Ігрові технології як засіб формування позитивної мотивації учіння 4х класів.

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ 7 1.1. Мотиваційна готовність до учіння дітей молодшого шкільного віку як психолого-педагогічна проблема 7 1.2. Педагогічні умови виховання позитивного ставлення до учіння в учнів молодших класів 12 РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ЗАСОБУ ВИХОВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ ДО УЧІННЯ В УЧНІВ 4-Х КЛАСІВ 16 2.1. Авторська методика формування позитивної мотивації до учіння в учнів 4-х класів з використанням ігрових технологій 16 2.2. Методичні рекомендації з проблем виховання позитивної мотивації 23 ВИСНОВКИ 28 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31  

Вступление:Актуальність теми. Відповідно до Закону України «Про освіту» метою метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору 1. Підготовка конкурентноспроможного підростаючого покоління – важливий етап цього процесу. Заклади освіти ставлять собі за завдання формувати у вихованців теоретичне мислення починаючи з дитячого віку. Завдяки управлінню процесом засвоєння знань учнів передбачається вплив на сам процес навчання, який спрямовується не на примушування дітей до отримання знань, а на формування у дитини потреби в керуючих впливах педагога і бажання виконувати навчальні завдання. З цією метою виховання, розвиток і навчання повинні мати своїм підґрунтям внутрішні сили дітей. Метою дидактики і теорії виховання є мотивація учнів, бо саме мотивація діяльності дає дитині шанс залишитись неповторною індивідуальністю, іти своїм шляхом у житті, творчо самоутверджуватись, ініціативно працювати. Коли дитина має мотив, відбувається розвиток її як особистості. Тому важливою є проблема оптимізації пізнавальної діяльності дітей молодшого шкільного віку. Відбувається пошук ефективних способів розвитку позитивної мотивації учнів до навчання, а також запобігання інтелектуальній пасивності дітей. У процесі розвитку дітей старшого молодшого шкільного віку позитивна мотивація виступає у багатозначній ролі: як засіб живого, захопливого навчання, і як схильність до інтелектуального та тривалого перебігу діяльності, і як передумова формування готовності особистості до безперервної освіти. Розвиток мотивації дітей залежить від уміння вчителя створити дидактичні й організаційні умови в процесі навчання учнів молодших класів. В другій половині ХХ – на початку ХХІ сторіччя навчальну мотивацію як компонент навчальної діяльності досліджували в різних напрямах, зокрема: онтогенетичному (В. Асєєв, Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Скрипченко та ін.); діяльнісному (М. Алексєєва, Н. Зубалій, А. Маркова, Т. Матіс, М. Матюхіна та ін.); дидактичному (Ю. Бабанський, М. Данилов, А. Кузьмінський, Я. Лернер, В. Омеляненко, О. Савченко, М. Скаткін, Г. Щукіна та ін.). Щодо проблеми мотивації учіння, то в українській і зарубіжній психології існують різні підходи до її дослідження. Існують дослідження мотивації в межах теорії особистості (М. Аргайл, К. Левін, А. Маслоу, X. Мюррей, Д. Узнадзе та ін.), біхевіористських теорій (Р. Вудвортс, О. Моурер, Ж. Нюттен, Б. Скіннер, Дж. Уотсон, Е.Толмен, К. Хелл та ін.), когнітивної психології (Дж. Аткінсон, У. Джемс, Г. Келлі, Р. Кеттелл, Л. Фестінгер, Ф. Хайнер, X. Хекхаузен та ін.), психоаналізу (А. Адлер, В. Вундт, У. Мак-Дауголл, З. Фрейд, К. Юнг та ін.), теорії діяльності (В. Асєєв, Л. Божович, Л. Виготський, А. Запорожець, А. Леонтьєв, В. Мерлін, С. Рубінштейн, А. Файзуллаєв та ін.). Такі науковці, як Г. Антонова, Е. Баранова, О. Брежнєва, Н. Бушуєва, В. Волошина, Н. Даниленко, А. Дейкина, І. Карабаєва, Л. Лохвицька, І. Меліхова, Н. Пастушенко, І. Товкач, Т. Улькіна займалися вивченням проблеми формування мотивів навчання. Дослідження та впровадження у освітній процес ігрових технологій є вагомим питанням, вивченню якого присвячено праці сучасних науковців, таких як: Л. Ворзацька, Л. Галіцина, В. Давидова, О. Дусавицький, М. Козіцька, А. Лихва, С. Лупінович, Л. Нечволод, Н. Рєпіна, О. Сутула, В. Сухар, В. Телянчук, І. Тригуб, Н. Фастова, О. Франчук, О. Харченко, І. Цепова, Г. Цукерман, Л. Шильцова та ін. Сьогодні перед українським суспільством стоїть особливо гостра потреба в самостійних, творчих особистостях, що здатні реалістично оцінювати життєву ситуацію, її джерела, ставлять перед собою прогресивні цілі, знаходять ефективні засоби для їх досягнення. Ігрові технології дозволяють вирішити одразу кілька завдань: сприяють розвитку комунікативних вмінь і навичок, допомагають встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечують виховне завдання, оскільки змушують працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Використання ігрових технологій під час учіння допомагає зняти нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу учнів на основні питання теми. Не дивлячись на достатню кількість розвідок з приводу вивчення ігор у освітньому процесі початкової школи, проблема використання ігрових технологій як засобу формування позитивної мотивації учіння учнів 4-х класів залишається досить актуальною. Метою дослідження є висвітлення теоретичних та методичних особливостей використання ігрових технологій як засобу формування позитивної мотивації учіння учнів 4-х класів. Об’єктом дослідження є позитивна мотивація учіння учнів 4-х класів. Предметом – процес організації освітнього процесу з використанням ігрових технологій як засобу формування позитивної мотивації учіння учнів 4-х класів. Головними завданнями цього дослідження є: 1. Охарактеризувати мотиваційну готовність до учіння дітей молодшого шкільного віку як психолого-педагогічну проблему. 2. Обґрунтувати педагогічні умови виховання позитивного ставлення до учіння в учнів молодших класів. 3. Розробити авторську методику формування позитивної мотивації до учіння в учнів 4-х класів з використанням ігрових технологій. 4. Надати методичні рекомендації з проблем виховання позитивної мотивації. Методами дослідження є: аналіз, порівняння, систематизація, класифікація й узагальнення теоретичних даних, представлених у педагогічній та методичній літературі. Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, у якому міститься 16 найменувань.  

Выводы:Отже, результати проведених досліджень дозволяють зробити такі висновки. У процесі навчання підвищення активності учнів залишається одним з найважливіших завдань сучасної педагогіки. Ця якість характеризується високим рівнем мотивації в засвоєнні знань і умінь. Подібна активність може бути викликана за допомогою цілеспрямованих педагогічних дій. Застосування ігрових технологій виступає один із способів таких дій. Поняття ігрових технологій включає значну групу методів та прийомів організації учбового процесу. нестандартні уроки з нетрадиційними методиками проведення, незвичайні за задумом і організацією, значно більше подобаються учням, ніж звичайні буденні заняття. Дітям ігрові технології дозволяють, роблячи їх особисто зацікавленим, відпрацьовувати навики роботи в команді, тим самим виховуючи в собі відповідальність. Одне із завдань педагога полягає у виробленні мотивації. Під час гри дитина мотивована власною заданою метою, тобто вона в будь-якому разі запам’ятовуватиме матеріал, поданий під час гри, адже це потрібно йому самому. Мотиваційна готовність представляє ставлення до майбутнього навчання. Мотивація пов’язана з певною метою, досягнення якої складає зміст діяльності людини. Мотиваційний компонент готовності до навчання у школі становить готовність дитини зайняти нову соціальну позицію. Мотиваційна сфера особистості молодшого школяра перебуває у стадії формування, а тому відзначається нестійкістю. Від вчителя значною мірою залежить, які мотиви навчання сформуються у дитини. Формування позитивного ставлення молодших школярів до навчання – це процес створення вчителем в ході освітнього процесу умов емоційного внутрішнього спонукання дітей до набуття знань, умінь, навичок, способів дій, що є основою виникнення у школярів позитивного ставлення до навчання. Під позитивним ставленням до навчання розуміється внутрішня позиція дитини, віддзеркалююча внутрішні спонукання, прагнення школяра до навчання, що дозволяє дитині включитися в навчальний процес в якості суб’єкта діяльності. Для формування позитивної мотивації навчання слід застосовувати різні методи, засоби та прийоми стимулювання. Вироблення в учнів бажання вчитись та отримувати нові знання є першочерговим завданням освіти. З цією метою слід також впроваджувати новітні технології для стимулювання та вироблення позитивної мотивації навчання. З метою формування позитивної мотивації до учіння в учнів 4-х класів запропонована методика, яка передбачає використання ігрових технологій. Для формування позитивної мотивації до учіння використання диференційованого підходу полягає в розділенні кожного етапу навчання за рівнем розвитку пізнавального інтересу з урахуванням особливостей особистості учня. Часто мотивуючі чинники створюються на уроках за допомогою прийомів та методів, які засновані на проблемному підході. Систематичне створення інтелектуальної проблеми стимулює пізнавальну пошукову діяльність учнів. Результатом цього виступає самостійне відкриття нових понять, закономірностей, виявлення нових властивостей раніше вивчених об’єктів, узагальнення їх на новому понятійному рівні. Постійне вирішення таких учбових завдань трансформується в систематичну самостійну пошукову діяльність, а саме навчання перетворюється на проблемно-розвиваюче, в якому діяльнісний початок співвідноситься зі спрямованістю цієї діяльності на особу, яка й повинна розвиватися в результаті здійснення нею цієї діяльності. Функції гри в учбовому процесі полягають в забезпеченні емоційно-підведеної обстановки відтворення знань, що полегшує засвоєння учбового матеріалу. З метою формування позитивної мотивації до учбової діяльності у дітей молодшого шкільного віку було запропоновано ряд рекомендацій, зокрема передбачити осмислену діяльність вчителя; розвиток внутрішньої мотивації; дотримання позитивної мотивації; мотивація досягнення й здатності; допомога учню вийти зі стану «вивченої безпорадності»; емоційність уроку; взаємостосунки вчителя з класом. Виконання наведених рекомендацій призведе до задоволення потреб дітей в молодшій школі, вплине на їх бажання навчатися, що, у свою чергу, позначається на успішності в учбовій діяльності.    

Литература:1. Закон України Про загальну середню освіту (від 13.05.1999 № 651-XIV) // ВВР. – 1999. – № 28. – Ст. 230. 2. Закон України Про освіту (від 05.09.2017 № 2145-VIII) // ВВР. – 2017. – № 38–39. – Ст. 380. 3. Божович Л. Проблема развития мотивационной сферы ребенка: Изучение мотивации поведения детей и подростков / Л. Божович, Л. Благонадежина. – М. : Наука, 1998. – 352 с. 4. Большакова І. Формування мотивації навчання / І. Большакова // Початкова освіта. Методичний порадник. – 2011. – Вип. 12. – № 48 – С. 13–16. 5. Готовність дитини до навчання / упоряд. С. Максименко. – К. : Мікрос, 2003. – 112 с. 6. Докучина Т. Мотивація навчання як запорука стимулювання учнів до досягнення успіху / Т. Докучина // Педагогічна освіта: теорія і практика : зб. наук. пр. – 2011. – Вип. 8. – С. 32–37. 7. Енциклопедія освіти / за ред. В. Кремня. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с. 8. Коваленко О. Формування мотиваційної готовності дітей до навчання в школі як проблема / О. Коваленко // Педагогічна освіта: теорія і практика. – 2011. – Вип. 7. – С. 63–67. 9. Козлова Л. Игровые технологии в учебном процессе Електронний ресурс / Л. Козлова. – Режим доступу : http://elib.bsu.by/bitstream/123456789/93971/1/155-157%202_67.pdf 10. Лохвицька Л. Пізнавальні інтереси в системі самореалізації особистості дошкільника / Л. Лохвицька // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. Сковороди : науково-теоретичний збірник. – 2000. – Вип. 1 : Педагогіка. Психологія. Філологія. Філософія. – С. 82–89. 11. Маркова А. Формирование мотивации учения в дошкольном возрасте / А. Маркова. – М. : Педагогика, 1983. – 96 с. 12. Матюхина М. Мотивация учения младших школьников / М. Матюхина. – М. : Педагогика, 1984. – 230 с. 13. Мороз Р. Прогнозування успішності дитини у шкільному навчанні : шостий рік життя: загальна характеристика віку, психофізіологічний розвиток дитини / Р. Мороз // Психолог. – 2008. – № 11. – С. 14–18. 14. Нежнова Т. Формирование новой внутренней позиции / Т. Нежнова // Особенности психического развития детей 6-7-летнего возраста. – М. : Педагогика, 1988. – С. 23–27. 15. Овсієнко Н. Визначення готовності шестирічних дітей до навчання в школі : діагностична програма / Н. Овсієнко // Початкова освіта. – 2010. – № 11. – С. 12–15. 16. Проскура О. Психологічна підготовка вчителя до робота з першокласниками / О. Проскура. – К. : Освіта, 1998. – 199 с.