Соціальне знання епохи Середньовіччя

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Загальна характеристика епохи Середньовіччя 4 Розділ 2. Соціальні погляди Августина Блаженного 8 Розділ 3.Вплив на розвиток соціального знання Р.Бекона 12 Розділ 4. Соціальні ідеї Фоми Аквінського 16 Висновки 20 Список використаної літератури 23

Вступление:Актуальність теми. Сонм суперечностей, в які вступила цивілізація, виходив за межі можливостей пояснення засобами античної філософії. Розумні і великі мислителі мовчали. «Романтичний розум» античної цивілізації в цей час практично повністю вичерпав свої евристичні можливості. Ні Сократ, ні Платон, ні навіть Арістотель, незважаючи на всеосяжність і глибину раціонального осягнення «соціуму», не змогли запропонувати людству щось таке, що дало б можливість знайти вихід із загальної соціальної кризи, надало б нового імпульсу соціальній творчості, розширило б горизонт оптимізму та надії на майбутнє. Розум виявив своє безсилля перед дійсністю. Дійсність постала у вигляді монстра, непідвладного розумові. Вона рухалася за своїми законами, до яких «розум» не міг навіть наблизитися. Людина, зневірившись у «розумі», розпочала пошук нового опертя, відштовхуючися від якого можна було б зрозуміти й пояснити дійсність. Таким опертям стала для неї ідея «Бога». Соціологія вступила в глибокий і довготривалий процес своєї теологізації. Ідеї сформульовані мислителями Середньовіччя були значним поштовхом до розвитку соціології як науки. Деякі з них, пристовсовані до сучасних умов, і дотепер знаходять відклик у працях видатних мислителів. Об`єкт дослідження - розвиток соціального знання Предмет дослідження - особливості соціального знання в епоху Середньовіччя. Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є дослідження соціального знання в епоху середньовіччя, для досягнення мети потрібно виконати наступні задачі: - розглянути загальну характеристику епохи Середньовіччя - дослідити соціальні погляди Августина Блаженного - висвітлити вплив на розвиток соціального знання Р.Бекона - розкрити особливості соціальних ідей Фоми Аквінського

Выводы:Метою дослідження було дослідження соціального знання в епоху середньовіччя, для досягнення мети були виконані наступні задачі та зроблено такі висновки: - розглянуто загальну характеристику епохи Середньовіччя За тих часів моделі формулювання та вирішення соціальних проблем формувалися відповідно до загального світобачення та під впливом провідних релігійних концепцій. В основі соціальної парадигми стало християнство, яке зберегло свої позиції і в середні віки. Космологічний фаталізм, характерний для античності, заступив християнський провіденціалізм, який розглядав історію як вияв волі Божої. Провіденціалізм поєднувався із свободою індивідуального вибору й особистої відповідальності за нього перед найвищим неземним суддею.Центр цивілізаційних протиріч у цей період перемістився до Римської імперії, де за умов кризи та розладу рабовласницьких відносин йшов процес формування так званого феодального способу виробництва. Найвидатнішими теоретиками християнського світу цього періоду був теолог Августин, Р. Бекон та “ангельський доктор” Фома Аквінський. - досліджено соціальні погляди Августина Блаженного Цікавим є положення Августина про головні стадії розвитку людської історії. Провівши аналогію з шістьма днями творення світу, Августин називає шість стадій розвитку людства: немовляти, дитяча, отроцька, юнацька, зрілості та стареча. Останній період розпочинається з моменту приходу Христа й триватиме до кінця існування людства. Незважаючи на теологізацію соціальної історії, роздуми Августина про розквіт Божого царства та обмеження царства земного мають глибокий раціональний зміст; в явній або неявній формі вони підводили соціально-філософську думку до ідеї прогресу. - висвітлено вплив на розвиток соціального знання Р.Бекона Підґрунтя соціальної структури, вважав Р.Бекон, становлять три верстви: духовні керівники суспільства («вчені-священики»), військові захисники держави, землероби та ремісники.Гносеологічні погляди Р.Бекона визначають спрямованість його соціального вчення: якщо засаду засад пізнання становить божественне осяяння, то вершину соціальної ієрархії мають зайняти священики-вчені – «священики знання», які забезпечать перебудову всієї суспільної організації на істинно християнських ідеях та ідеалах. Утопізм соціального вчення Р.Бекона є очевидним. Ні «єдина релігія», ні «вчені-священики», ні поєднання духовної та світської влади справжньої перебудови соціальної організації, звичайно ж, забезпечити не спроможні. Проте не можна не побачити й реалістичних пропозицій філософа. Він чітко й сміливо ставив питання про наукове обгрунтування перспектив перебудови суспільного життя, критикував церковників, що потонули в болоті невігластва та розбещеності, вимагав посилення світської освіти, прагнув до світлих соціальних ідеалів. - розкрито особливості соціальних ідей Фоми Аквінського Власне соціально-політичне вчення Фома Аквінський «списує» в Арістотеля, витлумаченого в християнсько-католицькому світлі. У трактаті «Про володарювання князів» він обґрунтовує необхідність держави положеннями про людину як політичну (суспільну) істоту та про суспільне благо як вище порівняно з благом кожної окремої людини. Держава, вважав Фома Аквінський, є виявом (відображенням) порядку божественного. Слідуючи за Арістотелем, Фома Аквінський розглядає й порівнює між собою різні форми державного управління. Він засуджує «демократію» (як безапеляційну й некомпетентну владу народу над знатними людьми суспільства) і підносить «монархію» як найоптимальнішу форму організації державно-громадянського життя. Влада монарха має божественне походження, вважав Фома Аквінський. Ідея “божественного порядку” панувала в історії досить довго. Поширеною вона є і сьогодні. Однак із розвитком науки і соціальної практики, все більш широка армія мислителів намагалась “прорватися до реальності порядку” в його власній внутрішній організації.

Литература:1. Асмус В. Ф. Античная философия. — М.: Высш. шк., 2003. — 400 с. 2. Борисова Т. В. Філософія надії Августина Блаженного // Філософія, культура, життя. — Д., 2003. — Вип.20. — С.122–130. 3. Волинка Г.І.Філософія Стародавності і середньовіччя — К.: Вища освіта, 2005. — 543с. 4. Григорьев С.И., Растов Ю.Е. Основы современной социологии- Алтай, 2001- 321с. 5. Даниленко О. А. История социологии — Х., 2004. — 328 с. 6. Дворецька Г.В. Соціологія — К., 2002. — 471 с. 7. Ковальчук В. Б. Вчення Томи Аквінського про владу та закон // Держава і право. — К., 2005. — Вип.28: Юридичні і політичні науки. — С.33–41. 8. От Платона до Канта: Предыстория социологии и первые программы науки об обществе / Давыдов Ю.Н., Ковалева М.С., Кравченко А.И. и др., 1995. — 269 с. 9. Соціологія/ За ред. С.О.Макеєва.— К.: Знання, 2005. — 454 с. 10. Соціологія: Підручник /За загальною редакцією проф. В. П. Андрущенка, проф. М. І. Горлача. Харків — Київ. 1998-624 с.