Зміна в адміністративному устрої України в другій половині VІІІ ст. Ліквідація запорізької січі.

Содержание:ВСТУП 3 1. ЗМІНА В АДМІНІСТРАТИВНОМУ УСТРОЇ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ VІІІ СТ. 4 2. ЛІКВІДАЦІЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ 10 ВИСНОВОК 16 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 18

Вступление:Після смерті в 1734 р. гетьмана Данила Апостола цариця Анна Іванівна не дозволила обрати нового гетьмана. Україною стало керувати Правління гетьманського уряду. Але з воцарінням у 1741 р. Єлизавети Петрівни політика щодо України стала лояльнішою. У 1747 р. з'явилася царська грамота з дозволом обрати нового гетьмана. В середині XVIII ст. козацька старшина почала клопотатися про відновлення гетьманства. 22 лютого 1750 р. за рішенням Єлизавети Петрівни Правління гетьманського уряду було розпущено і на гетьмана обрано К.Розумовського – молодшого брата фаворита імператори. Розумовському вдалося розширити автономію України, повернувши її справи з Сенату до іноземної колегії. Київ і Запоріжжя знову підпорядковувались гетьманові, був відновлений склад генеральної старшини і суду. У другій половині XVIII ст. в Україні утверджується суспільно-політичний устрій, характерний для всієї Російської імперії. Усі органи Української держави були остаточно знищенні.

Выводы:В 1754 р. була ліквідована одна з найважливіших ознак автономії – державна митниця на кордон між Гетьманщиною та Росією. А в 1761 р. Київ переходить під пряме імперське правління. Нова імператора Катерина II, прагнучи уніфікації та централізації державного управління, в 1764 р. після звернення Розумовського з проханням про введення спадковості гетьманування та розширення його прав знову ліквідувала цей інститут в Україні. Уся повнота влади зосередилась у руках президента Другої Малоросійської колегії (1764 – 1786 рр.) генерал-губернатора П.Румянцева. Колегія складалась з чотирьох російських представників, чотирьох українських старшин, прокурора, двох секретарів (росіянина і українця). На початку 80-х років був скасований полковий устрій на колишній Гетьманщині. У 1776 році Катерина II ліквідувала слобідське козацтво – більшість заможних козаків наказним порядком перевела в гусари, а частину – в селянський стан. Старшина отримала офіцерські звання і статус дворянства. На території слобідських полків було створено Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові. Після укладення Кючук-Кайнарджийського миру Запорізька Січ втратила значення військового форпосту проти турецької і татарської агресії. Крім того, козаки брали активну участь в гайдамацькому русі. Війська царського генерала Текелі, повертаючись з Криму, несподівано оточили Січ. П.Калнишевський – останній кошовий отаман – капітулював і згодом був засланий царським урядом на Соловки. Таким чином, на кінець XVIII ст. царизм ліквідував устрій в Україні, знищивши залишки української державності. Українська козацька старшина була юридично зрівняна з російськими дворянами і злилася з ними в одному пануючому стані, а основна маса селян була і фактично, і юридично закріпачена. Феодально-кріпосницький лад досяг свого апогею. Після відвоювання Чорноморського узбережжя, ліквідації Запорізької Січі царський уряд став роздавати землі Південної України російським і українським поміщикам, урядовцям, офіцерам, високопоставленим сановникам.

Литература:1. Андрущенко В.Л., Федосов В.М. Запорізька Січ як український феномен. – К., 1995. 2. Гайдуков Л.Ф., Крушинський В.Ю. Історія України: Посібник для старшокласників та абітурієнтів. – К.: Либідь, 1999. 3. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – Київ, 1992. 4. Історія держави і права України: Навч. посіб. / А.С.Чайковський (кер. кол. авт.), В.І.Батрименко, О.Л.Копиленко та інші; За ред. А.С.Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2001. 5. Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. – К., 1993.