Выводы:У роботі наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення теоретико-правових завдань із вдосконалення українського законодавства щодо кримінально-правової криміналізації дій, що становлять предмет злочину фіктивного підприємництва.
Результатами дослідження пропонуємо вважати наступні висновки та узагальнення:
1. Під поняттям «фіктивне підприємництво» пропонується розуміти діяльність фізичних чи юридичних осіб, які завдають шкоди інтересам держави, приватно-підприємницькому сектору, фізичним особам, у процесі якої інсценуються фінансово-господарські відносини між суб’єктами підприємництва, вуалюються дійсні господарські операції шляхом використання неправдивих або підроблених (як за змістом, так і за формою), свідомо хибних юридичних документів (реєстраційних, статутних, засновницьких), цінних паперів (сертифікатів, векселів, облігацій), документів бухгалтерської звітності тощо, що дозволяють ухилятися від виконання своїх зобов’язань перед державою, іншими підприємцями, фізичними особами.
2. Юридична суть такого злочину відображена у ст. 205 КК України. З позицій цивільного та господарського права сутність фіктивного підприємництва полягає в порушенні обов’язку ведення господарської діяльності згідно із заявленими напрямами, яке вчинюється шляхом обману – неповідомлення обов’язкових для повідомлення відомостей органу державної реєстрації (в ситуації зміни напрямку діяльності після реєстрації) чи прямого обману в іншому випадку.
Отже, ознакою того, що підприємство є фіктивним, може бути підтвердження інформації щодо створення останнього на підставі фіктивних реєстраційних даних.
3. Суспільна небезпека вчинення злочину, передбаченого ст. 205 КК України, зумовлюється створенням умов, які спрямовані на заподіяння майнової шкоди державі, юридичним та фізичним особам. Оскільки фіктивні дії в підприємництві є специфічною формою обману і зловживання правом, вони не можуть конкурувати, а навпаки, здатні утворювати реальну та ідеальну сукупність злочинів.
4. Існуюче законодавче формулювання статей КК Укарїни, які передбачають відповідальність за вчинення фіктивних дій в підприємництві, потребує вдосконалення шляхом спрощення і уточнення. Так, оскільки «створення», «придбання» підприємства, або «подання офіційної заяви про неспроможність» самі по собі не заподіюють ту шкоду, яка визначена як суспільно небезпечні наслідки, вони лише створюють умови для цього і є необхідною, але не достатньою умовою для цього, пропонується замінити формулювання «заподіяло велику матеріальну шкоду» на інше – «сприяло великій майновій шкоді».
5. Розгляд санкцій за кваліфіковані види фіктивних дій в підприємництві дозволив констатувати, що оскільки мотивація такої злочинної поведінки, як правило, є корисливою, самі злочини належать до економічного сектора суспільного життя, то і покарання, з одного боку, повинно зачіпати майнові інтереси злочинця, а з іншого – не провокувати його отримати злочинний дохід більший, ніж можливе майнове стягнення. Тому основним видом покарання, на нашу думку, має бути строкове обмеження волі – на строк до трьох років. Додаткові види покарання – штраф, конфіскація майна, позбавлення права займатись певною діяльністю і займати певні посади – так само на строк до трьох років.
6. Фіктивні дії в підприємництві є дуже латентним різновидом злочинів, і їх поширення набагато перевищує офіційно виявлену кількість. Цей факт підтверджує необхідність кримінально-правової норми, яка забороняє цю суспільно небезпечну поведінку.
7. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 205 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують належне функціонування порядку щодо створення та придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) згідно з вимогами чинного законодавства України.
8. Виходячи із диспозиції ст. 205 КК України, фіктивне підприємництво може виражатись у таких двох альтернативних формах:
1) створення юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми – суб’єкта підприємницької діяльності;
2) придбання такої юридичної особи.
Знайшлась пропозиція щодо зміни диспозиції ст. 205 КК України, зокрема шляхом зазначення щодо створення або придбання юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, іншої юридичної особи, про реєстрацію громадянина як суб’єкта підприємницької діяльності без створення юридичної особи для вчинення злочину або його приховування, а також, можливо, про укладення з такою ж метою від імені цих осіб угод без наміру їх реально виконувати.
9. Суб’єкт злочину за ст. 205 КК України – це спеціальний суб’єкт, якому притаманні наступні обов’язкові ознаки:
1) фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і виступає як засновник чи набувач суб’єкта підприємництва – юридичної особи або за допомогою чужих чи підроблених документів реєструє (придбає) такого суб’єкта;
2) службова особа підприємства або організації, яка приймала рішення про створення чи придбання іншої юридичної особи (поняття службової особи визначено в примітці до ст. 364 КК);
3) громадянин-підприємець;
4) особи, які є співучасниками злочинної підприємницької діяльності або банкрутства.
Окремо відзначається, що в разі відсутності формального статусу підприємця суб’єктом досліджених злочинів не може бути особа, яка фактично займалася підприємницькою діяльністю без державної реєстрації у встановленому порядку або користувалася при цьому недійсними документами.
10. Фіктивне підприємництво як злочин вчиняється виключно з прямим умислом, на що є відповідна вказівка в законі з огляду на формування об’єктивної сторони, яка полягає в активних діях винних осіб. Оскільки фіктивні дії у підприємництві можуть бути вчинені лише спеціальним суб’єктом, то це вказує на те, що особа, крім розуміння фактичних ознак цих злочинів, усвідомлює, що суспільно небезпечне діяння вчиняється шляхом протиправного використання повноважень, наданих на законних підставах. Крім того, суб’єктивна сторона фіктивного підприємництва включає дві мети: прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
11. Частина 2 ст. 205 КК України передбачає відповідальність за кваліфікуючі (обтяжуючі) види фіктивного підприємництва.
До них належать:
1) ті самі дії, якщо вони вчинені повторно;
2) якщо заподіяно велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.
У той же час ніхто, мабуть, не буде заперечувати очевидний факт, що сучасний розвиток економічних відносин характеризується широкою палітрою як майнових, так і немайнових зобов’язань. З цього однозначно випливає висновок, що неврахування непрямих матеріальних збитків значно обмежує безпосереднє право потерпілої сторони на відшкодування злочинних збитків.
Тому вважаємо за доцільне вживати термін «шкода» в кримінальному праві з цивільно-правовим змістом. Це пояснюється тим, що зазначене поняття передусім цивільно-правового спрямування, і вживання його в іншому значенні значно деформує сам термін. Вихід із цієї ситуації полягає лише в законодавчому уточненні такої шкоди.
Одним з варіантів вирішення проблеми є нове визначення шкоди в примітці до ст. 205 КК України: «Матеріальна шкода у вигляді прямих або непрямих збитків ...».
Так само вважаємо за доцільне визначити такі кваліфікуючі ознаки, як: повторність, вчинення за попередньою змовою групою осіб та сприяння спричиненню великої майнової шкоди державі, фізичній або юридичній особі відносно фіктивного підприємництва, зважаючи на соціальний зв’язок та єдність злочинної природи цих посягань.
12. Зарубіжний досвід запобігання фіктивному підприємництву свідчить, що зарубіжне кримінальне законодавство є більш складним та ефективним у цьому питанні. На відміну від національного законодавця, який під фіктивними діями в підприємництві розуміє тільки фіктивне підприємництво та фіктивне банкрутство, норми кримінального законодавства зарубіжних країн застосовують широкий підхід до розуміння фіктивних дій у підприємницькій діяльності.
Тому під фіктивними діями у сфері підприємництва за кордоном переважно визнаються не тільки фіктивне підприємництво та фіктивне банкрутство, а й різноманітні шахрайські посягання, недійсні та уявні угоди, надання неправдивої інформації кредиторам тощо. У кримінальному законодавстві держав Європи встановлення відповідальності за фіктивні дії у підприємницькій сфері характеризується істотною різноманітністю.
Це зумовлюється різними кількістю і змістом об’єктивних і суб’єктивних ознак відповідних складів злочинів, диференціацією між фізичними та юридичними особами як суб’єктами злочинів, наявністю чи відсутністю кваліфікуючих обставин, вимірами завданих збитків тощо. Водноча неможливо не відмітити і те, що деякі кримінальні кодекси містять окремі норми щодо запобігання вчинення цих злочинів. Така кримінально-правова регламентація, на наш погляд, є дуже ефективною та має бути запозичена і КК України шляхом додавання окремої статті чи частини до ст. 205 з нормою із визначенням загальних основ запобігання вчинення даного злочину в Україні.
13. Для запобігання фіктивним діям у підприємницькій діяльності в Україні, на наш погляд, необхідно створити низку умов, які б унеможливлювали вчинення злочинів суб’єктами господарювання. Зокрема, нами пропонується, щоб кожна підприємницька структура була спроможна здійснити такі заходи:
1) створити жорстокий внутрішній контроль всередині своєї організації для забезпечення збереження прибутків, чіткості бухгалтерського обліку та дотримання встановлених правил;
2) вжити превентивних заходів, покликаних захищати підприємницьку діяльність;
3) організовувати перевірки підприємницької структури незалежними аудиторськими установами з метою визначення цільності та правильності бухгалтерських записів;
4) здійснювати підпис усіх чеків лише власником (керівником, директором, розпорядником);
5) розподілити обов’язки щодо стосунків підприємницької структури з банківськими установами;
6) забезпечити об’єднаний контроль за використанням цінних паперів;
7) використовувати паролі певної градації доступу для забезпечення цільового використання інформації працівниками певного рівня доступу;
8) проводити тренінги з питань запобігання злочинам на фірмах, включаючи нецільове використання матеріальних ресурсів та інформації тощо;
9) перевіряти безпеку комп’ютерних мереж;
10) ввести у штат співробітників, які б відповідали за безпеку бізнесу та мали тісні контакти з правоохоронними органами тощо.
Водночас для того, щоб багатоаспектні плани запобігання фіктивному підприємництву були реально втілені в практику діяльності суб’єктів запобіжної діяльності, необхідно забезпечити об’єднання зусиль і цілеспрямовану та комплексну протидію кримінальним загрозам. Це можна зробити тільки через налагоджену систему взаємодії та координації заходів і дій суб’єктів запобігання.