Выводы:В роботі було проведено дослідження сутності економічної системи та підходів до її вивчення різних економічних вчених. Таким чином, економічна система — це сукупність видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства. Джерелами руху економічної системи є суперечності, зміни характеру економічних зв'язків і потоків між суб'єктами економічної діяльності, інтереси людей. Структурні елементи економічної системи включають: • виробничі відносини; • продуктивні сили суспільства; • механізм господарювання. Основною, найважливішою ланкою економічної системи є виробничі відносини, які визначають глибинний пласт кожного способу виробництва. Продуктивні сили — це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи, відповідно до потреб людей створює матеріальні та духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці. Вони виступають серцевиною економічної системи, становлять її матеріальну основу. На цьому етапі аналізу виробництва його можна визначати як цілеспрямоване функціонування продуктивних сил, яке забезпечує людина. Механізм господарювання — це функціональний бік виробничих відносин, який відображає взаємодію останніх з продуктивними силами і надбудовою. До нього належать глибинні, докорінні, сутнісні відносини — відносини власності і поверхневі—організаційні структури та конкретні форми господарювання. Економічна система кожного способу виробництва — первіснообщинного, рабовласницького, феодального або капіталістичного — породжує іманентні їй економічні закони і механізм функціонування та розвитку. У вітчизняній політичній економіці тривалий період панував формаційний підхід до класифікації економічних систем, який розроблено і обґрунтовано у працях К. Маркса. Визнаючи велику роль у формуванні певного типу економічної системи, К. Маркс і його послідовники визначальним елементом економічної формації вважали соціально-виробничі (соціально-економічні) відносини. Людське суспільство, розвиваючись, використовувало різні економічні системи: традиційна економічна система, командна (або адміністративно-командна) система, ринкова економіка, змішана економіка. Стан економічної системи оцінюється різноманітними фінансово-економічними та статистичними показниками. При чому кожна країна обирає власні показники, але більшість показників економічної системи мають міжнародне значення. Такими показниками виступають: рівень ВВП, зайнятість населення, курс валюти, рівень доходів населення, бюджет країни та ін. Україна в 2007 році мала наступні показники економічної системи. За оперативними даними у 2007р. порівняно з 2006р. реальний валовий внутрішній продукт становив 107,3%. За 2007р. приріст виробництва у промисловості становив 10,2% (у 2006р. – 6,2%). Номінальні доходи населення за січень–листопад 2007р. порівняно з відповідним періодом 2006р. збільшились на 29,9%. Наявний доход, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 26,6%, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактора, – на 12,5%. Прогнозуванням розвитку економічної системи країни займаються міністерства та наукові інститути. Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2008 рік були схвалені постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2007 р. № 976. В цьому документі розроблено декілька сценаріїв розвитку економічної системи країни.