таврійський вісник освіти. – 2012. – № 4. – С. 150–158. 97. Шевцова Е. Е. Психолого–педагогическая диагностика и коррекция заикания / Е. Е. Шевцова. – М., 2009. – 272 с. 98. Шеремет М. К. Логопедія / Авт. кол. : М. К. Шеремет, В. В. Тарасун, С. Ю. Конопляста, В. О. Кондратенко, Н. В. Череднеченко, І. С. Марченко, В. В. Тищенко та ін.; За ред. М. К. Шеремет. – 3–є вид., перероблене та доповнене.. – К.: Слово, 2014. – 672 с. 99. Шеремет М. К. Хрестоматія з логопедії : навч. пос. / М. К. Шеремет, І. В. Мартиненко. – К. : КНТ, 2006. – 360 с. 100. Шкловский В. М. Классификация заикания / В. М. Шкловский // Журнал неврологии и психиатрии. – 2002. – № 8. – С. 67–69. 101. Шукшина Л. М. Допомога дітям з мовленнєвими проблемами / Л. М. Шукшина. – К.: Шк. світ, 2012. – 128 с. 102. Щетинин М.Н. Дыхательная гимнастика А.Н. Стрельниковой / М. Н. Щетинин. – М.: Метафора, 2006. – 128 с.