Выводы:Отже, за результатами проведеного дослідження, варто зробити відповідні виновки.
1. Досліджено, що трудова міграція сьогодні є явищем світового масштабу, дослідженню якого присвячено достатньо багато наукових праць як на вітчизняному науковому поприщі, так і за кордоном. Це обумовлено тим, що переміщення населення з метою пошуку місць працевлаштування чинять суттєвий вплив на економіку, соціальне та політичне життя, культурну сферу країн, визначаючи обличчя світового ринку праці.
2. Визначено, що в XXI столітті міжнародна міграція, як і раніше, залишається не до кінця дослідженим процесом, незважаючи на великий вклад вчених в розробку теоретичних підходів для пояснення походження міжнародної міграції робочої сили. На даний час єдиної теорії міжнародної міграції робочої сили не існує, але є безліч підходів і теоретичних обґрунтувань, що пояснюють причини міжнародної міграції робочої сили.
3. Виявлено, що сучасні міжнародні міграційні потоки стають все більш складними і різноманітними, зі змінами форми, стану, напрямками та тривалістю міграції. На відміну від попередніх постійних мігрантів та поселенців, тимчасова міграція більш популярна. Наразі міжнародні мігранти – змішана група, яка включає в себе сезонних працівників, тимчасових працівників за контрактом, кваліфікованих робітників-мігрантів, студентів, шукачів притулку, та біженців, працівників з нелегальним статусом і жертв торгівлі людьми і примусової праці.
4. Досліджено, що під впливом інформаційної революції у світовому господарстві формується і такий особливий сегмент світового ринку праці, який пов’язаний з використанням висококваліфікованих спеціалістів (наукових працівників, інженерів, аналітиків, а також фахівців у галузі інформатики, менеджерів тощо). Таким чином, поряд із традиційним пошуком ринків збуту тепер іде напружений пошук цінних видів ресурсів, серед яких перше місце належить інформаційним ресурсам та їхнім носіям – людям. Компанії, що діють у високотехнологічних галузях, посилено шукають і залучають інтелектуальні ресурси, без яких неможливо вижити в жорсткій конкурентній боротьбі.
5. Проаналізовано, що у Європі роль внутрішньорегіонального чинника в імміграції робочої сили менша, ніж у еміграції, однак перевищує 50%. Це свідчить про те, що в цей регіон прибуває велика кількість іммігрантів з інших країн, порівняно з імміграцією всередині регіону. У Північній Америці та Океанії основна частина іммігрантів прибуває з інших регіонів, роль внутрішньорегіонального чинника в імміграції невелика. Таким чином, основними регіонами, де переважна частина іммігрантів прибула з інших регіонів, є Північна Америка та Океанія. В Європі загальна кількість іммігрантів приблизно порівну розподіляється між внутрішньорегіональними та міжрегіональними мігрантами.
6. Визначено, що сьогодні більшість країн Європейського співтовариства при регулюванні імміграції переважно використовують селективний підхід. Відсіювання небажаних іммігрантів здійснюється на основі вимог щодо кваліфікації, освіти, віку, на основі квотування, прямих і непрямих заборон на в’їзд, а також тимчасових або інших обмежень. Що стосується рееміграції, то її стимулювання здійснюється через оплату матеріальної компенсації мігрантам, які виїжджають, професійну підготовку іммігрантів, створення нових робочих місць, надання економічної допомоги країнам масової еміграції.
7. Досліджено, що міжнародна трудова міграція зумовлює позитивний зовнішній ефект для світового виробництва, оскільки в переважній більшості випадків її наслідком є перерозподіл трудових ресурсів від країн з низьким значенням граничної продуктивності праці до країн з високим рівнем зазначеного показника. Тому міжнародна трудова міграція позитивно впливає на світовий ВВП. Хоча міжнародна трудова міграція може бути структурована за багатьма ознаками, проте з позиції її впливу на економіки країн-донорів, серед таких, що розвиваються, і реципієнтів трудових ресурсів важливими ознаками поділу є правовий статус мігрантів, їх кількість та рівень інтелектуально-культурного капіталу.
8. Зазначено, що серед засад міграційної політики в країнах, що розвиваються, важливе місце має посідати соціальна реклама, яка повинна бути спрямована на упередження виїзду за кордон. Така реклама могла б бути ефективною за реальних можливостей отримання високооплачуваної роботи для широких мас носіїв робочої сили. В умовах майже повної відсутності дієвої альтернативи зовнішнім трудовим поїздкам, є ризик посилення у реальних та потенційних трудових мігрантів відчуття відчуженості від держави при перегляді «заборонної» реклами. Удосконалення політики з питань міграції, яку здійснює Європейський Союз, має відбуватися без негативних наслідків для країн, що розвиваються, зокрема, на Сході Європи. Тому на часі вироблення стратегії справедливого розподілу тягаря для країн, які наступними роками усе ще залишатимуться поза кордонами ЄС.