Выводы:Джерела трудового права України можна визначити як спосіб вираження норм права, що приймаються компетентними на те органами держави і призначені регулювати трудові відносини в процесі застосування праці і суспільного захисту людей праці, що класифікується за різних підстав, а саме: за юридичною силою, за способом прийняття, за територіальною направленістю, за сферою дії та залежно від ступеня узагальненості.
Норма права – це загальнообов’язкове правило поведінки, сформоване в суспільстві відповідно до визнаної в ньому справедливої міри свободи і рівності та формально визначене (встановлене чи санкціоноване) і забезпечене державою з метою регулювання, охорони та захисту суспільних відносин, що мають певні ознаки, а саме: має загальний характер, є загальнообов’язковим та формально визначеним.
Принципи трудового права характеризують основні керівні засади та ідеї, які закріплені в нормах і виражають суть та напрями подальшого розвитку цієї галузі права, основними з яких є: свобода праці та зайнятості; захист від безробіття, рівноправність у праці; справедлива винагорода за працю; охорона праці; право на відпочинок; право на професійну підготовку; захист трудових прав; право на виробничу демократію; право роботодавця вимагати від працівника виконання обов’язку сумлінної праці тощо.
Під джерелами соціального права слід розуміти зовнішні форми виразу правових норм у вигляді нормативно-правових актів і нормативно-правових договорів, які регулюють суспільні відносини, що становлять предмет соціального права.
Основним нормативно-правовим актом, що встановлює право громадян на соціальний захист, є Конституція України, закони України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» тощо.
Принципи соціального права являють собою такі керівні положення, які, як і принципи будь-якої галузі, відображають сутність і особливості його норм. До них належать: всезагальність соціального забезпечення; фінансування соціального забезпечення за рахунок обов’язкових страхових внесків, а також за рахунок державного бюджету; диференціація соціального забезпечення в залежності від умов праці (шкідливі, тяжкі і т. д.), природно-кліматичної зони, тривалості трудового (страхового) стажу та інших факторів; універсальність та комплексність, тобто гарантування соціального забезпечення при настанні всіх соціально-важливих обставин, встановлених у законі.