Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Содержание:Вступ 3 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності 5 Висновки 17 Список використаної літератури 19

Вступление:На сучасному етапі розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України важливу роль у зміцненні конкурентоспроможності вітчизняної економіки, її інноваційному відновленні, утвердженні сприятливого інвестиційного й підприємницького клімату має відігравати політика державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), інституційною основою якої виступають система нормативно-правових джерел і сукупність органів, що виконують функції зі створення, реалізації та контролю виконання нормативно-правових актів. Особливої значущості розвиток правової основи державного регулювання ЗЕД набуває з огляду на основні напрямки зовнішньоекономічної і політичної стратегії України, які передбачають інтеграцію до ЄС та ЄЕП, поступовий рух до СОТ, а значить - лібералізацію відносин національних суб'єктів господарювання з їхніми іноземними контрагентами. Це обумовлюється, по-перше, необхідністю змін у принципах функціонування системи державного регулювання ЗЕД в Україні, по-друге, - вимогою узгодження вітчизняної законодавчої бази ЗЕД з відповідними нормами законодавств інших країн. До проблем, які можна визначити у зв'язку з цим, слід також віднести відсутність в країні належного нормативного підґрунтя для здійснення низки видів ЗЕД, зокрема в сфері руху капіталів, торгівлі об'єктами інтелектуальної власності та ін. Правовим питанням регулювання ЗЕД в Україні присвячено досить багато досліджень. Так, основні інструменти державного регулювання ЗЕД детально проаналізовані О. Вишняковим , правові основи здійснення господарських операцій з іноземними контрагентами та підстави відповідальності перед державою за порушення законодавства визначені С. Коломацькою, О. Костюченком, В. Кротюком, Н. Георгіаді, А. Мазаракі, І. Михасюком . Інтерес представляють практичні посібники з організації та здійснення ЗЕД, в яких систематизовані предметні аспекти її регулювання і особливості притягнення суб'єктів підприємництва до відповідальності при порушенні ними певних норм законодавства . Натомість питання структури системи державного регулювання ЗЕД не знайшло гідного відображення в науковій літературі, окремі згадування про неї можна знайти у працях Ю.Макогона, В. Авер'янова та деяких інших авторів . Аналіз літературних джерел дає змогу констатувати, що більшістю авторів проблема правового забезпечення функціонування системи державного регулювання ЗЕД або не розглядається, або її аналіз носить поверховий характер, внаслідок чого питання про підстави діяльності, компетенцію, повноваження органів державного регулювання ЗЕД залишається нез'ясованим. З огляду викладене вище розглянемо детально правові засади функціонування системи державного регулювання ЗЕД в Україні, визначимо функції та повноваження окремих органів влади у реалізації державної політики в сфері зовнішньоекономічних зв'язків, що і є метою даної роботи.

Выводы:Законом України "Про економічну самостійність Української РСР" від 13 серпня 1990 р. встановлено, що Україна самостійно здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосередню участь у міжнародному поділі праці та розвиває економічне співробітництво з іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності й взаємної вигоди. Принципи зовнішньоекономічної діяльності і її державного регулювання закріплені у базовому законі "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створення найсприятливіших умов для залучення економіки нашої держави до системи світового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн світу. В межах компетенції центральних органів влади перебувають питання загального забезпечення ЗЕД, визначення інструментів державного регулювання та порядку їх застосування, формування фондів фінансових ресурсів для розвитку ЗЕД та інші засоби, які визначають найбільш важливі моменти здійснення ЗЕД. У веденні виконавчих органів міських, сільських, селищних рад перебувають: власні (самоврядні) повноваження та делеговані повноваження, серед яких: організація і контроль прикордонної і прибережної торгівлі; створення умов для належного функціонування митних органів, сприяння їхній діяльності; забезпечення на відповідній території в межах наданих повноважень реалізації міжнародних зобов'язань України. Специфіка реалізації принципів захисту інтересів суб'єктів ЗЕД та еквівалентності обміну полягає у складності міждержавних відносин і наявності низки обставин об'єктивного та суб'єктивного характеру. Держава не завжди має змогу захистити власних виробників від незаконних антидемпінгових розслідувань через те. що Україна не є членом СОТ. Аналіз кола функцій державного регулювання ЗЕД, які делеговані регіональним та місцевим органам влади і самоврядування, дозволяє стверджувати, що регулятивні важелі зміщені в бік ланки центральних органів влади. Це значно звужує можливості впливу більш низьких рівнів державного управління на розвиток ЗЕД, особливо на фоні централізації бюджетного процесу і відповідною нестачею власних коштів для здійснення регулятивних заходів.

Литература:1. Закон Української радянської соціалістичної республіки "Про економічну самостійність Української РСР" // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1990, № 34, ст. 499. 2. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2001. - № 7: Правове регулювання зовнішньоекономічних відносин. - С. 6-47. 3. Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 р. // ВВР, 1997, № 34, ст. 170. 4. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 9.04.1999 р. // ВВР, 1999, № 20-21, ст. 190. 5. Вишняков А.К. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине. - Харьков: ООО "Одиссей", 2005. - 256 с. 6. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 288 с. 7. Костюченко О.А. Валютне законодавство України. - К.: Атіка, 2006. - 304 с. 8. Кротюк В., Іоффе А. Валютний контроль та його правова регламентація // Вісник НБУ. - 1997. - №1. - С. 11-18. 9. Георгіаді Н.Г., Князь С.В. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2004. - 196 с. 10. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні / За ред. А.А. Мазаракі. - К.: КНТЕУ, 2003. - 272 с. 11. Державне регулювання економіки / За ред. проф. І.Р. Михасюка. - Львів: Українські технології, 1999. - 640 с. 12. Трусов О., Рудяк Ю. Довідник ЗЕДівця. - Харків: Фактор, 2006. - 704 с. 13. Внешнеэкономическая деятельность: организация, управление, прогнозирование / Под ред. Ю.В. Макогона. - Донецк: Донеччина, 1999. - 496 с. 14. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. проф. В.Б. Авер'янова. - К.: Хрінком Інтер, 1998. - 432 с. 15. Башнянин Г.І., Копич І.М. Яку систему регуляції національної економіки ми повинні створити в Україні // Регіональна економіка. - 1997. - №2. - С. 25-26. 16. Иванов О. Государственное регулирование внешнеэкономической деятельности: опыт Японии // Проблемы теории и практики управления. - 1999. - № 2. - С. 43-45.