Інформаційні війни та пропаганда в умовах гібридної війни

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВОЄН 8 1.1. Поняття «інформаційна війна» та її вплив на суспільство 8 1.2. Історичні і сучасні передумови виникнення iнфoрмaцiйнoї вiйни в контексті мiжнaрoдних вiднoсин і її наслідки 21 1.3. Суб’єкти iнфoрмaцiйних воєн у системі сучасних міжнародних відносин 29 Висновки до розділу 1 44 РОЗДІЛ 2 МАНІПУЛЯЦІЇ СВІДОМІСТЮ ЯК ОСНОВНИЙ МЕХАНІЗМ ВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІЙН 46 2.1. Використання маніпулятивних механізмів і технологій у сучасних ЗМІ та ЗМК 46 2.2. Інформаційна зброя і засоби ведення інформаційної війни (на прикладі актуальної російсько-української гібридної війни й інших воєн) 52 2.3. Ведення інформаційної війни під час збройного конфлікту 62 Висновки до розділу 2 69 РОЗДІЛ 3 ЗАСОБИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОТИСТОЯННЯ ПІД ЧАС ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ У ХХІ СТОЛІТТІ І ПРОТИДІЯ НЕГАТИВНИМ ІНФОРМАЦІЙНИМ ВПЛИВАМ 72 3.1. Прaктикa викoриcтaння мережi Інтернет в iнфoрмaцiйнiй вiйнi 72 3.2. Мехaнiзми прoтидiї негaтивним впливaм iнфoрмaцiйнoї прoпaгaнди 81 Висновки до розділу 3 90 ВИCНOВКИ 92 CПИCOК ВИКOРИCТAНИХ ДЖЕРЕЛ 102    

Вступление:Актуальність теми. У сучасній ситуації Україна має постійне завдання і гостру потребу забезпечувати національну безпеку в умовах активного розвитку новітніх технологій, процесів глобалізації, комп’ютеризації, посилення відцентрових тенденцій у площині інтернету, неухильного зростання ролі й значення інформації в геополітичному аспекті. Розробка національної концепції протидії інформаційним впливам та інформаційним війнам є важливим компонентом концепції національної безпеки. Україна прагне застосувати максимальною мірою світовий досвід та інструменти міжнародного і міждержавного співробітництва у процесі зміцнення власної інформаційної безпеки. Серед держав, які мають потужний релевантний досвід, виокремимо Сполучені Штати Америки як світового лідера та глобального гравця сучасних міжнародних відносин, що фактично конституює світову систему безпеки. Американські фахівці ще наприкінці ХХ ст. стверджували, що одним з пріоритетних напрямків національної стратегії оборони, від розвитку якого залежить збереження та зміцнення їхнього становища у світі, є інформаційна перевага над будь-яким можливим супротивником. Сьогодні експерти значну увагу приділяють розробці кола питань, пов’язаних із концепціями інформаційної війни та протидії їй. У сучасному суспільстві роль ЗМК як інструменту пропаганди та агітації продовжує зростати. В умовах збройних конфліктів роль ЗМК як інструменту інформаційної протидії (і пропаганди зокрема) суттєво зросла. Поразка на інформаційному полі може значно погіршити й навіть звести нанівець результати збройних перемог держави. Як бачимо, нині наслідки можуть бути страшні: окупація, збройні конфлікти, анексія та інші негативні політичні явища, які держави-агресори впроваджують великою мірою завдяки гібридним інформаційним впливам на суспільство країни-суперниці. У цих реаліях є важливою взаємодія держави і ЗМК для формування і проведення централізованої й ефективної інформаційної політики. Адже при слабкій інформаційній обороні як під час військових конфліктів, так і в мирний час країна може постраждати від цілеспрямованого інформаційного впливу інших політичних гравців. Відтак формування єдиної інформаційної політики є тим інструментом, що посилює державні досягнення в усіх сферах діяльності та зміцнює її авторитет на міжнародній політичній арені. Конфлікти у ХХI столітті виразно демонструють тенденції до зростання ролі інформаційних війн у політичній боротьбі. Найгостріше актуальність нашої теми проявляється в ситуації з сучасною російсько-українською гібридною війною, адже Росія веде тривалу інформаційну війну проти України. Складні та разючі наслідки цієї війни («промивання мізків», пропаганда, поширення брехні, русифікація, творення стереотипів, образу ворога, комплексів меншовартості українців та інші негативні інформаційні впливи) – це анексія Криму й конфлікт на Сході, інтереси Росії в якому полягають у його пролонгації на невизначений термін і повній дестабілізації політичної та всіх інших сфер життя не лише на окупованих територіях, а й у країні загалом. У зв’язку з цим конче необхідним є міждисциплінарне теоретичне і практичне дослідження феномену інформаційних воєн в контексті збройних конфліктів, виявлення специфічних стратегій і засобів впливу, аналіз ефективності застосування прийомів інформаційної боротьби і підготовка практичних рекомендацій із протидії інформаційним загрозам. Метою роботи є дослідження інформаційних війн і ролі пропаганди в умовах гібридної війни. Завдання дослідження: ? визначити поняття «інформаційна війна» та її вплив на суспільство; ? розглянути історичні й сутнісні сучасні передумови появи інформаційної війни як явища сучасних міжнародних відносин; ? проаналізувати суб’єкти інформаційних війн, їхні характеристики; ? дослідити феномен маніпуляції свідомістю та різні аспекти маніпуляції свідомістю в сучасних ЗМК; ? подати аналіз збройних конфліктів як особливої сфери ведення інформаційних війн; ? розглянути інформаційну зброю й засоби введення інформаційної війни на сучасному етапі; ? з’ясувати практику використання мережі інтернет в інформаційній війні; ? проаналізувати механізми й практичні рекомендації протидії інформаційній війні на державному рівні. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі впливу інформаційних воєн на свідомість суспільства. Предметом дослідження є інформаційні війни в реаліях сучасного світу. Методами дослідження стали бібліографічний і зіставно-історичний методи, методи порівняльного та психологічного аналізу засобів інформаційної боротьби для формування уявлення про ефективність їхнього впливу в різних умовах, структурно-семантичний і лінгвістичний аналіз, політекономічний (для дослідження економічного аспекту інформаційної війни), історико-культурний і соціокультурний (для вивчення культурологічних чинників, а також аспекти традицій у сприйнятті пропаганди). Теоретичною базою дослідження послугували Закон України «Про інформацію», а також праці іноземних та українських науковців: із журналістикознавства й теорії інформаційної війни в контексті мас-медій: Мартіна Лібікі («What Is Information Warfare?» 99), Володимира Різуна 59, Анатолія Ракітова 56, Сєргєя Расторгуєва 57, Володимира Хорошка 86, та ін.; теорії інформаційної війни в контексті теорії міжнародних відносин: білоруського дослідника Віктора Бутранца (дисертація «Информационное противоборство как фактор идеологической работы в органах пограничной службы Республики Беларусь», 2011 8; 7, Валентина Абакумова 2, Костянтина Захаренка 24, Алли Котенко 34, І. Валюшко 9; 10, Наталії Грищенко 17, Павла Войтовича 13, та ін.; теорії соціальних комунікацій й віртуальних спільнот: Юрія Машкарова 43, К. Боярової 87, Тетяни Закусило 90, Володимира Вуса 14, та ін. Ми опираємося на праці з теорії НЛП Джона Браянта («Основи взаємодії ЗМІ» 6), Георгія Почепцова 53, Світлани Полуйкової 50, та ін. Окремо закцентуємо увагу на працях, які безпосередньо присвячені проблемі російсько-української інформаційної та гібридної війни на Сході: Анатолія Яфонкіна 85, Юрія Горбаня 15, Ніни Чудінової 80, Віталія Носова 46, Ірини Малик 40, Олександра Доренського 20, Наталії Войтович 13, О. Саприкіна 62, Уляни Ільницької 27, та ін. Також використано праці з філософії інформації («Философия информационной цивилизации» Р. Абдєєва 3) та посібники й монографії: Георгія Почепцова («Інформаційна політика» 53), С. Виноградової («Психологія масової комунікації» 11), Якова Жаркова 22, Сєргєя Гриняєва 16, Володимира Ліпкана («Національна безпека України» 38) та ін. Однак сучасна наука, тим паче, теорія міжнародних відносин, іще не розробила загальноприйнятого терміна «інформаційна війна». У сфері державного управління, зовнішньої політики та в політичній науці найпоширенішим є підхід, де інформаційна війна трактується, головним чином, як інформаційно-пропагандистські та інформаційно-психологічні операції, які здійснюються за допомогою засобів масової комунікації, зокрема, електронних, через елементи глобальної інформаційної інфраструктури. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні засобів впливу – як універсальних для ЗМК, так і актуальних для збройних конфліктів, у визначенні найефективніших способів впливу за допомогою ЗМК, а також у виділенні супутніх факторів, що перешкоджають військовій пропаганді, і способів їх використання. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в науковому дискурсі вперше ґрунтовно окреслено особливості інформаційних воєн і наведено їх детальну характеристику, здійснено поглиблений аналіз механізму інформаційної пропаганди і специфіку методів і засобів впливу на аудиторію через ЗМК під час гібридної війни. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та висновки дослідження можуть бути використані для поглиблення теорії інформаційних воєн і подальшого їх вивчення, так само, як для розробки дієвих методів і способів протидії інформаційному тиску та пропаганді. Практичні рекомендації теоретиків і практиків, проаналізовані в розділі 3, включають широкий спектр дій, методів, форм і засобів для інформаційної оборони, які націлені на реальне втілення в інформаційній політиці держави. У цьому аспекті результати дипломної роботи можуть бути корисними й використаними для вирішення практичних проблем в актуальній геополітичній ситуації в Україні. У правотворчості положення дослідження можуть бути релевантні для використання їх у процесі врегулювання окремих норм інформаційного законодавства України. У науково-методологічній роботі висновки роботи стануть корисними при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників, розробці вишівських спеціалізованих курсів з журналістики, міжнародних відносин і міжнародної політики, а також окремого спецкурсу з теорії інформаційних воєн тощо. Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел і літератури, який налічує 100 позицій. Загальний обсяг дослідження складає 112 сторінок.    

Выводы:У дипломній роботі багатоаспектно та широко проаналізовано явище інформаційної війни в історичному, термінологічному, сутнісному аспектах, висвітлено дискусійні питання й підходи до його дослідження. З’ясовано специфіку і значення інформації в сучасному світі та інформаційні загрози, які існують перед країнами. Відзначено, що нині у світі нaкoпичено знaчний дocвiд нaукoвих дocлiджень у гaлузi iнфoрмaцiйнoгo прoтибoрcтвa тa iнфoрмaцiйнo-пcихoлoгiчних вiйн. Який би змicт у пoняття «iнфoрмaцiйнa вiйнa» не вклaдaвcя, вoнo сформувалося в cередoвищi вiйcькoвих, i пoзнaчaє жoрcтку, рiшучу й небезпечну дiяльнicть, яку реально зіставити зі справжніми бoйoвими дiями. Наголошено, що інфoрмaцiя в сучасну інформаційну епоху є реaльнoю збрoєю, засобом ведення війн. Ключoвого знaчення нині нaбули ЗМК, Інтернет i кoнтрoль нaд iнфoрмпoтoкaми. Дібраний матеріал для вивчення продемонстрував, щo наша держава в плані інформаційного розвитку вiдcтaє вiд інших країн-суб’єктів міжнародних відносин. Впевнені, що Україна однозначно потребує рішучих заходів для посилення інформаційної безпеки, захисту власного інформаційного поля. У підсумку дослідження виснувано такі тези: У розділі 1 проаналізовано підходи до визначення поняття «інформаційна війна», з’ясовані історичні і сутнісні передумови виникнення інформаційних війн й охарактеризовано суб’єкти інформаційних воєн. 1. Підкреслено, що інформаційна війна як явище відома в історії з давніх часів, і вже тоді було сформовано ключові принципи її ведення: підрив авторитету влади, залучення авторитетів, розпалювання ворожнечі в країні-жертві, знецінення суспільної вартості культури, історії мови, традиційних цінностей тощо. Одним із перших про феномен інформаційних воєн у ХХ столітті написав Маршалл Маклуен (1960-ті рр.), а 1992-го року, поняття закріплене в директиві Міністерства оборони США DOD S 3600.1 (від 21 грудня 1992 року). 2. Стверджено, що інформаційна війна є закономірним породженням чергової сучасної інформаційної революції (яких налічують від 3 до 7). Зазначено, що виокремлюють 2 етапи в історії та стратегії інформаційних війн: так звані інформаційні війни «першого покоління» (руйнування фізичної інфраструктури) і «другого покоління» (маніпуляція інформацією). 3. Описано різні підходи до тлумачення поняття «інформаційної війни»: сукупність різнотипних дій для захоплення чужого інформаційного простору; форма забезпечення та ведення військово-силових дій за допомогою найсучасніших електронних засобів; кібернетична війна тощо. Науковці інколи ототожнюють його з терміном «психологічна війна», застосовуючи інтегроване поняття «інформаційно-психологічна війна», хоча уточнюють, що його слід відрізняти від подібних, як-от, «кібервійна». Втім, нерідко інформаційну війну провадять у комплексі з кібервійною і психологічною війною. 4. Підкреслено характерні ознаки інформаційної війни: відсутність фізичної руйнації, непередбачувані і змінні засоби ведення війни, саботаж здорового глузду, тривалі руйнівні наслідки для суспільної свідомості й контроль індивідуальної психіки громадян, «гра на емоціях». Цілі інформаційного протистояння – зруйнувати інформаційний захист суперників, вторгнутися в їхнє інформаційне поле, деформувати всю його інформацію, завдавши цим серйозної шкоди. 5. До передумов інформаційно-психологічної інтервенції ми зарахували: виникнення на кордонах геополітичних союзів і коаліцій для боротьби проти країни з певними геополітичними інтересами і претензіями, нарощення іноземної присутності і впливу на ЗМІ країни, маніпуляції тощо. 6. Вказано, що суб’єкти інформаційної війни – це елементи інформаційної сфери, до яких законодавство і різні дослідники зараховують: громадян, держави, блоки і союзи держав, міжнародні організації, транснаціональні корпорації, ІТ-компанії, міжнародні фінансові групи, незаконні недержавні збройні формування (екстремістські, радикальні, терористичні), віртуальні соціальні спільноти, медіа-корпорації, засоби масової інформації і комунікації. 7. До ключових характеристик суб’єкта інформаційної війни належать такі: розробка чи придбання інформаційної зброї, існування в його складі спеціальних сил або структур, що функційно вповноважені на ведення інформаційних війн, існування певних інтересів і цілей в інформаційній сфері й інших сферах життя країни-жертви інформаційної агресії; можливість контролю суб’єктом конкретної частини інформаційного простору, а також існування в офіційній ідеології суб’єкта положень для публічного виправдання їхньої прямої чи опосередкованої участі в інформаційному протистоянні. Зрештою, наголошено, та ЗМІ залишаються найважливішими суб’єктами інформаційних воєн. Їхні інтереси обумовлені інтересами їхніх власників (проблема спонсорства для недержавних ЗМІ), чи влади, якій підпорядковані ЗМІ (для державних ЗМІ) або редакційного колективу, який нерідко орієнтується на зовнішні фінансові вливання. ЗМІ мають величезний вплив на інформаційний простір, інколи повністю контролюють значні його частини, безпосередньо беруть участь у процесі формування глобального інформаційного поля і процесах суспільної комунікації. У розділі 2 простежено маніпулятивні технології у ЗМІ, специфіку інформаційної зброї, методів і засобів ведення інформаційної війни й особливості провадження інформаційного протистояння у межах збройного конфлікту («гібридна війна»). 1. Зауважено, що маніпулятивні технології у практиці більшості сучасних ЗМІ є явищем постійним, а не спорадичним. Сучасна ситуація в Україні – зокрема, ведення Російською Федерацією гібридної війни на Сході, анексія Криму як наслідок тривалої інформаційної війни – й російська пропаганда по всіх каналах російських ЗМІ підкреслює роль і значення маніпулятивних технологій в інформаційному протистоянні країн. 2. Загальноприйнятим є поділ маніпуляцій у ЗМІ на маніпулятивні технології і маніпулятивні механізми, притому механізм розглядають як сукупність певних технологій. 3. Підкреслено, що проблема маніпуляцій тісно пов’язана з питаннями спонсорства і фінансового контролю, адже більшість центральних українських ЗМК належать олігархам. 4. Маніпулятивний вплив на індивідуальну та суспільну свідомість ЗМІ здійснюють у різний спосіб. Вагому роль у цих маніпуляціях відіграють техніки НЛП (нейролінгвістичного маніпулювання). Найбільш уживаними у практиці ЗМІ є міфологізація свідомості, ідентифікація, іміджмейкерство, переконливе коментування, кліпмейкерство, сугестія (І. Меліхов), НЛП, застосування шаблонних типів поведінки й мислення, емоційне «зомбування» сценами насилля і сексуального змісту та ін. Серед головних впливогенних механізмів в арсеналі сучасних засобів масової комунікації розглядають сугестивний вплив (навіювання), переконання, наслідування й емоційного зараження. Зауваженоо, що існують різні моделі переконання, наприклад, «матрична модель». Саме на цих механізмах базуються більшість маніпулятивних технологій: технології інформаційного насильства (погрози, шантаж, інформаційні війни); технології духовного насильства (навіювання, гіпноз, нейролінгвістичне програмування, психологічні війни); технології переконання; маніпулятивні технології; діалогічні технології. 5. Серед поширених ефективних технологій відзначено примітивізацію фактів реальності, «сенсацію», творення «стереотипів». Ефективність спрощеного повідомлення значно вища, ніж ефективність складного. Центральну роль у маніпулятивних технологіях ЗМК відіграє поняття «стереотипу», ключовою характеристикою якого повторюваність, постійне відтворення в мисленнєвій і мовленнєвій (усній та письмовій) практиці, що забезпечує стійке закріплення певного бажаного уявлення у суспільній свідомості. Наголошено, що для текстових (традиційних) ЗМІ винятково важливу роль відіграють, крім інформаційних, мовні маніпуляції. 6. Зауважено, що суб’єкти інформаційних воєн оперують ключовим ресурсом – інформаційною зброєю і застосовують арсенал засобів ведення інформаційного протистояння. Саме існування інформаційної зброї відрізняє інформаційну війну від інших видів конфліктів. Інформаційна зброя – це комплексні технології деструктивного впливу на інформаційні ресурси й інформаційну інфраструктуру, суперника, на індивідуальну і суспільну свідомість, інтервенції в чужий інформаційний простір, за якою завжди слідує інтервенція геополітична і територіальна. Інформаційною зброєю різні дослідники вважають: нові інформаційні технології, засоби інформаційно-технічного характеру, які знищують, перекручують або викрадають інформацію, обмеження доступу до інформації законних користувачів, інформаційно-психологічні засоби дезорганізації інформаційних систем шляхом дезінформації; Інтернет, ЗМІ, ТБ. 7. Інформаційна зброя націлена на інформаційну інфраструктуру і на суспільну та індивідуальну свідомість передовсім. За різними класифікаціями доцільно виокремлювати чотири групи інформаційної зброї: 1) засоби впливу на інформаційну інфраструктуру; 2) засоби розвідки, отримання інформації з інформаційних, телекомунікаційних і подібних систем; 3) засоби впливу на інформацію, яка обробляється в інформаційних системах, наприклад, на програмно-математичне забезпечення цих систем; 4) засоби впливу на суспільну свідомість 8. Кваліфікаційними ознаками інформаційної зброї є її універсальність, скритність, багатоваріантність форм, радикальність впливу, достатній вибір часу і місця застосування, економічність, цілеспрямованість, вибірковість, масштабність впливу, досяжність, комплексний вплив на людей та інші, які роблять інформаційну зброю надзвичайно небезпечною. 9. Будь-яка інформаційна війна складається із сукупності інформаційних атак, об’єднаних єдиним замислом. Інформаційні атаки характеризуються різким дисбалансом позитивних і негативних повідомлень у засобах масової інформації і комунікації і тиском на емоційну сторону інтелекту. 10. У процесі інформаційного протистояння застосовують різні практичні методи, прийоми і засоби, наприклад, «приклеювання, або навішування ярликів», «покликання на авторитет», «підтасування карт» «висміювання», поширення чуток та інші. Безпосереднім засобом для застосування всіх цих механізмів і технологій, платформою є засоби масової інформації та засоби масової комунікації. 11. Наголошено, що збройні конфлікти є особливою сферою ведення інформаційної війни, де інформаційні атаки постають або підготовчим етапом до військової інтервенції в країну-жертву, або ж, що значно поширене в сучасній практиці, є ключовою формою протистояння. Це можливо завдяки довготривалому ефекту від інформаційно-психологічної агресії, повній дестабілізації всіх сфер життя на окупованій території, уникненню повноцінного збройного конфлікту із залученням армії. Відтак інформаційна війна є компонентом сучасних гібридних воєн, яскравим прикладом якої є гібридна війна Російської Федерації на Сході України. 12. Сьогодні безпрецедентний рoзвитoк технiки і комунікацій cприяє пocлiдoвнoму пiдвищенню oбcягу i швидкocтi пoширення iнфoрмaцiї. Удocкoнaлюютьcя мoжливocтi iнфoрмaцiйнoгo oхoплення великих теритoрiй тa мac людей у нaйкoрoтшi термiни. Рaзoм iз пoзитивними явищaми глoбaлізації та iнфoрмaтизaцiї чiтко проявляються нoві мiжнaрoдні прoблеми. Зокрема, це cтocуєтьcя cфери iнфoрмaцiйнoї безпеки й інформаційних протистоянь. Вважаємо, що саме пoявa єдинoгo iнфoрмaцiйнoгo прocтoру значно ускладнила ситуації протидії деструктивним інформаційним впливам. Інформаційні впливи є кoнcтруктивними і деcтруктивними. У першoму випaдку вони cпрямoвaні нa пocилення пcихoлoгiчнoї безпеки, стійкості, співпраці, покращення психологічного стану всередині суспільства, підтримання національних інтересів тощо. Завдяки правильній і позитивній інформаційній політиці cуcпiльcтвo буде більш стійким до інформаційних загроз. У другoму випaдку впливи націлені нa посилення неcтaбiльнocтi, підвищення напруги, загострення деструктивних тенденцій, ситуацій конфлікту, погіршення морального і психологічного стану суспільства, що відповідним чином позначається на статусі всієї країни. У розділі 3 з’ясовано особливості використання мережі Інтернет для здійснення інформаційної війни, а також охарактеризовано практичні рекомендації задля протидії інформаційній агресії. 1. Сьогодні інтернет дедалі aктивнiше i мacштaбнiше викoриcтoвуєтьcя в iнтереcaх iнфoрмaцiйнoгo протистояння учасників конфліктів, тобто суб’єктів інформаційних воєн, адже забезпечує ширoкi мoжливocтi для впливу нa фoрмувaння грoмaдcькoї думки, прийняття пoлiтичних, екoнoмiчних i вiйcькoвих рiшень, нa iнфoрмaцiйнi реcурcи ворога i пoширення cпецiaльнo дезiнфoрмaцiї, а також для організації інформаційних атак (постає зручною платформою), комунікації, уможливлює миттєвий обмін інформацією, ускладнює правові аспекти ідентифікації відповідальних осіб, організацій, зрештою, країн за скоєні інформаційні злочини. 2. Інтенсивний розвиток мережі та глобалізація і комп’ютеризація суттєво впливають не тільки на суспільне, а й на політичне й інші сфери життя. Прикладами цього в минулі роки є скандал із Paradise Papers про гігантські офшори світових політиків чи WikiLeaks, сайт міжнародної організації, яка займається витоками таємної державної інформації. 3. Як зауважують науковці, мережа Інтернет є ідеальним простором для горизонтальної пропаганди,¬ що імітує живе неформальне спілкування ¬і відрізняється масштабністю, безперервністю,¬ високою швидкістю поширення інформації, використанням принципів вірусного маркетингу. 4. В українських реаліях зразками ефективного використання мережі Інтернет в інформаційній війні є інформаційні операції РФ у зв’язку з політичною кризою в Україні¬ 2014 ¬року. Цю війну Росії розцінюють як таку, що діє за «мережними принципами» і характеризується «невидимістю», а здійснюють її безпосередньо користувачі-активісти, причетність яких до урядових структур складно встановити. 5. Основними видами атак на Україну із боку Росії ¬¬публікація численних коментарів в онлайн-медіа під статтями про події в Україні¬ і поширення пропагандистських повідомлень, відео та фотоматеріалів у соціальних медіа¬ (соціальні мережі, ¬блоги, ¬форуми, ¬фото і відеохостинги тощо. Відзначено, що ключовими поняттями в цьому контексті є «фейк» (неправдива новина, інформаційний вкид), «троль» і «бот», тобто нереальні користувачі, які коментарями провокують ворожнечу. Пропаганда в соціальних медіа є складною для ідентифікації з огляду на масштабність антиукраїнської кампанії і залучення гігантської кількості виконавців. Російський бік застосовує численні симулякри: фашисти в Києві», «звірства каральних батальйонів», «розіп’яті хлопчики» тощо. 6. Охарактеризовано переваги викoриcтaння мережi Iнтернет для ведення iнфoрмaцiйнoгo протистояння, такі, як: оперaтивнicть, економічність, приховане джерело впливу, мacштaбнicть мoжливих нacлiдкiв, кoмплекcнicть, дocтупнicть iнфoрмaцiї, дезiнфoрмaцiя. 7. Інтернет застосовують для таких інформаційних атак, як зaмiнa iнфoрмaцiйнoгo змicту caйтiв, якa пoлягaє в пiдмiнi cтoрiнoк aбo їх oкремих елементiв внаслідок злoму, а також злам aбo зниження ефективнocтi функцiювaння cтруктурних елементiв мережi шляхом їхнього бoмбaрдувaння, DOS-aтaки чи впрoвaдження кoмп’ютерних вiруciв. 8. Закцентовано, що протидія інформаційній пропаганді та інформаційним атакам постає актуальним завданням державної політики на сучасному історичному етапі. Йдеться про важливу сферу державної політики – інформаційну безпеку. 9. Ключовими етапами вважаємо три: правовий, організаційний і психологічний. 10. На правовому етапі доцільними є такі кроки: створення відповідної законодавчої і нормативно-правової бази для здійснення державної інформаційної протидії; юридичне закріплення кроків, понять, процедури створення відповідних державних структур й упровадження програм; удосконалення законодавства з питань інформаційної безпеки, узгодження національного законодавства з міжнародними стандартами; впровадження сучасних інформаційно-комунікативних технологій у процеси державного управління; юридичне обмеження російського інформаційного впливу; створення єдиної державної системи інформаційно–психологічної протидії іноземним впливам, до діяльності якої, окрім підрозділів спеціальних служб, також повинні активно залучатися і цивільні державні установи, організації, аналітичні центри, а також РR– компанії та засоби масової інформації різних форм власності; юридичний контроль іноземних ЗМІ, акредитованих в Україні; ефективна взаємодія органів державної влади та інститутів громадянського суспільства під час формування, реалізації та коригуванні державної політики в інформаційній сфері. 11. Організаційний етап включає всі дії з безпосередньої організації та провадження інформаційних заходів безпеки, це власне створення відповідних спеціальних служб, структур тощо. Психологічний етап охоплює потужну інформаційну роботу з населенням і світовою спільнотою. 12. Інформаційна кібер-політика держави: блокування інтернет-ресурсів, які є загрозливими для інформаційної безпеки держави; сприяння розвитку вітчизняних інтернет-ресурсів, які просувають іномовлення; вироблення механізмів ліквідації наслідків та відновлення на випадок уражень під час інформаційно-психологічних атак (зокрема, кібер-атак, вірусів тощо). 13. Державна політика у сфері ЗМІ та соціальних медіа: проведення люстрації серед власників українських медіа-ресурсів; зменшення впливу олігархів на ЗМІ; просування української інформації на територію агресора, використовуючи при цьому сучасні технології формування і захист сприятливого образу України за допомогою сучасних технологій; створення і підтримка національного бренду, розвиток конкурентоспроможності на міжнародній арені; здійснення політики для збереження єдиної української політичної нації, на зближення політичних поглядів населення Сходу та Заходу України; збільшення якості та кількості українського продукту (цікаві телепрограми, друкована продукція тощо); контроль донесення правдивої інформації до споживача. 14. Освітньо-науковий рівень: стимулювання наукових досліджень щодо державної інформаційної політики та безпеки; вдосконалення рівня підготовки фахівців у галузі інформаційної безпеки спостереження, аналіз, оцінку і прогноз загроз та небезпек. 15. Психологічний етап: обман суперника щодо здійснюваної операції; погіршення морально-психологічної стійкості й «бойового духу» особового складу військ ворога; публікувати списки російських полонених із зазначенням громадянства, влаштовувати показові акції видачі полонених родичам на своїй території; максимально поширити, особливо у РФ, інформацію про загиблих росіян; через українські ЗМІ максимально створювати некомфортну психологічну атмосферу для путінського електорату; максимально поширювати інформацію про нагороджених українських військових, створення навколо них певного іміджу командира-захисника, солдата-захисника, створити «пантеон героїв» в інтернеті. 16. На міжнародному рівні: імплементація норм міжнародного права в галузі інформації; участь у світових інформаційних процесах; інтеграція у міжнародні інформаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи та організації.    

Литература:1. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650. 2. Абакумов В. Суб’єкти інформаційних війн: поняття та види / В. М. Абакумов // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 6–12. 3. Абдеев Р. Философия информационной цивилизации / Р. Абдеев. – Санкт-Петербург : ВЛАДОС, 1994. – 335 с. 4. Бандура А. Теория социального научения / А. Бандура. – Санкт-Петербург : Евразия, 2000. – 320 с. 5. Бєльська Т. Інформаційно-психологічна війна як спосіб впливу на громадянське суспільство та державну політику держави / Т. В. Бєльська. – Технології та механізми державного управління. – 2014. – №3. – С. 49–56. 6. Брайант Д. Основы воздействия СМИ / Д. Брайант, С. Томпсон. – Москва : Вильямс, 2004. – 432 с. 7. Бутранец В. Информационное противоборство как фактор идеологической работы в органах пограничной службы Республики Беларусь: автореф. дисс. … канд. полит. наук / В. К. Бутранец ; Академия управления при Президенте Республики Беларусь. – Минск : б. и., 2011. – 26 с. 8. Бутранец В. Информационное противоборство: понятие, субъекты, цели / В. Бутранец // Проблеми управления. – 2008. – №3. – С. 104–109. 9. Валюшко І. Еволюція інформаційних війн: історія і сучасність / І. Валюшко // Історико-політичні студії. Серія: Політичні науки : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана», Ін-т історії укр. сусп-ва ; редкол.: І. Д. Дудко (голова) та ін.. – Київ : КНЕУ, 2015. – № 2. – С. 127–134. 10. Валюшко І. Основні виклики і загрози в епоху інформаційних війн / І. Валюшко // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – 2016. – Вип. 23(2). – С. 142–147. 11. Виноградова С. Психологія масової комунікації : підручник / С. Виноградова, Г. Мельник. – М . : Юрайт, 2014. – 516 с. 12. Войтович Н. Сучасна інформаційна війна: Росія проти України / Н. О. Войтович, Р. К. Кравець // Обрії друкарства. – 2014. – № 1. – С. 69–78. 13. Войтович П. Проблеми міжнародно-правового регулювання інформаційної безпеки / П. Войтович // Міжнародні читання з міжнародного права пам’яті проф. П. Є. Казанського : матер. третьої міжнар. наук. конф. Одеса, 2–3 листопада 2012 р. – Одеса : Фенікс, 2012. – С. 42–44. 14. Вус В. Соціальні мережі як інструмент інформаційного протиборства / В. Вус // Інформація, комунікація, суспільство 2015 : матеріали 4-ої Міжнародної наукової конференції ІКС-2015, 20–23 травня 2015 року, Україна, Львів, Славське / Національний університет «Львівська політехніка», Кафедра соціальних комунікацій та інформаційної діяльності. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2015. – С. 28–29. 15. Горбань Ю. Інформаційна війна проти України та засоби її ведення / Ю. Горбань // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2015. – № 1. – С. 136–141. 16. Гриняев С. Интеллектуальное противодействие информационному оружию / С. Н. Гриняев. – Москва : СИНТЕГ, 1999. – 232 с. 17. Грищенко Н. Проблема війни як соціально-політичного явища в умовах глобалізованого суспільства / Н. І. Грищенко, Т. В. Мінчук // Молодий вчений. – 2014. – № 5(2). – С. 172–174. 18. Дзялошинський І. Організація і проведення інформаційних кампаній Електронний ресурс / І. Дзялошинський. – Режим доступу : tatmedia.ru/cdr/orgkomp.doc 19. Довгань О. Сучасна інформаційна інфраструктура Україниі основні завдання щодо її захисту / О. Довгань // Юридична наука : наук. юрид. журн. – 2015. – № 7. – C. 64–73. 20. Доренський О. Модель поведінки держави в умовах проявів ознак інформаційної експансії, агресії, війни / О. Доренський // Інформаційна безпека держави, суспільства та особистості : Всеукр. наук.-практ. конф., 16 квіт. 2015 р., м. Кіровоград : зб. тез доп. – Кіровоград : КНТУ, 2015. – С. 131–133. 21. Дугінець Г. Інформаційні війни як інструмент впливу на національний суверенітет в умовах глобалізації / Г. В. Дугінець, С. М. Косячевська // Економічний простір. – 2014. – № 92. – С. 23–33. 22. Жарков Я. Інформаційна безпека особистості, суспільства, держави : підручник / Я. Жарков, М. Т. Дзюба, І. В. Замаруєва. – Київ : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 274 с. 23. Запорожець О. Практика використання мережі інтернет в інформаційній війні / О. Запорожець // Міжнародні відносини. Серія «Політичні науки». – 2014. – Вип. 4. 24. Захаренко К. Проблеми консолідації суб?єктів інформаційної безпеки / К. Захаренко // Проблеми соціальної роботи: філософія, психологія, соціологія. – 2018. – № 1 (11). – С. 36–43. 25. Золотар О. Інформаційні революції: соціально-правове значення / О. Золотар // Публічне право. – 2017. – № 2. – С. 40–46. 26. Информационная безопасность государства : учебно-методическое пособие / под общ. ред. В. М. Герасимова, А. А. Прохожева, Б. П. Елисеева. – Москва : Мысль, 2003. – 237 с. 27. Ільницька У. Інформаційна безпека України: сучасні виклики, загрози та механізми протидії негативним інформаційно-психологічним впливам / У. Ільницька // Humanitarian vision. – 2016. – Vol. 2, Num. 1. – С. 27–32. 28. Iнфoрмaцiйнa бoрoтьбa в cучacних умoвaх : нaвч. пociбник / за ред. В. Б. Тoлубкo тa iн. – К. : НAOУ, 2002. – 193 c. 29. Ісакова Т. Мова ворожнечі як проблема українського інформаційного простору / Т. Ісакова // Стратегічні пріоритети. Серія : Політика. – 2016. – № 4. – С. 90–97. 30. Карпович О. Особенности ведения современных информационных войн в СМИ и сети Интернет / О. Карпович // Мировая политика. – 2017. – № 4. – С. 64–74. 31. Кобільник Б. Роль інформаційно-психологічних впливів у інформаційній війні / Б. Кобільник, А. Гізун // Актуальні задачі та досягнення у галузі кібербезпеки : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Кропивницький, 23–25 листоп. 2016 р. – Кропивницький : КНТУ, 2016. – С. 28–29. 32. Ковалевич Б. Соціальні мережі як новий інструмент ведення інформаційних війн у сучасному світі / Б. Ковалевич // Грані. – 2014. – № 4. – С. 118–121. 33. Кононович В. Інформаційні революції. Ієрархічна класифікація інформації / В. Кононович // Цифрові технології : збірник. – 2010. – Вип. 8. – С. 57–64. 34. Котенко А. Гібридна війна як форма сучасного міжнародного конфлікту / А. Котенко // Міжнародні відносини. Серія «Політичні науки». – №17. 35. Курбан О. Сучасні інформаційні війни в соціальних онлайн-мережах / О. Курбан // Інформаційне суспільство. – 2016. – Вип. 23. – С. 85–90. 36. Куцька О. Агітація, пропаганда, інформаційно-психологічна війна: історія виникнення термінів, їх значення та взаємозв’язок / О. Куцька // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Сер. Історія. – 2017. – Вип. 1, ч. 3. – С. 3–10. 37. Лисенко В. Проблеми інформаційної незалежності держави / В. Лисенко // Політичний менеджмент. – 2006. – № 4. – С. 135–147. 38. Ліпкан В. Національна безпека України : навчальний посібник / В. Ліпкан. – Київ : КНТ, 2009. – 576 с. 39. Макаренко Є. Інформаційне протиборство у сучасних міжнародних відносинах / Є. Макаренко // Міжнародні відносини. Серія «Політичні науки» (спецвипуск). – 2017. – Вип. 17. 40. Малик І. Інформаційні війни в Україні: історія, сучасний стан та перспективи / І. Малик // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Україна в системі глобального інформаційного обміну: теоретико-методологічні аспекти дослідження і підготовки фахівців». – 2011. – С. 140–142. 41. Марущак А. Поняття суб’єктів інформаційних правовідносин та їх класифікація / А. Марущак // Правова інформатика. – 2006. – № 4(12). – С. 42–46. 42. Матвєєва О. Віртуальні спільноти як чинник політичної комунікації / О. Матвєєва // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2011. – Вип. 98 (2). – С. 118–125. 43. Машкаров Ю. Віртуальна спільнота як домінантна складова інформаційного суспільства / Ю. Машкаров, П. Клімушин // Теорія та практика державного управління. – 2014. – Вип. 2. – С. 15–23. 44. Методы и приемы психологической войны / сост.-ред. Е. Тарас. – Мн. : Харвест, 2006. – 352 с. 45. Міщенко І. Інформаційні війни й кібертероризм: поняття, особливості / І. Міщенко, Н. Басалюк, В. Таркін // Молодий вчений: наук. журн. – Херсон, 2017. – № 10 (50). – C. 698–703. 46. Носов В. Окремі аспекти протидії інформаційній війні в Україні / В. Носов, О. Манжай // Прав., нормат. та метрол. забезп. системи захисту інформації в Україні : наук.-техн. зб. – 2015. – Вип. 1. – С. 26–32. 47. Парубець О. Функції преси в умовах трансформації медіасистеми / О. Парубець // Український науковий журнал «Освіта регіону: Політологія Психологія Комунікації». – 2014. – № 4. – С. 55. 48. Пахнін М. Принципи, завдання та інструменти державної інформаційної політики України в сучасних умовах / М. Л. Пахнін // Теорія та практика державного управління. – 2014. – Вип. 3. – С. 87–95. 49. Погрібна В. Інформаційна війна як каталізатор геополітичних змін / В. Л. Погрібна, Л. М. Герасіна // Європейська інтеграція в контексті сучасної геополітики : зб. наук. статей за матеріалами наук. конф., м. Харків, 24 трав. 2016 р. / редкол.: А. П. Гетьман, І. В. Яковюк, В. І. Самощенко та ін. – Х. : Право, 2016. – С. 72–75. 50. Полуйкова С. Средства суггестивного речевого воздействия в современном просветительском послании Електронний ресурс / С. Ю. Полуйкова. – Режим доступу: http://www.rfp.psu.ru/archive/3.2012/ polujkova.pdf 51. Полумієнко С. Гібридна війна, її окремі передумови, стратегії та наслідки / С. К. Полумієнко // Вісник Національної академії наук України. – 2017. – № 8. – С. 72–82. 52. Попович К. Гібридна війна як сучасний спосіб ведення війни: історичний та сучасний виміри / К. В. Попович // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Історія. – 2016. – Вип. 2. – С. 75–79. 53. Почепцов Г. Інформаційна політика : навч. посіб. для студентів ВНЗ, аспірантів, викладачів / Г. Почепцов, С. А. Чукут. – К., 2008. – 663 с. 54. Прищепа Г. «Мова ненависті» як лінгвістичний маркер «гібридної війни» / Г. Прищепа // Психолінгвістика. Психолингвистика. Psycholinguistics. –2017. – Вип. 22 (2). – С. 98–112. 55. Протидія інформаційним війнам: інформація як щит і меч: бібліогр. покажч. / уклад. : Г. Буркацька, А. Саприкін ; консультант і авт. передм. В. Настрадін ; ред. : С. Чачко, В. Кучерява, Н. Лінкевич ; ДЗ «Держ. б-ка України для юнацтва». – К., 2014. – 54 с. 56. Ракитов А. Информация¸ наука, технология в глобальных исторических измерениях / А. Ракитов. – Москва : ИНИОН РАН, 1998. – 104 с. 57. Расторгуев С. Информационная война / С. Расторгуев. – Москва : Радио и связь, 1999. – 416 с. 58. Ржевська Н. Геоінформаційний чинник як механізм трансформації міжнародних конфліктів / Н. Ф. Ржевська // Вісник Донецького національного університету. Серія політичні науки. – 2016. – № 1. – С. 43–47. 59. Різун В. Гуманітарні технології : конспект лекцій / В. Різуна. – Київ, 1994. – 60 с. 60. Рубан Ю. Україна як суб’єкт і об’єкт сучасних міжнародних інформаційних воєн / Ю. Рубан // Стратегічні пріоритети. – 2009. – №2 (11). – С. 6–9. 61. Рудницький С. Категорія «механізм» та її гносеологічні можливості для опису явищ і процесів суспільно-політичного життя / С. Рудницький // Держава і право. – 2011. – Вип. 53. – С. 679–685. 62. Саприкін О. Інтернет-ресурси як інструмент інформаційної війни й інформаційна безпека України / О. Саприкін // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2015. – № 2. – С. 72–77. 63. Сасин Г. Інформаційна війна: сутність, засоби реалізації, результати та можливості протидії (на прикладі російської експансії в український простір) / Г. Сасин // Грані. – 2015. – № 3. – С. 18–23. 64. Світлична В. Інформаційна безпека: сутність та порядок реалізації / В. Світлична // Молодий вчений. – 2014. – № 11. – С. 97–100. 65. Семен Н. Поняття «інформаційна війна» в контексті соціальних комунікацій / Н. Семен // Держава та регіони. Серія : Соціальні комунікації. – 2016. – № 1. – С. 22–25. 66. Сенченко М. Запорука національної безпеки в умовах інформаційної війни / М. Сенченко // Вісник Книжкової палати. – 2014. – № 6. – С. 3–9. 67. Сидор Ю. Інформаційні війни як виклик міжнародній безпеці / Ю. Сидор // Актуальні проблеми країнознавчої науки : матеріали І Міжнар. наук.-практ. Інтернет-конференції (м. Луцьк, 9–10 жовтня 2014 р.) / за ред. В. Й. Лажніка. – Луцьк : Вежа-Друк, 2014. – C. 148–151. 68. Сіленко А. Соціально-політичні наслідки інформаційної революції / А. Сіленко // Політ. Менеджмент. – 2005. – № 5. – С. 61–74. 69. Сіпайло Л. Діяльність неурядових організацій у системі забезпечення інформаційної безпеки країни / Л. Сіпайло, Н. А. Сіпайло // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2017. – Вип. 18. – С. 296–299. 70. Слухай А. Алітераційне римування як засіб сугестивного впливу в давньоанглійських текстах: методологія дослідження / А. Слухай // Studia Linguistica. – 2010. – Вип. 4. – С. 132–139. 71. Соціально-правові основи інформаційної безпеки: навч. посібник / В. М. Петрик, А. М. Кузьменко, В. В. Остроухов та ін. ; за ред. В. В. Остроухова. – К. : Росава, 2007. – 496 с. 72. Стадник А. Інформаційна війна як комунікативна технологія впливу на масову свідомість та громадську думку / А. Г. Стадник // Грані. – 2016. – № 1. – С. 111–115. 73. Тард Г. Психология толп / Г. Тард, Г. Лебон ; под ред. В. Дружинина. – Санкт-Петербург : Библиотека социальной психологии, 1999. – 416 с. 74. Титенко О. Інформаційна революція як інструмент розв’язання економічних та соціальних суперечностей в предметному полі сучасної політичної економії / О. Титенко // Вісник ХДУ Серія Економічні науки. – 2015. – №10. – С. 13–17. 75. Требін М. Феномен інформаційної війни у світі, що глобалізується / М. Требін // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія : зб. наук. пр. – 2013. – №2(16). – С. 188–198. 76. Трубіцина О. Засоби композиційно-сюжетної організації сугестивного китаємовного медіа дискурсу: прагматичний аспект / О. Трубіцина // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Сер. : Філологічна. – 2013. – Вип. 38. – С. 131–133. 77. Форос Г. Сучасний стан розвитку інформаційної протидії / Г. Форос // Правова держава. – 2012. – № 15. – С. 336–340. 78. Чирва Р. Інформаційна війна – зброя, страшніша за ядерну / Р. Чирва // Профспілкові вісті. – 2014. – № 13. – С. 8–9. 79. Чистоклетов Л. Інформаційно-психологічні впливи як невід’ємна складова парадигми інформаційної безпеки / Л. Чистоклетов, В. Шишко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія психологічна. – 2012. – Вип. 2(1). – С. 183–193. 80. Чудінова Н. Інформаційна безпека України та види джерел загроз і небезпек / Н. Чудінова, Ю. Грицюк // Проблеми застосування інформаційних технологій, спеціальних технічних засобів у діяльності ОВС, навчальному процесі, взаємодії з іншими службами : матер. наук.-практ. конф., м. Львів, 14 грудня 2011 р. – Львів : Львівський ДУВС, 2011. – С. 248–257. 81. Шамраєва В. Передумови появи інформаційної війни як явища сучасних міжнародних відносин / В. М. Шамраєва // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». – 2017. – № 1(1). – С. 61–66. 82. Шевчук О. Інформаційно-технологічна революція і її роль у розвитку світової економіки / О. Шевчук // Економіка і прогнозування. – 2004. – № 3. – С. 139–151. 83. Шпига П. Основні технології та закономірності інформаційної війни / П. Шпига, Р. М. Рудник // Проблеми міжнародних відносин. – 2014. – Вип. 8. – С. 326–339. 84. Шумка А. Теоpетичні аспекти інформаційних війн та національна безпека / А. Шумка, П. Черник // Грані. – 2015. – № 9. – С. 10–16. 85. Яфонкін А. Інформаційна війна проти держави та інформаційна безпека України / А. Яфонкін, В. А. Шевчук // Форум Права. – 2017. – Вип. 5. – С. 466–472. 86. Khoroshko V. Information war. Mass media as an instrument of information influence on society. Part 1 / V. Khoroshko, Yu. Khokhlachova // Ukrainian Scientific Journal of Information Security. – 2016. – Vol. 22, Issue 3. – P. 283–288. 87. Боярова К. Інтернет як засіб комунікації людей Електронний ресурс / К. Боярова // V Международная научно-практическая Интернет-конференция «Альянс наук: ученый – ученому» (20 марта 2009 г.). – Режим доступу: http://www.confcontact.com/2009_03_18/pe6_boyarova.php 88. Гібридна війна як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу Електронний ресурс // Дзеркало Тижня. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/internal/gibridna-viyna-yak-klyuchoviy-instrument-rosiyskoyi-geostrategiyi-revanshu-_.html 89. Дубовой Я. Трансформація методів ведення інформаційних війн в сучасний історичний період Електронний ресурс / Я. Дубовий // Інтернет-конференція. – Режим доступу: http://conf.inf.od.ua/doklady-konferentsii/spisok-dokladov-iv-konferentsii-2016-g/102-dubovoj 90. Закусило Т. Iнформацiйна вiйна як складова полiтичної комунiкацiї: доповідь Електронний ресурс / Т. Закусило // Матеріали наукової конференції. – 2016. – Режим доступу: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum-2016/paper/.../197 91. Інформаційна війна Електронний ресурс // Вікіпедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0 92. Леонтєва Л. Інформаційна війна в епоху глобалізації Електронний ресурс / Л. Леонтьєва. – Режим доступу: http://www.ji-magazine.lviv.ua/seminary/2000/sem13-04.htm 93. Малик Я. Інформаційна війна і Україна Електронний ресурс / Я. Малик // Демократичне врядування. – 2015. – Вип. 15. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2015_15_3 94. Полянський П. Освіта як об’єкт інформаційної війни Росії проти України і як ресурс протидії такій війні Електронний ресурс / П. Полянський. — Режим доступу: https://maidanua.org/2015/03 95. Ткаченко В. Вплив засобів масової інформації на діяльність органів публічної влади в Україні Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/conf/2016-3/doc/3/12.pdf 96. Функціонування незалежних ЗМІ в умовах інформаційної війни Електронний ресурс. – Режим доступу: https://obolon.kyivcity.gov.ua/files/2014/11/6/funktsionyvannyazmi.pdf 97. Цуканова О. Інформаційні війни: вплив на суспільство Електронний ресурс / О. В. Цуканова. – Режим доступу: http://www.sworld.com.ua/konfer34/800.pdf 98. Черних О. Мова ненависті, мова ворожнечі Електронний ресурс / О. Черних // ACADEMIA. – Режим доступу: http://www.academia.edu/10332206/%D0%9C%D0%9E%D0%92%D0%90_%D0%92%D0%9E%D0%A0%D0%9E%D0%96%D0%9D%D0%95%D0%A7%D0%86_%D0%9C%D0%9E%D0%92%D0%90_%D0%9D%D0%95%D0%9D%D0%90%D0%92%D0%98%D0%A1%D0%A2%D0%86 99. Libicki M. What Is Information Warfare? Electronic resource / M. Libicki. – Washington : National Defense University, 1995. – Available at: http://www.dtic.mil/get-trdoc/pdf?AD=ADA367662. (Accessed: 2017 Apr 19). 100. WikiLeaks Електронний ресурс // Вікіпедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/WikiLeaks