Кримінальна відповідальність за фіктивне підприємство (стаття 205 КК України)

Содержание:ВСТУП 5 РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА 9 1.1. Поняття та правова природа злочину, передбаченого ст. 205 КК України. Відмежування фіктивних дій в підприємництві від суміжних злочинів 9 1.2. Підстави та принципи криміналізації фіктивного підприємництва 17 РОЗДІЛ 2 СКЛАД ЗЛОЧИНУ ТА КВАЛІФІКУЮЧІ ОЗНАКИ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА 26 2.1. Об’єкт фіктивних дій в підприємництві 26 2.2. Об’єктивна сторона фіктивних дій в підприємництві 34 2.3. Суб’єкт фіктивних дій в підприємництві 46 2.4. Суб’єктивна сторона фіктивних дій в підприємництві 52 2.5. Кваліфікуючі ознаки фіктивних дій в підприємництві 63 РОЗДІЛ 3 ЗАПОБІГАННЯ ФІКТИВНОМУ ПІДПРИЄМНИЦТВУ 75 3.1. Зарубіжний досвід запобігання фіктивному підприємництву 75 3.2. Основні напрями запобігання фіктивному підприємництву в Україні 92 ВИСНОВКИ 99 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 106  

Вступление:Актуальність теми дослідження. У структурі злочинності в Україні наразі спостерігається збільшення кількості злочинів у сфері господарської діяльності, зокрема, у сфері кредитно-банківської системи, зовнішньоекономічної діяльності, приватизації державних і комунальних підприємств, енергетиці, агропромисловому комплексі, сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Ці злочини мають високий рівень латентності і, як правило, вчиняються організованими злочинними угрупуваннями, що мають транснаціональні зв’язки. Одним з таких злочинів є фіктивне підприємництво, яке є одночасно знаряддям вчинення цілої низки корисливих злочинів, зокрема, ухилення від сплати податків, контрабанди, шахрайства з фінансовими ресурсами тощо. Незважаючи на те, що фіктиве підприємництво, як і усі інші злочини у сфері господарської діяльності, негативно впливають на соціально-економічний, культурний та політичний розвиток держави й становлять загрозу її національній безпеці, на сьогодні лише незначну їх кількість вдається виявити та припинити правоохоронним органами. Так, починаючи з 2010 р. фіксується планомірне та суттєве зниження кількості виявлених організованих груп і злочинних організацій, зокрема, у 2016 р. виявлено лише 4 (для порівняння: 4 – у 2015 р., 28 – у 2014 р., 40 – у 2010 р.). У 2014 р. до суду з обвинувальним актом передано лише 37,5% проваджень про вчинення злочинів у сфері господарської діяльності. Зокрема, за ухилення від сплати податків у 2014 р. до суду передано лише 9,5%, а у 2015 р. – 7%, при цьому обвинувальних вироків винесено судом лише щодо 3,8% у 2014 р. та 3% у 2015 р. з усіх зареєстрованих кримінальних проваджень цього виду злочинів. Зважаючи на вище наведені статистичні дані, в умовах сьогодення, обрана тема є надзвичайно актуальною та необхідною для розгляду. Важливість обраної теми підтверджується і тим, що протягом останніх років українськими вченими кримінально-правової науки було здійснено лише декілька комплексних досліджень, які присвячені аналізу кримінальної відповідальності за ст. 205 КК України. Це, зокрема праці Л. М. Дудник, В. І. Василинчук, Ю. В. Опалінського, Д. Г. Мулявки, Я. О. Лантінова, А. С. Мікіш, І. А. Мозоль та ін. Мета і завдання дослідження. Метою дипломної роботи є здійснення комплексної характеристики кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво в Україні та виявлення проблемних питань, що існують наразі з приводу кримінально-правової регламентації ст. 205 КК України із подальшими рекомендаціями щодо їх подолання. Для досягнення поставленої мети дослідження поставлені такі завдання: ? визначити поняття та правову природа злочину, передбаченого ст. 205 КК України; ? дослідити питання щодо відмежування фіктивних дій в підприємництві від суміжних злочинів; ? обґрунтувати підстави та принципи криміналізації фіктивного підприємництва; ? детально охарактеризувати кожний елемент склад злочину фіктивного підприємництва; ? дослідити зарубіжний досвід запобігання фіктивному підприємництву та визначити на підставі нього основні напрямки запобігання фіктивному підприємництву в Україні. Об’єктом дослідження є кримінально-правові відносини, що складаються під час вчинення фіктивного підпиємництва в Україні. Предметом дослідження є норми КК України, наукова доктрина кримінального права та емпіричні дані, що дозволили визначити теоретико-правові основи та особливості кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 205 КК України. Методи дослідження. Методологічну основу роботи становить низка філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів, що надали змогу забезпечити об’єктивний, повний та всебічний аналіз досліджуваного предмету. Діалектичний метод посприяв дослідженню поняття та правової природи злочину, передбаченого ст. 205 КК України, та дозволив здійснити відмежування фіктивних дій в підприємництві від суміжних злочинів. Статистичний метод використаний для узагальнення результатів вивчення практики, виявлення помилок, що припускаються в правозастосуванні при застосуванні кримінальної відповідальності за ст. 205 КК України. Застосування системного методу дозволило систематизувати підстави та принципи криміналізації фіктивного підприємництва. Метод порівняльно-правового аналізу надав можливість дослідити положення кримінальних кодексів зарубіжних країн у сфері запобігання фіктивному підприємництву. Формально-юридичний метод застосований при аналізі складу злочину за ст. 205 КК Україн. Так само вказаний метод застосовувався при визначенні основних напрямків запобігання фіктивному підприємництву в Україні. Вищевикладені методи наукового дослідження використовувалися у взаємозв’язку. Інформаційну базу дослідження складають Кримінальний кодекс України, кримінальні кодекси зарубіжних держав, наукова доктрина кримінального права та емпіричні дані. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості практичного застосування рекомендацій для підвищення ефективності правового регулювання. Зокрема, одержані результати можуть бути використані у: 1) науково-дослідницькій роботі – для подальших досліджень теоретичних і практичних проблем кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво в Україні; 2) правотворчості – при вдосконаленні норм чинного законодавства України; 3) навчальному процесі – у вищих навчальних закладах під час викладання навчальних дисциплін «Кримінальне право», «Кримінологія». Структура роботи визначена предметом, метою, завданнями і логікою наукових пошуків. Робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 9 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (93 найменування). Загальний обсяг роботи складає 115 сторінок, з них основного тексту – 100 сторінок.  

Выводы:У роботі наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення теоретико-правових завдань із вдосконалення українського законодавства щодо кримінально-правової криміналізації дій, що становлять предмет злочину фіктивного підприємництва. Результатами дослідження пропонуємо вважати наступні висновки та узагальнення: 1. Під поняттям «фіктивне підприємництво» пропонується розуміти діяльність фізичних чи юридичних осіб, які завдають шкоди інтересам держави, приватно-підприємницькому сектору, фізичним особам, у процесі якої інсценуються фінансово-господарські відносини між суб’єктами підприємництва, вуалюються дійсні господарські операції шляхом використання неправдивих або підроблених (як за змістом, так і за формою), свідомо хибних юридичних документів (реєстраційних, статутних, засновницьких), цінних паперів (сертифікатів, векселів, облігацій), документів бухгалтерської звітності тощо, що дозволяють ухилятися від виконання своїх зобов’язань перед державою, іншими підприємцями, фізичними особами. 2. Юридична суть такого злочину відображена у ст. 205 КК України. З позицій цивільного та господарського права сутність фіктивного підприємництва полягає в порушенні обов’язку ведення господарської діяльності згідно із заявленими напрямами, яке вчинюється шляхом обману – неповідомлення обов’язкових для повідомлення відомостей органу державної реєстрації (в ситуації зміни напрямку діяльності після реєстрації) чи прямого обману в іншому випадку. Отже, ознакою того, що підприємство є фіктивним, може бути підтвердження інформації щодо створення останнього на підставі фіктивних реєстраційних даних. 3. Суспільна небезпека вчинення злочину, передбаченого ст. 205 КК України, зумовлюється створенням умов, які спрямовані на заподіяння майнової шкоди державі, юридичним та фізичним особам. Оскільки фіктивні дії в підприємництві є специфічною формою обману і зловживання правом, вони не можуть конкурувати, а навпаки, здатні утворювати реальну та ідеальну сукупність злочинів. 4. Існуюче законодавче формулювання статей КК Укарїни, які передбачають відповідальність за вчинення фіктивних дій в підприємництві, потребує вдосконалення шляхом спрощення і уточнення. Так, оскільки «створення», «придбання» підприємства, або «подання офіційної заяви про неспроможність» самі по собі не заподіюють ту шкоду, яка визначена як суспільно небезпечні наслідки, вони лише створюють умови для цього і є необхідною, але не достатньою умовою для цього, пропонується замінити формулювання «заподіяло велику матеріальну шкоду» на інше – «сприяло великій майновій шкоді». 5. Розгляд санкцій за кваліфіковані види фіктивних дій в підприємництві дозволив констатувати, що оскільки мотивація такої злочинної поведінки, як правило, є корисливою, самі злочини належать до економічного сектора суспільного життя, то і покарання, з одного боку, повинно зачіпати майнові інтереси злочинця, а з іншого – не провокувати його отримати злочинний дохід більший, ніж можливе майнове стягнення. Тому основним видом покарання, на нашу думку, має бути строкове обмеження волі – на строк до трьох років. Додаткові види покарання – штраф, конфіскація майна, позбавлення права займатись певною діяльністю і займати певні посади – так само на строк до трьох років. 6. Фіктивні дії в підприємництві є дуже латентним різновидом злочинів, і їх поширення набагато перевищує офіційно виявлену кількість. Цей факт підтверджує необхідність кримінально-правової норми, яка забороняє цю суспільно небезпечну поведінку. 7. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 205 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують належне функціонування порядку щодо створення та придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) згідно з вимогами чинного законодавства України. 8. Виходячи із диспозиції ст. 205 КК України, фіктивне підприємництво може виражатись у таких двох альтернативних формах: 1) створення юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми – суб’єкта підприємницької діяльності; 2) придбання такої юридичної особи. Знайшлась пропозиція щодо зміни диспозиції ст. 205 КК України, зокрема шляхом зазначення щодо створення або придбання юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, іншої юридичної особи, про реєстрацію громадянина як суб’єкта підприємницької діяльності без створення юридичної особи для вчинення злочину або його приховування, а також, можливо, про укладення з такою ж метою від імені цих осіб угод без наміру їх реально виконувати. 9. Суб’єкт злочину за ст. 205 КК України – це спеціальний суб’єкт, якому притаманні наступні обов’язкові ознаки: 1) фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і виступає як засновник чи набувач суб’єкта підприємництва – юридичної особи або за допомогою чужих чи підроблених документів реєструє (придбає) такого суб’єкта; 2) службова особа підприємства або організації, яка приймала рішення про створення чи придбання іншої юридичної особи (поняття службової особи визначено в примітці до ст. 364 КК); 3) громадянин-підприємець; 4) особи, які є співучасниками злочинної підприємницької діяльності або банкрутства. Окремо відзначається, що в разі відсутності формального статусу підприємця суб’єктом досліджених злочинів не може бути особа, яка фактично займалася підприємницькою діяльністю без державної реєстрації у встановленому порядку або користувалася при цьому недійсними документами. 10. Фіктивне підприємництво як злочин вчиняється виключно з прямим умислом, на що є відповідна вказівка в законі з огляду на формування об’єктивної сторони, яка полягає в активних діях винних осіб. Оскільки фіктивні дії у підприємництві можуть бути вчинені лише спеціальним суб’єктом, то це вказує на те, що особа, крім розуміння фактичних ознак цих злочинів, усвідомлює, що суспільно небезпечне діяння вчиняється шляхом протиправного використання повноважень, наданих на законних підставах. Крім того, суб’єктивна сторона фіктивного підприємництва включає дві мети: прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. 11. Частина 2 ст. 205 КК України передбачає відповідальність за кваліфікуючі (обтяжуючі) види фіктивного підприємництва. До них належать: 1) ті самі дії, якщо вони вчинені повторно; 2) якщо заподіяно велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам. У той же час ніхто, мабуть, не буде заперечувати очевидний факт, що сучасний розвиток економічних відносин характеризується широкою палітрою як майнових, так і немайнових зобов’язань. З цього однозначно випливає висновок, що неврахування непрямих матеріальних збитків значно обмежує безпосереднє право потерпілої сторони на відшкодування злочинних збитків. Тому вважаємо за доцільне вживати термін «шкода» в кримінальному праві з цивільно-правовим змістом. Це пояснюється тим, що зазначене поняття передусім цивільно-правового спрямування, і вживання його в іншому значенні значно деформує сам термін. Вихід із цієї ситуації полягає лише в законодавчому уточненні такої шкоди. Одним з варіантів вирішення проблеми є нове визначення шкоди в примітці до ст. 205 КК України: «Матеріальна шкода у вигляді прямих або непрямих збитків ...». Так само вважаємо за доцільне визначити такі кваліфікуючі ознаки, як: повторність, вчинення за попередньою змовою групою осіб та сприяння спричиненню великої майнової шкоди державі, фізичній або юридичній особі відносно фіктивного підприємництва, зважаючи на соціальний зв’язок та єдність злочинної природи цих посягань. 12. Зарубіжний досвід запобігання фіктивному підприємництву свідчить, що зарубіжне кримінальне законодавство є більш складним та ефективним у цьому питанні. На відміну від національного законодавця, який під фіктивними діями в підприємництві розуміє тільки фіктивне підприємництво та фіктивне банкрутство, норми кримінального законодавства зарубіжних країн застосовують широкий підхід до розуміння фіктивних дій у підприємницькій діяльності. Тому під фіктивними діями у сфері підприємництва за кордоном переважно визнаються не тільки фіктивне підприємництво та фіктивне банкрутство, а й різноманітні шахрайські посягання, недійсні та уявні угоди, надання неправдивої інформації кредиторам тощо. У кримінальному законодавстві держав Європи встановлення відповідальності за фіктивні дії у підприємницькій сфері характеризується істотною різноманітністю. Це зумовлюється різними кількістю і змістом об’єктивних і суб’єктивних ознак відповідних складів злочинів, диференціацією між фізичними та юридичними особами як суб’єктами злочинів, наявністю чи відсутністю кваліфікуючих обставин, вимірами завданих збитків тощо. Водноча неможливо не відмітити і те, що деякі кримінальні кодекси містять окремі норми щодо запобігання вчинення цих злочинів. Така кримінально-правова регламентація, на наш погляд, є дуже ефективною та має бути запозичена і КК України шляхом додавання окремої статті чи частини до ст. 205 з нормою із визначенням загальних основ запобігання вчинення даного злочину в Україні. 13. Для запобігання фіктивним діям у підприємницькій діяльності в Україні, на наш погляд, необхідно створити низку умов, які б унеможливлювали вчинення злочинів суб’єктами господарювання. Зокрема, нами пропонується, щоб кожна підприємницька структура була спроможна здійснити такі заходи: 1) створити жорстокий внутрішній контроль всередині своєї організації для забезпечення збереження прибутків, чіткості бухгалтерського обліку та дотримання встановлених правил; 2) вжити превентивних заходів, покликаних захищати підприємницьку діяльність; 3) організовувати перевірки підприємницької структури незалежними аудиторськими установами з метою визначення цільності та правильності бухгалтерських записів; 4) здійснювати підпис усіх чеків лише власником (керівником, директором, розпорядником); 5) розподілити обов’язки щодо стосунків підприємницької структури з банківськими установами; 6) забезпечити об’єднаний контроль за використанням цінних паперів; 7) використовувати паролі певної градації доступу для забезпечення цільового використання інформації працівниками певного рівня доступу; 8) проводити тренінги з питань запобігання злочинам на фірмах, включаючи нецільове використання матеріальних ресурсів та інформації тощо; 9) перевіряти безпеку комп’ютерних мереж; 10) ввести у штат співробітників, які б відповідали за безпеку бізнесу та мали тісні контакти з правоохоронними органами тощо. Водночас для того, щоб багатоаспектні плани запобігання фіктивному підприємництву були реально втілені в практику діяльності суб’єктів запобіжної діяльності, необхідно забезпечити об’єднання зусиль і цілеспрямовану та комплексну протидію кримінальним загрозам. Це можна зробити тільки через налагоджену систему взаємодії та координації заходів і дій суб’єктів запобігання.  

Литература:1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429. 3. Віденська декларація та Програма дій : міжнародний документ від 25.06.1993 Електронний ресурс. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_504. 4. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19–20, № 21–22. – Ст. 144. 5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 80731-X // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122. 6. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131. 7. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356. 8. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом : Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440. 9. Про Засади державної політики України в галузі прав людини : постанова Верховної Ради України від 17.06.1999 № 757-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35. – Ст. 303. 10. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України : постанова Верховної Ради України від 16.01.1991 № 3/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 10. – Ст. 85. 11. Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України : постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 Електронний ресурс. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/118-96-%D0%BF. 12. Алікіна Н. В. Психологічна експертиза в слідчій практиці : навчальний посібник / Н. В. Алікіна, П. Д. Біленчук, М. А. Зубань та ін. – К. : УАВС, 1993. – 56 с. 13. Андрушко П. П. Коментар до статті 205 Кримінального кодексу України / П. П. Андрушко // Юридичний вісник України. –2002. – № 52. – С. 11–15. 14. Бизнес на бумаге и его последствия Електронний ресурс // Позовна.com.ua : веб-сайт. – Режим доступу : http://pozovna.com.ua/%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0/709-byznes-na-bumahe-y-eho-posledstvyya. 15. Бойко А. М. Про поняття та систематизацію злочинів у сфері господарської діяльності / А. М. Бойко // Новий КК України: Питання застосування і вивчення : матеріали міжнародної науково-практичної конференції 25–26 жовтня 2001 р. (Харків) – К.–Х. : Юринком Інтер, 2002. – С. 129–132. 16. Бондарчук В. В. Кримінально-правова характеристика діяння, вчиненого в умовах виправданого професійного ризику : монографія / В. В. Бондарчук. – Київ : Логос, 2016. – 149 с. 17. Бухтіяров О. А. Фіктивні підприємства в Україні: причини вчинення і шляхи протидії / О. А. Бухтіяров // Порівняльно-аналітичне право. – 2014. – № 5. – С. 379–382. 18. Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.12.2017 року у справі № 361/1970/17 Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70731952. 19. Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 02.09.2016 року у справі № 363/180/16-к Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61268121. 20. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 16.06.2016 року у справі № 127/9787/16-к Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/58351555. 21. Вирок Галицького районного суду м. Львова від 07.07.2016 року у справі № 461/4081/16-к Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua /Review/58827913. 22. Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05.12.2016 року у справі № 752/4907/16-к Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/63160460. 23. Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30.09.2015 року у справі № 754/14071/15-к Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/52897244. 24. Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29.07.2016 року у справі № 755/10187/16-к Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/59593087. 25. Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 01.03.2018 року у справі № 462/751/18 Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/72533534. 26. Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.10.2017 року у справі № 344/5564/17 Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69843570. 27. Вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 11.05.2018 року у справі № 579/161/18 Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73943907. 28. Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.03.2015 року у справі № 751/2296/15-к Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43071091. 29. Вирок Подільського районного суду м. Києва від 18.05.2017 року у справі № 1-375/10 Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53592269. 30. Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року у справі № 759/2924/16-к Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/58559344. 31. Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 14.01.2015 року у справі № 523/20820/14-к Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ eview/42304252. 32. Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.02.2017 року у справі № 490/8724/16-к Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/65762780. 33. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.2017 року у справі № 761/19228/17 Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/67433783. 34. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2016 року у справі № 761/24819/16-к Електронний ресурс // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/61848220. 35. Волобуєв А. Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва / А. Ф. Волобуєв. – X. : Рубікон, 2000. – 272 с. 36. Воробей О. В. Криміналістична характеристика злочинної діяльності фіктивних підприємств в Україні як основа діяльності конвертаційних центрів / О. В. Воробей // Юридичний вісник. – 2017. – № 1(42). – С. 161–167. 37. Голина В. В. Попередження злочинності правоохоронними органами / В. В. Голина. – К. : НМК ВО, 1991. – 92 с. 38. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України : монографія / Н. О. Гуторова. – X. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с. 39. Дерев’янко П. В. Організація управління правоохоронних органів щодо протидії фіктивному підприємництву : моногр. / П. В. Дерев’янко, В. І. Василинчук. – К. : Заграй, 2012. – 133 с. 40. Дудник Л. М. Фіктивне підприємництво, шляхи боротьби з ним : навч. посібн. / Л. М. Дудник, В. І. Василинчук, Ю. В. Опалінський та ін. – Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2005. – 194 с. 41. Дудник Л. М. Українське господарське право та господарське процесуальне право: курс лекцій : навчальний посібник – К. : Поліграфцентр «Геопринт», 2015. – 569 с. 42. Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика : монографія / О. О. Дудоров. – К. : Юридична практика, 2003. – 924 с. 43. Дудоров О. О. Про вдосконалення кримінально-правової заборони, присвяченої фіктивному підприємництву / О. О. Дудоров // Публічне право. – 2016. – № 4 (24). – С. 131–139. 44. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. ; за ред. д-раюрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. –Харків : Право, 2011. – 584 с. 45. Звіт про виконання Плану роботи Державної фіскальної служби України на 2015 рік Електронний ресурс // Державна фіскальна служба України : веб-сайт. – Режим доступу : http://sfs.gov.ua/data/files/130470.pdf. 46. Звіт про виконання Плану роботи Державної фіскальної служби України за 2017 рік Електронний ресурс // Державна фіскальна служба України : веб-сайт. – Режим доступу : http://sfs.gov.ua/data/files/224165.pdf. 47. Кальман О. Г. Злочинність у сфері економіки України: теоретичні та прикладні проблеми попередження : автореф. дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / О. Г. Кальман. – Х., 2004. – 40 с. 48. Колісник Н. І. Проблеми застосування кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво / Н. І. Колесник // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2014. – Вип. 2. – С. 106–110. 49. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина : посібник для підготовки до іспитів / за заг. ред. В. А. Клименка. – К. : Атіка, 2003. – 288 с. 50. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., перероб. і доп. – Х. : Право, 2010. – 456 с. 51. Кримінальне право України : Особлива частина : підручник / за ред. П. С. Матишевського. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 896 с. 52. Кримінальний кодекс України (Проект): Проблеми теорії та практики. – Львів, 1994. – 208 с. 53. Кримінологія. Особлива частина : навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / за ред. І. М. Даньшина. – Харків : Право, 1999. – 232 с. 54. Кришевич О. В. Шахрайство: порівняльний аналіз кримінального законодавства України та міжнародного кримінального законодавства / О. В. Кришевич // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. – 2010. – № 2. – С. 76–79. 55. Кузнецов В. В. Кримінальне право України. Питання та задачі (з відповідями) до державних іспитів: Навчальний посібник / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко, В. С. Плугатир ; за заг. ред. В. Я. Горбачевського. – К. : Атіка, 2004. – 296 с. 56. Кумановський М. В. До проблем визначення об’єкта злочину, передбаченого ст. 2392 КК України (Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах) / М. В. Кумановський // Питання боротьби зі злочинністю. – 2013. – Вип. 25. – С. 220–299. 57. Лантінов Я. О. Кримінальна відповідальність за порушення порядку зайняття господарською і банківською діяльністю за ст. 202 КК України : дис... канд. юр. наук : 12.00.08 / Я. О. Лантінов. – Х., 2004. – 217 с. 58. Люшняк А. І. Проблеми існування фіктивного підприємництва / А. І. Люшняк // Форум права. – 2015. – № 2. – С. 106–109. 59. Мазін А. У Криму податківці виявили конвертаційний центр, який створили працівники банку / А. Мазь, І. Лебедь // Науковий вісник : зб. наук. праць Академії державної податкової служби України. – 2003. – № 3. – С. 56. 60. Мікіш А. С. Запобігання фіктивному підприємництву: шляхи удосконалення / А. С. Мікіш // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – Дніпропетровськ, 2015. – № 2. – С. 245–250. 61. Мозоль І. А. Фіктивне підприємництво: до змісту категорії / І. А. Мозоль // Вісник маріупольського державного університету серія: Право. – 2012. – Вип. 3-4. – С. 118–123. 62. Навроцький В. О. Кримінальне право. Особлива частина : курс лекцій / В. О. Навроцький. – К. : Знання, 2000. – 771 с. 63. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Атіка, 2003. – 1056 с. 64. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 3-є вид., перероб. та доп.– К. : А.С.К., 2002. – 936 с. 65. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина / під ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка – К. : Форум, 2001. – Ч. 2. – 942 с. 66. Некрасов В. А. Фіктивне підприємництво в системі створення злочинних технологій, що забезпечують можливість учинення злочинів у сфері господарської діяльності / В. А. Некрасов // Південноукраїнський правничий часопис. – 2014. – № 3. – С. 26–31. 67. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация / под ред. В. Н. Кудрявцева, А. М. Яковлева. – М. : Наука, 1982. – 304 с. 68. Попович В. М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології / В. М. Попович. – К. : Правові джерела, 1998. – 448 с. 69. Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів : постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.03.1999 № 5 Електронний ресурс. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-04 70. Про основи запобігання та боротьби з економічними правопорушеннями і здійснення фінансового контролю : проект Закону України від 08.08.2014 № 4449а Електронний ресурс. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=4449%D0%B0&skl=8. 71. Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 3 Електронний ресурс. – Режим доступу : htps://zakon.rada.gov.ua/laws /show/va003700-03. 72. Про практику призначення судами кримінального покарання : постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 Електронний ресурс. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws /show/v0007700-03. 73. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи : постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2 Електронний ресурс. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws /show/v0002700-03 74. Савченко А. В. Кримінально-правові аспекти телемаркетингового шахрайства / А. В. Савченко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. – № 2. – С. 157–160. 75. Тарасенко О. В. Взаємодія між правоохоронними та контролюючими органами України у протидії фіктивному підприємництву : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. В. Тарасенко. – І., 2018. – 227 с. 76. Тацій В. Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України : навчальний посібник / В. Я. Тацій. – Харків, 1994. – 76 с. 77. Уголовный кодекс Австралии от 13.03.1995 Електронний ресурс. – Режим доступу : https://wipolex.wipo.int/ru/legislation/details/6727. 78. Уголовный кодекс Австрии от 09.12.1975 Електронний ресурс. – Режим доступу : https://wipolex.wipo.int/ru/legislation/details/149. 79. Уголовный кодекс Голландии от 03.03.1881 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1242430&subID. 80. Уголовный кодекс Дании от 12.08.1997 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1241524. 81. Уголовный кодекс Испании от 07.03.2007 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1247923. 82. Уголовный кодекс КНР от 14.03.1997 Електронний ресурс. – Режим доступу : https://asia-business.ru/law/law1/criminalcode/code. 83. Уголовный кодекс Польши от 01.01.1997 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1246817. 84. Уголовный кодекс Российской Федерации от 13.06.1996 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_10699. 85. Уголовный кодекс Федеративной Республики Германия от 13.11.1988 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1242733&subID. 86. Уголовный кодекс Франции от 01.03.1994 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1243018&subID. 87. Уголовный кодекс Швейцарии от 21.12.1937 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1241950. 88. Уголовный кодекс Швеции от 01.05.1999 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1241607&subID. 89. Уголовный кодекс Японии от 24.04.1907 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1241616&subID. 90. Ференцюк М. В. Проблеми визначення об’єкта злочину з позиції ціннісної теорії / М. В. Ференцюк // Закарпатські правові читання : матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції. – Ужгород : Вид-во УжНУ «Говерла», 2015. – Т. 2. – С. 218–226. 91. Чигрина Г. Л. Докази і доказування фактів учинення фіктивного підприємництва / Г. Л. Чигрина // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2018. – № 33. – С. 126–131. 92. Шапіро В. С. Стан та протидія фіктивному підприємництву в Україні / В. С. Шапіро // Інформація і право. – 2015. – № 2(14). – С. 144–151. 93. Юрин В. Как установить умысел мошенника / В. Юрин // Российская юстиция. – 2002. – № 9. – С. 58–59.